Рішення № 101033027, 12.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року Справа №480/6131/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/6131/21 за позовом ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) щодо нарахування та виплати при звільненні позивачу компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 № 41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився»;

- зобов`язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) здійснити перерахунок компенсації вартості неотриманого речового майна в цінах, що діяли на 04.12.2020 (дата звільнення) та сплатити різницю між перерахованою та виплаченою компенсацією.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Свої вимоги мотивує тим, що до 04.12.2020 проходив військову службу. Відповідачем було складено довідку про вартість речового майна, яке належало до виплати та визначено суму грошової компенсації за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням позивача. При цьому під час складення остаточного розрахунку було застосовано вартість майна не за цінами, визначеними станом на дату звільнення позивача - 04.12.2020, а за цінами, діючими у рік виникнення права на отримання речового майна. Зазначає, що під час складення та виплати суми компенсації згідно довідки № 140 відповідачем було застосовано пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, що суперечить порядку нарахування компенсації, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178. Дані обставини вплинули на остаточний розрахунок суми виплати.

Відповідачем відзиву на позовну заяву надано не було. Натомість, відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із порушенням позивачем строків звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши зміст заяв по суті спору учасників справи, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що з позивачем 04.12.2020 припинено контракт, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у в/ч 9953, наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 508-ОС від 04.12.2020.

Відповідачем складено на ім`я позивача довідка № 140 про вартість речового майна, що належить до видачі у зв`язку із звільненням позивача зі служби в сумі 50130, 31 грн. В зазначену довідку включено найменування речового майна, а також визначена вартість суми грошової компенсації за період з 12.2004 року, з 01.2009 року, з 01.2017 року, з 01.01.2018 року, з 01.2019 року, з 01.2020. Суму вартості речового майна, що належить до видачі у зв`язку із звільненням позивача зі служби в сумі 47022,40 грн. із відрахуванням недоносу речового майна, податку з доходів фізичних осіб та військового збору було виплачено позивачу.

Позивач не погодився із даним розрахунком, вважаючи, що відповідач помилково розраховуючи суму компенсації, застосував вартість речового майна у цінах, діючих у рік виникнення права на отримання речового майна.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту встановлює Закон України від 20 грудня 1991 року N2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон N 2011-XII).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону N 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини першої статті 9-1 Закону N 2011-XII визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

В період проходження позивачем військової служби норми забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444.

Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення № 1444) передбачав, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Вищевказане Положення № 1444 втратило чинність 04 березня 2016 року.

За змістом статті 9-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16 березня 2016 року № 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Пунктами 2, 3 Порядку № 178, визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами пункту 5 Порядку № 126 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Аналіз норм статті 9-1 Закону № 2011-XII, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна при звільненні з військової служби.

При цьому суд зазначає, що механізм реалізації військовослужбовцями гарантованого їм частиною першою статті 9-1 Закону №2011-XII права Кабінетом Міністрів України був визначений з набранням чинності 22 березня 2016 року постанови від 16 березня 2016 року № 178.

Гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначалося вище, згідно довідки № 140 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу нараховано 50 130, 31 грн.

Разом із тим, суд не погоджується із належним оформленням та змістом складеної довідки № 141, що в свою чергу вплинуло на визначення остаточної суми вартості речового майна, що належить до видачі позивачу, з наступних підстав.

Відповідачем безпідставно було нараховано та виплачено грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування.

Так, відповідачем неправомірно було зазначено та застосовано пропорцію часу, що минув з дня виникнення в позивача права на отримання речового майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.

Суд зазначає, що наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначити вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що проведене нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно не відповідає вимогам до "якості закону" та позбавляє позивача на отримання компенсації речового майна в повному розмірі, адже законодавчо відсутній механізм визначення пропорції компенсації майна відповідно до часу служби військовослужбовця на час звільнення позивача зі служби.

Також відповідач необґрунтовано визначено вартість майна не за цінами станом на 01.01.2020 визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 № 41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".

При визначені суми, яка підлягає виплаті, відповідач керувався часом виникнення права на отримання відповідного речового майна та ціною цього майна в момент виникнення права відповідно до розрахунків, що затверджені розпорядженнями Адміністрації Державної прикордонної служби України. При цьому, відповідачем не враховано, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.

Проте застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку № 178, яким визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.

Відповідачем також не доведено, що розрахунок суми, яка належить до виплати визначена згідно Розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 № 41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок викладено також і Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 28.01.2021 у справі №520/1190/2020, від 25.02.2021 по справі №380/2458/20 адміністративне провадження №К/9901/26320/20, від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, 23.08.2019 у справі №2040/7697/18, від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, висновки яких суд враховує при вирішенні спірних правовідносин .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна виходячи із закупівельної вартості такого майна, визначеною Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», станом на 1 січня року, в якому проведено звільнено позивача зі служби, тобто станом на 01.01.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року по справі №820/1961/18.

Враховуючи наведені норми, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу з урахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2020.

Водночас вимога позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок компенсації вартості неотриманого речового майна в цінах, що діяли на 04.12.2020 (дата звільнення) задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом, грошова компенсація визначається виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено звільнено позивача зі служби.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

ЄСПЛ тлумачить поняття "якість закону" так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах«C.G. та інші проти Болгарії (C. G. аnd Others v. Bulgaria) від 24 липня 2008 року, заява № 1365/07, п. 39, Олександр Волков проти України від 29 січня 2013 року, заява №21722/11, п. 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції (Cantoni v. France) від 11 листопада 1996 року, заява № 17862/91, п. 31-32, Вєренцов проти України від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11, п. 65).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що, минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України 17.02.2020 № 41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) (м. Суми, пров. Громадянський,1, і.к. 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2020 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 № 41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко