
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2021 р. Справа№200/13353/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області, що полягає у невизнанні недоїмки, що виникла у позивача як платника єдиного внеску, що перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за період з 20.10.2014 року по 19.01.2018 року в сумі 20 075,42 грн. як безнадійного податкового боргу та відмові його списати;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області визнати недоїмку, що виникла у позивача, як платника єдиного внеску, що перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за період з 20.10.2014 року по 19.01.2018 року в сумі 20075,42 грн. як безнадійний податковий борг та списати його.
Позов обґрунтовувала тим, що була суб`єктом господарювання, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, а тому згідно з п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на час проведення антитерористичної операції до її закінчення звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у вказаний період до неї не застосовуються.
27.12.2017 року її підприємницьку діяльність припинено.
Згідно з даними інформаційної системи ДПС України за нею обліковується заборгованість з єдиного внеску у розмірі 20 075,42 грн., яка виникла за період з 20.10.2014 року по 19.01.2018 року.
У липні 2021 року вона звернулася до відповідача із заявою, в якій просила списати наявну заборгованість як безнадійну на підставі п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». До заяви додала сертифікат Торгово-промислової палати України.
Між тим, в задоволенні заяви відмовлено.
При цьому відповідачем не враховано те, що вона мала дві підстави для списання податкового боргу:
1) як податкового боргу платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
2) як податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст. 102 гл. 9 розд. II Кодексу. Так заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла в період з 20.10.2014 по 19.01.2018 року. Позивачка припинила підприємницьку діяльність 27.12.2017 року. Таким чином, відповідно до абз. 3 ч. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» термін сплати єдиного внеску закінчився 19.01.2018 року. І саме з цієї дати потрібно відраховувати строк давності, встановлений ст. 102 гл. 9 розд. Податкового кодексу України (1095 днів). На час письмового звернення позивачки зазначений термін сплив (19.01.2021 року), що давало підстави відповідачу здійснити списання заборгованості, як безнадійної.
Вважаючи свої права порушеними, вона звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що згідно з обліковими даними інформаційної системи ДПС України позивач перебувала на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Східна ДПІ, Ворошиловський район м.Донецька (562), як фізична особа – підприємець з 21.11.2005 року по 27.12.2017 року та з 01.01.2012 року по 27.12.2017 року знаходилася на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до даних аналітично-інформаційної системи «Податковий блок» фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок за період з 21.10.2013 року по 19.01.2018 року в сумі 20 075,42 грн., як платнику, який знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
Згідно з п. 9 розд. VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі:
повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) із сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв`язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов`язаннями платника;
смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною, за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов`язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.
Стаття 37 Податкового кодексу України встановлює підстави для припинення податкового обов`язку. Підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: пп. 37.3.1 ліквідація юридичної особи; пп. 37.3.2 смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; пп. 37.3.3 втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; 37.3.4 скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків платника сплачувати податки і збори, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
З огляду на викладене вважав, що правові підстави для списання недоїмки з єдиного внеску відсутні.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.11.2005 року по 27.12.2017 року була зареєстрована фізичною особою-підприємцем; була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів (у Маріупольській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Північне відділення, Ворошиловський район (м. Донецьк), що розташований на території населеного пункту, включеного до переліку, що зазначений у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України.
27.12.2017 року її підприємницьку діяльність припинено, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис (код ЄДРПОУ, який відповідає РНОКПП, - 2321322424).
Згідно з даними інформаційної системи ДПС України та інтегрованої картки платника єдиного внеску станом на 02.08.2021 року за позивачем обліковується заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код платежу 71040000) у розмірі 20 075,42 грн., яка виникла за період з 20.10.2014 року по 19.01.2018 року. Ця заборгованість є єдиним внеском, який нарахований позивачу як платнику, який знаходився на спрощеній системі оподаткування, в автоматичному режимі, а саме:
20.10.2014 – в сумі 1267,95 грн. (за 3 квартал 2014);
20.01.2015 – в сумі 1267,95 грн. (за 4 квартал 2014);
20.04.2015 – в сумі 1267,95 грн. (за 1 квартал 2015);
20.07.2015 – в сумі 1267,95 грн. (за 2 квартал 2015);
19.10.2015 – в сумі 1323,47 грн. (за 3 квартал 2015);
19.01.2016 – в сумі 1434,51 грн. (за 4 квартал 2015);
19.04.2016 – в сумі 909,48 грн. (за 1 квартал 2016);
19.07.2016 – в сумі 941,16 грн.(за 2 квартал 2016);
19.10.2016 – в сумі 957 грн. (за 3 квартал 2016);
19.01.2017 – в сумі 990 грн. (за 4 квартал 2016);
19.04.2017 – в сумі 2112 грн. (за 1 квартал 2017);
19.07.2017 – в сумі 2112 грн. (за 2 квартал 2017);
19.10.2017 – в сумі 2112 грн. (за 3 квартал 2017);
19.01.2018 – в сумі 2112 грн. (за 4 квартал 2017).
У зв`язку з цим позивача як платника єдиного внеску з податкового обліку не знято.
У липні 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила списати наявну заборгованість з єдиного внеску як безнадійну на підставі п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (заява від 15.07.2021 року, зареєстрована 30.07.2021 року за № 53821/6).
До заяви додала сертифікат Донецької торгово-промислової палати України № 8124, що виданий 05.05.2018 року за № 239/12.1-17-03, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку позивача як платника податків сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 4 квартал 2014 року - 4 квартал 2017 року у термін (протягом 20 днів після закінчення звітного періоду) 20.01.2015 року, 20.04.2015 року, 20.07.2015 року, 20.10.2015 року, 20.01.2016 року, 20.04.2016 року, 20.07.2016 року, 20.10.2016 року, 20.01.2017 року, 20.04.2017 року, 20.07.2017 року, 20.10.2017 року, 20.01.2018 року відповідно, зокрема до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які унеможливили його виконання в зазначений термін. В Сертифікаті зазначено період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання – 01.10.2014 року, дата закінчення – 27.12.2017 року.
Листом від 12.08.2021 року № 22679/6/05-99-13-03-14 позивача повідомлено, що Законом України від 14.01.2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», щодо звільненні від виконання обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, виключено.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частина 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає платників єдиного внеску.
Згідно з п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є, зокрема:
- роботодавці:
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 6 вказаного Закону у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Абзацом 3 ч. 8 та ч. 12 ст. 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.
14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Пунктом 4 ст. 11 вказаного Закону внесено зміни до певних законів України, зокрема розділ VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3 (який з 13.03.2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України від 02.03.2015 року
№ 219-VIII вважається пунктом 9-4) такого змісту:
«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.».
З 13.02.2020 року набрав чинності Закон України від 14.01.2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», яким п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на який посилався позивач, виключено.
Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, враховуючи наведені вимоги законодавства платники єдиного внеску, які перебували на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, та здійснювали свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, період проведення якої тривав, на період з 14.04.2014 року по 12.02.2020 року включно (період дії п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування») були тимчасово звільнені від сплати сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, виключно у вказаний період до них не застосовувалася.
З 13.02.2020 року такі платники повинні виконувати покладені на них обов`язки зі сплати єдиного внеску в загальному порядку.
Позивач звернулася до податкового органу із заявою про списання безнадійного боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в той час, коли положення п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вже не діяли.
Разом з цим суд враховує наступне.
Відповідно до п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" (безнадійний податковий борг) розуміється:
101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута;
101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;
101.2.3. податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу;
101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду;
101.2.6. податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Відповідно до п.п. 101.1 та 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577.
Підпунктом 4 п. 2.1 розд. ІІ вказаного Порядку передбачено, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктами 4.1, 4.2 зазначеного Порядку передбачено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Таким чином, списанню підлягає лише безнадійний податковий борг, який має бути підтверджений відповідними документами, і списується на підставі рішення відвідного податкового органу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 812/946/17.
Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року в справі №200/6805/20-а.
Позивач у встановленому порядку звернулася до відповідача з письмовою заявою, в якій зазначила суму єдиного внеску, що підлягає списанню. До заяви додала документ, що передбачений Податковим кодексом України та вказаним Порядком, який підтверджує те, що податковий борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вважається безнадійним (сертифікат Торгово-промислової палати України).
Отже, податковий орган зобов`язаний був прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу та списати такий борг, чого ним протиправно зроблено не було.
З огляду на наведене з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача така бездіяльність суб`єкта владних повноважень підлягає визнанню протиправною із зобов`язанням його списати безнадійну недоїмку з єдиного внеску в сумі 20 075,42 грн., яка виникла у позивача як фізичної особи-підприємця за спірний період (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 908 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Проте, щодо такої підстави для списання податкового боргу, яка зазначена в пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України (податковий борг, щодо якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ст. 102 цього Кодексу), на яку також посилалася позивач, то вона не може бути застосована, з огляду на абз. 10 п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, згідно з яким на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо несписання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 - недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 20 075,42 грн., яка виникла за період з 20.10.2014 року по 19.01.2018 року.
Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області списати безнадійний податковий борг ОСОБА_1 - недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 20 075,42 грн., яка виникла за період з 20.10.2014 року по 19.01.2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 12 листопада 2021 року.
Суддя Т.В. Логойда
Судове рішення № 101030075, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 200/13353/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: