Рішення № 101032749, 26.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2021 року м. Рівне №460/12641/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представники Ляшко Д.В., Дикович Б.В., відповідача: представник Трофимчук Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови №РВ510/247/000033/ТД-ФС від 12.08.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Ухвалою суду від 09.09.2021 задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, зупинено дію постанови Управління Держпраці у Рівненській області №РВ510/247/000033/ГД-ФС від 12.08.2021, а також зупинено стягнення на підставі вказаної постанови до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №460/12641/21.

Ухвалою суду від 10.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/12641/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.10.2021.

У підготовчому судовому засіданні 07.10.2021 задоволено клопотання сторони позивача про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 07.10.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 26.10.2021.

У судовому засіданні 26.10.2021 допитано свідків сторони позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішено розгляд справи провести за відсутності свідка ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 26.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представників позивача у судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у період з 02 по 13 липня 2021 року відповідачем проведений позаплановий захід державного контролю за додержанням ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю у формі інспекційного відвідування кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеної перевірки, відповідачем встановлено порушення трудового законодавства, які зафіксовано в Акті №РВ510/247/АВ від 13.07.2021, а саме: в порушення вимог частини першої статті 21, статті 24 Кодексу законів про працю України: допущено до роботи громадянина ОСОБА_4 , який 02.07.2021 виконував трудові функції бармена, без попереднього укладення трудового договору з роботодавцем. З огляду на встановлені порушення, відповідачем винесено припис про їх усунення шляхом оформлення найманого працівника, а також спірну постанову №РВ510/247/000033/ГД-ФС від 12.08.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Разом з тим, сторона позивача з такими висновками контролюючого органу не погоджується з огляду на безпідставність і необґрунтованість встановлених порушень. Спростовуючи суть висновків відповідача, сторона позивача пояснила, що позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 проведено відповідно до направлення №509-Н/09-27 від 01.07.2021 та наказу начальника Управління Держпраці у Рівненській області №604 від 01.07.2021, виданого, зокрема, на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019, проте ані згаданий вище організаційно-розпорядчий документ відповідача, ані матеріали проведеного згідно з ним інспекційного відвідування не містять інформації, яка слугувала підставою для проведення такого заходу державного контролю. Між тим, сторона позивача звертає увагу на те, що окремою підставою для проведення інспекційного відвідування слугувала службова записка працівника відповідача від 01.07.2021, однак Управління Держпраці у Рівненській області відмовилось надати копію такого документа, що унеможливлює оцінку його змісту. Також, сторона позивача вважає, що виключний перелік підстав для прийняття рішення про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено частиною першою статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка не містить такої підстави як «аналіз керівником органу контролю інформації, отриманої з відкритих джерел», а тому, на переконання сторони позивача, наказ відповідача про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 видано без достатніх правових підстав та з грубим порушенням частини другої статті 6 згаданого вище Закону. Крім того, сторона позивача стверджує, що інспектори праці не виконали покладений на них законом обов`язок щодо внесення запису про проведення заходу державного контролю до журналу перевірок господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про порушення відповідачем вимог частини дванадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Також зауважила, що проведення відповідачем інспекційного відвідування позивача за адресою: АДРЕСА_1 (кафе-піцерія « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») здійснено неправомірно, оскільки офіційною адресою місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . Спростовуючи зміст акта інспекційного відвідування від 13.07.2021 в частині неоформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , сторона позивача вказала, що 01.07.2021 між вказаними особами укладено цивільно-правовий договір про надання послуг з виготовлення, сервірування напоїв та підготовку кальянів, який надавався для огляду інспекторам праці під час проведення перевірки, проте безпідставно не врахований ними, що свідчить про необґрунтованість й необ`єктивність згаданого вище акта. При цьому, зазначила, що письмові пояснення ОСОБА_4 , відібрані інспекторами праці під час проведення перевірки, не можуть бути самостійною підставою для підтвердження виявлених порушень трудового законодавства, оскільки не є достовірними, а тому такі пояснення не можуть вважатися належними і допустимими доказами на підтвердження виконання такою особою трудових функцій бармена у кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності. Крім того, стверджує, що відповідачем не дотримано порядку складання припису про усунення виявлених порушень, оскільки останній надіслано на адресу позивача разом з актом перевірки, що позбавило його можливості подати власні зауваження до такого акта та спростувати викладені у ньому обставини. Таким чином, на переконання сторони позивача, оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем за відсутності належних доказів існування порушень, без з`ясування фактичних обставин справи, а тому, є незаконною та підлягає скасуванню судом. З наведених підстав, сторона позивача просила позовні вимоги задовольнити.

За змістом відзиву на позовну заяву, а також пояснень представника відповідача у судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнала з огляду на його безпідставність. Свої заперечення обґрунтувала тим, що інспекційне відвідування є формою здійснення перевірки як заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, при проведенні якого інспектори праці дотримувалися вимог Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та процедури проведення інспекційного відвідування, визначеної Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019. Пояснила, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання №509-Н/09-27 від 01.07.2021, інспекторами праці було здійснено вихід для здійснення перевірки дотримання трудового законодавства при веденні господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , при проведенні якого уповноваженим особам позивача інспекторами праці були пред`явлені їх службові посвідчення, а перед підписанням акта інспекційного відвідування – надана копія відповідного направлення на проведення вказаного заходу державного контролю, чим дотримано вимог пункту 8 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019. Спростовуючи висновки сторони позивача про порушення інспекторами праці вимог частини дванадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», сторона відповідача звернула увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту надання такого журналу інспекторам праці для здійснення запису про проведення перевірки. Крім того, на переконання сторони відповідача, допуск до проведення контролюючого заходу нівелює правові наслідки процедурних порушень (у випадку їх наявності), допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення контролюючого заходу, у зв`язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування постанови про накладення штрафу може бути лише неправильність її прийняття по суті. У той же час, надання позивачем документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, які слугували підставою для прийняття Акта інспекційного відвідування №РВ510/247/АВ від 13.07.2021, свідчить про допуск посадових осіб відповідача до проведення перевірки. Не погоджуючись з доводами сторони позивача щодо цивільно-правового характеру відносин між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_4 , сторона відповідача зазначила, що на момент проведення інспекційного відвідування позивача були відсутні будь-які документи, які б могли підтвердити належне оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який 02.07.2021 виконував трудові обов`язки. При цьому, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_4 повідомив інспекторам праці про проходження ним у ФОП ОСОБА_1 стажування на посаду бармена-кальянщика, проте під час перевірки позивачем не надано відповідного договору про стажування за індивідуальною програмою, що свідчить про фактичний допуск такої особи до роботи, а відтак, і про укладення з ним трудового договору, незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене. З огляду на наведене, на переконання сторони відповідача, у спірних правовідносинах Управління Держпраці у Рівненській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. за наведеного сторона відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідженням доказів по справі суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою у встановленому законом порядку (запис №26080000000035292 від 22.07.2016), що підтверджується випискою з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11). Основним видом економічної діяльності позивача є «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» (КВЕД 47.11).

Відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області №604 від 01.07.2021, у період з 02.07.2021 по 15.07.2021 інспекторами праці ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження господарської діяльності: Рівненська область, з питань 1, 2, 3 Додатка 3 до Акта (форма 1), затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №2161 від 27.10.2020, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2020 за №1280/35563 (а.с.12).

При цьому, підставою для прийняття згаданого вище наказу визначено, зокрема, підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019, окреме доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці №Д-223/1/3.1-20 від 24.06.2021, а також службову записку заступника начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Рівненській області Удовиченка В.Г. від 01.07.2021.

На підставі зазначеного наказу, 01.07.2021 відповідачем оформлено направлення №509-Н/09-27 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , яке підписано начальником Управління Держпраці у Рівненській області Наконечним Ю.М. (а.с.13).

За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , Управлінням Держпраці у Рівненській області складено Акт №РВ510/247/АВ від 13.07.2021, зі змісту якого судом встановлено, що проведення інспекторами відповідача позапланового заходу державного контролю здійснювалось у присутності (за участі) третьої особи ОСОБА_3 , яка на час проведення перевірки перебувала у трудових відносинах з позивачем та виконувала свої трудові обов`язки на посаді бармена.

У розділі «Додаткова інформація до заходу» Акта №РВ510/247/АВ від 13.07.2021 зазначено, що при проведенні інспекційного відвідування позивача 02.07.2021 на робочих місцях перебували гр. ОСОБА_3 (бармен), гр. ОСОБА_6 (кухар) та гр. ОСОБА_4 (бармен). При цьому, на підставі письмових пояснень ОСОБА_4 інспекторами праці встановлено, що на час проведення перевірки він проходив стажування на посаду бармена-кальянщика у ФОП ОСОБА_1 , з 01.07.2021 працює за графіком змінності два дні через два, жодних документів щодо працевлаштування не подавав. З огляду на встановлені обставини, а також відсутність документів на підтвердження належного оформлення трудових відносин, договорів про стажування за індивідуальною програмою, інспекторами праці зазначено, що на момент проведення інспекційного відвідування 02.07.2021 трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не були оформлені.

Крім того, суд зауважує, що за змістом даного розділу Акта інспекційного відвідування, інспекторами праці встановлено, що 03.07.2021 ОСОБА_4 був допущений до роботи згідно з укладеним трудовим договором від 03.07.2021 та наказом №С-13 від 02.07.2021, відповідно до якого ОСОБА_4 приступає до роботи 03.07.2021 на посаді бармена.

У розділі «Опис виявлених порушень вимог законодавства» Акта інспекційного відвідування інспекторами праці зазначено про порушення позивачем вимог:

- частини першої статті 21 КЗпП України, яке полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 не уклала трудовий договір з ОСОБА_4 , який 02.07.2021 перебував на робочому місці та виконував трудові функції бармена у кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- статті 24 КЗпП України, яке полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_4 , який 02.07.2021 перебував на робочому місці та виконував трудові функції бармена в кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.14-17).

Суд звертає увагу, що Акт інспекційного відвідування №РВ510/247/АВ від 13.07.2021 не містить будь-яких пояснень, зауважень або заперечень позивача щодо проведеного заходу та складеного акта, останній не підписаний ФОП ОСОБА_1 та її працівником ОСОБА_3 , яка брала участь у проведенні такого заходу.

На спростування висновків відповідача, позивачем надано належним чином засвідчені копії цивільно-правового договору №б/н від 01.07.2021, укладеного з ОСОБА_4 , а також додаткової угоди до вказаного договору №б/н від 01.07.2021.

Так, відповідно до умов зазначеного вище договору, Виконавець зобов`язується надати Замовнику такі послуги: обслуговування клієнтів Замовника та їх консультування; виконання інших додаткових робіт за завданням Замовника, які прямо пов`язані з цим договором; Замовник зобов`язується прийняти та оплатити результати наданих Виконавцем послуг (пункт 1.1. розділу 1). Пунктом 2.1. розділу 2 вказаної угоди передбачено, що Виконавець самостійно організовує процес надання послуг, використовуючи для цього власні засоби та матеріали. Виконавець не є найманим працівником Замовника, у зв`язку з чим він не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку Замовника та на нього не поширюються соціальні гарантії, передбачені чинним трудовим законодавством України. При цьому, пунктом 2.2. розділу 2 вказаного договору передбачено, що Виконавець надає послуги на власний ризик. Згідно з пунктом 3.1. розділу 3 цього договору, вартість послуг та факт їх надання виконавцем підтверджується Сторонами шляхом підписання Актів здачі-приймання наданих послуг, які вважаються невід`ємною частиною цього договору. Оплата фактично наданих Виконавцем послуг здійснюється Замовником протягом 20 днів з моменту підписання сторонами Акта прийому наданих послуг (пункт 3.3. розділу 3 зазначеного договору) (а.с.22).

У свою чергу, відповідно до пункту 2 додаткової угоди до цивільно-правового договору №б/н від 01.07.2021, на виконання умов цивільно-правового договору та цієї Угоди Виконавець зобов`язується за усним дорученням уповноваженого представника Замовника здійснювати: виготовлення та сервірування змішуваних алкогольних та безалкогольних напоїв в шейкері, блендарі, міксері, групових напоїв: крюшонів, грогів, глінтвейнів, пуншів, тощо, а також інших незмішуваних напоїв, з матеріалів, що надаються Замовником; підготовку кальянів різних видів та ароматів, обслуговування кальянів під час використання клієнтами Замовника; контроль за станом кальянного обладнання та наявністю розхідних матеріалів для кальянокуріння. Пунктом 3 цієї ж додаткової угоди визначено розмір оплати вказаних вище послуг на користь Виконавця. А за змістом пункту 6 даної додаткової угоди, цивільно-правовий договір та додаткова угода діють протягом 1 (одного) календарного місяця з моменту їх підписання, та вважаються щоразу пролонгованими на тих самих умовах на наступний термін, якщо до закінчення строку дії жодна із Сторін письмово не заявила про намір припинити їх дію (а.с.23).

У той же час, суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту (фактів) надання ОСОБА_4 на користь позивача будь-якого обсягу послуг (акти здачі-приймання наданих послуг) починаючи з 01.07.2021, відповідно до умов розділу 3 згаданого вище цивільно-правового договору, а також щодо оплати ОСОБА_4 наданих ним послуг.

За результатами інспекційного відвідування, інспектором праці Гуменюк М.В. складено Припис про усунення виявлених порушень №РВ510/247/АВ/П від 13.07.2021, зміст якого містить відомості про виявлені інспектором праці порушення позивачем вимог частини першої статті 21, статті 24 КЗпП України та в якому ФОП ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 30.07.2021 вжити заходів щодо усунення таких порушень / забезпечення додержання норм законодавства про працю, визначених в Акті інспекційного відвідування №РВ510/247/АВ від 13.07.2021 (а.с.18).

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято спірну Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ510/247/000033/ТД-ФС від 12.08.2021, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 60000,00 грн. Дата набрання постановою законної сили – 12.09.2021 (а.с.20-21).

Не погоджуючись зі спірною постановою відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом з метою захисту своїх прав та інтересів.

Викликана у судове засідання свідок ОСОБА_3 пояснила, що працює у кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у місті Рівному, має статус фізичної особи-підприємця, перебувала на роботі у ФОП ОСОБА_1 у день, коли до приміщення закладу зайшли інспектори відповідача, які пред`явили їй свої службові посвідчення та запитали щодо можливості поспілкуватися з керівництвом закладу. Повідомила, що оскільки ОСОБА_1 у той день перебувала за межами міста Рівного, їй було доручено надати для інспекторів відповідача усі необхідні документи, які стосуються господарської діяльності позивача. Зазначила, що після того, як інспектори праці оглянули приміщення кафе-піцерії, вона надала їм усі необхідні документи для проведення перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 , в тому числі й щодо ОСОБА_4 , який 02.07.2021 перебував у приміщенні кафе та надавав консультативну інформацію щодо використання кальянів. Вказала, що відповідні послуги ОСОБА_4 надавав на підставі цивільно-правового договору, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_1 01.07.2021, а також додатково проходив стажування на посаду бармена. Зауважила, що за результатами аналізу змісту вказаного вище цивільно-правового договору, інспектор праці повідомила їй, що останній складений неправильно. Стверджувала, що починаючи з 01.07.2021 вона особисто допомагала ОСОБА_4 здобути практичні навички для виконання ним у подальшому трудових обов`язків на посаді бармена.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що на даний час він проживає у місті Рівному та працює сантехніком на фірмі «Рівнеекотерм». Повідомив, що 01.07.2021 він проходив ознайомлення щодо працевлашту-вання барменом у кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що у місті Рівному. 02.07.2021, коли до приміщення кафе-піцерії зайшли інспектори Управління Держпраці у Рівненській області, він перебував за барною стійкою закладу та навчався роботи бармена у працівника ОСОБА_3 . Вказав, що інспектори праці викликали його для надання особистих пояснень та продиктували інформацію, яку йому необхідно було оформити письмово, проте зміст своїх письмових пояснень не пам`ятає через хвилювання. Ствердив, що 01.07.2021 між ним та ФОП ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір, з домовленістю щодо можливості його подальшого працевлаштування за трудовим договором. Зауважив, що будь-яких коштів на підставі цивільно-правової угоди за період роботи з 01 по 02 липня 2021 року від ФОП ОСОБА_1 він не отримував, жодних актів приймання-передачі наданих послуг не підписував та змісту такої угоди достовірно не пам`ятає. Вказав, що після проходження стажування, його було прийнято на роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду бармена.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Основного Закону, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877від 05.04.2007.

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) це – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За правилами частини п`ятої статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині п`ятій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону (частина шоста статті 2 Закону №877-V).

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону №877-V).

Згідно з приписами частини четвертої статті 4 Закону №877-V, виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

У свою чергу, частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 (далі – Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 4 Положення №96).

За пунктом 7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 11.02.2015 визначено, що територіальним органом Держпраці на території Рівненської області є Управління Держпраці у Рівненської області.

Відповідно до зазначених норм, Управлінню Держпраці у Рівненській області делеговано повноваження щодо здійснення на території Рівненської області державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

21.08.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №823, якою затвердив, зокрема, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок №823).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку №823 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у разі проведення територіальними органами Держпраці заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин у формі інспекційних відвідувань, такі заходи здійснювалися відповідно до вимог Закону №877-V, однак з урахуванням спеціальних норм Порядку №823 (до набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі №640/17424/19).

При цьому, суд зазначає, що первинній правовій оцінці підлягають доводи сторін щодо дотримання відповідачем порядку та підстав проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування позивача.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 7 Закону №877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Пунктом 5 Порядку №823 визначено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація: ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем`єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.

За змістом відзиву на позовну заяву, а також пояснень представника відповідача у судовому засіданні, підставою для проведення перевірки позивача стали наказ Управління Держпраці у Рівненській області №604 від 01.07.2021 та направлення на інспекційне відвідування №509-Н/09-27 від 01.07.2021.

При цьому, як встановлено вище судом, підставами для видачі наказу про проведення інспекційного відвідування позивача слугували, зокрема, підпункт 3 пункту 5 Порядку №823, а також службова записка заступника начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Рівненській області Удовиченка В.Г. від 01.07.2021.

Суд зауважує, що за змістом вказаної вище службової записки працівника відповідача, «за результатами аналізу інформації із загально доступних джерел встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_5 , кафе-піцерія « ІНФОРМАЦІЯ_1 », режим роботи закладу з 11 год до 22 год. Проаналізувавши інформацію з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 в трудових відносинах перебуває два працівники. Враховуючи наявну інформацію, встановлено можливий факт допущення працівників до роботи без оформлення трудових відносин» (а.с.81).

З огляду на наведене, на переконання суду, обставини, зазначені у вказаній вище службовій записці працівника відповідача за своїм змістом узгоджуються з вимогами пунктів 3, 5 та 6 Порядку №823, що свідчить про обґрунтованість підстав для проведення Управлінням Держпраці у Рівненській області інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, суд враховує, що відповідно до абзацу 6 частини першої статті 6 Закону №877-V, перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами справи у поданих ними заявах по суті, однією з підстав для проведення відповідачем перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері охорони праці слугувало також Окреме доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці №Д-223/1/3.1-20 від 24.06.2021 щодо проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів сторони позивача щодо відсутності підстав для проведення відповідачем позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .

Абзацом 1 пункту 1 Порядку №823 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України №1985-IV від 08.09.2004, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України №1986-IV від 08.09.2004, та Законом №877 V.

Суд зауважує, що посилання на відповідні міжнародні нормативно-правові акти наведено також у преамбулі наказу відповідача №604 від 01.07.2021 про проведення перевірки позивача.

При цьому, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Оцінюючи наведені вище правові положення, суд погоджується з аргументами сторони відповідача, що правовою підставою для проведення контролюючими органами заходів державного контролю з питань праці є також Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікована Законом України №1985-IV від 08.09.2004.

Так, згідно з нормами статті 12 Конвенції №81, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (стаття 16 Конвенції №81).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначена відповідачем форма позапланового заходу державного контролю, а саме інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , є обґрунтованою та відповідала вимогам чинного на час проведення такого заходу законодавства, а відтак, наведені стороною позивача доводи щодо протиправності таких дій не заслуговують на увагу суду.

Щодо тверджень сторони позивача про порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Згідно з нормою частини першої статті 4 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

За змістом направлення на проведення інспекційного відвідування №509-Н/09-27 від 01.07.2021, місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено територію Рівненської області.

Разом з тим, сторона позивача за змістом поданої нею заяви по суті спору стверджує про наявність у контролюючого органу обов`язку визначення у наказі та направленні на проведення перевірки суб`єкта господарювання конкретного населеного пункту, чіткої адреси або ж найменування об`єкта перевірки, переліку конкретних місць господарювання.

Суд не погоджується з такими твердженнями сторони позивача, оскільки з аналізу змісту положень частини першої статті 4 Закону №877-V слід дійти висновку, що заходи державного нагляду (контролю) здійснюються контролюючими органами безпосередньо за місцем провадження господарської діяльності суб`єктів господарювання (їх відокремлених підрозділів), діяльність яких підлягає перевірці, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законодавством.

При цьому, суд зауважує, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до якого є вільним, міститься інформація лише щодо місця проживання (місцезнаходження) ФОП ОСОБА_1 , проте відомості щодо місця (місць) провадження господарської діяльності позивача відсутні, що підтверджується наявною у матеріалах справи Випискою з вказаного Реєстру від 25.07.2016 (а.с.11).

У процесі судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що фактичним місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є приміщення кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини також підтверджено показаннями свідків сторони позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, доводи сторони позивача щодо неправомірності проведення відповідачем інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (кафе-піцерія « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») не заслуговують на увагу.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень сторони позивача про здійснення відповідачем інспекційного відвідування без попереднього ознайомлення позивача або уповноваженої ним особи з направленням на перевірку, суд виходить з такого.

За правилами частин десятої, одинадцятої статті 4 Закону №877-V, посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом. Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) не допускається вилучення у суб`єктів господарювання оригіналів їхніх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп`ютерів, їх частин, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 7 Закону №877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

У той же час, за змістом пункту 8 Порядку №823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

З огляду на зміст наведених законодавчих положень, суд погоджується з доводами сторони позивача щодо наявності у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) обов`язку пред`явити суб`єкту господарювання при проведенні відповідних заходів контролю, окрім інспекційного відвідування, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), а також надати суб`єкту господарювання (його уповноваженому представнику) копію посвідчення (направлення) на проведення відповідного заходу. Разом з тим, у разі проведення інспекційного відвідування, інспектор праці зобов`язаний надати суб`єкту господарювання перед початком його здійснення лише своє службове посвідчення, тоді як направлення на проведення вказаного заходу державного контролю може бути пред`явлено інспектором праці у будь-який час перед підписанням акта за результатами інспекційного відвідування.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.07.2021, перед початком проведення інспекційного відвідування позивача, інспектори праці пред`являли свої службові посвідчення уповноваженому представнику ФОП ОСОБА_1 , що узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наданими у судовому засіданні.

При цьому, копію направлення на проведення інспекційного відвідування позивачем (його уповноваженим представником) отримано разом з Актом інспекційного відвідування №РВ510/247/АВ від 13.07.2021, що підтверджується належним чином засвідченою копією опису вкладення у цінний лист від 13.07.2021 (а.с.19).

Враховуючи викладене, суд вважає, що Управлінням Держпраці у Рівненській області дотримано порядку проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 в частині надання суб`єкту господарювання (його уповноваженому представнику) копії направлення на здійснення вказаного заходу державного нагляду (контролю).

При цьому, суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що фактичний допуск суб`єктом господарювання посадових осіб контролюючого органу до проведення заходу державного контролю, в тому числі шляхом надання документів, необхідних для здійснення перевірки, свідчить про дотримання посадовими особами такого органу встановлених законодавством вимог до порядку призначення та/або здійснення відповідного заходу контролю та певним чином нівелює правові наслідки допущених процедурних порушень (у разі їх наявності).

Також, за змістом частини дванадцятої статті 4 Закону №877-V, перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб`єкта господарювання).

Наведене узгоджується з положеннями пункту 8 Порядку №823, відповідно до якого перед підписанням акта інспекційного відвідування інспектор праці повинен внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи стороною позивача долучено копію журналу реєстрації перевірок №1 ФОП ОСОБА_1 , у якому відсутній запис про проведення Управлінням Держпраці у Рівненській області інспекційного відвідування позивача у період з 2 по 13 липня 2021 року (а.с.27-28).

Разом з тим, стороною позивача не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту пред`явлення такого журналу інспекторам праці відповідача під час проведення ними перевірки для внесення відповідного запису, а також не зафіксовано жодним чином відмови вказаних посадових осіб від виконання вимоги уповноважених представників позивача про вчинення таких дій (підпункт 6 пункту 13 Порядку №823).

Відтак, доводи сторони позивача щодо порушення відповідачем вимог частини дванадцятої статті 4 Закону №877-V у зв`язку із невнесенням інспекторами праці запису про проведення перевірки до журналу перевірок ФОП ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис – обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина восьма статті 7 цього ж Закону).

У свою чергу, згідно з пунктами 16, 17 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Як підтверджується матеріалами справи, Актом інспекційного відвідування №РВ510/247/АВ від 13.07.2021 зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 :

- частини першої статті 21 КЗпП України, яке полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 не уклала трудовий договір з ОСОБА_4 , який 02.07.2021 перебував на робочому місці та виконував трудові функції бармена в кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- статті 24 КЗпП України, яке полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_4 , який 02.07.2021 перебував на робочому місці та виконував трудові функції бармена в кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.14-17).

Під час перевірки позивачем надано інспекторам праці копії: договору купівлі продажу від 15.07.2020 (зареєстрований в реєстрі за №1193); трудового договору №2 від 07.09.2020 між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 ; наказу №С-6 від 07.09.2020 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду бармена; трудового договору від 03.07.2021, укладеного між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 ; наказу №С-13 від 02.07.2021 про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду бармена з 03.07.2021; копію повідомлення в ДПС щодо прийняття на роботу ОСОБА_4 , а також інші документи, необхідні для проведення перевірки.

Судом також встановлено, що за результатами проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, інспектором праці Гуменюк М.В. складений припис про усунення виявлених порушень №РВ510/247/АВ/П від 13.07.2021, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 30.07.2021 усунути виявлені за результатами інспекційного відвідування недоліки (порушення) (а.с.18).

Аналізуючи встановлені відповідачем порушення законодавства про працю, суд враховує, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначаються Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У свою чергу, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

Разом з тим, цивільно-правовий договір – це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

З огляду на наведене, суд зазначає, що основною ознакою, яка відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам. При цьому, на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність. Трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.09.2018 у справі № 822/723/17 та від 26.05.2019 у справі № 160/5315/19.

Як свідчать матеріали справи, 01.07.2021 між ФОП ОСОБА_1 як Замовником та громадянином ОСОБА_4 як Виконавцем укладено цивільно-правовий договір №б/н та додаткову угоду до нього, за умовами яких Виконавець зобов`язався надати послуги, а Замовник – прийняти і оплатити результати наданих послуг, а саме надання послуг з виготовлення та сервірування змішуваних алкогольних та безалкогольних напоїв в шейкері, блендарі, міксері, групових напоїв: крюшонів, грогів, глінтвейнів, пуншів, тощо, а також інших незмішуваних напоїв, з матеріалів, що надаються Замовником; підготовку кальянів різних видів та ароматів, обслуговування кальянів під час використання клієнтами Замовника; контроль за станом кальянного обладнання та наявністю розхідних матеріалів для кальянокуріння.

Зазначена цивільно-правова угода підписана як зі сторони Замовника, так і зі сторони Виконавця.

Разом з тим, у процесі судового розгляду справи встановлено, що у період з 01.07.2021 по 02.07.2021 між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 не оформлялись та не підписувались будь-які акти здачі-приймання наданих на підставі вказаної цивільно-правової угоди послуг, а також не здійснювалась оплата таких послуг, що підтверджено ОСОБА_4 у судовому засіданні при проведенні судом його допиту.

А тому на переконання суду, відносини, які виникли між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_4 на підставі цивільно-правового договору №б/н від 01.07.2021 у період з 01 по 02 липня 2021 року не мали цивільно-правового характеру, оскільки не були спрямовані на отримання їх сторонами певного матеріального результату (послуги); ОСОБА_4 як виконавцем не надавались, а ФОП ОСОБА_1 як замовником не приймались та не оплачувались будь-які послуги, передбачені умовами вказаної угоди, що свідчить про недотримання її сторонами взятих на себе зобов`язань.

Більше того, в ході судового розгляду не здобуто належних доказів, які б довели, що відповідна цивільно-правова угода надавалась позивачем для відповідача під час інспекційного відвідування.

При цьому, суд також враховує, що у ході проведення перевірки інспекторами праці були відібрані у громадянина ОСОБА_4 особисті письмові пояснення з приводу підстав його перебування 02.07.2021 на роботі у кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за змістом яких останній пояснив, що, починаючи з 01.07.2021, він проходить стажування на посаду бармена-кальянщика у ФОП ОСОБА_1 , працює за графіком змінності два дні через два, жодних документів щодо працевлаштування не подавав.

Зазначені письмові пояснення засвідчено особистим підписом ОСОБА_4 , справжність якого підтверджено ним у судовому засіданні при наданні суду показань.

Суд критично оцінює твердження сторони позивача та свідка ОСОБА_4 щодо невідповідності наведених вище пояснень фактичним обставинам справи, оскільки перед наданням письмових пояснень інспектором праці було роз`яснено ОСОБА_4 зміст статті 63 Конституції України, що підтверджується його особистим підписом у відповідній графі цього документа, а також свідчить про відсутність примусового характеру таких дій.

Таким чином, в межах судового розгляду справи судом встановлено, що правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_4 носили не цивільно-правовий, а трудовий характер. Зазначена особа перебувала в опосередкованому підпорядкуванні працівників позивача, зокрема, бармена ОСОБА_3 , підпорядковувалась певному графіку роботи, а відтак, і правилам внутрішнього трудового розпорядку, однак не отримувала винагороди за виконану нею роботу. ОСОБА_4 самостійно не організовував та не забезпечував безпеку праці за місцем своєї роботи, а навпаки, отримував від ФОП ОСОБА_1 (її уповноважених представників) забезпечення умов його праці, необхідне для надання обумовлених послуг. Позивач не проводила на користь ОСОБА_4 оплати наданих ним послуг відповідно до актів здачі-приймання наданих послуг та умов цивільно-правового договору.

Більше того, зі змісту Акта інспекційного відвідування №РВ510/247/АВ від 13.07.2021, а також пояснень свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні судом встановлено, що за фактом початку проведення відповідачем позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням позивачем законодавства про працю та зайнятість населення, з 03.07.2021 ОСОБА_4 було допущено до роботи згідно з укладеним між ним та ФОП ОСОБА_1 трудовим договором від 03.07.2021, а також наказом №С-13 від 02.07.2021, відповідно до якого ОСОБА_4 приступив до роботи з 03.07.2021 на посаді бармена, з одночасним надісланням до органів державної податкової служби повідомлення про прийняття вказаного працівника на роботу.

Враховуючи вищевикладене, доводи сторони позивача щодо цивільно-правового характеру відносин між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_4 не заслуговують на увагу суду. Натомість, суд погоджується з висновками сторони відповідача щодо наявності ознак трудових відносин між вказаними особами як роботодавцем та працівником, що підтверджується як наведеними вище положеннями чинного законодавства, так і матеріалами справи.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження сторони позивача про проходження ОСОБА_4 у період з 01 по 02 липня 2021 року стажування на посаду бармена кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки за змістом статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012, стажування є одним з видів професійного навчання особи, яке проводиться у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та закладах післядипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

У свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 29 Закону №5067-VI, проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час мають право студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти, учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр», освітнім ступенем «молодший бакалавр», «бакалавр», «магістр» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Можливість проходження стажування передбачена також для осіб, які у встановленому законодавством порядку набули статусу безробітного (положення статті 35 Закону №5067-VI).

Суд зазначає, що застосування стажування стосовно інших працівників є порушенням законодавства про працю. У разі необхідності перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, застосовується випробування.

При цьому, метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.

Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджено постановою Кабінету Міністрів України №20 від 16.01.2013.

Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. Відомості про проходження стажування вносяться до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

Разом з тим, як під час проведення відповідачем інспекційного відвідування, так і в процесі судового розгляду справи стороною позивача не надано будь-яких письмових доказів (договору про стажування за індивідуальною програмою, індивідуальної програми стажування тощо) на підтвердження факту проходження громадянином ОСОБА_4 стажування у позивача, а тому, суд критично оцінює твердження позивача й показання свідка ОСОБА_4 щодо проходження ним у період з 01 по 02 липня 2021 року стажування у ФОП ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків Управління Держпраці у Рівненській області за результатами проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .

Щодо спірної постанови відповідача про накладення на позивача штрафу в розмірі 60000,00 грн за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, суд враховує таке.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Пунктом 1 Порядку №509 передбачено, що цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників (абзац п`ятий пункту 2 Порядку №509).

У свою чергу, згідно з пунктом 3 Порядку №509, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Положеннями абзаців 1-4 пункту 4 Порядку № 509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Сторона позивача, спростовуючи обґрунтованість спірної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ510/247/000033/ТД-ФС від 12.08.2021, стверджує про відсутність правових підстав для накладення штрафу за частиною другою статті 265 КЗпП України, оскільки відповідальність роботодавця, передбачена вказаною нормою, настає виключно у разі, якщо одночасно з фактом неналежного оформлення найманого працівника наявна також і друга обов`язкова умова – виплата працівнику заробітної плати без нарахування та сплати податків і єдиного соціального внеску.

Суд не погоджується з такими твердженнями сторони позивача, оскільки з аналізу змісту норми абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України слід дійти висновку, що відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу може наставати у разі виявлення контролюючим органом хоча б одного з таких порушень, як:

- фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);

- оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві;

- виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Враховуючи наведене, а також встановлені у процесі судового розгляду фактичні обставини справи, суд зазначає, що прийняття відповідачем постанови №РВ510/247/000033/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 12.08.2021, з огляду на обґрунтованість порушень, зафіксованих в Акті інспекційного відвідування №РВ510/247/АВ від 13.07.2021, свідчить про правомірність дій Управління Держпраці у Рівненській області як суб`єкта владних повноважень при прийнятті ним спірного рішення.

Аналіз наведених обставин у їх сукупності вказує на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу діяв з урахуванням усіх правових підстав, необхідних для її ухвалення, а також з дотриманням порядку проведення перевірки і порядку накладення штрафу, а тому, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення не підлягають задоволенню судом.

Інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, свідчать про надмірний формалізм, а тому, не мають значення для правильного вирішення даного судового спору по суті.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем як суб`єктом господарювання вимог частини першої статті 21 та статті 24 КЗпП України, а отже, і наявність підстав, передбачених абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваної постанови, якою на позивача накладено штраф у розмірі 60000,00 грн.

З огляду на усе вищевикладене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що постанова Управління Держпраці у Рівненській області №РВ510/247/000033/ ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 12.08.2021 відповідає критеріям, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з урахуванням відповідних приписів матеріального права.

У той же час, оцінюючи наявні у справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, якими останній спростовував правомірність прийняття відповідачем спірного рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Здолбунівським РС УДМС України в Рівненській області 28.02.2013, АДРЕСА_3 ) в позові до Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, 33028) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ510/247/000033/ТД-ФС від 12.08.2021 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністратив-ного суду.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2021 року.

Суддя Н.В. Друзенко