Рішення № 101038493, 16.09.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1683/18

2/296/714/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки частково недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Позика», у якому просив визнати недійсним договір іпотеки укладений 21.10.2005 р. між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині пунктів 4.6.,5.2., 5.3., 5.4., цього договору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.10.2005 р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_2 було укладено договір про надання поновлювальної кредитної лінії №422/2005/фм-840. Також з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором про надання поновлювальної кредитної лінії №422/2005/фм-840 21.10.2005 р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, і ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно: нежитлова будівля (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляне, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу, та нежитлова будівля (бокс для автомобілів) літ. «Ф», цегляне, загальною площею 332,7 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу. Разом з тим, позивач вважає, що договір іпотеки є недійсним в частині, оскільки в цьому договорі наявні два різні за змістом розділи за номером 5.

Ухвалою від 04 жовтня 2019 року дану справу прийнято до провадження, розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою 30 вересня 2020 року закрито підготовче провадження у справі.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, своїх представник до суду не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили.

На адресу суду надійшли заперечення відповідача, в яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що договір іпотеки має чітку систематизацію Розділів та загальну логіку розташування Розділів, а тому використовуючи структурний спосіб тлумачення норм договору, який полягає у з`ясуванні змісту конкретної норми права шляхом дослідження її місця у структурній побудові тексту, договору з іншими пунктами, можна дійти висновку, що Розділ «Заключні положення», на який посилається позивач, є шостим Розділом договору іпотеки, а зазначення цифри "5" перед назвою цього розділу є технічною помилкою.

Також звертає увагу суду, що Позивач визнає договір іпотеки недійсним тільки лише в частині п. 4.6., 5.2., 5.3., 5.4., при цьому не заявляє вимоги про визнання недійсними пунктів 5.1. «Розділу 5 Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя» та пунктів 5.1., 5.5.-5.11. «Розділу 5. Заключні положення», хоча останні містяться у продубльованих за нумерацією Розділах, та Позивач не заявляє будь-яких претензій щодо цих пунктів.

Викладене, недвозначно доводить, що Позивач пред`являючи позов усвідомлює, що зміст пункту 4.6 Договору іпотеки повністю кореспондується та узгоджується зі змістом пунктів 5.2.-5.4. «Розділу 5. Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя».

Окремо звертає увагу суду про сплив строку позовної давності, а тому в силу ч. 4 ст. 267 ПК України не підлягають задоволенню (а.с.46-47,55-56).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 21.10.2005 р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_2 було укладено договір про надання поновлювальної кредитної лінії №422/2005/фм-840 (а.с.5-9).

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором про надання поновлювальної кредитної лінії №422/2005/фм-840 21.10.2005 р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, і ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрованого в реєстрі за №17909. Предметом договору іпотеки є нерухоме майно: нежитлова будівля (бокс для автомобілів) літ. «Р-2», цегляне, загальною площею 178,9 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу, та нежитлова будівля (бокс для автомобілів) літ. «Ф», цегляне, загальною площею 332,7 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу (а.с.10-12).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в договорі іпотеки в п. 4.6. вказується, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється по застереженню про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку". Однак в договорі наявні два різні за змістом розділи за номером 5. а саме «Розділу 5. Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя» та «Розділу 5. Заключні положення». Оскільки не можливо однозначно трактувати умови пунктів 4.6.,5.2., 5.3., 5.4 договору, в цій частині договір підлягає визнанню недійсним.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, позивач мав довести ті обставини, за якими законодавець передбачає визнання іпотечного договору недійсним.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для визнання спірного договору недійсним є недоведеними.

При укладенні договору іпотеки позивач ознайомився та погодився з його умовами, що підтверджується його особистим підписом.

Договір іпотеки укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, а належних і допустимих доказі протилежного позивачем не надано.

Відповідно до ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач, у силу вимог ст. 13 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Суд зазначає, що текст оспорюваного договору іпотеки структурно розділений на наступні Розділи: Преамбула; Розділ 1. Предмет договору; Розділ 2. Права та обов`язки сторін; Розділ 3. Заставна; Розділ 4. Звернення стягнення; Розділ 5. Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; Розділ 5. Заключні положення.

Кожний Розділ викладений один за одним за відповідною нумерацією в порядку збільшення. Кожний пункт кожного Розділу договору починається з цифри, що відповідає номеру розділу та наступною цифрою, відокремленою крапкою з обох боків, яка виповідає порядковому номеру пункту у кожному розділі.

Також використовуючи системний спосіб тлумачення норм договору, який полягає у з`ясуванні змісту, конкретної норми договору шляхом дослідження її зв`язків з іншими нормами, можна дійти висновку, що пункт зміст пункту 4.6 Договору іпотеки повністю кореспондується та узгоджується зі змістом «Розділу 5. Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя», та зовсім не узгоджуються зі змістом «Розділу 5. Заключні положення», що доводить, що «Розділу 5. Заключні положення» пронумерований під порядковим номером «5» помилково та є шостим Розділом договору іпотеки.

Отже, зміст пункту 4.6 Договору іпотеки повністю кореспондується та узгоджується зі змістом пунктів 5.2., 5.3.,5.4. «Розділу 5. Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя», а тому відсутні підстави для визнання недійсними цих пунктів договору, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову.

Крім того, питання дотримання умов договору підлягає дослідженню також у разі можливого оспорення процедури застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя тощо.

Таким чином суд вважає недоведеними твердження позивача про несправедливість вказаних умов договору та, що вони суперечать принципу добросовісності, а тому відсутні підстави для застосування положень про недійсність договору згідно ст.ст 203, 215, 217, 229 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-XII.

Слід зазначити, що 13.06.2018 року представником ТОВ "Фінансова компанія "Позика" Лиманським В.Ю. подано заяву про застосування позовної давності. В обґрунтування якої посилається на те, що позовні вимоги викладені в позовній заяві вважаються такими, за якими сплив строк позовної давності, оскільки позивач довідалася або могла довідатися про порушення в момент укладання та підписання договору іпотеки.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

До спірних правовідносин застосовується саме загальний строк позовної давності.

Так, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження №61-21807св19.

Суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, оскільки в задоволенні позовних вимог слід відмовити за не доведеністю позивачем порушення його прав.

З огляду на те, що в позові ОСОБА_1 відмовлено, суд з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Позика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки від 21.10.2005р. частково недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не була вручена в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, офіс32, ЄДРПОУ 39493634.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП – не відомий.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 27.09.2021.