Рішення № 101032838, 11.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2021 року м. Рівне №460/11863/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:

-визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладене в листі №1700-0304-8/11042 від 16.03.2021, протиправним;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в органах прокуратури в порядку і розмірі, визначених відповідно до вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-V11 від 14.10.2014 та провести обчислення пенсії за вислугою років з 26.02.2021, зарахувавши до стажу роботи час роботи в органах прокуратури (19 років 00 місяців 15 днів) з врахуванням половини строку навчання в Чернігівському юридичному технікумі (01 рік 05 місяців 00 днів), період роботи на посаді інспектора відділу ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому (04 роки 07 місяців 13 днів).

Мотивуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначала, що відповідачем протиправно не зараховано до вислуги років половину періоду її навчання в Чернігівському юридичному технікумі у 1984-1987 роках, а також період роботи на посаді інспектора відділу ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому у 1987-1992 роках, що призвело до протиправної відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-V11 від 14.10.2014. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 30.08.2021 відкрито письмове провадження у справі.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 23.10.2021, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що пенсійним органом правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" через відсутність на день звернення вислуги років, передбаченої частиною 6 названої статті, не менше 25 років, та через недосягнення позивачем віку 55 років згідно з частиною 5 статті 86 Закону. Просив повністю відмовити в задоволенні позову (а.с.28-29).

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 навчалася в Чернігівському юридичному технікумі за спеціальністю "Правознавство та облік в системі соціального забезпечення", денна форма навчання з 01.09.1984 (наказ №279 від 14.08.1984) до 29.06.1987 (наказ №300 від 01.07.1987). Після закінчення вищеназваного навчального закладу їй було видано диплом НОМЕР_1 від 29.06.1987, реєстраційний №8867.

Вказане підтверджено відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_2 , копією диплома НОМЕР_1 від 29.06.1987, реєстраційний №8867, архівною довідкою Національного університету "Чернігівська політехніка" від 17.02.2021 №504/08-30 (а.с.10, 17-18, 19).

Також із трудової книжки позивача та довідки Рівненської обласної прокуратури від 25.02.2021 №07-65вн-21 судом встановлено, що ОСОБА_2 з 21.07.1987 по 04.03.1992 працювала на посаді інспектора відділу ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому, а з 12.02.2002 і станом на 26.02.2021 в органах прокуратури (а.с.10-11, 12).

26.02.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-V11 від 14.10.2014.

Листом від 16.03.2021 за №1700-0304-8/11042 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії через відсутність на день звернення вислуги – не менше 25 років, вказавши, що на дату звернення (26.02.2021) її вислуга років становить 19 років 15 днів (зараховано по 25.02.2021), у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 19 років 15 днів. Загальний страховий стаж – 36 років 3 місяці 6 днів. Зауважено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з ч.6 ст.86Закону України "Про прокуратуру" не зараховано час навчання в Чернігівському юридичному технікумі у 1984-1987 роках та час навчання за заочною формою навчання у Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника за спеціальністю "Правознавство". Водночас, відповідач зауважив, що відсутні підстави для призначення пенсії згідно з ч.5 ст.86 Закону, оскільки позивач не досягла віку 55 років (а.с.20-21).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні їй пенсії за вислугою років та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі – Закон №1697) встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Частиною 2 статті 86 Закону №1697 передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року; 56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року (ч.5 ст.86 Закону №1697).

Згідно з ч.6 ст.86 Закону №1697 до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями;на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

На час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії та на час ухвалення судом рішення, позивач (з урахуванням дати народження – 24.01.1968) не набула віку, передбаченого ч.5 ст.86 Закону №1697, тобто в даному випадку 55 років і, як наслідок, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за ч.5 ст.86 Закону №1697.

Спірним в межах даної справи є можливість призначення пенсії позивачеві, із зарахуванням до її спеціального стажу, як прокурору та/або слідчому прокуратури, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

З даного приводу суд зазначає таке.

За вимогами ч.6 ст.86 Закону № 1697, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи, зокрема, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Аналіз вказаної норми свідчить, що право на пенсійне забезпечення за вислугу років у відповідності до Закону №1697, мають громадяни України, які поряд з іншими підставами здобули і мають вищу юридичну освіту,пропрацювали на посадах прокурорів і слідчих встановлений для цього Законом час або виконували роботу, співмірну з роботою на прокурорських посадах, чи займалися діяльністю, необхідною для того, щоб обійняти посаду прокурора чи слідчого, зокрема, навчалися у вищому юридичному навчальному закладі і здобули освіту, що за рівнем відповідає вищій юридичній освіті.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач навчалася на денній формі навчання з 01.09.1984 до 29.06.1987 в Чернігівському юридичному технікумі за спеціальністю "Правознавство та облік в системі соціального забезпечення", після закінчення якого їй було видано диплом з кваліфікацією юриста.

Законом Української РСР "Про народну освіту" від 28.06.1974 (чинний на час навчання позивача) технікуми (училища) віднесено до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю (ст.49,51).

Разом з тим, суд зазначає, що після набуття чинності Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 №1060-XII (тобто з 26.06.1991) та Закону України "Про вищу освіту"від 17.01.2002 №2984-III (тобто з 05.03.2002) технікуми та училища віднесені до вищих навчальних закладів 1 рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

При цьому, суд враховує, що Департамент вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 16.03.2011 розглянув звернення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 03.03.2011 №2308 щодо отриманої освіти після закінчення технікумів та училищ за часів існування Радянського Союзу та повідомив, що середня спеціальна освіта, здобута за часів Радянського Союзу в технікумах та училищах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

За приписами ст.10 чинного Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII рівнями освіти є, серед інших, початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти;третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Статтею 5 чинного Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII (далі – Закон №1556) передбачено рівні та ступені вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Частиною 2 статті 5 Закону №1556 передбачено, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр;2) бакалавр;3) магістр;4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Частиною 3 статті 5 вказаного Закону України передбачено, що молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст.28 Закону №1556 в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: університет, академія, інститут, коледж.

З аналізу зазначених норм слідує, що чинним законодавством не передбачено окремого поняття "технікум", як тип закладу вищої освіти, оскільки із змінами в законодавстві останні перейменовувалися в коледжі, інститути тощо.

В тому числі, вказане відбулося із Чернігівським юридичним технікумом, що підтверджено архівною довідкою Національного університету "Чернігівська політехніка" від 17.02.2021 №504/08-30, з якої судом встановлено, що наказом Міністерства соціального захисту населення України від 07.12.1994 №205 було змінено статус та назва Чернігівського юридичного технікуму на Чернігівський юридичний коледж.

Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України №26 від 06.02.2004 Чернігівський юридичний коледж було ліквідовано і на його базі утворений Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №707 Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці шляхом реорганізації було приєднано до Чернігівського державного технологічного університету.

Згідно з Указом Президента України від 04.10.2013 №544/2013 Чернігівському державному технологічному університету присвоєно статус національного та змінено назву на Чернігівський національний технологічний університет.

Згідно з наказом МОН України від 10.12.2019 № 1532 Чернігівський національний технологічний університет перейменований у Національний університет "Чернігівська політехніка".

В навчальний період з 01.09.1981 по 28.06.1994 навчальний заклад мав назву Чернігівський юридичний технікум, який готував кадри, що відповідають нинішньому освітньо-кваліфікаційному рівню "молодший спеціаліст".

В архівній довідці зауважено, що стаття 43 Закону України "Про освіту" до статусу вищих закладів освіти відносить: технікуми, училища, коледжі, інститути, академії, університети та ін.

Таким чином, рівень освіти, одержаний ОСОБА_3 у 1987 році, відноситься до І (першого) рівня вищої освіти з освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст".

Підпунктом 4 пункту 2 розділу XV "Прикінцевих та Перехідних положення" Закону №1556 передбачено, що після набрання чинності цим Законом диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра.

Тому, здобутий позивачем диплом підтверджує, що ОСОБА_1 отримала сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок в юридичній сфері, здобула вищу освіту за спеціальністю "Правознавство", в результаті чого їй було присвоєно кваліфікацію юриста.

На переконання суду, підстав стверджувати, що Чернігівський юридичний технікум, а в подальшому - Чернігівський юридичний коледж, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці,Чернігівський національний технологічний університет, Національний університет "Чернігівська політехніка", не забезпечив надання знань та фахової підготовки, що відповідає рівню вищої юридичної освіти, немає.

Оскільки період навчання позивача в Чернігівському юридичному технікумі за спеціальністю "Правознавство та облік в системі соціального забезпечення" із здобуттям кваліфікації юриста відповідає першому рівню вищої освіти з освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст", то половина такого періоду повинна бути врахована пенсійним органом до вислуги років ОСОБА_1 , що дає право на призначення їй пенсії відповідно до ч.6 ст.86 Закону №1697.

Крім того, ч.6 ст.86 Закону №1697 передбачає зарахування до стажу часу роботи особи на посадах державних службовців за наявністю у особи вищої юридичної освіти, а не обіймання посади державного службовця, яка вимагає наявність вищої юридичної освіти. Тобто, у даному випадку норми передбачають обов`язкову наявність у особи вищої юридичної освіти.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14.03.2017 (справа № 344/11838/14-а), до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не може зараховуватися трудова діяльність на посаді державного службовця, кваліфікаційні умови якої (посади) не вимагали від особи, яка її обіймала, вищої юридичної освіти, а особа, яка фактично її обіймала, такої освіти не мала; чи коли через якийсь час на підставі нормативного регулювання такі умови до згаданої посади були запроваджені, а особа, яка продовжувала її обіймати, здобула вищу юридичну освіту; або містить такі умови, але особа, яка обіймала посаду державного службовця, не мала відповідної освіти чи мала спеціальну, гуманітарну чи іншу вищу освіту, але не юридичну, тощо.

За встановлених обставин справи, враховуючи наявність у позивача вищої освіти, період її роботи на посаді інспектора відділу ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому підлягає зарахуванню до вислуги років позивача, що дає право на призначення відповідної пенсії.

Відтак, враховуючи приписи ч.6 ст.86 Закону №1697 та встановлені обставини справи, суд вважає безпідставним не зарахування до вислуги років, що дає право для призначення пенсії позивачеві,половини строку навчання в Чернігівському юридичному технікумі та період роботи на посаді інспектора відділу ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому.

З урахуванням таких періодів загальна вислуга років позивача, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697, на час її звернення до відповідача, є достатньою для призначення пенсії, оскільки складає більше ніж 25 років.

Оскільки рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" є протиправним, а також з огляду на підтверджене право позивача на призначення даного виду пенсії, а можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то належним та ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав, є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" з дати його первинного звернення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.23).

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка 7, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, викладену в листі від 16.03.2021 №1700-0304-8/11042.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 26.02.2021 пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, зарахувавши до стажу роботи час роботи в органах прокуратури половини строку навчання в Чернігівському юридичному технікумі з 01.09.1984 до 29.06.1987 та період роботи на посаді інспектора відділу ЗАГС Івано-Франківського міськвиконкому з 21.07.1987 по 04.03.1992.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 11 листопада 2021 року

Суддя С.А. Борискін