YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Рівненська область

/

Рівненський окружний адміністративний суд

Рішення № 101032804, 10.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

10.11.2021

Номер справи

460/9718/21

Номер документу

101032804

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА А-0796
2) В/Ч А4240

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2021 року м. Рівне №460/9718/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськова частина А 0796 (управління оперативного командування "Захід") Військова частина А 4240 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до військової частини А0796 (надалі – Відповідач-1) та до військової частини А4240 (надалі – Відповідач-2), в якому Позивач просить суд: визнати протиправними дії військової частини А0796 (33000, м. Рівне, вул. Дубенська 2, код ЄДРПОУ 07852893) щодо встановлення січня 2014 року, квітня 2015 року, липня 2015 року та грудня 2015 року базовими місяцями при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); зобов`язати військову частину А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272) за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно провести донарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення; визнати протиправними дії військової частини А0796 (33000, м. Рівне, вул. Дубенська 2, код ЄДРПОУ 07852893) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно; зобов`язати військову частину А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272) за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення; зобов`язати військову частину А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272) відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), у зв`язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2014 по 28.02.2018 включно та встановити судом строк для подачі звіту про виконання судового рішення військовою частиною А0796 (33000, м. Рівне, вул. Дубенська 2, код ЄДРПОУ 07852893) та військовою частиною А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині А0796 з 06.07.2003 по 01.02.2021. З часу зарахування у списки військової частини А0769 з 06.07.2003 по 01.01.2020 перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині А0796, у подальшому з 01.01.2020 по 01.02.2021 відповідно наказу командувача військ оперативного командування «Захід» від 28.12.2019 №821 «Про організацію виконання рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19 грудня 2019 року №39140» у військовій частині А4240. Після звільнення йому стало відомо, що у спірному періоді йому не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. Таку невиплату Позивач вважає протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Встановлення січня 2014 року, квітня 2015 року, липня 2015 року та грудня 2015 року базовими місяцями при нарахуванні індексації грошового протиправним. Вважає, що базовим місяцем для проведення індексації має бути січень 2008 року, оскільки підвищення розміру посадових окладів військовослужбовців, які проходять службу в Збройних Силах України відбулось на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року, яка набрала чинності із січня 2008 року.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 відкрито провадження у справі, вирішено, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем – 1 подано відзив на позовну заяву від 20.08.2021 (вх № 501/26/1/198), яким Відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям за 2016 -2018 роки у військовій частині А0796 не було, однак, відповідно до порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди та у позивача відбулось збільшення грошового забезпечення до грудня 2015 року позивач отримував 7620,61 грн., за грудень 2015 року отримав 13785, 59 грн., з січня 2016 року і далі 143895,01 грн. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

Відповідачем – 2 подано відзив на позовну заяву від 20.08.2021 (вх № 883) у якому просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

06 вересня 2021 року Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він вказує, що наведені Відповідачем у відзиві аргументи підлягають відхиленню через відсутність нормативно-правових актів, які надавали би право останньому не проводити нарахування та не здійснювати виплату Позивачу індексації заробітної плати за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, встановлювати базові місяці січень 2014 року, квітень 2015 року, липень 2015 року та грудень 2015 року та не донарахування та не виплату індексації грошового забезпечення під час проходження ним військової служби.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Обставини, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач з проходив військову службу з 06.07.2003 по 01.02.2021 у військовій частині А0796 на посаді помічника командувача військ з правової роботи – начальника юридичної служби управління оперативного командування «Захід», що підтверджується копією витягу з послужного списку від 01.02.2021 №501/3/25.

Згідно наказу від 07.04.2015 № 7 Позивача зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, встановлено посадовий оклад в розмірі 1460 гривень та доручено приступити до виконання службових обов`язків за посадою, з 07.04.2015.

Згідно наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 10 липня 2015 року № 500 Позивачу присвоєно військове звання «полковник юстиції».

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 21.12.2020 №442, Позивача звільнено з військової служби у запас, відповідно до п.б (за станом здоров`я).

Наказом командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 01.02.2021 №23 Позивача виключено зі списків особового складу військової частини, знято зі всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області.

19.05.2021 року на адресу Відповідача – 2 був направлений запит за отриманням інформації про проведення/не проведення нарахування та виплати індексацій грошового забезпечення Позивача за період з 01.01.2008 - 01.03.2018, із зазначенням базового місяця для нарахування індексації.

Відповідач - 2 у відповіді від 02.06.2021 повідомив Позивача, що виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в період за період з січня 2016 по лютий 2018 не здійснювалась. Індексація була виплачена за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 включно з встановленням базових місяців січень 2014, квітень 2015, липень 2015, грудень 2015 року.

За даними копії довідки Позивача про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року включно, вбачається що у січні 2014, квітні 2015, липні 2015, грудні 2015 року відповідачем-1 було змінені базові місяці що вплинуло на розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.

За даними копії довідки Позивача про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 31 березня 2018 року включно, вбачається що за період з січня 2016 по березень 2018 року нараховано та виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 0,00 гривень з урахуванням підняття доходів у грудні 2015 року та встановленням відповідно базового місяця грудня 2015 року.

Вважаючи такі дії протиправним Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону №2011-XII).

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Як визначено статтею 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до положень пункту 5 Порядку № 1078, у разі, якщо сума збільшення грошових доходів є меншою суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, подальша індексація провадиться на визначений згідно даному Порядку індекс.

Базовим місяцем при обчислені індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових, зокрема, тарифних ставок (окладів). Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Окрім того, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому суд при розгляді даної справи враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Спірним у даній справі є період із 01.01.2014 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Стосовно ж доводів з приводу визначення базового місяця індексації грошового забезпечення позивача, то суд зазначає наступне.

Враховуючи положення Порядку №1078, місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007«Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови №1294.

Згідно абз.5 п.5 Порядку №1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

У подальшому після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №704 від 30.08.2017«Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду жодних інших доказів підвищення розміру тарифної ставки (окладу) та/ або підвищення інших видів грошового забезпечення позивача (сума яких перевищувала б суму індексації, що склалась у місяці підвищення такого доходу) у інші періоди ніж зазначено вище.

Як наслідок приведених обставин справи, суд приходить до висновку, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача у період із 01.01.2014 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Відтак, нарахування індексації грошового забезпечення позивача повинно проводитися в період із 01.01.2014 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.01.2018 з визначенням базового місяця січня 2008 року.

Водночас, із копії довідки Позивача про нараховану та виплачену індексацію за період з 01.01.2016 рік по 31.03.2018 року не вбачається, що Позивачу індексація грошового забезпечення у цей період нараховувалась та виплачувалась.

Відповідно до інформації з довідки Позивача про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року включно, вбачається нарахування та виплата індексації у період з січня 2014 року по березень 2015 року, з квітня 2015 року по червень 2015 року, з липня 2015 року по листопад 2015 року та з грудня 2015 року.

Як зазначено у довідки Позивача про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, базовим місяцем став січень 2014 року, внаслідок підвищення з 01.01.2014 року щомісячної додаткової грошової винагороди.

Втім, враховуючи, що щомісячна грошова винагорода, не має постійного характеру, не є основною та може змінюватися, суд дійшов висновку, що така не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення, з огляду на наступне.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 06.08.2012 №169/10/137-12, у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

У абзаці 5 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 визначено, що у разі збільшення зарплати за рахунок постійної надбавки, доплати, премії тощо без підвищення посадового окладу суму індексації не потрібно зменшувати на розмір такого підвищення зарплати, тобто збільшення розміру заробітної плати за рахунок надбавок, доплат та винагород без збільшення посадового окладу не впливає на зміну базового місяця.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, відтак січень 2014 року не повинен визначатися як базовий місяць.

Аналогічна правова позиція щодо щомісячної грошової винагороди викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17 та встановлення базового місяця в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 640/1819/19.

У подальшому відповідно до довідки Позивача про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року базовим місяцем у Позивача стає квітень 2015 року підставою встановлення базового місяцю для нарахування Позивачеві індексації грошового забезпечення став наказ Міністра оборони України (по особовому складу) від 10 липня 2015 року № 500 про присвоєння Позивачеві військового звання «полковник юстиції» дана обставина не стала підставою збільшення розміру посадового окладу за посадою помічник командувача військ з правової роботи – начальника юридичної служби управління оперативного командування «Захід» на який проходив службу Позивач даний розмір був визначений і застосовувався з січня 2008 року відповідно до Постанови № 1294.

Отже, присвоєння військового звання не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, відтак квітень 2015 року не повинен визначатися як базовий місяць.

У подальшому підставою встановлення базового місяцю для нарахування індексації грошового забезпечення липня 2015 року Позивачеві стало призначення його у лютому 2015 року на посаду помічника командувача військ з правової роботи – начальника юридичної служби управління оперативного командування «Захід», такі дії є протиправними, оскільки розмір посадового окладу помічника командувача військ з правової роботи – начальника юридичної служби управління оперативного командування «Захід» у сумі 1460 грн. визначений і застосовувався з січня 2008 року відповідно до Постанови № 1294 та залишався незмінним до 01 березня 2018 року, отже липень 2015 року не може бути базовим при проведенні індексації грошового забезпечення.

За наведених обставин справи, суд вказує про необхідність покладання на відповідача-2 обов`язку щодо проведення донарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 включно та нарахування та виплати індексацій грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, проте таке нарахування слід провести з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

У грудні 2015 року підставою для встановлення базового місяця стало рішення Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/1/1150 про збільшення додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премій вона (премія) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення, отже збільшення її розміру у січні 2015 року не може бути підставою зміни базового місяцю при проведенні індексації грошового забезпечення, так як вона не має постійного характеру і військовослужбовці можуть бути позбавлені її виплати повністю або частково, що передбачено розділом XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказ Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329 чинної на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до п.5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Однак, на виконання названих положень Порядку №1078 Відповідачі не привели та не надали суду порівняльного аналізу сум підвищення грошового забезпечення та суми індексації (за наслідками якого вбачалось, що сума підвищеного грошового забезпечення позивача перевищувала суму індексації, що склалась у місяці підвищення такого доходу). Не надали відповідачі і детального розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення за обумовлений період, що виключає можливість суду перевірити та встановити обставини щодо підставності нарахованої позивачу індексації грошового забезпечення за періоди із 01.01.2014 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Як наслідок, відповідачі не довели належними доказами обставини стосовно правомірності нарахування Позивачу індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2014 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Крім того, підлягає також врахуванню те, що згідно ст.ст.5, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» повноваження Міністерства оборони України відносно здійснення індексації грошового забезпечення є дискреційними, та у разі здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення Позивача за період з із 01.01.2014 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.01.2018 із застосуванням певних методик та вірних показників для такої індексації судом, останній фактично перебере на себе відповідні функції, що не узгоджується з вимогами закону.

Так, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (п. 64 рішення від 15.10.2009 р. у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (п. 95 рішення від 18.12.1996 р. у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey)).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (п.п. 36-40 рішення від 24.07.2012 р. у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 р. у справі «Ван Остервійк проти Бельгії»).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився Позивач після порушення.

Частиною першою та другою статті 245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, суд не підміняє суб`єкта владних повноважень, оскільки не проводить розрахунок індексації грошового забезпечення, а зобов`язує Відповідача-2 провести такий розрахунок, нарахувати та виплатити з урахуванням вимог чинного законодавства за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

У даній справі, суд дійшла висновку, що Позивач має право на отримання та виплату йому індексації грошового забезпечення, а тому з метою належного та ефективного відновлення порушеного права Позивача, слід зобов`язати Відповідача-2 донарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 включно та нарахування та виплати індексацій грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у цей період - «січень 2008 року».

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення Позивачу неправильно встановлено базовий місяць, у спірний період нарахування індексації здійснювалось неправильно, що мало наслідком нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, і свідчить про протиправність таких дій.

Тож, суд дійшов висновку про протиправність дій Відповідача-1 військової частини А0796 щодо встановлення січня 2014 року, квітня 2015 року, липня 2015 року та грудня 2015 року базовими місяцями при нарахуванні індексації грошового забезпечення, також не нарахування та невиплати Позивачеві у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно

Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав Позивача буде зобов`язання Відповідача-2 військової частини А4240 здійснити за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно провести донарахування та виплату індексації грошового забезпечення та нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно Позивачу, з врахуванням раніше проведених виплат. При цьому, базовий місяць для нарахування індексації заробітної плати Позивача є січень 2008 року.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, Відповідач-1 військової частини А0796 не довила правомірність встановлення січня 2014 року, квітня 2015 року, липня 2015 року та грудня 2015 року базовими місяцями при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 та не нарахування та невиплати ОСОБА_2 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Відповідача-1 військової частини А0796 щодо встановлення січня 2014 року, квітня 2015 року, липня 2015 року та грудня 2015 року базовими місяцями при нарахуванні індексації грошового забезпечення Позивачеві та щодо не нарахування та невиплати Позивачеві, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно та зобов`язання Відповідача-2 військової частини А4240 донарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення та нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення Позивачеві за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Водночас, необхідно звернути увагу, що пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України визначено право суду у разі задоволення позову прийняти рішення про зобов`язання вчинити дії. Але у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач,

Зважаючи на те, що визначення суми індексації грошового забезпечення за період 01.01.2014 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 28.02.2018 у даному випадку відноситься до виключних повноважень Відповідачів, які є дискреційними, суд з урахуванням вимог частини другої статті 9, частини другої статті 245 КАС України дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності в частині невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період та зобов`язання нарахувати і виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, також донарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо правомірності вимоги про стягнення на користь Позивача компенсації втрати частини доходів, суд зазначає таке.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» "(далі Закон № 2050-ІІІ).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом України у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/2454/18.

Під доходами у № 2050-ІІІ Законі слід розуміти грошові доходи гpомадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (гpошове забезпечення) та інші.

Індексація грошового забезпечення позивача відноситься до його грошових доходів та не має разового характеру.

За приписами п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

У зв`язку з протиправною бездіяльністю Відповідача - 1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та виплати її у меншому розмірі у період з 01.01.2014 по 31.12.2015, вимога про нарахування компенсації втрати частини доходів підлягає задоволенню.

Суд також враховує рішення Конституційного суду України від15.10.2013 №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст.95 Кодексу законів про працю України, ст.ст.33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Позивача.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір стягненню не підлягає, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до військової частини А0796 (33000, м. Рівне, вул. Дубенська 2, код ЄДРПОУ 07852893) та військової частини А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії військової частини А0796 (33000, м. Рівне, вул. Дубенська 2, код ЄДРПОУ 07852893) щодо встановлення січня 2014 року, квітня 2015 року, липня 2015 року та грудня 2015 року базовими місяцями при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати військову частину А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272) за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно провести донарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення.

4. Визнати протиправними дії військової частини А0796 (33000, м. Рівне, вул. Дубенська 2, код ЄДРПОУ 07852893) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

5. Зобов`язати військову частину А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272) за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення.

6. Зобов`язати військову частину А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272) відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), у зв`язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2014 по 28.02.2018 включно.

7. Встановити судом строк для подачі звіту про виконання судового рішення військовою частиною А0796 (33000, м. Рівне, вул. Дубенська 2, код ЄДРПОУ 07852893) та військовою частиною А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272)1. Позов ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до військової частини А0796 (33000, м. Рівне, вул. Дубенська 2, код ЄДРПОУ 07852893) та військової частини А4240 (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 2, код ЄДРПОУ 07860272) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.