Рішення № 101036288, 22.10.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/278/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

за участі секретаря судового засідання Десятник О.С.

розглянув матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1,

до відповідача Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», 46008, м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького,20

про стягнення 2 623 738,61грн., з яких: 1 936 751,46грн. боргу, 245 397,80 пені, 132 344,68грн. 7% штрафу, 100 951,66грн. - 3% річних, 208 293,01грн. інфляційні втрати,

За участі представників:

позивача - адвоката Міненка Віктора Миколайовича, дов. №28/20 від 16.12.2020р.

відповідача – представника Панчука Сергія Миколайовича, дов.№5 від 05.01.2021р.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання.

Ухвалою суду від 14.05.2021р. позовну заяву залишено без руху, а ухвалою суду від 01.06.2021р., за клопотанням позивача №31/01-1445 від 31.05.2021р., продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви - до 11.06.2021р.

Ухвалою суду від 16.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання на 13.07.2021р. та зобов`язано сторони подати заяви по суті, а позивачу додатково докази направлення відповідачу заяви про усунення недоліків №31/01-1449 від 02.06.2021р. Сторони належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.

У судовому засіданні 13.07.2021р., для надання можливості позивачу ознайомитися із відзивом на позовну заяву №б/н від 09.07.2021р.(отриманий 13.07.2021р.) та надати відповідь на відзив, а відповідачу заперечення, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та постановлено ухвалу про оголошення перерви до 07.09.2021р., яку занесено у протокол судового засідання. Представники сторін належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2021р., враховуючи подану представником позивача відповідь на відзив №31/01-1756 від 28.08.2021р., без доказів направлення відповідачу, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із його перебуванням у службовому відрядженні, думку представника позивача щодо закриття підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2021р. Представник позивача, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, повідомлений під звукозапис про дату та час наступного судового засідання, а відповідач ухвалою суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 17.09.2021р. відкрито розгляд справи по суті та враховуючи технічну неможливість участі представника позивача у відеоконференції, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 30.09.2021р. Представники сторін належним чином повідомлені про дату і час судового засідання.

У судовому засіданні 30.09.2021р., постановлено ухвалу про оголошення перерви до 18.10.2021р., а у судовому засіданні 18.10.2021р., за клопотання відповідача, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 22.10.2021р. Сторони повідомлені про дату та час судових засідань.

Позивач, його представник у процесі розгляду справи підтримав позовні вимоги. На обґрунтування таких посилається на наступне: між сторонами укладено Договір поставки природного газу №06/09-2257 від 31.12.2009р. У зв`язку з заборгованістю, яка склалася на 01.05.2012р у сумі 5 533 575,91грн., між сторонами укладено Договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-199 від 28.05.2012р., відповідно до якого відповідач зобов`язався погасити борг за період з травня 2012р. по квітень 2022р. рівними частинами по 46 113,13грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про реструктуризацію заборгованості у нього виникла заборгованість у сумі 1 936 751,46грн. за період серпень 2017р. - січень 2021р. За порушення грошових зобов`язань відповідач повинен згідно чинного законодавства, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих інфляційних відрахувань, 3% річних, пені та штрафу. На спростування твердження відповідача про те, що до договірних відносин, які слалися між сторонами застосовуються положення статей Господарського кодексу України про договір перевезення, зазначив, що між сторонами укладено договір про реструктуризації заборгованості що утворилася, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки природного газу, а не перевезення. Щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заперечив, так як відповідачем не надано достатніх та належних доказів щодо виняткового скрутного матеріального становища. Щодо строків позовної давності, то вважає перебіг строку позовної давності переривався на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України у зв`язку з не підписання відповідачем актів звірки розрахунків за Договором, що свідчать про визнання ним свого боргу, а тому перебіг строку позовної давності після переривання почався заново. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, його представник проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідно до укладеного 28.05.2012р. Договору реструктуризації заборгованості №14/12-199, сторони домовилися про розстрочення заборгованості, яка виникла в межах виконання умов Договору поставки природного газу №06/09-2357 від 31.12.2009р. Враховуючи те, що між сторонами укладений договір на транспортування продукції трубопроводами, за умовами якого здійснюється переміщення продукції (природного газу) трубопроводами, тому на нього, разом із нормами ЦК України, Законів України "Про транспорт", Закону України "Про трубопровідний транспорт", Закону України "Про ринок природного газу" та інших законодавчих актів поширюються й норми Господарського кодексу України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів. Даному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення, так як позивач у справі є саме перевізником в розумінні вищевказаних положень чинного законодавства. За таких обставин, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ч.5 ст.315 ГК України. Просить суд в частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності за період з серпня 2017року по грудень 2020року.

Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційнних до 10 % від заявлених. На підтвердження важкого фінансового стану підприємства надав Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.03.2021р. та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2021р. та постанови виконавчого провадження про арешт коштів боржника. При розгляді клопотання, просить врахувати правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019р. у справі №916/2268/18 та від 04.06.2019 р. у справі №904/3551/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням строків карантину, запровадженого в Україні через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України встановлено карантин, який в подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392, від 22.07.2020 р. № 641, від 13.10.2020 р. №956, від 09.12.2020р. № 1236, від 17.02.2021 р. № 104, від 16.06.2021р. №611, від 11.08.2021р. №855, від 22.09.2021р. № 981 продовжено до 31 грудня 2021 року.

Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

- між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі Постачальник) Відкритим акціонерним товариством "Тернопільміськгаз" (правонаступник якого Приватне акціонерне товариство «Тернопільміськаз») - (далі Покупець) укладено 31.12.2009р. Договір поставки природного газу №06/09-2257 (далі – Договір поставки газу), відповідно до умов якого, сторони взяли на себе зобов`язання:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю в 2010 році природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору ( 1.1 Договору поставки газу);

- розрахунки за газ Покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок проводиться Покупцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки ( п. 5.1 Договору поставки газу).

Постачальник на виконання умов Договору поставки газу у період січень-грудень 2010р. поставив Покупцю природний газ в кількості 5 262,801 тис.куб.м. на загальну суму 14 004 231,55грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за січень – грудень 2010 року, а саме: акт за січень 20210р. в обсязі 717,474 тис.куб.м на суму 1 820 228,33грн., за лютий 2010р. в обсязі 544,168 тис.куб.м на суму 1 380 549,85грн., за березень 2010 року а обсязі 391,055 тис.куб.м на суму 992 108,41грн., за квітень 2010р року в обсязі 235, 256 тис.куб.м на суму 596 842,60грн., за травень 2010 року в обсязі 325,756 тис.куб.м на суму 818 583,14грн., за червень 2010 року в обсязі 326,508 тис.куб.м на суму 820 472,81грн., а липень 2010 року в обсязі 324,826 тис.куб.м на суму 816 246,16грн., за серпень 2010 року в обсязі 329,286 тис.куб.м на суму 928 245,70грн., за вересень 2010 року в обсязі 317,528 тис.куб.м на суму 895 101,28грн., за жовтень 2010 року в обсязі 427,768 на суму 1 205 864,30грн., за листопад 2010 року в обсязі 522,855 тис.куб.м на суму 1 476 911,51грн. та за грудень 2010 року в обсязі 800,320 тис.куб.м на суму 2 256 076,49грн., які підписані представниками сторін та засвідчені відтисками печаток без зауважень.

Сторонами складено 28.05.2012р. Акт звіряння розрахунків заборгованості за природний газ, яка утворилася станом на 01.01.2011 року і не сплачена станом на 04.06.2011 року, з урахуванням зміни заборгованості станом на 01.05.2012 року, відповідно до якого сума боргу по Договору поставки газу від 31.12.2009р. №06/09-2257 складає 5 533 575,91грн. Така звірка розрахунків проведена на виконання п. 2.6 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", про що є застереження у Акті.

Між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі Кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Тернопільміськгаз" (правонаступник Приватне акціонерне товариство «Тернопільміськаз») (далі Боржник) на виконання п. 2.6 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» укладено 28.05.2012р. Договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-199 ( далі Договір про реструктуризацію), відповідно до умов якого Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу - 5 533 575,91 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, та яка виникла за Договором поставки природного газу від 31.12.2009 №06/09-2257 (п.п.1.1,2.1 Договору про реструктуризацію);

- Боржник зобов`язався сплатити у повному обсязі суму основного боргу шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до графіку погашення, а саме щомісячно з травня 2012р. по березень 2022р. рівними платежами по 46 113,13грн., а квітень 2022р. - 46 113,44коп. (п.2.2 Договору про реструктуризацію);

- зобов`язання Боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п.2.2 Договору на відповідний місяць (п.2.3 Договору про реструктуризацію);

- за прострочення виконання зобов`язань Боржник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу (п.3.1, п.3.4 Договору про реструктуризацію);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками та діє до 29.04.2022року, а в частині виконання зобов`язань за договором до їх повного виконання ( п. 5.1 Договору про реструктуризацію).

Відповідач зобов`язання в період серпень 2017 – січень 2021 виконував неналежним чином, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 1 936 751,46грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення суми боргу та нарахованих на неї інфляційних втрат, річних, пені та штрафу.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходив із наступного:

- відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарське зобов`язання, одним з видів якого є майново – господарське зобов`язання (цивільно – правове), виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку; господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; майнові зобов`язання регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей ГК України.

Договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, за яким одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655, ч.2 ст. 712 ЦК України, ч.1 ст. 265 ГК України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу; обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.530, ст. 663, ч.1 ст.664, ч. 1 ст.692 ЦК України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України, суб`єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з п. 2.6 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" суб`єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Такою спеціальною нормою, що регулює питання реструктуризації заборгованості в даній сфері господарських відносин є Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005р. №2711- IV (далі – Закон №2711- IV).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 ст.6 Закону №2711- IV однією з умов застосування кожного механізму погашення заборгованості, встановленого цим Законом, є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом. У процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом, зокрема, шляхом укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості (ст.ст.6 ,10 в редакції Закону від 07.08.2011року).

Згідно п.5 «Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії», затвердженого Постановою КМ України від 22.02.2006р. №191, процес підтвердження заборгованості передбачає встановлення (уточнення) сум заборгованості учасником розрахунків - ініціатором підтвердження заборгованості самостійно на підставі документів (договорів, рахунків-фактури, накладних та інших документів, що підтверджують наявність господарських відносин і заборгованості в учасників розрахунків) та складення акта про наявність та розмір заборгованості, який є підставою для погашення заборгованості на умовах, визначених Законом №2711- IV.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону №2711- IV визначено, що державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками. Суб`єктам господарської діяльності інших форм власності дозволяється, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей.

З аналізу норми Закону вбачається, що однією з умов для укладання договору реструктуризації є наявність взаємної згоди учасників господарських правовідносин.

Матеріалами справи підтверджено:

- Договір поставки від 31.12.2009р. №06/09-2257 щодо поставки природного газу позивачем виконано у період з січня по грудень 2010 року;

- Актом звірки розрахунків підтверджено наявність боргу відповідача за поставлений газ в сумі 5 533 575,91грн. станом на 01.05.2012р., на підставі якого укладено Договір про реструктуризацію даної заборгованості;

- відповідачем допущено порушення грошового зобов`язання по Договору про реструктуризацію за період серпень 2017 року – січень 2021року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 1 936 751,46грн., що ним не заперечується.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд задовольняє її, враховуючи наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік (ст.258 ЦК України).

Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги .

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи встановлений 3-х річний строк позовної давності для подачі даної категорії спорів, початок строку позовної давності ( 01.09.2017р.) дату звернення до суду (05.05.2021р.), позивач пропустив строк позовної давності на стягнення суми боргу за період з серпня 2017 року по квітень 2018 року, а тому суд відмовляє в позові в частині стягнення 415 018,17грн. боргу за пропуском строку позовної давності та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 1 521 733,29грн. заборгованості за період травень 2018 – січень 2021 року, як обґрунтовано заявлені.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу інфляційні втрати та 3% річних, встановив правомірність таких нарахувань за період червень 2018 року – січень 2021 року на суми 62 197,67грн. – 3% річних; 119 055,60грн. – інфляційні втрати, та надмірно нараховані інфляційні втрати в сумі 192,89 грн.

У частині стягнення 38 573,99грн. – 3% річних та 89 044,52 грн. – інфляційних втрат за період вересень 2017р. - травень 2018р. відмовляється, як такі що заявлені з пропуском строку позовної давності та в частині 192,89 грн. інфляційних втрат, як надмірно заявлені.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу пеню та штраф встановив правомірність таких нарахувань за період червень 2020 року – січень 2021року на суму 16 252,93грн. пені та 25 823,35грн. штрафу.

В частині позовних вимог про стягнення 106 521,33грн. штрафу та 229 144,87грн. пені за період серпень 2017- травень 2020 року, суд відмовляє у позові, оскільки такі заявлені поза межами строку позовної давності.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення санкцій, річних вважає за можливе задовольнити його частково. При цьому, суд виходив із наступного.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зазначила, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Отже, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Матеріалами справи, а саме фінансовою звітністю підприємства про результати господарської діяльності, постановами органу ДВС про арешт коштів боржника підтверджено наявність обставин, що дають право суду частково задовольнити клопотання відповідача, зменшивши суму пені, штрафу, річних на 50%, стягнувши: 8 126,47грн. пені, 31 098,83грн. річних та 12 911,68грн. штрафу. В ішній частині заявлених вимог відмовляється.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення: 1 521 733грн. 29коп. - боргу, 8 126 грн. 47коп. - пені, 12 911 грн. 68коп. - штрафу, 31 098 грн. 83коп. - 3% річних та 119 055 грн. 60коп. - інфляційних втрат.

Суд відхиляє доводи позивача щодо переривання строку позовної давності за відсутності доказів.

Також, суд відхиляє доводи відповідача, що між сторонами виникли правовідносини із договору перевезення, а не поставки газу, оскільки такі не узгоджуються із нормами чинного законодавства, що регулюють такі договори.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 26 325,94грн., згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (правова позиція викладена у п. 4.3 чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз” (вул. Митрополита Шептицького,20, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 21155959) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України " ( вул Шолуденка, 1. м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 31301827) – 1 521 733 ( один мільйон п`ятсот двадцять одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 29коп. боргу, 8 126 ( вісім тисяч сто двадцять шість) грн. 47коп. пені, 12 911 ( дванадцять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн. 68коп. – штрафу, 31 098 (тридцять одна тисяча дев`яносто вісім) грн. 83коп. - 3% річних, 119 055 ( сто дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят п`ять) грн. 60коп. інфляційні втрати, 26 325 ( двадцять шість тисяч триста двадцять п`ять) грн. 94коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.

Повне рішення складене 12 листопада 2021р.

Суддя М.С. Стадник