Рішення № 101030078, 12.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 р. Справа№200/12797/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, вважаючи свої пенсійні права порушеними, просив:

- визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у перерахунку його пенсії;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок його пенсії з урахуванням довідок про розмір заробітної плати від 14.11.2019 року № 5398 та від 14.11.2019 року № 5399, що видані ВП «Шахта «Калинівська Восточна» державного підприємства «Макіїввугілля», довідки від 22.10.2019 року № 5017 про реорганізацію підприємства.

Позов обґрунтовував тим, що 13.04.2021 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії шляхом зміни періоду 60 місяців заробітної плати до 01.07.2000 року, до якої додав вказані довідки про заробітну платну та про реорганізацію підприємства. Між тим, в перерахунку пенсії протиправно відмовлено через неприйняття цих довідок, оскільки вони видані на непідконтрольній українській владі території.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року залучено до участі в справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» є правонаступником Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 загальний страховий стаж враховано за період з 23.07.1983 року по 30.04.2008 року та складає 24 роки 07 місяців 01 день та додаткові роки за Список 1-2- 2 роки; коефіцієнт стажу - 0,46583. Заробіток для обчислення пенсії враховано за період з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року на підставі довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 року по 31.05.2006 року на підставі індивідуальних даних системи персоніфікованого обліку.

13.04.2021 року через вебпортал Пенсійного фонду України позивач подав заяву №3563 про перерахунок пенсії щодо зміни періоду 60 місяців заробітної плати до 01.07.2000 року на підставі довідки від 14.11.2019 року №5398 за період з 1991 року по 1995 року, що видана ОП «Шахта «Каліновська-Східна» державного підприємства «Макієвуголь».

Підприємство, яким видано вказану довідку про розмір заробітної плати, знаходиться в м. Макієвка, ДНР, як зазначено у штампі підприємства. Місто Макіївка Донецької обл., є у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. У зв`язку з цим не було законних підстав для прийняття вказаної довідки про розмір заробітної плати, оскільки її видача суперечить вимогам чинного законодавства.

Провести перевірку первинних документів, на підставі яких вказане підприємство видало довідку про розмір заробітної плати, немає можливості.

Вважав, що управління діяло відповідно до вимог законодавства і не порушило пенсійні права позивача.

Крім того, у позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд зобов`язати управління зарахувати дві довідки про заробітну плату: від 14.11.2019 року №5399 (не вказувалася в заяві про перерахунок пенсії) та від 14.11.2019 року № 5398, що суперечить вимогам п. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким за бажанням пенсіонера враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідачем - Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області – відзив на позовну заяву подано не було.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.04.2021 року через вебпортал Пенсійного фонду України він звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії шляхом зміни періоду 60 місяців заробітної плати до 01.07.2000 року, до якої додав довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.11.2019 року № 5398 (за період з січня 1991 року по грудень 1995 року) та довідку від 22.10.2019 року № 5017 про реорганізацію підприємства, що видані ВП «Шахта «Калинівська Восточна» державного підприємства «Макіїввугілля».

Вказані обставини підтверджуються в тому числі змістом самої заяви позивача, яка зареєстрована на вебпорталі Пенсійного фонду України (звернення заявника №: ВЕБ-05805-Ф-С-21-035156, яке зареєстровано 13.04.2021 року) та подана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на вимогу суду (в заяві зазначено, дослівно: «Прошу перерахувати мені пенсію з врахуванням п`яти років страхового стажу, згідно Довідки № 5398 від 14.11.2019р., оскільки я вважаю, що цей період (1991-1995 роки) є максимально вигідним для підрахунку мені пенсії за віком)»).

Дистом вказаного органу Пенсійного фонду України від 05.05.2021 року № 1874-1678/А-03/8-0580/21 в перерахунку пенсії відмовлено у зв`язку з тим, що додані до заяви довідки видані на непідконтрольній українській владі території (м. Макіївка Донецької обл.).

Натепер позивач як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» з 01.06.2021 року є правонаступником Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (яке перебуває в стані припинення).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 вказаного Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з ч.ч. 1 та 5 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка регулює порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 вказаного Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008 року № 4-4.

Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Пенсію позивачу призначено до 01.01.2004 року – дня набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Питання перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, врегульовано ст. 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 43 вказаного Закону перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Орган Пенсійного фонду України відмовив в перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що додані позивачем до заяви про перерахунок пенсії довідки видані на непідконтрольній українській владі території (м. Макіївка Донецької обл.).

Між тим, такі посилання відповідача є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Отже, орган Пенсійного фонду України зобов`язаний приймати та аналізувати такі документи.

Неможливість проведення перевірки таких документів (довідок) та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення пенсійних прав осіб.

Отже, орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовив в перерахунку пенсії позивача із зазначених ним підстав, без дослідження всіх поданих документів, що мали значення для прийняття рішення, чим порушив пенсійні права позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даному випадку суб`єктом владних повноважень виконано не всі умови, визначені законом, необхідні для правильного вирішення заяви, з якою звернувся позивач.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються, вчиняючи замість нього дії, які входять до його безпосередньої компетенції та які він мав вчинити.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховний Суду від 07 лютого 2019 року в справі №813/1062/14.

З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту та відновленню іншим шляхом - шляхом визнання протиправними відповідних дій Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до якого перейшли відповідні повноваження вказаного територіального органу Пенсійного фонду України у зв`язку з його реорганізацією та, відповідно, передачею справи позивача, повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

При новому розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії органу Пенсійного фонду України необхідно прийняти та дослідити всі подані позивачем документи, в тому числі ті, що видані на непідконтрольній українській владі території – довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.11.2019 року № 5398 (про заробітну плату за період з січня 1991 року по грудень 1995 року) та довідку від 22.10.2019 року № 5017 про реорганізацію підприємства, що видані ВП «Шахта «Калинівська Восточна» державного підприємства «Макіїввугілля»

Проте позовні вимоги в частині довідки від 14.11.2019 року № 5399 (про заробітну плату за період з січня 1996 року по грудень 1999 року), що видана ВП «Шахта «Калинівська Восточна» державного підприємства «Макіїввугілля», задоволенню не підлягають, оскільки в поданій позивачем заяві від 13.04.2021 року (заява про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату) про вказану довідку не йшлося.

Крім того, обрання пенсіонером двох періодів - 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року – суперечило би вимогам ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

При вирішенні справи судом також враховано те, що відповідач - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) перебуває в стані припинення, але з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа не виключений.

Отже, вказаний суб`єкт владних повноважень має відповідати в справах, де заявлені позовні вимоги, що стосуються оскарження його рішень, дій або бездіяльності, що виключає задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну вказаного відповідача на нього.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення основних позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які оплачені позивачем в сумі 908 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.04.2021 року про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 12 листопада 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда