Ухвала суду № 101033193, 10.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

Справа № 500/4893/21

10 листопада 2021 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Свистун Є.Я., представника відповідача - Мартищук Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Тернопільській області до Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" про стягнення податкового боргу в сумі 622660,00 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду на 11.10.2021, яке було відкладено на 03.11.2021 та на 10.11.2021.

Від Головного управління ДПС у Тернопільській області 27.10.2021 надійшло до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дана заява обґрунтована тим, що заявлений до стягнення податковий борг в судовому порядку, відсутній, у зв`язку із погашенням його відповідачем після відкриття провадження у даній справі в сумі 622660,00 грн.

З огляду на наведене, вважає за доцільне відмовитися від позову та просить закрити провадження у справі та просить стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову.

В судовому засіданні 10.11.2021 представник позивача заявлене клопотання підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.11.2021 представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечила, проте, пояснила, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року зобов`язано Головне управління ДІІС у Тернопільській області відновити у інтегрованій картці платника податків Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" суму податку на додану вартість в розмірі 460020 (чотириста шістдесят тисяч двадцять) грн 00 коп., як суб`єкта спеціального режиму оподаткування, задекларованої відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість за період 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року, та дана сума не відновлена в інтегрованій картці платника податків у зв`язку із цим на думку відповідача податковий борг погашено своєчасно.

Проте, суд не погоджується із таким твердженням представника відповідача, виходячи з наступного.

Щодо відображення в обліковій інформаційній системі органів державної податкової служби сум податку на додану вартість, які згідно зі статтею 209 розділу V Податкового кодексу України підлягають спеціальному режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, а також сум податку на додану вартість, які відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу у повному обсязі спрямовуються переробними підприємствами до спеціального фонду державного.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків згідно з Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11.

Ведення обліку вказаних сум податку на додану вартість здійснюється в картках особових рахунків ф.№5 за кодом 14010160 "Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно ст.209 ПКУ" з урахуванням наступного.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 25.01.2011 №41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935, платники податку, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), а у разі самостійного виявлення помилок у податковій декларації подають уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань до декларації з податку на додану вартість (скороченої).

При цьому дані податкової звітності переносяться з електронної бази звітних документів до карток особових рахунків платників у загальному порядку наступними операціями:

- значення рядка 14 податкової декларації (скороченої) переноситься в графу "Нараховано/зменшено" картки особового рахунку ф. №5 за кодом 14010160 операцією 1С1 (лат.) "Нараховано ПДВ по скороченій декларації (ст.209 ПКУ)";

- значення колонки 6 рядка 14 уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість (скороченої) переноситься:

у разі збільшення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за податковою декларацією, - операцією 19Q "Збільшення суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню (ст.209 ПКУ)";

у разі зменшення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за податковою декларацією, - операцією 19Р (лат.) "Зменшено суми ПДВ, які підлягали нарахуванню (ст.209 ПКУ)".

Операції 1С1, 19Q, 19Р в картках особових рахунків породжують сальдо (збільшення/зменшення недоїмки та переплати).

Поряд з цим відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті згідно з поданою декларацією перераховуються сільськогосподарськими підприємствами з поточного рахунку на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Оскільки для ведення обліку сум податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарських підприємств, передбачено новий код 14010160 "Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства", платникам - сільськогосподарським підприємствам мають бути відкриті картки особових рахунків ф.№5 за кодом 14010160.

Суд зазначає, що заявлена сума податкового боргу з податку на додану вартість відображена в інтегрованій картці платника податків за кодом 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)".

Тому, відновлення в ІКП сум податку на додану вартість задекларованих відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість як суб`єкта спеціального режиму оподаткування, за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року (код бюджету 75 спец режим 14010160), не створить переплати ДП «Тернопільське лісове господарство» та відповідно не може бути використано для погашення існуючого боргу з ПДВ (за кодом 14010100).

Враховуючи зазначене, суд зазначає, твердження відповідача про те, що податковий борг погашений своєчасно не знайшло своє підтвердження.

При цьому суду також не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що відсутність податкового боргу ще до пред`явлення податковою інспекцією даного позову підтверджується довідкою про наявність податкового боргу станом на 30.07.2021, а також платіжними дорученнями №911 від 15.07.2021 та №980 від 28.07.2021, оскільки таке твердження суперечить даним інтегрованої картки платника податків по ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що на вимогу суду відповідач не надав копій платіжних доручень про сплату податкових зобов`язань з ПДВ від 23.09.2021, від 28.09.2021 та від 30.09.2021, а лише надав довіку про те, що у підприємства такі платіжні доручення відсутні.

Таким чином, відповідач не спростував даних інтегрованої картки платника податків в частині того, що погашення податкового боргу з ПДВ в сумі 622 660 грн відбулося в кінці вересня 2021 року, тобто після того як Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Як випливає із матеріалів справи, податковий борг в сумі 622660,00 грн. сплачений відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача про відмову від позову підлягає задоволенню, як така, що не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи або інтереси інших осіб та є підставою для закриття провадження у адміністративній справі. У даному випадку відсутні підстави для неприйняття відмови від позову.

Виходячи з наведеного, суд закриває провадження у справі.

Згідно з ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

З огляду на ч.1 ст.142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що підставою для відмови від позову стало задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви, суд вважає, що при розподілі судових витрат підлягають застосуванню саме приписи ст.140 КАС України, а не ч.1 ст.142 КАС України.

Як випливає із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 9339,00 грн.

Таким чином, відповідно до ст.140 КАС України суд присуджує понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 9339,00 грн. за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 139, 140, 142, 189, 239, 240 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача задовольнити та прийняти відмову позивача від позову.

2. Закрити провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" про стягнення податкового боргу.

3. Стягнути з Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" на користь Головного управління ДПС у Тернопільській області сплаченого судового збору в розмірі 9339 (дев`ять тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 90 коп. сплачений згідно платіжного доручення №1105 від 04.08.2021.

Копію ухвали надіслати сторонам про справі.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.11.21.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

відповідач:

- Державне підприємство "Тернопільське лісове господарство" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Багата, 5А,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 00993024);

Головуючий суддя Осташ А.В.