Рішення № 101029356, 11.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 листопада 2021 р. Справа № 120/10883/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до Погребищенської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку представника позивачів, рішення 13 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області від 16.07.2021 року, в частині відмови позивачам у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, з метою його скасування та зобов`язання Погребищенську міську раду Вінницького району Вінницької області затвердити відповідний проект землеустрою, позивачі через свого представника звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

28.10.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, яким останній заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зазначає, що міською радою розглянуто питання позивачів, однак питання щодо надання дозволу на затвердження проекту землеустрою не набрало законної сили з тих підстав, що воно не отримало достатньої кількості голосів депутатів при відповідному голосуванні.

10.11.2021 року представником позивачів подано клопотання, яким останній конкретизує, які саме земельні кожен з позивачів бажав отримати у власність, зазначивши кадастрові номера відповідних ділянок.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачі 29.06.2021 року звернулись з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Спичинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади).

За результатом розгляду клопотань, позивачі отримали листи Погребищенської міської ради від 26.07.2021 року, якими їх повідомлено що на засіданні 13 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання, яке відбулося 16.07.2021 року, розглянуто проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ". Однак такий проект рішення не було підтримано більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Не погоджуючись з такою відмовою органу місцевого самоврядування, позивачі через свого представника звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На час звернення позивачів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чинним було наступне нормативно-правове регулювання особливостей безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином застосовуючи норми частини 7 статті 118 ЗК України, із застосуванням принципу мовчазної згоди позивачами замовлено виготовлення (розробку) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Згідно з вимогами статті 50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до частини 8 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (в редакції до 27.05.2021 року), і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6 статті 186 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року).

Згідно зі статтею 186-1 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) встановлювала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивачів із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на час розроблення проекту землеустрою, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникав у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до статті 186-1 ЗК України.

Суд бере до уваги, що на час звернення до відповідача із колективним клопотанням про затвердження проекту землеустрою у Законі України "Про землеустрій", Земельний кодекс України внесено зміни, а статтю186-1 ЗК України виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021 року, проте це не звільняє відповідача від обов`язку розглянути у двотижневий строк клопотання позивачів та затвердити проект землеустрою, оскільки частина 9 статті 118 ЗК України чітко вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на вищезазначені норми, питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Погребищенська міська рада.

Судом встановлено, що позивачі у визначеному законодавством порядку звернулись до відповідача з клопотанням про затвердження розробленого ними проекту землеустрою, проте відповідач незаконно та протиправно відмовив у затвердженні проекту землеустрою.

З даного приводу суд вважає за необхідне наголосити на нормах Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже, підготовка і розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється Регламентом ради. Це стосується і клопотання позивачів про затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України та частини першої статті 47 Регламенту Верховна Рада приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом.

Відповідно до частини другої статті 54 Регламенту Верховної Ради України у протоколі пленарного засідання Верховної Ради зазначаються, зокрема, окремо колективне питання порядку денного; результати голосування проектів законів, постанов, інших актів Верховної Ради, доручення Верховної Ради, пропозиції народних депутатів і прийняті рішення, у тому числі процедурні.

Рішення з питання, що не має процедурного характеру, приймається на пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу.

Отже, з огляду на зазначенні норми суд приходить до переконання в тому, що проекти рішень готуються лише з варіантом позитивного вирішення питання.

В той же час, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу Ради та викладається у формі окремого документу.

Оскільки ні Конституцією України, ні Регламентом Верховної Ради України не передбачено, що у разі не набрання необхідної кількості голосів за прийняття певного рішення, Верховна Рада України голосувала б за окремий документ про відмову у прийнятті такого рішення.

При цьому, чинними нормами Земельного кодексу України на орган місцевого самоврядування покладено зобов`язання у разі передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність, має бути прийнято у передбачений строк рішення саме про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Більше того, законодавцем в межах норм земельного законодавства не передбачено такої підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, як недостатня кількість голосів депутатів, оскільки такі від голосування взагалі утримались.

Відповідно до норм частини 15 статті 123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином законодавцем чітко передбаченні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, які дотримані Погребищенською міською радою не були.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасувати рішення 13 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради від 16.07.2021 року в частині відмови позивачам у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Разом з тим, не заслуговують уваги суду твердження відповідача, що дані правовідносини мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства виходячи з наступного.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Конституційний Суд України в рішенні від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник на етапі вирішення питання про затвердження відповідачем, як уповноваженим органом місцевого самоврядування, розробленого позивачами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Разом з тим тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про набуття третіми особами права власності або користування на спірні земельні ділянки.

Отже, якщо особа звертається до повноважного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи клопотанням про затвердження проекту землеустрою за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідні рішення, зокрема й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу або про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, то у цих правовідносинах зазначений орган реалізує управлінські функції. А тому спори про оскарження таких його рішень належать до юрисдикції адміністративного суду.

Даний висновок узгоджується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.09.2021 року по справі №200/9454/20-а.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, суд зазначає наступне.

Суд у своїх міркуваннях виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права позивачів має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 року у справі № 2040/6320/18.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку суд приходить до переконання, що позивачі обрали належний спосіб захисту своїх порушених прав, а саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. У зв`язку з чим позовні вимоги зобов`язального характеру теж підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що судовий збір за подання даного позову сплачено представником позивачів ОСОБА_18 в розмірі по 908,00 грн. за кожного з них окремо, що підтверджується відповідними квитанціями, які містяться в матеріалах справи, на загальну суму 15436,00 грн.

Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви представник позивачів просить стягнути відповідну суму на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Однак суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір", платником судового збору є, зокрема, громадяни України стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Враховуючи, що дане рішення прийняте стосовно позивачів, а не їх представника, підстави стягнення сплаченого судового збору на користь останнього відсутні, а тому, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на кожного з позивачів окремо, в розмірі по 908,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради від 16.07.2021 року, в частині відмови гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Зобов`язати Погребищенську міську раду затвердити розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передати у власність гр. ОСОБА_1 кадастровий номер земельної ділянки 0523486400:01:00080 (2,00 га), ОСОБА_2 - 0523486400:01:00095 (2,00 га), ОСОБА_3 - 0523486400:01:00083 (2,00 га), ОСОБА_4 - 0523486400:01:00093 (2,00 га), ОСОБА_5 - 0523486400:01:00086 (2,00 га), ОСОБА_6 - 0523486400:01:00088 (2,00 га), ОСОБА_7 - 0523486400:01:00081 (2,00 га), ОСОБА_8 - 0523486400:01:00105 (2,00 га), ОСОБА_9 - 0523486400:01:00091 (2,00 га), ОСОБА_10 - 0523486400:01:00098 (2,00 га), ОСОБА_11 - 0523486400:01:00100 (1,3036 га), ОСОБА_12 - 0523486400:01:00099 (1,94 га), ОСОБА_13 - 0523486400:01:00104 (1,94 га), ОСОБА_14 - 0523486400:01:00089 (1,94 га), ОСОБА_15 - 0523486400:01:00082 (1,94 га), ОСОБА_16 - 0523486400:01:00101 (1,94 га), ОСОБА_17 - 0523486400:01:00097 (1,94 га), для ведення особистого селянського господарства на території Спичинецької сільської ради (Погребищенської територіальної громади) Погребищенського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_4 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_5 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_6 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_7 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_8 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_9 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_10 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_11 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_12 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_13 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_14 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_15 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_16 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_17 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_11 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_12 ), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_13 , адреса: АДРЕСА_13 ), ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_14 , адреса: АДРЕСА_14 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_15 , адреса: АДРЕСА_15 ), ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_16 , адреса: АДРЕСА_16 ), ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_17 , адреса: АДРЕСА_17 );

Відповідач: Погребищенська міська рада (код ЄДРПОУ: 03772654, адреса: вул. Б. Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200).

Суддя Чернюк Алла Юріївна