Рішення № 101033372, 10.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 листопада 2021 року № 520/16604/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської обласної ради (просп. Тракторобудівників, буд. 144, м. Харків, 61121, код ЄДРПОУ 25864181) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати дії Начальника Управління соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської Міської Ради Л.А. Ажель щодо відмови встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи - протизаконними;

- зобов`язати Начальника Управління соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської Міської Ради Л.А. Ажель встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, та видати відповідне посвідчення особи з інвалідністю в наслідок війни 2 групи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС в період з 01.07.1987 по 10.07.1987, з 19.06.1987 по 30.06.1987 та відноситься до категорії 1. Центральна міжвідомча експертна комісія своїм Експертним Висновком №13 від 23.11.2000 пов`язала захворювання з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Міжрайонна радіологічна МСЕК №2 встановила позивачу 2 групу інвалідності довічно з 80% втратою професійної працездатності з 22.01.2001. Згідно Наказу начальника "ТРЕСТА ЮЖСПЕЦСТРОЙ" №46 від 14.04.1987, Наказів начальника Будівельно-Монтажного Управління 614 №107 та №111 каменяра ОСОБА_1 відряджено в село Корогод, район міста Чорнобиль з 09.06.1987 по 30.06.1987 терміном на 12 днів та з 01.07.1987 по 10.07.1987 терміном на 10 днів. Таким чином, позивач був двічі у 1987 році відряджений для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС. 24.02.2021 та 31.03.2021 позивач звертався до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, але отримав письмові відмови, у зв`язку з тим, що для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону, окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, Закон містить умову, щоб така особа брала участь у ЛНА на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Вказані дії позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, так як відсутні докази залучення заявника до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов, вважає її хибною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон №3551-ХІІ), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 1803/1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі, і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також, при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

З матеріалів справи вбачається факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ.

При цьому, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Верховний Суд у своїх постановах від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а, від 26.02.2020 у справі №377/196/17, від 27.04.2020 у справі №826/15761/17 неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, оскільки в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків, і відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд звертає увагу, що документи, які є в наявності у позивача та які були долучені до заяви останнього щодо встановлення йому статусу інваліда війни, адресованої відповідачу, а також наданої суду, підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності, проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем надано не було, оскільки така інформація в них не відображена.

Також, при розв`язанні спору суд зважає на правову позицію Верховного Суду зі спірного питання, викладену, зокрема, у постанови від 15.04.2021 по справі №377/27/17, у силу якої за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", немає.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд доходить висновку щодо правомірності відмови у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 7, 8, 9, 241, 242, 243, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шляхова О.М.