Ухвала суду № 101037801, 12.11.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7700/21

Провадження № 1-кп/0182/1161/2021

У Х В А Л А

Іменем України

12.11.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ступак Т.С.,

секретар судового засідання Русін О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12021040340000103 від 21.01.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Велика Знам`янка Кам`янського-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Кахути І.Ю.,

обвинуваченого (доставленого під вартою) – ОСОБА_1 ,

захисника (в режимі відеоконференції) – адвоката Герговського С.П.

в с т а н о в и в:

1.В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.

2.Прокурором Кахутою І.Ю. заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на два місяці посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а саме переховування від суду та впливу на свідків і потерпілого, оскільки останній обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину та він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання, оскільки йому може бути призначено покарання у вигляді позбавленням волі строком від 7 до 10 років (відповідно до вимог ст. 68 КК України), і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод. Окрім цього на думку прокурора, ризик переховування підтвердився в ході проведення досудового розслідування, оскільки ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення із місця вчинення зник, у зв`язку із чим 29.01.2021 його було оголошено в розшук та місце знаходження встановлено лише завдяки проведеним слідчо-розшуковим діям 16.09.2021. Також прокурор зауважив на тому, що обвинувачений особисто знайомий з потерпілим та свідками, і йому відомі адреси місця проживання останніх. На підставі викладеного вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не здатні запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.

3.Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти заявленого прокурором клопотання, оскільки вважає, що кваліфікація та фактичні обставини справи викладені невірно, наслідки вчиненого йому відомі та зрозумілі, тому він повною мірою усвідомлюючи це ніколи не ухилявся від слідства та проживав за адресами вказаними в обвинувальному акті, також не збирається ухилятися від суду, зауважив на тому, що має родину та малолітніх дітей, тому просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за однією з адрес вказаних в обвинувальному акті, зауваживши, що ці помешкання належать його матері, або застосувати альтернативний захід у вигляді застави.

4.Захисник обвинуваченого – адвокат Герговський С.П. підтримав клопотання підзахисного, заперечив проти заявленого прокурором клопотання посилаючись на необґрунтованість клопотання, недоведеність ризиків наведених прокурором, відсутність доказів, просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобу електронного контролю, оскільки ОСОБА_1 має постійне місце проживання та родину.

5.Прокурор щодо заявленого стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт заперечив та підтримав раніше заявлене клопотання.

6.Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд приходить до наступних висновків.

7.Згідно з вимогами ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

8.Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою закінчується 14.11.2021 року, до вказаного часу судове провадження не може бути завершене.

9.Згідно із ч.4 ст.199 КПК України суд розглядає питання продовження строку тримання під вартою за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

10.Відповідно до вимог ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

11.Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

12.Частиною 1 ст.194 КПК України встановлено, що під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

13.Стороною захисту не спростовується питання обґрунтованості підозри, враховуючи це, та наданий до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні обвинуваченим вказаних правопорушень не є вочевидь необґрунтованою.

14.Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років (з урахуванням положень ст.68 КК України), його вік та стан здоров`я, його соціальні зв`язки, поведінку обвинуваченого після інкримінуємих подій, тому приходить до висновку про продовження існування ризику, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке згідно чинного законодавства пов`язане з позбавленням волі може переховуватись від суду, що також відповідає практиці ЄСПЛ (справа Ілійков проти Болгарії №33977/96 від 26 липня 2001 року) де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .

15.У справі Воляник проти України від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

16.Тому враховуючи, що потерпілий та свідки по справі ще не допитані судом, суд вважає, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.

17.Щодо посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання та родину слід зазначити, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стимулюючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

18.З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими наявність зазначених прокурором підстав для продовження дїї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ст.177, ст.178 КПК України, оскільки менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не забезпечить уникнення зазначеним ризикам.

19.Суд також вважає недоцільним застосування домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки суду не надано доказів того, що застосування такого запобіжного заходу зможе запобігти доведеним ризикам та забезпечити належну поведінку обвинуваченого. Також суд враховує, що ніхто з родичів обвинуваченого до суду не з`явився, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, а саме про відсутність осіб, які б могли забезпечити перебування обвинуваченого під домашнім арештом.

20.Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, застава не визначалась.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 314-316, 371, 372, 395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

2.В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

3.Продовжити щодо ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на 60 діб, тобто до 06 січня 2022 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга на протязі п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Т. С. Ступак