
Справа №295/10803/21
Категорія 79
2/295/2703/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.
при секретарі - Вольській К.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченої при звільненні, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-
встановив:
Позивач звернулась в суд із позовом, в якому зазначила, що з 03.09.2019 року вона працювала у Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру» на посаді техніка-землевпорядника Лугинського РВВ, з 01.11.2019 року переведена на посаду провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності Житомирської регіональної філії ДП «Цетнр ДЗК». В подальшому, 01.07.2020 року переведена на посаду головного бухгалтера відділу.
Позивач зауважує, що 30.06.2021 року була звільнена із займаною посади за власним бажанням на підставі ст. 38 УКЗпП України. При цьому, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідачем не здійснено виплату всіх належних сум, станом на день звільнення заборгованість з виплати заробітної плати перед позивачем складала 41 234,32 грн. На протязі липня 2021 року на картковий рахунок позивача надійшла грошова сума як заборгованість по заробітній платі за травень 2021 року, інші сума, за твердженням позивача, залишена невиплаченою.
Сторона посилається на положення ст. 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, та, з огляду на період прострочення виконання наведеного обов`язку, просить вирішити питання про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку на день ухвалення рішення.
Крім того, позивач зауважує на понесенні душевних переживань, пов`язаних із виникненням спору із відповідачем та обмеженням матеріального забезпечення, просить стягнути моральну шкоду в розмірі 7000,00 грн.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому вказано на існування помилки у поданому позивачем розрахунку передбачених до виплати на день звільнення грошових сум, фактичну відсутність будь-якої заборгованості.
З огляду на відсутність належних стверджувальних доказів на доведення вказаних позивачем обставин, відповідач просить відмовити у задоволені позову.
В судовому засіданні представник позивача, представник відповідача підтримали вимоги та заперечення з підстав, наведених у поданих по справі заявах.
Судом встановлено наступні обставин.
Позивач ОСОБА_1 працювала у Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру», в період з 01.07.2020 року займала посаду головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності Житомирської регіональної філії ДП «Цетнр ДЗК».
Відповідно до наказу від 16.06.2021 року № 27-к/зв звільнена з 30.06.2021 року із займаної посади.
У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За положеннями ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
З наведеного правового регулювання слід дійти висновку, що в обов`язки працедавця покладається організація праці працівника в такий спосіб, що забезпечуватиме повноцінну та ефективну реалізацію права особи на працю, з дотриманням внутрішнього розпорядку як дієвого забезпечення вищевказаних прав працівника з одного боку та запиту власника або уповноваженого ним органу на отримання результатів трудового використання з іншого.
Відповідно до п.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів щодо застосування дисциплінарних стягнень по відношенню до позивача з приводу неналежного виконання професійних обов`язків, зокрема в частині правильності нарахування заробітної плати, суд відхиляє доводи представника позивача про низький фаховий рівень позивача та наявність помилок при видачі довідки про доходи, отриманою нею як працівником.
Слід зауважити, що довідка про доходи від 30.06.2021 року про сукупній розмір заборгованості є погодженою та підписаною директором філії, а тому, за відсутності інших достатніх на спростування відповідної інформації відомостей, сприймається судом як належний доказ на підтвердження розміру заборгованості.
На уточнююче запитання суду представник відповідача пояснив, що дійсно, протягом 2019-2021 року позивач не використала дні відпустки.
Сума заборгованості згідно довідки про доходи становить: за травень 2021 року – 10915,80 грн. (з відрахованим податком з доходів фізичних осіб та військовим збором), червень 2021 року – 30 318,52 грн. - як сума, що включає компенсацію за невикористані дні відпустки.
Сторонами визнано, що протягом липня 2021 року позивачу виплачено 10915,80 грн. заборгованість по заробітній платі за травень 2021 року в сумі 10915,80 грн.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сумм .
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Дослідженими у справі доказами підтверджено існування заборгованості по заробітній платі перед працівником на день звільнення, а тому вимоги про стягнення 30 318,52 грн. як невиплаченої суми підлягають до задоволення.
Приймаючи до уваги середньоденний заробіток позивача на рівні 545,79 грн., сума середнього заробітку за час затримки розрахунку на день ухвалення рішення становитиме 49 666,89 грн. (91 день прострочення * 545,79 грн. = 49 666,89 грн.).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року по справі N 761/9584/15-ц підтвердила висновок про можливість суду зменшити розмір відшкодування, пов`язаного із несвоєчасним здійсненням розрахунку з боку роботодавця з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності. (ст.ст.116, 117 КЗпП України).
Наведені принципи суд покладає в основу прийняття рішення в частині визначення достатньої компенсаційної виплати грошової суми як середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Суд звертає увагу, що позивач також не достатньо ефективно та вчасно виконувала дії, направлені на поновлення порушених прав. Так, працюючи головним бухгалтером в останній день роботи 30.06.2021 року могла сприяти зарахуванню грошових сум (повністю або частково) на її рахунок як працівника.
З приводу зауважень представника відповідача про відсутність вини підприємства у невиплаті заробітної плати, оскільки саме позивач обіймала посаду головного бухгалтера, суд зазначає, що згідно зі ст. 21 КЗпП України власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату, крім того, за приписами ст.141 КЗпП України саме в обов`язок власника покладається забезпечення трудової і виробничої дисципліни.
На підставі викладеного, а також з врахуванням меж пропорційності, суд визначає суму серднього заробітку за час затримки розрахунку на рівні 25 000,00 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступні обставини.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Судом враховано, що внаслідок не виконання вимог законодавства про працю, позивач зазнала змін в організації способу життя, була змушена прикласти додаткових зусиль для відновлення порушених прав. Суд погоджується з доводами позивача про душевні хвилювання, що супроводжувались даними подіями.
Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди в сумі 3000,00 грн.
На підставі ст. 114 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача сума сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (ідентифікаційний код: 21616582, адреса місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Народного ополчення, 3) в особі Житомирської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 26394226, адреса місцезнаходження: м. Житомир, вул. Довженка, 47) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 30 318,52 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у період з 01.07.2021 року по 08.11.2021 року в сумі 25 000,00 грн., моральну шкоду – 3000,00 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (ідентифікаційний код: 21616582, адреса місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Народного ополчення, 3) в особі Житомирської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 26394226, адреса місцезнаходження: м. Житомир, вул. Довженка, 47) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 3178,00 грн.
Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду буде виготовлено 12.11.2021 року.
Суддя: Д.М.Лєдньов
Судове рішення № 101038353, Богунський районний суд м. Житомира було прийнято 08.11.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 295/10803/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: