Рішення № 101032945, 12.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року Справа № 480/5526/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/5526/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ, третя особа - Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - відповідач), третя особа - Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету внутрішніх справ щодо не проведення позивачу - ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за весь період служби в ОВС включно по 06.11.2015 рік;

- зобов`язати Харківський національний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за весь період служби в ОВС включно по 06.11.2015 рік.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в ОВС, 31.03.2005 наказом УМВС України в Сумській області №37 о/с позивача звільнено з ОВС через хворобу за ст. 64 п. «б» з вислугою років станом на 01.09.2004 15 років 00 місяців 18 днів. В подальшому наказом УМВС в Сумській області від 21.12.2010 № 299 о/с з 24.12.2010 позивача вдруге прийнято на службу в ОВС. Наказом УМВС України в Сумській області від 06.11.2015 № 413 о/с позивача звільнено зі служби в ОВС, а з 07.11.2015 прийнято на службу у Національній поліції України. 29.03.2021 наказом ректора №124 о/с віл позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). На переконання позивача, відповідач при його звільненні повинен був нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, в тому числі і за весь період служби в ОВС включно по 06.11.2015. Проте, під час звільнення його зі служби відповідачем нарахована та виплачена спірна допомога не у повному розмірі (лише за період служби в поліції). На думку позивача, відповідачем під час нарахування спірної допомоги безпідставно не враховано весь період його попередньої служби в органах внутрішніх справ до 06.11.2015, що є порушенням положень частин п`ятої та шостої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що вказана бездіяльність відповідача призвела до отримання позивачем спірної допомоги у меншому розмірі, ніж передбачена чинним законодавством України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю оскільки, на думку відповідача, позивач набув право на отримання грошової допомоги ще 31.03.2005 під час першого звільнення та з 23.12.2015 з моменту внесення змін до статті 9 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходив службу в органах внутрішніх справ, мав календарну вислугу не менше п`яти років і до 07.11.2015 був звільнений із служби в органах внутрішніх справ та продовжив роботу в Національній поліції. Таким чином органом, який зобов`язаний виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби після звільнення у 2015 році є Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області.

Ліквідаційною комісією УМВС України в Сумській області надано до суду пояснення на позовну заяву, в якій третя особа зазначає, що редакція статті 9 Закону №2262-ХІІ від 31.07.2002 (чинній на дату звільнення позивача 31.03.2003) передбачала, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. За таких обставин правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивача 31.03.2003 не було.

Відповідно до наказу УМВС України в Сумській області від 06.11.2015 № 413 о/с позивача згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил. Відтак, в розумінні вимог пункту 10 Постанови №393 (в редакції від 04.10.2015 чинній на день звільнення) та Закону № 2262-ХІІ (в редакції від 01.04.2015 чинній на день звільнення) правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги не було.

Окрім того, посилання позивача на статтю 9 Закону № 2262-ХІІ в редакції від 28.12.2015 як на підставу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні 06.11.2015 є недоцільним та безпідставним, оскільки на дату звільненні норма закону, на яку посилається позивач, не діяла.

Враховуючи зазначене, третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що до 31.03.2005 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.

31.03.2005 наказом УМВС України в Сумській області №37 о/с позивача звільнено з ОВС через хворобу за ст. 64 п. «б».

В подальшому, наказом УМВС в Сумській області від 21.12.2010 №299 о/с позивача вдруге прийнято на службу в ОВС з 24.12.2010.

У зв`язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" позивача було звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 згідно наказу УМВС в Сумській області від 06.11.2015 № 413 о/с.

Позивача прийнято на службу до Національної поліції на посаду директора Сумського центру первинної професійної підготовки "Академія поліції" (м. Суми) Харківського національного університету внутрішніх справ.

Наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ від 29.03.2021 № 124 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України з 31.03.2021 на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу) (а.с. 8).

Відповідно до вказаного наказу станом на день звільнення стаж служби позивача у поліції складав 25 років 10 місяців 24 дні, у календарному обчисленні 25 років 10 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) 11 років 00 місяців 19 днів.

Крім того, у вказаному наказі, зазначено, що під час звільнення позивача йому було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції за період 07.11.2015 по 31.03.2021.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не у повному розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що спірним питанням у даній справі є право позивача при звільненні на отримання грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за весь час служби, тобто з урахуванням попереднього періоду служби в ОВС по 06.11.2015 включно.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини п`ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Приписами частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон України №580-VIII), який набрав чинності 07.11.2015.

Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону України №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 102 Закону України №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ, положення Закону наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 1-2 Закону України №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Положеннями статті 9 Закону України №2262-ХІІ визначено підстави та категорію осіб, яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з Національної поліції України) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їхнє утримання (частина четверта статті 9 Закону України №2262-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону України №2262-ХІІ поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Згідно частини шостої статті 9 Закону України №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України №393).

Згідно пункту 10 Порядку №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

З системного правового аналізу вказаних норм вбачається, що у разі повторного звільнення особи, яка має право на пенсію за цим Законом, зі служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

При цьому, сам факт отримання чи неотримання особою грошової допомоги при звільненні вперше не має жодного значення для вирішення питання, чи належить до виплати одноразова грошова допомога за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу з урахуванням попереднього періоду служби в органах внутрішніх справ, чи ні.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 18 вересня 2018 року в справі № 802/528/16-а.

Водночас, положеннями статті 9 Закону України №2262-ХІІ та пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій зі служби особі, яка має право на призначення пенсії за Законом України №2262-ХІІ виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

Таким чином, якщо при попередньому звільненні особа не набула право на виплату одноразової грошової допомоги, попередня вислуга років має враховуватись при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги.

Відповідно, предметом доказування у даній справі є набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 9 Закону України №2262-ХІІ при звільненні з органів внутрішніх справ з 31.03.2005 та при звільненні з органів внутрішніх справ з 06.11.2015.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ у 2005 році) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні із служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Враховуючи, що наказом УМВС України в Сумській області від 31.03.2005 №37 о/с позивача звільнено з ОВС через хворобу за ст. 64 п. «б», суд дійшов висновку, що станом на час першого звільнення (31.03.2005) ОСОБА_1 набув право на отримання одноразової грошової допомоги, про що також зазначив і сам позивач у позовній заяві.

Отже, період служби до 31.03.2005 не підлягає врахуванню при обчисленні одноразової грошової допомоги при наступному звільненні.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за період служби в ОВС до 31.03.2005 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу за цей період є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосується набуття позивачем права на одноразову грошову допомогу при звільненні 06.11.2015 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ у 2015 році) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Таким чином, частиною першою статті 9 Закону України №2262-ХІІ встановлені дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам: які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за станом здоров`я; які звільнені зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ у 2015 році) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як встановлено судом, наказом УМВС України в Сумській області від 06.11.2015 №413 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ за статтею 64 пункт «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

Системний правовий аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги, а саме:

- звільнення особи із служби з підстав, що визначені як нормами статті 9 Закону України №2262-ХІІ і пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393;

- наявність вислуги 10 років і більше.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звільнення з органів внутрішніх справ 06.11.2015 вислуга років позивача складала більше 10 повних календарних років, однак підставою для звільнення слугував перехід у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації), що виходячи з приписів чинного законодавства, не надавало йому право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України №2262-ХІІ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при звільнені зі служби в органах внутрішніх справ 06.11.2015 позивач не набув права на одноразову грошову допомогу передбачену Законом України №2262-ХІІ.

Факт не отримання позивачем одноразової вихідної допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ в 2015 році підтверджує УМВС в Сумській області у своєму поясненні щодо позовної заяви (а.с. 27-32), в якому зазначено, що під час звільнення позивача в 2015 році зі служби в органах внутрішніх справ, одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 та/або 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не призначалася і не виплачувалась у зв`язку з відсутністю для цього будь-яких правових підстав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач на час його звільнення з органів внутрішніх справ України в 2015 році не набув права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги, то відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, він має право на її отримання під час повторного звільнення з Національної поліції із врахуванням вислуги років при попередньому звільненні з органів внутрішніх справ.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 у справі №487/3880/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статті 71 Закону України „Про Національну поліцію” та згідно з Указом Президента України від 09 ірудня 2015 року № 691/2015 „Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях” позивача було відряджено із залишенням на службі в поліції до Харківського національного університету внутрішніх справ.

Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України.

Рішення про відрядження поліцейських приймає керівник поліції (частини треття статті 71 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно частини шостої статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» звільнення з посад відряджених поліцейських здійснюється за рішенням керівника державного органу, установи, організації з подальшим направленням їх у розпорядження поліції.

Судом встановлено, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України від 29.03.2021 №124 о/с позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» з виплатою одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції за період з 07.11.2015 по 15.03.2021.

Станом на момент звільнення стаж служби позивача у поліції у календарному обчисленні складав 25 років 10 місяців 24 дні. Одноразова грошова допомога при звільнені зі служби в поліції позивачу виплачена лише за 5 календарних років, а саме за період з 07.11.2015 по 31.03.2021.

Відповідно судом встановлено, що Харківський національний університет внутрішніх справ безпідставно не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за період з 24.12.2010 по 06.11.2015.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо неврахування при обчисленні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги вислуги років позивача при звільненні з органів внутрішніх справ у 2015 році.

Таким чином, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за період служби в ОВС з 24.12.2010 по 06.11.2015 відповідно до частини першої статті 9 Закону України №2262-ХІІ.

Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до частини першої статті 9 Закону №2262-ХІІ одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за період служби в ОВС з 24.12.2010 по 06.11.2015.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивач набув право на отримання грошової допомоги, ще 23.12.2015 з моменту внесення змін до статті 9 Закон України №2262-ХІІ, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, то суд вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції від 23.12.2015) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вже зазначалось судом, згідно наказу від 06.11.2015 №413 о/с позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за статтею 64 пункт «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

З 07.11.2015 позивача було призначено на посаду заступника начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Сумській області - начальника відділу.

Таким чином, з системного аналізу статті 9 Закону України №2262-ХІІ (у редакції від 23.12.2015) суд приходить до висновку, що а ні підстава звільнення, а ні посада на яку призначено позивача не надають йому права на отримання вказаної разової грошової допомоги з 23.12.2015.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ, третя особа - Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету внутрішніх справ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в органах внутрішніх справ з 24.12.2010 по 06.11.2015.

Зобов`язати Харківський національний університет внутрішніх справ (пр-т Льва Ландау, 27, м. Харків, 61080, ідентифікаційний код 08571096) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в органах внутрішніх справ з 24.12.2010 по 06.11.2015.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко