Рішення № 101031856, 11.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 р. Справа № 400/6048/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, про:визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2021 № 232568,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2021 року № 232568 в.о. заступника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу (далі також – оскаржувана постанова).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Позивач вважає, що при винесенні відповідачем оскаржуваної постанови за порушення, передбаченого абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону України № 2344-ІІІ, застосований до позивача розмір адміністративно-господарського штрафу 17000,00 грн. не відповідає встановленому чинним законодавством України – штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн.

Враховуючи, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України № 2344-ІІІ і не може нести відповідальність, передбачену абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України № 2344-ІІІ, позивач стверджує, що оскаржувана постанова складена відносно неналежного суб`єкта правопорушення.

В свою чергу, транспортний засіб, який перевірявся відповідачем 14.03.2021 року, перебував у користуванні ОСОБА_2 на підставі укладеного між останнім та Позивачем договору оренди транспортного засобу від 01.02.2021 року та акту прийому-передачі від 01.02.2021 року.

Крім того, зважаючи на те, що транспортний засіб, що належить на праві власності позивачу, здійснював перевезення саме подільного вантажу, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху не передбачено отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України.

На думку позивача, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови порушено п.п. 25, 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, а саме – здійснення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт без належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, без його присутності. Водночас позивач звертає увагу, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо від працівників Державної виконавчої служби після накладення арешту на грошові кошти. Відсутність належного повідомлення позивача відповідачем підтверджується і тим, що оскаржувана постанова містить невірні дані адреси позивача.

Тому позивач вважає, що оскаржувана постанова є безпідставною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню через порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства та накладення на позивача штрафу.

Ухвалою від 03.08.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

27.09.2021 року до суду надійшов відзив Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та який обґрунтовано наступним:

14.03.2021 року під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення вагових норм на одиночну вісь від 5% до 10% включно, чим порушено абз. 14 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 2672461 від 14.03.2021 року та винесено постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу від 01.04.2021 року № 232568.

Відповідач зазначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Надаючи заперечення позивачу щодо перевезення вантажів та подільного вантажу, відповідач вказує, що переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Щодо правильності визначення відповідачем автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу, відповідач вважає вказаний та наданий позивачем договір оренди транспортного засобу від 01.02.2021 року, що укладений між позивачем та ОСОБА_2 , таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, через ненадання позивачем документів, які б підтверджували виконання умов договору – акту приймання-передачі транспортних засобів та доказів оплати орендної плати.

Так, відповідач стверджує, що правильно визначив автомобільного перевізника та звертає увагу, що під час проведення рейдової перевірки водієм не було надано тимчасового реєстраційного талону.

Стосовно розгляду справи без участі позивача відповідач зазначає, що запрошення на розгляд справи позивачу було вчасно направлено рекомендованим листом із повідомленням, але повернуто відповідачу з зазначенням причини повернення «за закінченням строку зберігання».

Таким чином, посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, при розгляді справи, за наявними матеріалами, виявили підстави для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

14.03.2021 року посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Черкаська область), на а/д «Київ – Одеса» 240 км + 450 м, на підставі направлення на перевірку від 03.03.2021 року № 0012318, було проведено ваговий контроль транспортного засобу RENAULT, д/н НОМЕР_1 та причіп LAG, д/н НОМЕР_2 .

Згідно з наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною №644559 від 13.03.2021 року транспортний засіб перевозив вантаж: кукурудза 2020. Із огляду цієї ТТН в графі «автомобільний перевізник» зазначено ФОП ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що за результатами вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.03.2021 року № 027818, якою встановлено:

- повна маса транспортного засобу 40,27 тон.

- навантаження на осі: 6,22/10,05/7,6/8,09/8,310 тон.

Також судом досліджено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 044963 від 14.03.2021 року. Згідно із зазначеним актом встановлена нормативно допустима маса: 40,00 тон та фактична 40,27 тон. Осьові навантаження: нормативно допустиме – 11/11/22 тон, фактичне – 6,22/10,05/24,00 тон.

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.03.2021 року № 267246.

Із аналізу вказаного акту вбачається, що відповідачем виявлено порушення: перевезення вантажу з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм на 9,09 %, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 14 ч. 1 – перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

У матеріалах справи також наявний розрахунок № 1775 від 14.03.2021 року плати за проїзд великовагових та /або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 14.03.2021 року № 044963, на суму 64,00 євро, який виставлено позивачу.

Також судом досліджено запрошення відповідача від 23.03.2021 року № 20545/20.3/24-21 адресоване позивачу про розгляд справи за актом 267246, з проханням прибути 01.04.2021 року для участі у розгляді справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610095451.

За результатами розгляду справи відповідачем винесено: постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 232568 від 01.04.2021 року, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 8500,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Постанова направлена позивачу із листом відповідача від 05.04.2021 року № 24286/20.3/24-21 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5405610134970.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до абз. 4. п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 422 «Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Положення).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті»; утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Враховуючи зазначене висновується, що Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та відповідач наділені повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі – Порядок № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі п. 25 – 27 Порядку 1567 передбачено: що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Суд бере до уваги ті обставини, що позивача належним чином було запрошено до розгляду адміністративної справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 5405610095451, що було направлене відповідачем на адресу позивача та повернуто відповідачу 27.04.2021 року за закінченням терміну зберігання, отже, позивач не скористався своїм правом на участь у розгляді справи, подання заперечень тощо.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

З огляду наявних у матеріалах справи документів, порядку їх оформлення, строків їх винесення, у тому числі щодо оскаржуваної постанови, та з урахуванням зазначеного порядку суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано передбачену законодавством процедуру застосування адміністративно-господарського штрафу – а саме, відповідачем при винесенні постанови від 01.04.2021 року № 232568 за допущене порушення законодавства України про автомобільний транспорт абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн., що не відповідає встановленому абз.14 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8500,00 грн.

Крім того, постанова відповідача від 01.04.2021 року № 232568 містить недостовірну інформацію щодо місцезнаходження позивача – АДРЕСА_2 , водночас як інші матеріали справи містять місце проживання позивача згідно зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах – 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів – понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь – 11 т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі та раніше за текстом – Порядок № 879) «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Із аналізу статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» висновується, що за відсутність документів при перевезенні вантажу відповідальність покладається на перевізника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, утому числі:

для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах;

для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб.

Відповідно до абз. 4 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі – Порядок № 1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За правилами п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379 (далі – Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Із наведених норм законодавства висновується, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, позивач або користувач мали у встановленому законодавством порядку забезпечити оформлення і видачу тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Схожа позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16.

Однак, тимчасовий реєстраційний документ, що підтверджує право користування транспортним засобом, про який йдеться у цьому спорі, у матеріалах справи відсутній.

У матеріалах справи наявний договір оренди транспортного засобу від 01.02.2021 року б/н, відповідно до п. 1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування транспортний засіб з напівпричіпом (об`єкт оренди). Об`єктом оренди є: сідловий тягач марки RENAULT модель MAGNUM рік випуску 1998, зеленого кольору, д/н НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_4 ; напівпричіп марки LAG модель СС2.27-СН рік випуску 1997, чорного кольору, д/н НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_6 . Згідно з пунктами 2.1, 3.1 цього договору об`єкт оренди буде використовуватись орендарем для перевезення вантажів, а також для перевезення дрібних речей. Строк оренди складає один рік з моменту прийняття об`єкту оренди за актом приймання-передачі. Відповідно до додатку №1 до вказаного договору оренди (стор. 4 договору оренди транспортного засобу від 01.02.2021 року), об`єкт оренди було передано орендодавцем орендарю без пошкоджень у технічно справному стані 01.02.2021 року. Пункт 6.1.6 договору, орендар зобов`язаний дотримуватись вимог законодавства про вантажні перевезення та нести відповідальність за його порушення.

Відповідно п. 4.2 зазначеного договору оренди орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця один раз, за весь строк оренди, після підписання акту повернення транспортного засобу. Розмір орендної плати складає згідно виставлених рахунків.

Як встановлено ст. 799 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Водночас ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 800 ЦК України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Із аналізу вищевказаних норм законодавства та зазначеного договору оренди транспортного засобу від 01.02.2021 року вбачається, що позивач у встановленому законодавством порядку передав право користування транспортним засобом ОСОБА_2 , оформивши відповідний договір, тому не може виступати автомобільним перевізником у спірних правовідносинах. Зазначене підтверджується і наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 644559 від 13.03.2021 року, де в графі «автомобільний перевізник» зазначено ФОП ОСОБА_3 , водій – ОСОБА_2 , тобто ФОП ОСОБА_3 визнає себе автомобільним перевізником.

На підставі п. 6.3 Інструкції 379 користувач транспортного засобу мав самостійно у встановленому законодавством порядку забезпечити оформлення тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Тому суд приходить до висновку, що позивач, передавши належним чином ОСОБА_2 право користування транспортним засобом, не зобов`язаний бути обізнаний про оформлення чи не оформлення усіх необхідних документів користувачем, адже дотримуватись вимог законодавства про вантажні перевезення та нести відповідальність за його порушення згідно договору зобов`язаний орендар.

За такого суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову відповідачем складено відносно неналежного автомобільного перевізника.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2021 № 232568 в.о. заступника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті як розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845) – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 01.04.2021 року № 232568 в.о. заступника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 )судові витрати в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.11.2021 року.

Суддя О.В. Малих