Ухвала суду № 101031688, 05.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9410/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

05 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Потабенко В.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно територіального об`єднання національної гвардії України, Іміджево-Видавничого центру Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 4114 Західного оперативно територіального об`єднання національної гвардії України, Іміджево-Видавничого центру Національної гвардії України з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 4114 Західного оперативно - територіального об`єднання національної гвардії України та Іміджево-видавничого центру Національної Гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (06.03.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 49891,53 грн.

- зобов`язати військову частину 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України та Іміджево-видавничий центр Національної Гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 49891,53 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2021 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву 25.08.2021 (вх. №61138), в якому відповідач зазначає, що продовольче, речове та інше майно позивач отримував у військовій частині 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України, відповідно до наказу командувача національної гвардії.

Від відповідача військової частини 4114 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву 10.08.2021 (вх. №58209) та клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 17.09.2021 залишено позивачу без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням причин та наданням доказів поважності причин його пропуску.

27.10.2021 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх..78517) та додаткові пояснення щодо строку звернення до суду. Позивач зазначає, що під час звільнення з військової служби, йому взагалі не було нараховано компенсації за неотримане речове майно. Довідка №40 про вартість неотриманого речового майна сформована лише 10.07.2019 і видана на підставі звернення позивача до військової частини 4114 НГ України про нарахування та виплату відповідної компенсації. Разом з тим, відповідач нарахувавши суму компенсації за неотримане речове майно, не відмовив ОСОБА_1 у виплаті самої компенсації, а лише повідомив про те, що така буде виплачена при надходженні коштів. Відтак, навіть з даного моменту не почався перебіг одномісячного строку на звернення до суду із відповідним позовом, оскільки такий строк починає обчислюватися з моменту отримання відмови у виплаті компенсації за неотримане речове майно. 21.04.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся до військової частини 4114 НГ України про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна. Однак, відповідач Листом від 11.05.2021 №50/14/33-Д-645 відмовив у виплаті відповідної компенсації, посилаючись на те, що згідно копією витягу з наказу про виключення зі списків особового складу №44 від 06.03.2019 року позивач проходив службу у Іміджево- видавничому центрі Національної Гвардії України, яке є окремою юридичною особою з власними рахунками і незалежним від військової частини 4114 Національної Гвардії України фінансуванням. Отже, позивач двічі звертався до військової частини 4114 НГ України про виплату компенсації за неотримане речове майно: 1) 10.07.2019 йому лише нараховано величину компенсації та повідомлено, таку виплатять при надходженні коштів; 2) 11.05.2021 уже повідомлено, що виплата проводитися не буде, оскільки військова частина 4114 НГ України не являється суб`єктом, зобов`язаним таку компенсацію виплачувати. Тому, саме з моменту отримання відмови у виплаті (а саме, з 11.05.2021), а не з моменту нарахування величини компенсації за неотримане речове майно (10.07.2019) на думку позивача, повинен обчислюватися строк на звернення до суду із даним позовом. Відповідне узгоджується із правовими висновками ВС у справі № 240/11529/19, постанова від 09.07.2020). Щодо розгляду Львівським окружним адміністративним судом спору про стягнення компенсації за неотримане речове майно на користь ОСОБА_1 , то зазначив, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №380/9975/20 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем одномісячного строку на звернення до суду. Однак, наявність відповідного рішення суду не свідчить про пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду із даним позовом, оскільки предметом розгляду справи №380/9975/20 становили лише відносини щодо виплати компенсації за неотримане майно, на момент звернення до суду із попереднім позовом ОСОБА_1 не було виплачено компенсації за неотримане речове майно у зв`язку з відсутністю коштів, натомість предмет даного спору становить також питання невиплати відповідної компенсації у зв`язку з наявністю спору щодо того, який саме суб`єкт (Іміджево-Видавничий центр НГ України чи військова частина 4114 НГ України) зобов`язаний провести відповідну виплату. Тому, враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що ним не пропущено місячний строк на звернення до суду, який почав обчислюватися з 11.05.2021, оскільки звернення до суду із відповідною позовною заявою згідно відбитку штемпеля вхідної кореспонденції відбулося 10.06.2021.

Ознайомившись із мотивами, наведеними позивачем у заяві, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Статтею 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII) передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України (абзац другий пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII).

Як визначено п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно” (далі - Порядок №178).

Згідно з п.п. 3, 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

З наведеного слідує, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними служби. Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

В даному ж випадку, предметом даного позову є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення з ним повного розрахунку при звільненні, в частині не виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яке не входить до структури заробітної плати.

Із наведеного слідує, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплати позивачу в зв`язку із звільненням його із військової служби компенсації за речове майно, право на яку він здобув під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №815/2681/17, у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19.

Таким чином, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

З урахуванням правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно, яка визначена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, спеціальним строком звернення до суду є місячний строк, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 26.05.2021 у справі №380/5093/20, від 30.08.2021 у справі №520/7668/20.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів позовної заяви, з 06.03.2019 позивача виключено зі списків особового складу Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України на підставі наказу №44 від 06.03.2019.

11.05.2021 військова частина 4114 Національної гвардії України МВС України на звернення позивача від 26.04.2021 вх. №Д-514 про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно повідомила, що позивач звертався до Львівського окружного адміністративного суду із вимогою про зобов`язання виплатити компенсацію вартості за неотримане речове майно (справа №380/9975/21). Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 15.04.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.202 - без змін.

Суд зазначає, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 10.06.2021, тобто більше ніж через 2 роки після його виключення зі списків особового складу військової частини 4114 Національної гвардії України.

Суд зауважує, що саме із датою виключення позивача зі списків особового складу військової частини слід пов`язувати початок перебігу місячного строку звернення до суду з даним позовом, адже в межах цього позову позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні з ним остаточного розрахунку при звільненні, тобто не проведення такого розрахунку у день виключення зі списків особового складу військової частини.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на його звернення до військової частини, та те що довідка про вартість неотриманого речового майна №40 була сформована лише 10.07.2019, а також звернення повторно 21.04.2021 до відповідача про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки таке звернення не вважається досудовою формою врегулювання спору та не свідчить про те, що позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутися в суд за захистом порушених, на його думку, прав чи законних інтересів з дня проведення з ним розрахунку, виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Суд враховує також і ту обставину, що з інформації із системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 06.11.2020 позивач уже звертався з аналогічним позовом до Львівського окружного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України щодо проведення розрахунку при звільненні - невиплату позивачу у день виключення із списків частини (06.03.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 49891,53 грн.; визнати протиправним перерахунок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, здійснений військовою частиною 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України щодо позивача згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 04.05.2020 №173. Водночас, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позов ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України, Іміджево-Видавничого центру Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.03 2021 – без змін.

Отже, позивачу, про порушення своїх прав було відомо як мінімум ще при зверненні вперше до суду, а саме - 06.11.2020.

Слід зазначити, що суд може встановити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах доводів, наведених особою, яка подала позовну заяву. При цьому з огляду на принцип правової визначеності поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі, підтверджені належними доказами, обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків.

Необхідно зазначити, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пов`язані з веденням листування з відповідачем та сподівання отримати виплати після звільнення у заяві про поновлення строку звернення до суду не може бути визнано судом як поважна причина, оскільки не носить ознак об`єктивності та непереборності.

Дані обставини, на переконання суду, додатково підтверджують факт того, що перебіг строку звернення до суду з даним позовом слід розпочинати саме з 07.03.2019 (дня наступного за днем звільнення).

Отже, отримання позивачем листа відповідача від 11.05.2021 у відповідь на звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 виклав правову позицію, згідно з якою отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому, із матеріалів позовної заяви судом не встановлено будь-яких інших переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав в місячний строк з дати його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

З огляду на долучені докази до позовної заяви, а також оцінюючи доводи заяви позивача про усунення недоліків та поновлення строку звернення до суду, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Більше того, позивачем також пропущено і загальний шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 171, 240, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд,-

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини 4114 Західного оперативно територіального об`єднання національної гвардії України, Іміджево-Видавничого центру Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 10.11.2021

Суддя Потабенко В.А.