Рішення № 101031863, 11.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 р. Справа № 400/5777/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів:1. Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, 2. Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Бузькі Карєри», вул. Першотрвнева, 22, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530, про:визнання протиправною та скасування постанови від 10.06.21 р. № 281655,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувя до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач 1) та Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач 2), за участю третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Бузькі Кар`єри» (далі – третя особа), про визнання протиправною та скасування постанови в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Володькова Д. від 10.06.2021 року № 281655 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. (далі також – оскаржувана постанова).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Позивачем 01.09.2021 року на підставі договору оренди № 01/09-2020 передано автомобіль Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп Langendorf sks-hs 24/28, реєстраційний номер НОМЕР_2 ТОВ «ЗУБ.Р». Відповідно до договору №12/05-2021 оренди транспортних засобів від 12.05.2021 року вказані т/з перебувають в користуванні ТОВ «Корпорація Бузькі Кар`єри».

У червні 2021 року позивачем від відповідача 1 отримано оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. Підставою застосування вказаного штрафу є порушення Закону україни «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 до 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу автомобілем Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

14.06.2021 року вказану постанову позивачем оскаржено відповідачу 1, проте скаргу відповідачем2 залишено без задоволення, а постанову без змін.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена без наявності факту правопорушення, при відсутності затвердженої методики зважування динамічних вантажів, із порушенням процедури габаритно-вагового контролю.

Позивач стверджує, що під час рейдової перевірки 19.05.2021 року не складались та зацікавленій особі чи її представнику в день зважування не надавались довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю т/з Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , акт проведення перевірки та акт про перевищення т/з нормативних вагових параметрів, а також розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних засобів автомобільними дорогами загального користування. Також не надано дані електронно-обчислювальної техніки з відповідним програмним забезпеченням для збору, аналізу, накопичення, зберігання та передачі інформації про результати зважування.

Так, на думку позивача, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки не були пред`явлені сертифікат відповідності на території України та дійсне свідоцтво про проходження повірки вагового комплексу, а також свідоцтво про державну метрологічну атестацію ваг.

Позивач вважає, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт здійснено без належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, без його присутності.

Також, позивач стверджує, що в порушення вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2007 року № 879, а саме: довідка результатів здійснення контролю не містить часу і місця його проведення, і була направлена позивачу в червні 2021 року, відомості про відстань перевезення вантажу зазначені у розрахунку документально не підтверджені. Незважаючи на встановлений факт перевищення вагових параметрів т/з не затримувався, як того вимагають положення п. 21, 22 Порядку № 879.

Таким чином, позивач вважає, що складання оскаржуваної постанови без дотримання встановленого законом механізму визначення відстані перевезення вантажу у такий спосіб та на підставі документів, що складено з порушенням вимог законодавства, не відповідає принципу верховенства права.

22.07.2021 року разом з позовом позивачем подано до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом: зупинення дії постанови в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Володькова Д. від 10.06.2021 року № 281655 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до набрання законної сили рішенням у справі; зупинення стягнення на підставі постанови в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Володькова Д.від 10.06.2021 року № 281655 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою від 23.07.2021 року заяву позивачу про забезпечення позову задовольнено частково: зупинене стягнення на підставі постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № від 10.06.2021 року № 281655 в рамках виконавчого провадження № 65982218 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 400/5777/21.

Ухвалою від 27.07.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

20.09.2021 року до суду надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та який обґрунтовано наступним:

19.05.2021 року під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення вагових норм на строєну вісь з одиночними шинами від 10%, але не більше 20%, чим порушено ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 265810 від 19.05.2021 року, що в подальшому став підставою для винесення постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу від 10.06.2021 року № 281655.

Перевірка та зважування транспортного засобу проводилась із додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт належним чином оформленими документами, розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів винесено у відповідності із Законами України у сфері автомобільного транспорту, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879.

Відповідач 1 зазначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Також відповідач1 вважає, що відсутність затвердженої методики, на підставі якої повинен проводитися габаритно-ваговий контроль, не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів. Крім того, законодавством не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних, або наливних вантажів.

Як вказується відповідачем 1, переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Стосовно правильності визначення відповідачем автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу, відповідач 1 вважає вказаний та наданий позивачем договір оренди транспортного засобу від 01.09.2020 року, таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, через ненадання позивачем документів, які б підтверджували виконання умов договору – акту приймання-передачі транспортних засобів та доказів оплати орендної плати.

Так, Відповідач 1 стверджує щодо правильності визначення позивача належним автомобільним перевізником та звертає увагу, що під час проведення рейдової перевірки водієм не було надано тимчасового реєстраційного талону.

Таким чином, посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, при розгляді справи, за наявними матеріалами, виявили підстави для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

19.05.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область), на а/д Н-24 «Благовіщенське – Миколаїв» 210 км + 840 м, на підставі направлення на перевірку від 17.05.2021 №003587, було проведено ваговий контроль транспортного засобу Mercedes-Benz Axor 1840 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп Langendorf SKS HS 24/28, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною №241 від 19.05.2021 року транспортний засіб перевозив вантаж: щебінь 5/10 в кількості 26,400 тон. Із огляду цієї ТТН в графі «автомобільний перевізник» зазначено ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри».

Судом встановлено, що за результатами вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно вагового контролю від 19.05.2021 року № 0080066, якою встановлено:

- повну масу транспортного засобу 38,71 тон.;

- навантаження на осі: 5,82/7,17/8,47/8,56/8,69 тон.

Також судом досліджено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 044105 від 19.05.2021 року. Згідно із зазначеним актом встановлена нормативно допустима маса: 40,00 тони та фактична 38,71 тон. Осьові навантаження: нормативно допустиме – 11,00/11,00/22,00 тон, фактичне – 5,82/7,17/25,72 тон. У вказаному акті зазначено про відмову водія від підпису акту.

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 265810 від 19.05.2021 року. При цьому у вказаному акті зазначено про ознайомлення із актом та відмови водія від письмових пояснень про причини порушень, підпису акту.

Із аналізу вказаного акту вбачається виявлене порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 15 – перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

У матеріалах справи також наявний розрахунок від 19.05.2021 року № 815 плати за проїзд великовагових та /або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 265810, № 044105 від 19.05.2021 року, на суму 549,18 євро, який виставлено позивачу.

Також судом досліджено запрошення відповідача 1 від 01.06.2021 року № 40993/20.3/24-21 адресоване позивачу про розгляд справи за актами № 265810, № 265809, № 265741 з проханням прибути 10.06.2021 року для участі у розгляді справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610163295.

За результатами розгляду справи відповідачем 1 винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 281655 від 10.11.2021 року, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн. за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (Даф держ. номер НОМЕР_1 ) акт № 265810. Постанова отримана позивачем 11.06.2021 року позивачем, про що свідчить підпис позивача.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач оскаржив її у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до абз. 4. п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 422 «Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Положення).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті»; утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема.

Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Враховуючи зазначене висновується, що Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки наділене повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 ркоу № 1567 (далі – Порядок № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу – штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі п. 25 – 27 Порядку № 1567 передбачено: що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

З огляду наявних у матеріалах справи документів, порядку їх оформлення, строків їх винесення, у тому числі щодо оскаржуваної постанови, та з урахуванням означеного порядку суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано передбачену законодавством процедуру застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд бере до уваги ті обставини, що позивача належним чином було запрошено до розгляду адміністративної справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610163295, дата вручення - 03.06.2021 року. При цьому, позивачем не наведено достатніх доказів, які б підтверджували неотримання ним запрошення до розгляду справи.

Таким чином, доводи позивача щодо розгляду справи без належного повідомлення не підтверджуються, тому відхиляються судом.

Відповідно до. ч 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах – 4,35 м), за довжиною – 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів – понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь – 11 т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі та раніше за текстом – Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідальність на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність документів при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, утому числі:

- для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах;

- для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб.

Відповідно до абз. 4 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі – Порядок № 1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За правилами п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379 (далі – Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Із наведених норм законодавства висновується, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, позивач або користувач мали у встановленому законодавством порядку забезпечити оформлення і видачу тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Схожа позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16.

Однак, тимчасовий реєстраційний документ, що підтверджує право користування транспортним засобом, про який йдеться у цьому спорі, у матеріалах справи відсутній.

У матеріалах справи наявний договір оренди транспортного засобу від 01.09.2020 року № 01/09-2020, відповідно до п. 1.1 якого, позивач передає, а ТОВ «ЗУБ.Р» приймає в строкове платне користування на умовах оренди транспортні засоби та механізми (надалі – об`єкт оренди) згідно додатку № 1 до даного договору, відповідно до якого в оренду передано т/з Mercedes-Benz Axor 1840 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Пунктом 1.4 вказаного договору оренди визначено, що передача ТОВ «ЗУБ.Р» об`єкта оренди в суборенду допускається. Згідно п.4.4.2 договору, орендар, тобто ТОВ «ЗУБ.Р» має право самостійно здійснювати свою господарську діяльність, використовуючи об`єкт оренди відповідно до цільового (функціонального) призначення об`єкту оренди та умов цього договору, зокрема, самостійно визначати графік користування об`єктом оренди. Без згоди позивача укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортних засобів. Пунктом 7.1 договору визначений строк оренди до 31.12.2020 року, якщо сторони до закінчення терміну оренди не заявили свого бажання про розірвання договірних відносин, то даний договір вважається автоматично подовжений на аналогічний термін.

Згідно ст. 800 Цивільного кодексу України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Водночас в матеріалах справи наявний договір оренди транспортних засобів з екіпажем (водієм) від 12.05.2021 року № 12/05-2021, відповідно до п.1.1. якого, ТОВ «ЗУБ.Р» передає, а третя особа – ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри» приймає в строкове платне користування на умовах оренди транспортні засоби та механізми з екіпажем (водієм) (надалі – об`єкт оренди) згідно додатку №1 до даного договору, відповідно до якого в оренду передано т/з Mercedes-Benz Axor 1840 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 . П.7.1 договору встановлений строк оренди до 31.12.2021 року.

Із аналізу вищевказаних норм законодавства та зазначених договорів оренди транспортних засобів від 01.09.2020 року № 01/09-2020 та від 12.05.2021 року № 12/05-2021 вбачається, що позивач у встановленому законодавством порядку передав право користування транспортними засобами Mercedes-Benz Axor 1840 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ТОВ «ЗУБ.Р», оформивши відповідний договір, а ТОВ «ЗУБ.Р» передало вказані транспортні засоби в користування третій особі – ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри».

Відтак позивач не може виступати автомобільним перевізником у спірних правовідносинах. Зазначене підтверджується і наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 241 від 19.05.2021 року, де в графі «автомобільний перевізник» зазначено ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри», водій – ОСОБА_2 , тобто третя особа – ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри» визнає себе автомобільним перевізником.

На підставі п. 6.3 Інструкції № 379 користувач транспортного засобу мав самостійно у встановленому законодавством порядку забезпечити оформлення тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Тому суд приходить до висновку, що позивач, фактично передавши належним чином третій особі право користування транспортними засобами, не зобов`язаний бути обізнаний про оформлення чи не оформлення усіх необхідних документів користувачем, відповідно до призначення транспортних засобів.

За такого суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову відповідачем складено відносно неналежного автомобільного перевізника.

Водночас суд звертає увагу, що оскаржувана постанова № 281655 від 10.11.2021 року містить недостовірну інформацію щодо транспортного засобу, що здійснював перевезення вантажу: так, в постанові вказано про допущене «порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (Даф держ. номер НОМЕР_1 ) акт № 265810», тоді, як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом, що здійснював перевезення вантажу, є Mercedes-Benz Axor 1840 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною та скасування постанови в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Володькова Д. від 10.06.2021 року № 281655 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою-підприємцем адміністративного позову майнового характеру встановлено судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Ціна даного позову становить 17000,00 грн.

Отже, судовий збір у даному випадку становить 908,00 грн.

За таких обставин позивачем надміру сплачено 1362,00 грн. судового збору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

За таких обставин, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповадача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908,00 грн. А надміру сплачені кошти у сумі 1362,00 грн. будуть повернуті позивачу як надміру сплачені, після звернення з відповідним клопотанням.

При цьому, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті як розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) та Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845), за участю третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Бузькі Кар`єри» (вул. Першотрвнева, 22, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530) – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Володькова Д. від 10.06.2021 року № 281655 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.11.2021 року.

Суддя О.В. Малих