Рішення № 101032022, 11.11.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16087/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДАР» (138км дороги Одеса-Рені, місто Татарбунари, Татарбунарський район, Одеська область, 68100) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДАР» (далі - ТОВ «АГРО-ДАР») звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості товарів №UA500220/2021/000006/1 від 19.04.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA500220/2021/00010.

Позивач зазначив, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності ним 15.05.2020 року укладений з «ВІО&NUT» S.R.L. (Республіка Молдова) прямий зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №02, за умовами якого продавець приймає на себе обов`язок продати, а позивач приймає на себе обов`язок прийняти та оплатити обладнання.

Відповідно до п. 4.6 договору купівлі-продажу №02 від 15.05.2020 обладнання було поставлене на умовах FCA (згідно Інкотермс 2010), тобто товар переходить у власність покупця на складі продавця.

По прибуттю на територію України декларантом до органу митного контролю подана митна декларація №UA500220.2021.001072. Митна вартість товарів була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору, та на підтвердження митної вартості товару відповідно до умов чинного законодавства України позивачем були надані відповідачу необхідні документи, що підтверджують вартість товару (договір, міжнародна ТТН, платіжні доручення, довідка про транспортні витрати від 06.04.2021 року, митна декларація країни - відправника та інші). До митної декларації надані документи відповідно до ст. 53 МКУ на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Проте було отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2021/00010 та рішення про корегування митної вартості товарів №UA500220/2021/000006/1 від 19.04.2021 року, митна вартість товару була визначена за резервним методом.

Позивач не згодний карткою відмови та з рішенням про корегування митної вартості товарів, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Зміст положень ст.53 МКУ дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Позивач стверджує, що ним надані всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. Подані документи декларантом для митного оформлення товару за ціною договору відповідають вимогам ст. 53 МКУ, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару.

Щодо зауважень митниці, то вони є необґрунтованими. Договір наданий у повному обсязі, надані Спеціфікація та інвойс, додаткова угода щодо оплати товару, технічний опис товару зазначений в декларації.

Щодо зауважень відповідача про надання платіжних доручень без відмітки банківської установи позивач вказує, що платіжні доручення були подані з накладенням електронного підпису, при тому що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Щодо зауважень відповідача, що код товару відрізняється від коду зазначеного в митній декларації країни відправника, позивач вказує, що ідетічність товару підтверджена його описом, зазначені коди товарів не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, а тому не могло бути підставою для витребування додаткових документів.

Щодо зауваження ненадання митному органу документів, перелік яких вказаний в договорі щодо передачи товару з вказаними документами, представник позивача зауважив, що це стосується саме продавця та покупця, а не документів визначених в ст.53 МКУ, які повинні бути подані для митного оформлення товару.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено.

Позивач вказує на те, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), оскільки позивачем до декларацій митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість товарів, а подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.4,5 ст. 58 МКУ. Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 22.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 25.10.2021 року здійснено заміну у справі №420/16087/21 неналежного відповідача на належного Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44005631).

Відповідачем наданий відзив на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що митний контроль включає здійснення контролю за митною вартістю товару, перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Наказом ДФС від 11.09.2015 №689 затверджені Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 8 розділу 2 вказаних Методичних рекомендацій передбачено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин 3,4 ст.53 здійснює запит додаткових документів. У випадках передбачених ч.6 ст. 54 Кодексу та ч.1 ст. 55 Кодексу посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, рішення про коригування митної вартості товарів.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: - товар №2 "Промислове обладнання: ємності циліндричні, вертикальні з сорочкою охолодження/нагріву, об`ємом 20м3 є більшим та становить 10,05 дол. США за кг нетто (МД від 11.07.2020 № ЦА500070/2020/224666) ніж заявлено декларантом 1,79 дол. США за кг.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 МКУ Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500220/2021/000006/1 від 19.04.2021року.

Частиною другою статті 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Представник відповідача вважає, що у рішенні про коригування митної вартості № UА500220/2021/000006/1 від 19.04.2021 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішень діяла у відповідності до вимог законів їх нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «АГРО-ДАР» (покупець) уклало з «ВІО&NUT» S.R.L. (Республіка Молдова) прямий зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №02 від 15.05.2020 року, за умовами якого продавець приймає на себе обов`язок продати, а позивач приймає на себе обов`язок прийняти та оплатити обладнання.

Відповідно до п. 4.6 договору купівлі-продажу №02 від 15.05.2020 обладнання було поставлене на умовах FCA (згідно Інкотермс 2010), тобто товар переходить у власність покупця на складі продавця (а.с.18-19).

Згідно з додатковою угодою від 30.12.2020 року до договору розрахунок за поставлений товар здійснюється до 30.06.2021 року (а.с.20)

15.02.2021 сторонами підписана Специфікація до Договору №2, якою визначені елементи обладнання – його від, назва, модель, рік випуску та інше (а.с.21).

Згідно з інвойсом №1 від 07.04.2021 року до договору №02 від 15.05.2020 року позивачу відправлено обладнання - товар №1 Преси та дробарки для виробництва вина: гребневідділювач – дробарка DIRASPA-PIG, NDC 18 SP-INOX – 1 шт., модель F22/18, SOVRATR, рік випуску 2012; матеріал виконання – нержавіюча сталь; товар №2 Ємності циліндричні вертикальні з сорочкою охолодження/нагріву, об`ємом 20 куб.м., матеріал виконання – харчова нержавіюча сталь AISI 304, бувші у використанні, рік випуску 2012 – 2 шт.

Декларантом до органу митного контролю подана митна декларація №UA500220.2021.001072.

Митна вартість товарів визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору.

На підтвердження митної вартості товару відповідно до умов чинного законодавства України позивачем надані відповідачу наступні документи: пакувальний лист №1 від 07.04.2021; інвойс №1 від 07.04.2021; міжнародна товаро-транспортна накладна №584134; платіжне доручення в іноземній валюті №6, №8, № 9; довідка про транспортні витрати б/н від 06.05.2021; прямий зовнішньоекономічний Договір купівлі-продажу №02 від 15.05.2020; додаткова угода від 30.12.2020 до Договору купівлі-продажу №02 від 15.05.2020; специфікація б/н до Договору № 02 від 15.05.2020; брокерський договір б/н; договір про перевезення 060406 від 06.04.2021; договір про перевезення 070406 від 07.04.2021; митна декларація країни відправлення MD 2090/2021/10092; технічний опис; та інші документи на підтвердження відомостей наведених у митній декларації.

У довідці про транспортні витрати зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося, а відповідно до розміру митної вартості імпортованого товару не включається сума страхування.

Проте відповідачем прийняті оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA500220/2021/00010 та рішення про корегування митної вартості товарів №UA500220/2021/000006/1 від 19.04.2021 року (а.с.13-15).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 19.04.2021 року зазначено, що для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (куплі-продажу) від 15.02.2020 №02 (в пункті 1.1 зазначено, що покупець повинен прийняти та оплатити обладнання, яке зазначено в Специфікації №1(відповідний документ не надано) Договором передбачено оплату в два етапи (10%, 90%) надано три операції оплати. Договором купівлі - продажу пунктом 4.7 передбачено перелік документів який повинен бути, але він не наданий митному органу. Платіжні доручення (без відмітки банківської установи),експортна декларація країни відправлення MD від 09.04.2021 №MD 2090/2021/10092 (код товару відрізняється) Надана технічна документація, яка не відповідає опису товару який заявляється.

У зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарівТаким чином, виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які потребують уточнення.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи та усунути недоліки.19.04.2021 від директора ТОВ"АГРО- ДАР"було отримано листа № 74/2 в якому було повідомлено про відмову в наданні інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару проте розбіжності, що були виявлені не спростовано. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом

В рішенні про корегування митної вартості товарів №UA500220/2021/000006/1 від 19.04.2021 року також зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості по товарам є більшим та становить: - товар №2 "Промислове обладнання:ємності циліндричні, вертикальні з сорочкою охолодження/нагріву, об`ємом 20мЗ є більшим та становить 10,05 дол. США за кг нетто (МД від 11.07.2020 № UA500070/2020/224666) ніж заявлено декларантом 1,79 дол. США за кг.

Таким чином, Одеська митниця приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужбиу максимально наближений до часу ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим, тобто були використані митні декларації з вказаних баз.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

ТОВ «АГРО-ДАР» сплатило додаткові суми держмита для випуску товарів у вільний обіг та звернулось до суду за захистом своїх порушениї прав.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500220/2021/000006/1 від 19.04.2021 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності саме щодо визначення митної вартості товару не надано. Розбіжність – це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В той же час в наданих документах відстуні розбіжності.

Згідно з оскаржуваним рішенням №UA500220/2021/000006/1 від 19.04.2021 року недоліком, якій на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є наступне: зовнішньоекономічний договір (куплі-продажу) від 15.02.2020 №02 (в пункті 1.1 зазначено, що покупець повинен прийняти та оплатити обладнання, яке зазначено в Специфікації №1 (відповідний документ не надано) Договором передбачено оплату в два етапи (10%, 90%) надано три операції оплати. Договором купівлі - продажу пунктом 4.7 передбачено перелік документів який повинен бути, але він не наданий митному органу. Платіжні доручення (без відмітки банківської установи), експортна декларація країни відправлення MD від 09.04.2021 № MD 2090/2021/10092 (код товару відрізняється) Надана технічна документація, яка не відповідає опису товару який заявляється.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні №UA500220/2021/000006/1 від 19.04.2021 року підстави для його прийняття, як розбіжності в документах, які не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, є неспроможними.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Зокрема, безпідставними є посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що розбіжносями щодо митної вартості товару є те, що договором передбачено оплату в два етапи (10%, 90%), а надано три операції оплати; в пункті 1.1 зазначено, що покупець повинен прийняти та оплатити обладнання, яке зазначено в Специфікації №1 (відповідний документ не надано).

У відзиві не спростовані доводи позивача, що ним було підписано додаткова угода, в якій п.2.2 щодо оплати товару викладений у другий редакції, а саме, що розрахунок за товар здійснюється до 30.06.2021 року. Також не може бути підставою для витребування додаткових документів зазначення у договорі номеру специфікації, оскільки позивачем надана підписання сторонами специфікації до договоду №02 від 15.05.2020 року без зазначення номеру, за якою ідентифікується обладнання. Наявність платіжних доручень без відмітки банківської установи не є безумовною підставою для не здійснення митного оформлення товару, оскільки позивачем використаний електроний підпис. Відповідачем не спростовано твердження позивача про сплату товару згідно з вазаними платіжними дорученнями.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що домовленість з контрагентом по договору про надання переліку відповідних документів до обладнання, не тягне за собою обов`язку надати вказані документи при митному оформленні товару. Крім того, вказане ; жодним чином не впливає на митну вартість товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Проте такий сумнів не може ґрунтуватися на припущеннях; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15)

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Згідно з оскаржуваним рішенням про корегування митної вартості товару підставою для корегування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних АСАУР щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості. При цьому відповідач посилається в рішенні на іншу МД не зазначаючи особливостей щодо товару, виробника, умов поставки.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Такі докази не містяться і в матеріалах даної справи №420/16087/21.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.

Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду по даній справі сплатив судовий збір у сумі 2379,00грн, якій підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача .

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДАР» (138км дороги Одеса-Рені, місто Татарбунари, Татарбунарський район, Одеська область, 68100, код ЄДРПОУ 32272111) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2021/00010 та рішення про корегування митної вартості товарів №UA500220/2021/000006/1 від 19.04.2021 року.

Стягнути з Одеської Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДАР» судовий збір у розмірі 2379,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва