Рішення № 101027217, 11.11.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року Справа № 923/1221/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ УКРАЇНА", м. Київ, код ЄДРПОУ 34619277,

до: Приватного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування", м. Каховка, Херсонська область, код ЄДРПОУ 00213993,

про стягнення 50260,07 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Обставини справи.

09 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКФ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" заборгованості у розмірі 50260,07 грн, з якої: 42000,00 грн - сума основного боргу, 2548,45 грн - сума пені, 1413,82 грн - сума 3 % річних та 4297,80 грн - сума інфляційних втрат. Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору на надання аудиторських послуг № 112 від 16 жовтня 2019 року, в частині проведення розрахунків за надані послуги. За твердженням позивача, відповідачу згідно умов договору та додатків до договору було надано аудиторські послуги, однак останнім в свою чергу не в повному обсязі здійснено оплату за надані послуги, за підрахунками позивача сума заборгованості становить 42000,00 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов`язань за договором, позивачем, на підставі ст.ст. 526, 530, 549-554, 625, 655 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 13 вересня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 923/1221/21, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Матеріали справи містять докази вручення ухвали суд від 10.09.2021 позивачу та відповідачу.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Також матеріли справи і не містять клопотання відповідача про продовження строків для надання відзиву, тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд,

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 16 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКФ УКРАЇНА" (надалі - виконавець або позивач) і Приватним акціонерним товариством "Каховський завод електрозварювального устаткування" (надалі - замовник або відповідач) був укладений Договір на надання аудиторських послуг № 112 (надалі - Договір ).

За умовами Договору виконавець бере на себе зобов`язання надати аудиторські послуги з аудиту індивідуальної річної фінансової звітності замовника за 2019 рік та аудиту консолідованої фінансової звітності замовника за 2019 рік, підготовленої відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ), з метою висловлення думки щодо цієї фінансової звітності (п. 1.1. Договору).

Умовами договору погоджено, що аудиторські послуги буде надано в два етапи:

- І етап участь представників виконавця при проведенні щорічної інвентаризації, буде розпочато не пізніше 01 листопада 2019 року та закінчено не пізніше 30 листопада 2019 року (п. 1.2.1. Договору);

- II етап - аудит індивідуальної річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності замовника станом на кінець дня 31.12.2019 року, буде розпочато не пізніше 21.02.2020 року та закінчено не пізніше 01.04.2020.

Відповідно до п. 1.4 Договору за результатами надання аудиторських послуг, з урахуванням п. 1.5. цього Договору виконавець надає замовнику 2 (два) примірники звіту незалежного аудитора про результати перевірки фінансової звітності замовника станом на кінець дня 31.12.2019 та 2 (два) примірники звіту незалежного аудитора про результати перевірки консолідованої фінансової звітності замовника за 2019 рік, яка складена відповідно до вимог МСФЗ.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору загальна вартість Аудиторських послуг, складає 201000,00 (Двісті одна тисяча) гривень, в т.ч. ПДВ 33500,00 (Тридцять три тисячі п`тсот) гривень, в тому числі:

- за аудит індивідуальної річної фінансової звітності -159000,00 (Сто п`ятдесят дев`ять тисяч) гривень, в т.ч. ПДВ 26 500,00 (Двадцять шість тисяч п`ятсот) гривень;

- за аудит консолідованої фінансової звітності - 42000,00 (Сорок дві тисячі) гривень, в т.ч. ПДВ 7000,00 (Сім тисяч) гривень.

Відповідно до п. 2.2. Договору сторонами погоджено наступний порядок проведення оплати, оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, за реквізитами вказаними в розділі 9 цього Договору.

Не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня початку надання Аудиторських послуг, замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 70% від суми цього Договору. У випадку затримки перерахування авансу термін надання аудиторських послуг переноситься на відповідну кількість днів (п. 2.3. Договору).

Остаточний розрахунок за надання Аудиторських послуг здійснюється протягом п`яти банківських днів з дати підписання замовником та виконавцем Акту надання Аудиторських послуг (п. 2.4. Договору).

За затримку розрахунку замовник сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період затримки суми несвоєчасно перерахованого платежу. Оплата штрафних санкцій не звільняє від виконання договірних зобов`язань і проведення остаточних розрахунків (п. 5.2. Договору).

Термін дії цього договору з дати його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. Договору).

За твердженням позивача, він належним чином виконано свої договірні зобов`язання, тобто надав відповідачу обумовлені послуги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідачем акти надання послуг підписані та повернуті без зауважень.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію №2/2021 від 01.07.2021 з вимогою сплатити суми боргу за надані послуги, що підтверджується відповідними доказами (т.1, а.с. 24, 25).

Проте, всупереч договірним зобов`язанням відповідач оплату в повному розмірі за надані позивачем послуги не провів. За розрахунками позивача залишок заборгованості відповідача за отримані послуги становить 42000,00 грн.

На підтвердження свої тверджень позивачем до матеріалів справи додано копії наступних документів: Договір на надання аудиторських послуг № 112 від 16.10.2019, акти надання послуг, рахунки на оплату, претензію з доказами направлення та лист-нагадування.

За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 50260,07 грн з якої: 42000,00 грн - основний борг, 2548,45 грн - пеня, 4297,80 грн - інфляційні втрати та 1413,82 грн. - 3% річних.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині проведення розрахунків за надані послуги повністю не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "ПКФ УКРАЇНА", підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що укладений 16 жовтня 2019 року між ТОВ "ПКФ УКРАЇНА" і ПрАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування" за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що позивачем було надано відповідачу відповідні послуги, що підтверджується наступними доказами:

- акт надання послуг № 184 від 04.06.2020, відповідно до якого надано аудиторські послуги з індивідуально річної фінансової звітності за 2019 на суму 159000,00 грн (т.1, а.с. 17);

- акт надання послуг № 248 від 16.07.2020, відповідно до якого надано послуги з аудиту консолідованої фінансової звітності на суму 42000,00 грн (т.1, а.с.18).

Зазначені акти підписані представниками обох сторін і скріплені печатками підприємств без претензій і зауважень.

Позивачем також було виставлено відповідачу рахунок для оплати № 130 від 16.07.2020 на суму 42000,00 грн (т.1, а.с. 19).

Умовами пункту 2.4 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за надання Аудиторських послуг здійснюється протягом п`яти банківських днів з дати підписання замовником та виконавцем Акту надання Аудиторських послуг.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням приписів п. 2.4. Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснювати плату за надані послуги по акту № 248 від 16.07.2020 до 24.07.2020, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Договору та Закону.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 42000,00 грн відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 42000,00 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат, то суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 5.2. Договору, відповідно до якого у випадку затримки розрахунки замовник сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період затримки суми несвоєчасно перерахованого платежу. Оплата штрафних санкцій не звільняє від виконання договірних зобов`язань і проведення остаточних розрахунків.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені (т.1, а.с. 4-6). Судом встановлено, що вказані нарахування є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 2548,45 грн, суми 3% річних у розмірі 1413,82 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 4297,80 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" (74800, Херсонська обл., місто Каховка, вул. Пушкіна, буд. 109, код ЄДРПОУ 00213993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ УКРАЇНА" (01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 52, літ. Б, поверх 4, код ЄДРПОУ 34619277) суму основного боргу у розмірі 42000,00 грн, суму пені у розмірі 2548,45 грн., суму 3% річних у розмірі 1413,82 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 4297,80 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 11.11.2021.

Суддя С.В. Нікітенко