Рішення № 101031453, 11.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3808/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач після уточнення позовних вимог просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_1 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити починаючи з 07 травня 2021 року щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1% його заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідні виплати провести за вищевказаний період з урахуванням виплачених за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи згідно з абзацом другим частини 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого Луганською ОДА 21.08.2019 та інвалідом внаслідок війни III групи пов`язано з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Перебуває на обліку в Старобільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області (далі — відповідач) та отримує пенсію за віком, яку обчислено при загальному стажі роботи 35 років. Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ право на пенсію у повному розмірі мають громадяни віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки — 20 років, жінки — 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку. Як стверджує позивач, замість законної норми відповідач здійснює нарахування за понаднормативний стаж за нормою статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1% розміру мінімальної пенсії за віком) тобто як звичайному громадянину, але для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, як сума одного відсотка заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цією статтею стаж роботи. 05.07.2021 через веб-портал електронних послуг ПФУ позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив ретельно розібратися по суті, привести нарахування пенсії до норми діючого законодавства та повідомити про результати розгляду звернення. 01.06.2021 позивачем отримано відповідь №1927-1847/к-02/8-1200/21 з якої зрозуміло, що відповідач здійснює ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи розрахунок підвищення до пенсії відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а саме — застосовує загальні положення пенсійного забезпечення.

На думку ОСОБА_1 , відповідач не дотримується вимог спеціального законодавства, що регулює пенсійне забезпечення “чорнобильців”, що безумовно впливає на розмір щомісячної пенсійної виплати особі, яка підпадає під дію Закону №796-ХІІ.

Позивач вважає відмову відповідача у проведенні перерахунку розміру його пенсії протиправною та такою, що порушує його права на належний соціальний захист.

10.08.2021 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 30352/2021 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (арк.спр.42-46).

21.09.2021 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 31686/2021 надійшов відзив на позовну заяву в якому наполягав на задоволенні позовних вимог (арк.спр.122-126).

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, просив розглянути справу без його участі (арк.спр.166).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (арк.спр.42-46).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги частини 9 статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження (арк.спр.37);

- ухвалою суду від 13.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк.спр.161).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 є пенсіонером відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (арк.спр.4,5).

Крім того, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 (категорія), про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.08.2019 (арк.спр.6).

Рішенням Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 909340132986 було призначено пенсію ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (арк.спр.47).

Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії від 19.06.2021 вбачається, що під час нарахування пенсії ОСОБА_1 було встановлено доплату за понаднормовий стаж (абз. 2 ч. 1 ст.28) за 10 років та перераховано пенсію з 01.07.2021 у розмірі 9340,86 грн. (арк.спр.28).

07.05.2021 позивач звернувся до електронного вебпорталу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою ВЕБ -12001-Ф-С-21-042516, відповідно до якої зазначив, шо за нормою ч. 2. ст. 56 ЗУ № 796-12 право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4 за умови стажу не менш як: чоловіки - 20 років, жінки – 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж. За матеріалами пенсійної справи має стаж 35 років, понаднормовий стаж складає 15 років, однак відповідачем проводиться доплата пенсії як за 10 років. Просив провести нарахування відповідно до норм діючого законодавства (арк.спр.29).

Листом від 01.08.2021 № 1927-1847/К-02/8-1200/21 позивачу було надана відповідь, в якій було повідомлено позивача про те, що статтею 28 Закону (в редакції до 01.10.2011) визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком. Позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком, яку обчислено при загальному стажі роботи 35 років 12 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 – 1 місяць 20 днів (стаж враховано по 06.04.2019). Понаднормовий стаж складає 10 років, тому сума доплати виходячи із розміру (1769,00 грн. х 10%) становить 176,90 грн. (арк.спр.30).

Листом від 02.07.2021 № 2378-2436/К-02/1200/21 позивачу було надано відповідь аналогічного змісту (арк.спр.31).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з преамбулою Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991, цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 визначено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби).

Згідно частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (в редакції, чинній станом на дату призначення пенсії позивачу) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач має спеціальний статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 1), з огляду на що вказана норма є правозастосовную для обрахунку стажу позивача.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що у позивача відсутнє право на збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний повний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, а саме: за 15 років стажу, з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017 внесено зміни до частини другої статті 56 Закону №796, а саме: доповнено словами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, після внесення змін частина друга статті 56 Закону №796 передбачає, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частина друга статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017 звужено коло осіб, яким розмір пенсії збільшується на 1% заробітку за кожний повний рік роботи понад встановлений стаж, та встановлено, що на таке збільшення мають право лише особи, які виявили бажання визначити частину розміру пенсії за віком за період стажу, набутого до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто до 01.01.2004 року.

У відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки пенсія за віком призначена позивачу у лютому 1998 року, про що свідчить відповідний протокол 513 від 04.03.1998, вказані зміни не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли раніше, ніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017 набрав чинності.

Так, вказаним Законом Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 43, згідно з яким призначені пенсії з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Тобто, перерахунок має застосовуватись лише щодо вказаних складових і не може змінювати інші складові розрахунку розміру пенсії позивача.

При цьому, порядок перерахунку пенсій Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлений, водночас, ознакам, передбаченим вказаною нормою, відповідає абзац 2 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1% визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті другому статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 частини другої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на умовах, визначених положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.06.2008 у справі № 21-1748во07, від 07.07.2015 у справі № 21-727а15 та від 20.09.2016 року у справі № 1601/12900/12 а також в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 560/675/17 (К/9901/684/17).

Щодо доводів представника відповідача про невідповідність заяви позивача від 07.05.2021, яку було подано через вебпортал ГУ ПФУ в Луганській області, вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки зі змісту заяви вбачається, що вона містить належне волевиявлення особи щодо здійснення відповідного перерахунку.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яка полягає у непроведені обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області обчислити, нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1% його заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням вже виплаченим сум пенсії, починаючи з 01.05.2021.

Як встановлено частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом встановлено, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 07.05.2021. Отже, перерахунок пенсії позивачу слід проводити з 01.05.2021.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку про фактичне задоволення позовних вимог в повному обсязі з обранням належного та ефективного способу захисту прав позивача.

Оскільки позивача звыльнено від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 21782461, місцезнаходження: Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яка полягає у непроведені обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області обчислити, нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1% його заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням вже виплаченим сум пенсії, починаючи з 01.05.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова