Рішення № 101030060, 08.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 р. Справа№200/11438/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області, Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області, Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (відповідь №КО-156/6/1401-21/1401.2.5/13549-21 від 28.07.2021) щодо відмови в здійсненні повноважень з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, а також відмови в здійсненні повноважень з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області здійснити повноваження з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, здійснити повноваження з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; визнання протиправними дій Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (відповідь №М-123/6/1420- 21/1402.36/30-21 від 13.07.2021) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відмови зазначити особливу відмітку у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; зобов`язання Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, зазначити особливу відмітку у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (відповідь №КО-156/6/1401-21/1401.2.5/13549-21 від 28.07.2021) щодо відмови в здійсненні повноважень з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області здійснити повноваження з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; визнання протиправними дій Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (відповідь №М-123/6/1420- 21/1402.36/30-21 від 13.07.2021) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, зазначити особливу відмітку у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; зобов`язання Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, зазначити особливу відмітку у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (відповідь №КО-156/6/1401-21/1401.2.5/13549-21 від 28.07.2021) щодо відмови в здійсненні повноважень з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області здійснити повноваження з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; визнання протиправними дій Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (відповідь №М-123/6/1420- 21/1402.36/30-21 від 13.07.2021) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон; зобов`язання Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХП, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначили, що звернулись до відповідача 2 з проханням щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у вигляді паспортної книжечки, форма якої затверджена постановою Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007 року, без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на збір і обробку своїх персональних даних, та передачу будь-яких даних про себе до Єдиного державного демографічного реєстру, у задоволенні якого відповідач 2 відмовив. Вважають, що органи Державної міграційної служби України порушують їх право на вільне пересування, у т.ч. право вільно залишати територію України. Посилаючись на Постанову Великої палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, дії відповідачів щодо відмови у оформленні та видачі паспорта громадина України для виїзду за кордон вважають протиправними, просили задовольнити позов.

Відповідачем 1 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що 14.07.2021 року від позивачів надійшла до ГУ ДМС у Донецькій області заява довільної форми із додатками щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до положення №2503-ХІІ. ГУ ДМС у Донецькій області було надано відповідь про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України за кордон без безконтактного електронного носія. Зазначив, що єдиним чинним нормативно-правовим актом, яким затверджено зразок паспорту громадянина України для виїзду за кордон є Постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 року №152, у якій визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій. Посилання позивачів на постанову Великої палати Верховного Суду у справі №806/3265/17 вважає недоречним, оскільки обставини даної справи не відповідають типовим ознакам зразкової справи.

Відповідачем 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, зміст якого аналогічний викладеному у відзиві відповідача 1.

08.10.2021 року на адресу суду від позивачів надійшла відповідь на відзив, зміст якої аналогічний викладеному в позовній заяві.

Крім того, 28.10.2021 року на адресу суду від позивачів надійшла відповідь на відзив, зміст якої аналогічний викладеному в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач 1, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Артемівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області 17 грудня 2015 року). (а.с. 32)

Позивач 2, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Костянтинівським РВ УМВС України в Донецькій області 26 лютого 2004 року). (а.с. 38)

Позивач 3, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Бахмутським МВ ГУДМС України у Донецькій області 21 травня 2021 року), є донькою позивача 1 та позивача 2, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 31 січня 2020 року. (а.с. 42-43)

Відповідач 1, Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області є юридичною особою (ЄДРПОУ 37841728), виконує покладені на нього Державною міграційною службою України обов`язки, в тому числі, здійснення оформлення і видачі громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.

Відповідач 2, Бахмутський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області є структурним підрозділом Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Часовоярською міською радою 21 червня 2011 року, батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . (а.с. 46)

07 липня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто як законними представниками ОСОБА_3 подано заяву до Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області та Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, в якій просили оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина для виїзду за кордон. Крім того, позивачі зазначили, що не надають згоди на збір та обробку персональних даних, передачу будь-яких даних про себе, у т.ч. персональної та біометричної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили в оформлених на них паспортах зазначити особливу відмітку - відомості про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . До заяви було додано по дві фотокартки 3,5х4,5 см, квитанції про сплату державного мита у кількості 3 шт., копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 (а.с. 19-21)

Листом Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області №М-123/6/1420-21 від 07.07.2021 року позивачів повідомлено, що відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія. Оформлення та видача документу, що посвідчує особу (незалежно від того, містить, або містить безконтактний електронний носій) не можливо без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку їх персональних даних. (а.с. 22-25)

Листом Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області №КО-156/6/1401-21/1401.2.5/13549-21 від 28.07.2021 року позивачів повідомлено, що пунктом 1 Постанови №152 визначено, що паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі кничежки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій. Зазначено, що в Постанові Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року, а саме у пункті 5 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V прописано, що додаткова інформація про пред`явника паспорта, зміст якої визначається відповідно до законодавства може відтворюватись на безконтактному електронному носії, вмонтованому в паспорт. Крім того, оформлення, видача документу, що посвідчує особу неможливо без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. (а.с. 27-30)

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для зобов`язання органу Державної міграційної служби України видати паспорт громадянина України у формі книжечки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Суд зауважує, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Суд зазначає, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Статтею 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що « 1. Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

…Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

…3. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Порядок здійснення ідентифікації та верифікації встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Згідно статті 13 Закону встановлено, що « 3. Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, …містять безконтактний електронний носій».

Згідно статті 22 Закону встановлено, що « 1. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

2. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

…4. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.

…8. У паспорті громадянина України для виїзду за кордон за письмовим клопотанням заявника, а стосовно осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, - їхніх батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших представників може бути зазначена також додаткова змінна інформація, передбачена цим Законом».

Таким чином, судом встановлено, що нормами Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» фактично усунено право громадян України отримати паспорт без безконтактного електронного носія персональних даних, що містить інформацію про прізвище, ім`я, по батькові, а, відповідно порушуються права громадян України, які бажають отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія, та в даному випадку права таких громадян України є звуженими щодо існуючих прав і свобод.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави».

Згідно статті 8 Конституції України встановлено, що «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».

Відповідно статті 22 Конституції України «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

А статтею 32 Конституції України передбачено, що «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, Конституцією України закріплено не лише основні права і свободи людини і громадянина, а й передбачено відповідні конституційно-правові гарантії їх дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод, неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім обмежень певних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану, забезпечення кожному судового захисту його прав і свобод, у тому числі гарантування звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України, та надання при цьому можливості використання будь-яких інших не заборонених законом засобів захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (частина третя статті 8, частини друга, п`ята статті 55).

Оскільки Основним Законом не допускається звуження змісту та обсягу права кожного на отримання паспорту для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія персональних даних і вибір такого права залежить від волі особи, яка бажає отримати такий паспорт, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави обмежувати позивача в отриманні паспорту для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія персональних даних у відповідача відсутні.

Судом встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07 травня 2014 року №152 (у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №1001) «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Порядок 152), якою затверджені зразок та технічних опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Частиною четвертою постанови визначено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Крім того Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи» № 669 від 26.11.2014 р. затверджений «Порядок отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи», який «визначає процедуру отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, які у передбачених законодавством випадках вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта».

Як встановлено з листа відповідача, міграційна служба посилається на вказані нормативні акти, але позивач просить видати їй паспорт для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія, що, в свою чергу, виключає можливість застосовувати до неї Закон України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», постанову КМУ № 152, та Порядок № 669 від 26.11.2014 р., оскільки дані нормативні акти стосуються, лише осіб, які бажають отримати паспорти для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.

Крім того, суд зазначає, що Постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» № 2503-XII від 26.06.1992 р. в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У, затверджене Положення про паспорт громадянина України, де передбачено, що «1. …Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон … .

3. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

6. …На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу.

…На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор.

…Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється».

Крім того. Судом встановлено, що дана постанова на час звернення позивача до відповідача є діючою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 р. в зразковій справі №806/3265/17 зробила висновок, що оскільки самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки відповідали Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (Закон №5492-VI).

Проте, законодавець, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», яким внесені зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорту громадянина України.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку задовольнити позов, шляхом визнання протиправною відмови відповідача 1 у оформленні і видачі позивачам паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та зобов`язання відповідача 1 оформити і видати позивача паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У) із зазначенням особливої відмітки в паспорті - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо відмови у здійсненні повноважень з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та, відповідно, зобов`язання здійснити повноваження з оформлення та видачі такого паспорта, суд звертає увагу, що відповідач 2 є структурним підрозділом відповідача 1. Судом вище визнано протиправною відмову відповідача 1 та зобов`язано останнього вчинити дії щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України для повного та ефективного захисту порушеного права позивачів належить застосувати такі способи захисту як зобов`язання відповідача 1 оформити і видати позивача паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон».

Суд звертає увагу, що зобов`язання відповідача 2 вчинити ті ж самі дії призведе до подвійного виконання судового рішення, що є порушенням принципів адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до положень частини восьмої статті 139 КАС у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь кожного з позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ :

Адміністративний ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області, Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області у оформленні та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У).

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, ЄДРПОУ 37841728) оформити та видати ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У) із зазначенням особливої відмітки в паспорті - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області у оформленні та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У).

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, ЄДРПОУ 37841728) оформити та видати ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У) із зазначенням особливої відмітки в паспорті - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області у оформленні та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_3 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У).

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, ЄДРПОУ 37841728) оформити та видати ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 ) паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, ЄДРПОУ 37841728) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, ЄДРПОУ 37841728) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень на користь ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, ЄДРПОУ 37841728) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень на користь ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 ).

В задоволенні іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято 08 жовтня 2021 року, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 11 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Троянова