Рішення № 101031796, 11.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року

справа №640/6739/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт» (місцезнаходження: 80014, Львівська область, Сокальський район, с.Варяж, вул.Белзька, 20, код ЄДРПОУ 41810931) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «В4» №0016510707 від 11.02.2021, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт» суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 156262,00грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 справу №640/6739/21 передано на розгляд до Львівському окружному адміністративному суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2).

16.07.2021 після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено суддю Лунь З.І.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства; акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні податку на додану вартість та формуванні від`ємного значення суми податку на додану вартість, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставним, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських відносин. Крім того, позивач зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Водночас посилання податкового органу на інформацію досудового розслідування у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорі, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку. На думку позивача, будь-яка неправомірна діяльність контрагента не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку. Обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства) встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи не можна вважати обов`язковими при оцінці правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Тому вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно та зазначає, що внаслідок прийняття таких рішень платник позбавлений законного права на віднесення відповідних сум до складу свого податкового кредиту, законного права на отримання в майбутньому бюджетного відшкодування ПДВ, крім того незаконно зменшується розмір від`ємного значення суми ПДВ позивача. Також позивачу незаконно нараховано податкові зобов`язання зі сплати ПДВ та до нього застосовуються штрафні (фінансові) санкції, внаслідок чого позивач повинен нести збитки. З урахуванням зазначеного, позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою від 21.07.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії. У вказаний строк позивач усунув недоліки.

В період з 02.08.2021 по 03.09.2021 включно головуючий суддя Лунь З.І. перебувала у відпустці, тому питання щодо продовження строку розгляду справи вирішено в перший робочий день після завершення відпустки.

Ухвалою від 06.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

На виконання ухвали суду представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з дотриманням вимог чинного законодавства України, так як прийняте за результатами перевірки, в процесі проведення якої встановлено те, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ФГ «Зерносвіт+», а тому безпідставно занижено податок на додану вартість. ТзОВ «Еко Експорт» було укладено з ФГ «Зерносвіт+» договір - поставки №01/10-1 від 01.10.2020 про передачу товару у власність відповідно до специфікацій. Так, на виконання умов договору ФГ «Зерносвіт+» виписано (оформлено) для ТзОВ «Еко Експорт» податкові накладні на поставку товарів - соєві боби: №298 від 20.10.2020 на загальну суму 473860,00грн. ( кількість - 32,68т); №311 від 22.10.2020 на загальну суму 463710,00грн. (кількість - 31,98т). Однак, як зазначено в акті перевірки, вказані операції ТзОВ «Еко Експорт» із ФГ «Зерносвіт+» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання робіт та послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ФГ «Зерносвіт+» є виключно чи переважно формування податкових зобов`язань для контрагентів, у тому числі ТзОВ «Еко Експорт». Крім того, первині документи, представлені позивачем, складені формально та містять ознаки юридичної дефектності, а відображені у них господарські операції - фактично не відбулися. Також, згідно із ухвалами Залізничного районного суду м. Львова від 12.12.2020, 21.01.2021 у справі №462/7976/20 провадження 1-кс/462/1993/20 30.11.2020 внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020141090000068 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Так, прокурор у кримінальному провадженні, звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, покликаючись на те, що під час досудового розслідування встановлено, що на території Львівщини здійснює свою діяльність так званий «конвертаційний центр», який включає в себе групу спеціально створених комерційних структур з ознаками фіктивності, які надають суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки (у тому числі тим, які постачають товари, виконують роботи за бюджетні кошти) послуги з мінімізації податкового навантаження, завищення валових витрат, конвертації грошових коштів у готівку, документального прикриття безтоварних операцій, незаконного формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, а також послуги з відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. Таким чином, встановлено, що так званий «конвертаційний центр» включає в себе суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності» та «транзитності», які зареєстровані у м. Львові та інших регіонах України, у тому числі і ФГ « 3ерносвіт+», ТзОВ «Ол-Cep», ТзОВ «ЗУГ», ТОВ «Найтер». Загальний оборот коштів зазначених в ухвалі суду підприємств становить близько 1,7 млрд. грн. у місяць. Зазначене підтверджується матеріалами кримінального провадження та проведеними у ході досудового розслідування слідчими (розшуковими )діями. На підставі вищенаведеного представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

01.10.2021 на адресу суду за вх.№71598 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення. В поясненнях представник відповідача зазначив, що у представлених ТзОВ «Еко Експорт» до перевірки документах, а саме: рахунках - фактурах та видаткових накладних від 20.10.2021 №2010/1, № 2210/2 не вказано посаду особи, яка отримувала товар, відсутня розшифровка підпису цієї особи та відсутні реквізити довіреності на підставі якої нібито було отримано соєві боби; товарно-транспортних накладних від 20.10.2020 №1 та від 22.10.2020 №2 відсутнє заповнення розділу вантажно-розвантажувальні роботи. Водночас у ТТН зазначено, що пунктом навантаження соєвих бобів є м. Підволочиськ Тернопільської області, однак у даних, які відображені у відомостях про об`єкти оподаткування ФГ «Зерносвіт+», складські приміщення у м. Підволочиськ Тернопільської області - відсутні. Натомість підприємство має склад тільки у с. Стоянів, Радехівського району Львівської області та орендує земельні ділянки за адресами, відмінними від вказаної у ТТН; не представлено відповідні документи, які підтверджують якість поставленої продукції, як то передбачено ст. 21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»; не представлено складські документи на соєві боби - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа, які передбачені ст. 37 Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні»; Тому вважає, що зазначені операції ТзОВ «Еко Експорт» із ФГ «Зерносвіт+» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання робіт та послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ФГ «Зерносвіт+» є виключно чи переважно формування податкових зобов`язань на адресу контрагентів у тому числі ТзОВ «Еко Експорт».

04.10.2021 на адресу суду за вх.№71907 надійшло клопотання від представника відповідача про долучення до матеріалів справи податкової звітності ФГ « 3ерносвіт+», ТзОВ «Ол-Cep», ТОВ «Найтер».

Інших заяв по суті позовних вимог сторонами суду не надано.

Суд встановив таке.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт», зареєстроване як юридична особа 15.12.2017 за номером запису: 14081020000002021, код ЄДРПОУ 41810931, місцезнаходження: 80014, Львівська область, Сокальський район, с.Варяж, вул.Белзька, 20, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт» з 2017року перебуває на обліку у ГУ ДПС у Львівській області, Червоноградське управління, Сокальська державна податкова інспекція (Сокальський район) як платник єдиного податку.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основні види діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт»:

10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний);

01.26 Вирощування олійних плодів;

01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;

46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

52.10 Складське господарство.

З 30.12.2020 по 06.01.2021 на підставі направлення від 30.12.2020 №8378, виданого Головним управлінням ДПС у Львівській області та наказу від 17.12.2021 №4957-ПП, виданого Головним управлінням ДПС у Львівській області, на підставі пп.191.6 п. 191.1 ст.191, пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт» (код за ЄДРПОУ 41810931) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення з податку на додану вартість.

За наслідками зазначеної перевірки, відповідачем 15.01.2021 складено акт за реєстраційним номером №332/13-01-07-01/41810931 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками акта перевірки ТзОВ «Еко Експорт», допущено порушення вимог податкового законодавства, а саме п.198.1, п.198.2,п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за жовтень 2020 року на суму 156262,00грн. та від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за жовтень 2020 року на суму 156262,00грн.

Так, в ході документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що згідно з проведеним аналізом податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, що включені ФГ «Зерносвіт+» до податкового кредиту у жовтні 2020року, встановлено нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТзОВ «Ол-Cep», ТОВ «Найтер» - контрагенти ІІ ланцюга постачання - в частині постачання соєвих бобів, які були реалізовані на адресу ФГ «Зерносвіт+» у жовтні 2020року.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В4» №0016510707 від 11.02.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 156262,00грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач за захистом порушених прав та інтересів звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за наслідками вказаних господарських операцій, суд зазначає таке.

Суд встановив, що між ТзОВ «Еко Експорт» (покупець) та ФГ «Зерносвіт+» (постачальник) укладено договір поставки від 01.10.2020 №01/10-1 про передачу товару у власність відповідно до специфікацій, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п.2.3., 2.4. даного договору встановлено, що доставка товару здійснюється зі складу «Постачальника» ФГ «Зерносвіт+» м. Підволочиськ, Тернопільська область та витрати на транспортування товару несе «Покупець» ТзОВ «Еко Експорт».

20.10.2020 ФГ «Зерносвіт+» відвантажено першу партію товару в кількості 32,68 тони загальною вартістю 473860,00грн, з яких 78976,67грн. ПДВ. На підтвердження передавання товару оформлено видаткову накладну № 2010/1 від 20.10.2020.

Перевезення товару відбувалося автомобілями, які були передані ТзОВ «Еко Експорт» за договором оренди від 01.01.2020, що зафіксовано в Товарно-транспортній накладній №1 від 20.10.2020.

ФГ «Зерносвіт+» передано ТзОВ «Еко Експорт» рахунок-фактуру № 2010/1 від 20.10.2020 для оплати товару.

21.10.2020 ТзОВ «Еко Експорт» було повністю проведено оплату за товар на суму 473860,00грн, що підтерджується платіжним дорученням № 1087 від 21.10.2020.

Розрахунки між ТзОВ «Еко Експорт» та ФГ«Зерносвіт+» проводились у безготівковій формі.

За фактом поставки товару ФГ «Зерносвіт+» зареєстрував податкову накладну №298 від 20.10.2020, на підтвердження долучено до матеріалів справи податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію.

22.10.2020 ФГ «Зерносвіт+» відвантажено другу партію товару в кількості 31,98 тонни загальною вартістю 463710,00грн, з яких 77285,00 грн. ПДВ. На підтвердження передання товару оформлено видаткову накладну № 2210/2 від 22.10.2020.

Перевезення товару відбувалося автомобілем ТзОВ «Еко Експорт», що зафіксовано в товарно-транспортній накладній № 1 від 22.10.2020.

Постачальником передано покупцю рахунок-фактуру № 2210/1 від 22.10.2020 для оплати товару.

22.10.2020 товар було повністю оплачено на суму 473860,00грн, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи платіжне доручення №33 від 22.10.2020 і № 36 від 27.10.2020.

За фактом поставки товару постачальник зареєстрував податкову накладну № 311 від 22.10.2020, на підтвердження також долучено до матеріалів справи податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію.

Загальна сума двох поставок в жовтні 2020року від вказаного контрагента становить 937570,00грн, з яких ПДВ становить 156261,67грн.

Також, ТзОВ «Еко Експорт» по взаєморозрахунках з ФГ «Зерносвіт+» представлено до перевірки оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, в тому числі «Розрахунки з контрагентом ФГ «Зерносвіт+» за період з 01.08.2020 по 31.10.2020, в результаті чого, встановлено, що ТзОВ «Еко Експорт» в жовтні 2020 року здійснено оплату ФГ «Зерносвіт+» в сумі 937570,00грн.

Суд застосовує такі джерела права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до абз.1 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 ст.і 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд встановив, що висновок відповідача щодо заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, ґрунтується на нереальності здійснення операції з придбання ТМЦ у ФГ "Зерносвіт +".

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарської операції з ФГ «Зерносвіт+», суд зазначає таке.

Суд встановив, що між ТзОВ «Еко Експорт» (покупець) та ФГ «Зерносвіт+» (постачальник) укладено договір поставки від 01.10.2020 №01/10-1 про передачу товару у власність відповідно до специфікацій, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно п. 3.1 Договору покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника на умовах, обумовлених у Специфікації. Пунктом 3.2. цього Договору втсановлено, що покупець сплачує грошову суму в розмірі 80% вартості товару по відвантаженню товару. Решту 20% покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкоовї накладної згідно з чинним законодавством

Відповідно до умов Специфікації постачальник продає покупцю сою обумовленої якості (п.1-2), поставка зздійснюється транспортом покупця (п.6) на умовах оплати, що визначеноі п.3.2. Договору (п.7), факт поставки підтверджується видатковою накладною.

20.10.2020 року ФГ "Зерносвіт +" видано видаткову накладну №2010/1 про поставлення позивачу 32,68 т сої загальною вартістю 473860,00 грн. в тому числі ПДВ 78976,67грн., яка, згідно з товарно-транспортною накладною №1 від 20.10.2020 року, доставлено автомобільним перевізником ТОВ «Еко Експорт» з м. Підволочиськ Тернопільської області на адресу с. Варяж, Сокальський район, Львівська область. 20.10.2020 виписано податкову накладну, яка зареєстрована 04.11.2020

Оплату проведено 21.10.2020 на суму 473860,00грн. Відповідно од платіжного доручення №1087, що відповідає умовам договору та вище вказаним документам.

22.10.2020 року ФГ "Зерносвіт +" видано видаткову накладну №2210/2 про поставлення позивачу 31,98 т сої загальною вартістю 463710,00 грн. в тому числі ПДВ 77285,00грн., яка, згідно з товарно-транспортною накладною №1 від 22.10.2020 року, доставлено автомобільним перевізником ТОВ «Еко Експорт» з м. Підволочиськ Тернопільської області на адресу с. Варяж, Сокальський район, Львівська область.

22.10.2020 виписано податкову накладну, яка зареєстрована 04.11.2020.

Оплату проведено 27.10.2020, 23.10.2020 на суму 463710,00грн. Відповідно до платіжних доручень№33 та №36, що відповідає умовам договору та вище вказаним документам.

За результатами дослідження вищезазначених первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, суд дійшов висновку, що вони підтверджують фактичне виконання умов договору укладеного з контрагентом, свідчать про фактичне отримання від контрагента ТМЦ та відображають зміст господарської операції. Видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. В акті перевірки, як і наявними у матеріалах справи квитанціями підтверджена реєстрація контрагентом позивача податкової накладної в ЄРПН, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності.

Слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, дослідженню підлягає наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною операцією, використання цього товару у подальшій господарській діяльності покупця).

Водночас придбання товару та використання його у господарській діяльності ТзОВ «Еко Експорт» підтверджується складеними у встановленому законом порядку первинними бухгалтерськими документами, товарно-транспортними накладними та подальшою реалізацією товару контрагентам позивача, а саме: ТзОВ «К-Агроінвест Трейд», ТзОВ «Угринів Еко Фарм», які у інших господарських операціях придбавали у позивача продукцію переробки бобів соєвих.

Натомість, висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ФГ «Зерносвіт +» ґрунтуються на тому, що як видно з представлених до перевірки товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження товару зазначено м.Підволочиськ Тернопільської області, тоді як ФГ «Зерносвіт+» згідно з відомостями про об`єкти оподаткування, має склад лише в с. Стоянів Радехівського району Львіської області та орендує земельні ділянки в Херсонській, Одеській та Полтавській області. Відповідач, на підставі аналізу Регламенту зберігання сої та продуктів її переробки зробив висновок, що ФГ «Зерносвіт+» не володіє достатніми складськими приміщеннями для відповідно зберігання сої, що додатково має суттєве значення для висновкуів щодо реальності операцій між позивачем та ФГ «Зерносвіт+».

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки набуття суб`єктом господарювання в оренду або інше користування певних засобів/послуг для використання у господарській діяльності не обмежено колом суб`єктів-платників податку на додану вартість. Крім того, суд зазначає, що належних доказів того, що контрагент позивача має інші, окрім зазнчених в акті перевірки, складські приміщення, - відповідач суду не надав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.001522.

Відповідач зробив також висновок про придбання контрагентом позивача пшениці у ризикових підприємств-постачальників, ТзОВ «Ол-Сер» та ТЗОВ «Найтер», у яких відсутні трудові ресурси, відсутні власні чи орендовані основні та транспортні засоби, а також, відповідно до даних ЄРПН відсутнє придбання ідентифікованих товарів та щодо яких прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника.

Такі висновки суд вважає безпідставними, оскільки відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність господарської операції.

Крім того, непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Таку правову позивцію неодноразово викладав Верховний Суд у своїх постановах від 02.04. 2019 року у справі № 826/6245/18; від 20.08.2020 у справі №380/10381/20.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2021 року по справі №826/5762/15.

Тому помилковими є доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача по ланцюгу постачання достатньої кількості основних засобів та ресурсів, оскільки це не може бути підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Також платник податків не зобов`язаний під час придбання товару встановлювати у контрагента його походження, а тому і не має нести за це відповідальність.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства є підставою для притягнення їх до відповідальності, а не підставою для виключення з податкового обліку позивача сум ПДВ за операціями, в яких ці постачальники не брали участь. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.06. 2020 у справі № 440/426/19.

Крім того, як видно з акта перевірки, інформацію про контрагентів ФГ «Зерносвіт+» відповідач отримав з інформаційної системи ДПС України.

Суд наголошує, що висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів або про узгодженість дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також допустимих доказах.

З огляду на джерело отримання інформації про контрагентів ФГ «Зерносвіт+» у ланцюгу постчання, суд зазначає, що податкова інформація, котра наявна в інформаційно- аналітичних базах відносно контрагентів суб`єктів господарювання, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки така має виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Про такий висновок суду додатково свідчить правова позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16.

Щодо покликання відповідача на відкрите кримінальне провадження №42020141090000068 за фактами пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого в інтересах службових осіб … так званий «конвертаційний центр» який включає в себе суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності» та «транзитності», які зареєстровані у м. Львові та інших регіонах України, у тому числі і ФГ « 3ерносвіт+», ТзОВ «Ол-Cep», ТзОВ «ЗУГ», ТОВ «Найтер» та інших, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах та підроблення документів, які подавались для проведення державної реєстрації, суд зазначає, що доказом вини у здійсненні фіктивного підприємництва може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій, тоді як сам факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч.6 ст. 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наявність кримінальних проваджень щодо контрагента позивача, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Суд зауважує, що відповідач не надав суду відомостей про закінчення розгляду кримінальної справи щодо ФГ «Зерносвіт+».

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 11 червня 2020 у справі №805/3872/17-а, від 29.07.2021 у справі №580/2317/19.

Крім того, саме факт узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може бути підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Водночас відповідач, роблячи висновок про нереальність господарських операції позивача з його контрагентом (ТзОВ «Зерносвіт+»), з урахуванням відкритого кримінального провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України щодо ФГ «Зерносвіт+» не надав суду доказів того, що дії позивача по формуванню податкового кредиту були вчинені з метою отримання неправомірної вимоги та узгоджувалися із таким контрагентом.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ФГ «Зерносвіт+» документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям господарської діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували не те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарської операції, суд ураховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 320/7061/19, згідно з якою, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також відповідач не встановив такої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, а тому позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представив доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих як до перевірки, так і до матеріалів справи документах, - неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарською операцією з ФГ «Зерносвіт+», є помилкові.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «В4» №0016510707 від 11.02.2021, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт» суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 156262,00грн.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн, то суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.134 КАС України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас ч.4, ч.5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до ч.6 та ч.7 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви додано договір про надання професійної правничої допомоги від 24.02.2021, укладений між адвокатом Вальком І.В. та ТзОВ «Еко Експорт», додаткову угоду №1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 24.02.2021 №299/21, додаток №2 від 22.07.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги від 24.02.2021 №299/21, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер серії КС №877460 від 23.07.2021.

Однак, до позовної заяви не додано розрахунку витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 4 договору про надання професійної правничої допомоги передбачено, що вартість послуг адвоката погоджується у додатку до Договору та Акту приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатських послуг). Однак суду не надано акта приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатських послуг).

Відтак, заявлені у позовній заяві до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. відшкодуванню з відповідача не підлягають з огляду на те, що в порушення вимог ч.4 ст.134, ч.7 ст. 139 КАС України позивач не подав суду доказів, які підтверджують понесення зазначених витрат на правову допомогу у вказаному розмірі (не надано розрахунку витрат, а також не надано акту приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатських послуг), наявність якого передбачена договором про надання професійної правничої допомоги).

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судовий збір, сплачений позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт» (місцезнаходження: 80014, Львівська область, Сокальський район, с.Варяж, вул.Белзька, 20, код ЄДРПОУ 41810931) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «В4» №0016510707 від 11.02.2021, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт» суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 156262,00грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Експорт» (місцезнаходження: 80014, Львівська область, Сокальський район, с.Варяж, вул.Белзька, 20, код ЄДРПОУ 41810931) судовий збір у розмірі 2343 (дві тисячі триста сорок три) грн.93коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Лунь З.І.