Ухвала суду № 101031016, 12.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"12" листопада 2021 р. Справа № 300/6724/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 01.11.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування наказів від 30.08.2021 № 2983/7 "Про проведення камеральної перевірки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державного реєстратора Поберезької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Федорина Мирослава Михайловича" та від 17.09.2021 № 3311/5 "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Поберезької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Федорина Мирослава Михайловича".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява від 08.09.2021 про забезпечення позову шляхом: зупинення дії наказів Міністерства юстиції України від 30.08.2021 № 2983/7 та від 17.09.2021 № 3311/5.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається, на очевидні ознаки протиправності оскаржуваних наказів відповідача, а також враховуючи можливість прийняття відповідачем рішення про скасування реєстраційної дії ОСОБА_1 , а суд одночасно ухвалить рішення про визнання протиправними та скасує оскаржувані накази відповідача, то виникне суперечлива ситуація, яка зробить неможливим реалізацію законного рішення суду, і призведе до пред`явлення ще одного позову для поновлення як прав позивача, так і прав учасника товариства. В зв`язку із наведеним, на думку позивача вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав на час вирішення спору в суді.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши зміст позовної заяви та матеріали позовної заяви, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведених приписів Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.

Суд зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Тобто, забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В розумінні наведених норм закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В контексті вказано слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека не співрозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, незважаючи на вказане вище правове регулювання інституту забезпечення позову, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та/або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Твердження позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях.

Також, суд не може погодитись з доводами позивача про очевидні ознаки протиправності оскаржуваних наказів Міністерства юстиції України від 30.08.2021 № 2983/7 та від 17.09.2021 № 3311/5, оскільки наявність таких ознак у наказах відповідача може бути виявлена судом виключно на підставі з`ясування усіх фактичних обставин справи та безпосереднього дослідження оскаржуваних наказів, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Разом з цим, суд зважає на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 04.09.2019 по справі №420/3397/19, де Суд акцентував увагу на тому, що очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Беручи до уваги усі наведені позивачем аргументи, суд не погоджується із доводами ОСОБА_1 зазначеними в заяві про забезпечення позову та не вбачає очевидних ознак протиправності в наказах відповідача та обґрунтованої можливості ускладнення поновлення порушених прав позивача чи унеможливлення його ефективного захисту.

В зв`язку із вищенаведеним, виходячи з принципу співмірного вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на те, що вирішення заяви про забезпечення позову у запропонований позивачемм спосіб на даній стадії фактично є свідченням розгляду справи по суті, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 151, 152, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову від 11.11.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування наказів, відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення або проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Микитин Н.М.