Рішення № 101030912, 12.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року Справа № 280/8777/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до: Головного управління ДПС України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС України у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-5565-50У від 16.11.2020 на суму 35 588,74грн.;

- зобов`язати відповідача здійснити коригування індивідуальної картки платника податків позивача шляхом зменшення податкового зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35 588,74грн.;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 22.09.2021 позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.10.2021 відкрито провадження у справі №280/8777/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в уточненій позовній заяві від 28.09.2021 (вх.№56695 від 01.10.2021). Зокрема зазначено, що позивач як фізична особа-підприємець не здійснювала діяльність і не отримувала доходу, але була офіційно працевлаштована і отримувала заробітну плату, а роботодавець сплачував єдиний соціальний внесок за період, який визначений в оскарженій вимозі, що підтверджується довідкою форми ОК-7 від 23.04.2021, тому за вказаний період вона не зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок. 25.01.2021 позивач дізналась про те, що 12.02.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5565-50У. У вимозі було зазначено, що станом на 13.04.2020 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29 293,44 грн., яку відповідач вимагав сплатити. Не погодившись з вищевказаною вимогою позивач оскаржила її до суду. Позовна заява до Запорізького окружного адміністративного суду була подана 05.02.2021. В той же час 10.06.2021 державним виконавцем Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) було відкрито виконавче провадження на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5565-50У від 16.11.2020. Тобто, знаючи про те, що вимога про сплату боргу оскаржується в судовому порядку, відповідач протиправно безпідставно пред`явив на виконання інший виконавчий документ, винесений з тих самих підстав. Враховуючи вищевикладене, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до відзиву на позовну заяву від 25.10.2021 (вх.№61870 від 27.10.2021) відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» позивач з 12.05.2010 зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування обліку та звітності. З 25.06.2013 позивача взято на облік як платника єдиного соціального внеску. 28.01.2021 за рішенням позивача проведено державну реєстрацію припинення провадження підприємницької діяльності. Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 – 2019 роки та І-ІІІ квартали 2020 року у розмірі 35 588,74 грн. У зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань щодо сплати єдиного соціального внеску відповідачем винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу від 16.11.2020 №Ф-5565-50У, яка була надіслана поштою та повернута на адресу контролюючого органу 21.12.2020, за закінченням терміну зберігання. Вважає оскаржувану вимогу правомірною та просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем з 12.05.2010 за адресою: АДРЕСА_2 . 28.01.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців внесено запис щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності (а.с.51).

12.02.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5565-50У, відповідно до якої станом на 13.04.2020 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка обліковується у інтегрованій картці платника податків становить 29 293,44 грн.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5565-50У від 12.02.2020 протиправною і такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 по справі №280/1034/21 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі № 280/1034/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області № Ф-5565-50У від 12.02.2020 (а.с.8-10).

10.06.2021 року державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Петруніною Світланою Олегівною було відкрито виконавче провадження на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5565-50У від 16.11.2020 (а.с.14-15).

09.08.2021 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження позивач отримала копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5565-50У від 16.11.2020 (а.с.12).

10.08.2021 позивач звернулася до ДПС України зі скаргою в якій просила скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5565-50У від 16.11.2020 та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 шляхом зменшення податкового зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35 588,74 грн. (а.с.16-17).

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 31.08.2021 №7497/ж/99-00-06-02-01-09, яким позивачу відмовлено в задоволенні скарги (а.с.18-19).

На погоджуючись з вищевказаною вимого позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з вимогами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449).

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску орган доходів і зборів на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 в адміністративній справі № 826/11623/16.

Разом із тим, суд зазначає, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

При цьому, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 (справа №160/3114/19), від 05.12.2019 (справа №260/358/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18), від 27.02.2020 (справа №0440/5632/18).

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 по справі № 280/1034/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області було задоволено, а саме визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-5565-50У.

Отже, попередня вимога відповідача № Ф-5565-50У від 12.02.2020, яка за своїм змістом аналогічна вимозі № Ф-5565-50У від 16.11.2021 була визнана судом протиправною та скасована, і постанова суду по справі № 280/1034/21 набрала законної сили 15.07.2021.

Апеляційний суд під час розгляду справи № 280/1034/21 і прийнятті рішення вже встановив те, що у період з 2017 року по 2019 рік позивач працювала в ТОВ «Юнайтед грін планет» та ТОВ «Консіст груп», тобто протягом 2017-2019 років була найманим працівником. У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Таким чином, враховуючи приписи статті 78 КАС України є встановленою і такою, що не потребує доказуванню при розгляді іншої справи обставина, що протягом 2017-2019 років позивач була найманим працівником та у цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

З наданої до суду довідки щодо індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу (форма ОК-7 від 23.04.2021) окрім іншого вбачається, що у період з І по ІІІ квартали 2020 року позивач була найманим працівником в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району та у цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Отже, в розумінні Закону №2464-VI позивач у спірний період є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець, що в свою чергу, виключає обов`язок позивача щодо сплати ним єдиного внеску за вказаний період.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5565-50У від 16.11.2020, якою визначено позивачу заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 35 588,74грн., є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) шляхом зменшення податкового зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в розмірі 35 588,74грн.

Згідно з Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881, (далі - Порядок) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Згідно з главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів, зокрема, за напрямами: наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування».

Розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 в адміністративній справі № 826/9288/18.

Таким чином суд дійшов висновку, що оскільки вимога №Ф-5565-50У від 16.11.2020 на суму 35 588,74 грн. судом визнана протиправною та скасована то позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) шляхом зменшення податкового зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в розмірі 35 588,74грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивачем до матеріалів справи надано, серед іншого, копії:

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1060927, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №09/08/01 від 09.08.2021(а.с.21);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №951, видане ОСОБА_2 (а.с.22);

- квитанції №4/01 від 07.09.2021 на суму 5000,00 грн. у якій в графі найменування послуг зазначено складання документів процесуального характеру та підготування справи(а.с.20).

Проаналізувавши зміст документів, наданих до суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що останні не доводять факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №280/8777/21.

Враховуючи, що надані до суду копії документів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу носять загальний характер та не дозволяють встановити які сами послуги пов`язанні з наданням позивачу юридичної допомоги у зв`язку з розглядом даної справи було надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується платіжною квитанцією №0.0.2257838473.1 від 08.09.2021 (а.с.6).

За таких обставин, судовий збір у розмірі 908 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 №Ф-5565-50У на суму 35 588,74 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) здійснити коригування індивідуальної картки платника ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) шляхом виключення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 35 588,74 грн., визначеної вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5565-50У від 16.11.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.11.2021.

Суддя І.В.Садовий