Рішення № 101031005, 12.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2021 р. справа № 300/5037/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.,

секретар судового засідання Ткачук О.П.,

за участю представника позивача Михайлюка Н.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Оріана» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Фонд державного майна України, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Українсько-канадське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2021 Акціонерне товариство «Оріана» (надалі – позивач, АТ «Оріана») звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі – відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Фонд державного майна України, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання протиправними дій, скасування постанов за №66091701 від 26.08.2021, за №66091701 від 01.09.2021 та зобов`язання відповідача зупинити виконавче провадження №66091701.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи згідно з правилами, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанов відповідача про поновлення вчинення виконавчих дій від 26.08.2021 та про арешт коштів боржника від 01.09.2021 у виконавчому провадженні №66091701. Представник позивача зазначив, що з 01.09.2021 на рахунки AT «Оріана» було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 5 125 768,58 грн. На переконання представника позивача вказані рішення прийняті відповідачем з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», адже АТ «Оріана» включено та перебуває у переліку об`єктів великої приватизації державної власності згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 за №36-р. Представник позивача вказав, що арештований розрахунковий рахунок використовується для виплати заробітної плати та сплати ПДВ. Тому, на його переконання, вищевказані постанови прийняті протиправно, а відтак їх слід визнати незаконними та скасувати. Крім цього просив суд зобов`язати відповідача зупинити виконавче провадження за №66091701.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про арешт коштів боржника від 01.09.2021 за №66091701 до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову було відмовлено.

20.09.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» Чорнія М.В. про залучення даного Товариства в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. 21.09.2021 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача аналогічного змісту.

21.09.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких представник відповідача вказав, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 за №914/1126/14(914/605/20) визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яка полягає у неперерахуванні стягувачу списаних з рахунків боржника коштів у межах виконавчого провадження № 66091701 по виконанню рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2021 у справі № 914/1126/14(914/605/20). Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом перерахунку коштів, які знаходяться на рахунку для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, на рахунок Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД». Вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень державним виконавцем дотримано всіх норм матеріального та процесуального права щодо вчинення дій у виконавчому провадженні за №66091701, тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Українсько-канадське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД».

22.09.2021 представник позивача подав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) при прийнятті оскаржених постанов порушено підвідомчість рішень. Просив суд скасувати вищезазначені постанови.

27.09.2021 представник Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» подав письмові пояснення. Вказав, що зупинення виконавчого провадження на підставі факту внесення підприємства до переліку об`єктів великої приватизації за відсутності чітких строків проведення такої приватизації та конкретного терміну її завершення, відкладає виконання рішення суду на невизначений строк. На переконання представника третьої особи позовні вимоги АТ «Оріана» до задоволення не підлягають.

Протокольною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 витребувано у відповідача додаткові докази.

В ході судового розгляду представник позивача на підтвердження заявлених позовних вимог та представник відповідача на спростування доводів позивача щодо заявлених позовних вимог, подали в суд додаткові письмові пояснення від 11.10.2021 та від 21.10.2021, від 22.10.2021 відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні суду пояснив, що вважає оскаржені рішення незаконними, так як на його думку підстави для їх прийняття були відсутні. Вказав, що дії головного державного виконавця суперечать п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки АТ "Оріана" включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності. На переконання представника відповідача виконавче провадження за №66091701 повинно бути зупинено. Звернув увагу суду, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О.М. виконавче провадження за №65634414 про стягнення коштів з ВАТ «Оріана» зупинено на підставі п.12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». Позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

25.10.2021 на адресу суду надійшло клопотання, у якому представник відповідача просив про розгляд справи без його участі, а 11.11.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання аналогічного змісту від представника Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД».

В судове засідання представники Фонду державного майна України, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не з`явились, хоча були належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч.1 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про відправлення повідомлень на їх електронні адреси.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, скорочені строки розгляду справ даної категорії, оскільки згідно положень ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності зазначених представників.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на нижченаведене.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 21.04.2021 у справі №914/1126/14(914/605/20) стягнуто з Акціонерного товариства «Оріана» на користь Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» 13 337 052,28 грн. вексельного боргу. На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Львівської області 24.05.2021 видано наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі - головний державний виконавець) винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №66091701 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 за №914/1126/14(914/605/20) до виключення АТ «Оріана» з переліку об`єктів великої приватизації державної власності.

Суд встановив, що 26.08.2021 головним державним виконавцем винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП №66091701 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 за №914/1126/14(914/605/20) щодо стягнення з АТ «Оріана» на користь Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД» 13 337 052,28 грн. вексельного боргу.

Крім того, головним державним виконавцем винесена постанова від 01.09.2021 за №66091701 про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти АТ «Оріана», що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів – 5 125 768,58 грн.

Позивач, вважаючи дії та оскаржені постанови відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Відтак, особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка 17.07.1997 ратифікована Україною, та відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Суд зазначає, що за приписами частин 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Враховуючи наведене, так як при включенні позивача до переліку об`єктів великої приватизації не було визначено ні порядку, ні строків, в тому числі і граничних, приватизації АТ «Оріана», зупинення виконавчого провадження з даної підстави не відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та діючому в Україні конституційному принципу верховенства права.

За таких обставин на переконання суду обов`язок зупинення вчинення виконавчих дій вищевказаного виконавчого провадження у відповідача відсутній.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом частини першої статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є в тому числі звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами та заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.

Порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону № 1404-VIII, відповідно до пункту 12 частини 1 якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Наведені зміни були внесені в статтю 34 Закону № 1404-VIII Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 №2269-VIII (надалі - Закон N2269-VIII), який набрав чинності з 07.03.2018 року.

Частиною 1 статті 3 Закону N 2269-VIII визначено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Фонду державного майна України №769 від 08.06.2018 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,9988% статутного капіталу АТ "Оріана".

Як встановлено судом, підставою для зупинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого провадження №66091701 є розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року №36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності». До вказаного переліку увійшло АТ "Оріана".

Проте на переконання суду, така підстава зупинення виконавчого провадження є необгрунтованою, оскільки положення пункту 12 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII слід застосовувати з урахуванням особливостей приватизації підприємств, встановлених Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 N 2269-VIII, а тому лише факт включення АТ «Оріана» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, не є безумовною умовою для зупинення виконавчого провадження. Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження №66091701.

Одночасно суд відхиляє як безпідставні, посилання представника позивача на факт зупинення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження за №65634414, оскільки дана обставина не може спростовувати правомірності постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 26.08.2021 №66091701, оскільки згідно чинного законодавства України, рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є обов`язковим для інших посадових осіб органів Державної виконавчої служби та не породжують в останніх жодних службових обов`язків, в тому числі і щодо зупинення виконавчих проваджень.

Зокрема суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.9 даного Закону незалежність державних виконавців від впливу чи втручання у їхню діяльність з примусового виконання рішень гарантується:

1) особливим порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення органів державної виконавчої служби; 2) дієвим механізмом мотивування державних виконавців; 3) прозорістю діяльності з примусового виконання рішень; 4) в інший спосіб, визначений законом.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють виключно органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Тобто, державний виконавець є самостійним суб`єктом, який здійснює діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом і жодним чином незалежний від впливу чи втручання з боку інших державних виконавців, в тому числі і Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

За наслідками судового розгляду, суд погоджується і з правомірністю постанови від 01.09.2021 за №66091701 про арешт коштів боржника з огляду на нижчевикладене.

Частиною 4 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частин 1-3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Суд приймає до уваги те, що оскарженою постановою від 01.09.2021 накладено арешт на грошові кошти АТ «Оріана», які містяться на відкритих рахунках, крім коштів, зокрема, що містяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Таким чином державний виконавець оскарженою постановою передбачив обмеження накладення арешту на рахунки позивача, та, як наслідок, державний виконавець при прийнятті постанови про арешт коштів боржника від 01.09.2021 діяв з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження» та в межах визначених повноважень.

Одночасно суд зазначає, що посилання позивача на те, що розрахунковий рахунок, на який накладено арешт, використовується виключно для виплати заробітної плати та сплати ПДВ є безпідставними та жодними доказами, які містяться в матеріалах справи, не підтверджені.

Крім цього, як вже зазначено судом вище, положеннями частини 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в порушення ст. 77 КАС України позивачем протиправність оскаржених рішень не доведена та не обгрунтована жодними письмовими доказами, які надані суду та містяться в матеріалах справи.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень, та неупереджено.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно з ст.139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі статей 19, 129, 129-1 Конституції України, статей 1, 3, 10, 13, 18, 34, 35, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 241-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 272 КАС України судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з 12.11.2021, як дня проголошення судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство «Оріана», код ЄДРПОУ 05743160, вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300;

відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133;

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», код ЄДРПОУ 20953647, вул. Краснова, 6/1, м. Одеса, 65059;

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», код ЄДРПОУ 00039002, провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001;

Українсько-канадське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галев ЛТД», код ЄДРПОУ 20774324, вул. Вербицького, 5/1, м. Львів, 79013.

Суддя Гундяк В.Д.