Рішення № 101028347, 12.11.2021, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/443/21

Провадження №2/731/191/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

12 листопада 2021 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Чичоти В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом адвоката Трофимової Ганни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2021 року на адресу Варвинського районного суду Чернігівської області поштовим зв`язком надійшла позовна заява адвоката Трофимової Ганни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що у серпня 2021 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №65286353 щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 27 540 грн, в межах якого приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника. Підставою даного виконавчого провадження послугував виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 20 листопада 2020 року №99543.

Позивач зазначає, що нею ніколи не укладалося та не підписувалося жодних договорів з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». У зв`язку з цим, ОСОБА_1 не погоджується з наявністю в неї боргів, тобто заборгованість є спірною. Більше того, кредитний договір за яким було видано виконавчий напис нотаріуса нотаріально не посвідчувався, письмових вимог (повідомлень) від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» позивач не отримувала, що позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність такої заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. №99543 від 20 листопада 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 27 540 грн.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 22 жовтня 2021 року. Додатково судом задоволено клопотання сторони позивача щодо витребування доказів та зобов`язано відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. надати суду всі документи (або належним чином засвідчені копій документів), на підставі яких приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено спірний виконавчий напис №99543 від 20 листопада 2021 року.

На підставі заяви адвоката Трофимової Ганни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, ухвалою від 23 вересня 2021 року стягнення, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №65286353, що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л., за виконавчим написом, зареєстрованим в реєстрі за №99543, вчиненим 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 27 540 грн, - зупинено.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2021 року повторно зобов`язано відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» надати витребувані судом письмові докази, у зв`язку з чим, судове засідання було відкладене на 12 листопада 2021 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, в прохальній частині позову зазначила вимогу щодо здійснення розгляду справи без її участі та без участі її представника.

Відповідач товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» свого представника в судове засідання не направило, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с. 85). Відзиву на позовну заяву від відповідача не надійшло.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а.с. 80). 12 жовтня 2021 року звернувся до суду з повідомленням щодо відсутності можливості подання доказів у справі, оскільки 28 липня 2021 року в нотаріальній конторі були проведені слідчі дії, в результаті яких були вилучені документи нотаріального діловодства та архіву (а.с. 69). Заперечень від третьої особи не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином (а.с. 84). Заперечень та пояснень від третьої особи не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №99543, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», заборгованість за договором №219230742 від 01 червня 2020 року укладеним між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», що доводиться постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л., винесених в межах виконавчого провадження №65286353 (а.с. 14, 62) та копією договору №219230742 від 01 червня 2020 року, наданого на запит суду (а.с. 88, 89).

На підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. було відкрито виконавче провадження №65286353, в межах якого, 13 травня 2021 року було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, яку вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2 розділу 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому на сьогодні є чинною постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зокрема, скасовано пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким було передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі № 910/13233/17 зазначено, що у зв`язку з визнанням судом нечинною Постанови Кабінету Міністрів України N 662 від 26 листопада 2014 року до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції від 29 листопада 2001 року. Вказаною редакцією було передбачено вчинення виконавчого напису нотаріуса лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

Таким чином, як на момент вчинення приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. виконавчого напису №99543 від 20 листопада 2020 року, так як і на час розгляду справи, обов`язковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису за кредитним договором є нотаріальне посвідчення такого договору.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що кредитний договір №219230742 від 01 червня 2020 року укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», посвідчувався нотаріально. Відповідачем вказаний факт також не доведено.

Суд звертає увагу, що вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, про захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 закону «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 по справі № 754/9711/14-ц та застосований у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц.

Стороною відповідача, відповідно до положень ст. 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимість доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.

На виконання ухвали про витребування доказів суду було надано копії наступних документів: Договір №219230742 від 01 червня 2020 року укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 80-89), Графік розрахунків до Договору №219230742 від 01 червня 2020 року (а.с. 90), Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 90 зворот), виписка з особового рахунку за Кредитним договором №219230742 (а.с. 91), Договір факторингу №05/-820-01 від 05 серпня 2020 року з додатками, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 91-95), Додаткові угоди до Договору факторингу №05/-820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с. 96), Додаткова угода №25 до Договру факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 97).

Разом з тим, враховуючи зміст вищезазначених документів не можна зробити висновок, що сума заборгованості була безспірною.

Крім того, стороною відповідача не було надано доказів надсилання стороні позивача досудових вимог про виконання зобов`язань за кредитним договором, що позбавило її процесуальної можливості реалізувати свої права щодо вирішення спору в добровільному порядку чи оскарження такої заборгованості.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримав від товариства первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед фінансовою компанією, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги фінансової компанії про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд, керуючись принципом змагальності сторін, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі, визнавши спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Суд зважає, що стороною позивача заявлено вимоги щодо розподілу судових витрат та заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу, які були понесенні відповідачем у сумі 4 000 гривень та 1 362,00 (908,00 + 454,00) сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 8 ст. 141 ЦПК України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонам доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у своїй постанові від 20 січня 2021 у справі № 175/1386/18 визначив, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим, суд зважає, що окрім попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, позивачем не подано до суду інших необхідних документів, а саме: детального опису виконаних адвокатом юридичних послуг та підтвердження понесення позивачем зазначених витрат.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею судових витрат у виді сплаченого судового збору у розмірі - 1 362 грн, а щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, то в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 247, 263, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву адвоката Трофимової Ганни Миколаївни (адреса для листування: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 ), до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (юридична адреса: 02094, місто Київ, вул. Хоткевича Гната, б. 12, офіс 177, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, б. 11-А, офіс 605, код ЄДРПОУ 42254696), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (юридична адреса: 10008, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, б. 35), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна (юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, б. 4-А, оф. 71-А), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №99543, вчинений 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 27 540 (двадцять сім тисяч п`ятсот сорок) гривень.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко