Рішення № 101038348, 09.11.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10700/21

Категорія 43

2/295/2685/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого – судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Вольській К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із позовом, в якому зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати з 17.07.2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом «Про державний бюджет України на відповідний рік).

На підставі відповідного рішення видано виконавчий лист.

За наслідком отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відомостей про здійснені нарахування та проведені виплати позивачу стало відомо про неналежне здійснення виконання судового рішення.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до державного виконавця із вимогою накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ, а також до органів прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Позивач стверджує, що Головне правління Пенсійного фонду України в Житомирській області при виконані рішення всупереч його чіткому змісту про нарахування доплати на підставі показників мінімальної заробітної плати на власний розсуд застосовує величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виявляє порушення належного виконання рішення суду та має наслідком завдання матеріальної та моральної шкоди позивачу.

Сторона посилається на вимоги ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, положення ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, що врегульовують питання відшкодування завданої неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади шкоди, ст. 23 ЦК України з визначеними підставами відшкодування моральної шкоди, та, з огляду на тривалість, глибину отриманих душевних хвилювань, просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та не виплати підвищення до пенсії відповідно до вимог Закону, стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, де підтверджено обставини ухвалення судового рішення з обов`язком Управління здійснити з 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом «Про державний бюджет України на відповідний рік).

Сторона звертає увагу, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

На думку представника відповідача у зв`язку з набранням чинності відповідних змін положення ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо обчислення підвищення до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат застосуванню не підлягають, що підтверджено правовим висновком, викладеним у постанові ВС від 11.12.2019 року по справі № 240/4946/18.

З мето приведення пенсійної справи позивача до вимог судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року Управлінням здійснено обчислення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.

Відповідач зауважує на неспівмірності заявленої на відшкодування моральної шкоди грошової суми вимогам розумності, та, вказуючи на відсутність будь-яких порушень з боку Управління, що могли бути підставою для відшкодування такої шкоди, просить відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено наступні обставин.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати з 17.07.2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом «Про державний бюджет України на відповідний рік).

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2021 року.

На поданий представником позивача запит від 18.03.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлено, що при виконанні рішення суду від 20.10.2020 року управлінням застосовано вимоги пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року, згідно якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

З урахуванням обов`язку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконувати положення Закону від 06.12.2016 року ОСОБА_1 нараховано підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб з 17.08.2018 року.

Позивачу роз`яснено, що з 01.02.2021 року пенсія виплачується в розмірі, визначеному рішенням суду, тобто 11 498,00 грн., доплата за період з 17.07.2018 року по 30.01.2021 року в сумі 40 469,16 грн. буде здійснена після надходження фінансування.

Судом встановлено, що 06.05.2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

27.04.2021 року позивач звернувся до Житомирської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі, передбаченого ст. 382 КК України як умисне невиконання судового рішення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Статтями 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.

Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).

У відповідності до частини першої статті 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ПФУ є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом ПФУ.

Дослідженими у справі доказами, яким надано оцінку за їх окремим, а також взаємним зв`язком, підтверджується неналежне виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що виявилось у самостійному тлумаченні боржником правових наслідків судового рішення поза його чітким змістом з висновками суду у спірних питаннях. Слід зауважити, що оцінка судового рішення на предмет його законності не входить до повноважень управління пенсійного фонду, в тому числі з урахуванням правових висновків, наведених Верховним Судом по іншій справі, виконання рішення покладається в обов`язок відповідного учасника.

З урахуванням засад розумності та справедливості, суд визначає грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. Розмір шкоди пов"язується з тривалістю отриманих позивачем переживань у зв"язку з невиконанням рішення суду, необхідністю докладання зусиль на поновлення власних порушених прав.

У постанові Верховного Суду 29 вересня 2021 року по справі № 611/818/20 зазначено, що: «відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Міністерство внутрішніх справ України (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.

Керуючись ст.ст. 258-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області, що виявилась у неналежному виконанні судового рішення, та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 , на відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст судового рішення буде виготовлено 12.11.2021 року.

Суддя: Д.М.Лєдньов