Рішення № 101026023, 02.11.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2021 р. Cправа № 902/680/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Маслій І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

За участю представників сторін:

позивача Сидоров П.В., договір про надання правової допомоги б/н від 03.06.2021, довіреність №1 від 07.09.2020

відповідача Кравчук О.В., довіреність №007Др-123-0821 від 20.08.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 4Б, офіс 5, м. Київ, 04112)

до: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (провулок Костя Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)

про стягнення 852251,20 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовик" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про стягнення 1 235 289,26 грн. заборгованості, з яких: 565 807,04 грн. - основного боргу, 171 725,97 грн. - пені, 63 482,98 грн. - інфляційних втрат, 29 191,99 грн. - 3% річних, 291 919,88 грн. - 30% річних та 113 161,41 грн. - 20% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з транспортування природного газу №1 від 01.02.2011 в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою від 02.07.2021 суд постановив відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження по справі №902/680/21 на 30 днів та призначити підготовче засідання у справі на 26.08.2021, з урахуванням ухвали про виправлення описки.

21.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові в повному обсязі.

На визначену судом дату 26.08.2021 в судове засідання з`явились представники сторін, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 21.09.2021.

17.09.2021 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив з заявою про зменшення позовних вимог, в якому позивач спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, а також збільшує позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань і 3% річних та відмовляється від штрафу та 30% річних.

На визначену судом дату 21.09.2021 в судове засідання з`явились представники сторін, представник позивача підтримав заперечення на відзив та заяву про зменшення позовних вимог, представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи подане перед судовим засіданням.

В судовому засіданні суд прийняв заву про зменшення позовних вимог та відмову позивача від частини позовних вимог (Протокольна ухвала), а також з`ясував думку представників сторін про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання суд постановив закрити підготовче провадження у справі з 02.10.2021 та призначити справу для розгляду по суті на 12.10.2021, про що зазначено в протоколі судового засідання (Протокольна ухвала).

06.10.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, до яких додано контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також клопотання про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Також 06.10.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення трьох відсотків річних і інфляційних втрат на 90% та клопотання про зменшення розміру відшкодування витрат професійну правничу допомогу.

На визначену судом дату 12.10.2021 з`явились представники сторін.

В судовому засіданні судом оголошено перерву до 02.11.2021 про що зазначено в протоколі судового засідання.

02.11.2021 до суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить відмовити в задоволенні клопотань відповідача про застосування строків позовної давності та в зменшенні неустойки, річних та інфляційних нарахувань.

В судове засідання 02.11.2021 з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав заперечення щодо застосування позовної давності, зменшення неустойки, річних, інфляційних нарахувань та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

На початку 2011 року Товариство з обмежено відповідальністю "Газовик" (надалі позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз") (надалі відповідач) з пропозицією укласти договір №1 про надання послуг з транспортування природного газу від 01.02.2011 у запропонованій позивачем редакції.

У відповідь на отриману від позивача пропозицію щодо укладання договору, відповідачем були підписані два його примірники у запропонованій редакції із застереженням «з протоколом розбіжностей» та оформлений протокол розбіжностей, два примірники якого разом із примірником договору були направлені на адресу позивача.

За результатами розгляду позивачем отриманого протоколу розбіжностей сторонами був оформлений протокол узгодження розбіжностей, що є невід`ємною частиною Договору про надання послуг з транспортування природного газу №1 від 01.02.2011 р.

28.12.2012 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до Договору про надання послуг з транспортування природного газу №1 від 01.02.2011 р. якою внесені зміни до п. 2.1. та 11.1. Договору.

04.03.2014 між сторонами підписана Додаткова угода №2 до Договору про надання послуг з транспортування природного газу №1 від 01.02.2011 р., якою позивач (в договорі Газорозподільне підприємство) та відповідач (в договорі Замовник) виклали умови договору на транспортування природного газу №1 від 01.02.2011 в наступній редакції (далі Договір).

За Договором Газорозподільне підприємство зобов`язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів Замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживаючого обладнання (далі - комерційні вузли обліку) визначаються Сторонами у додатку до Договору за формою, наведеною у додатку 1 до цього Типового договору. Замовник зобов`язується сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору (п. 2.1. та п. 2.2. Договору).

За розрахункову одиницю протранспортованого природного газу приймається один кубічний метр (куб. м) газу, приведений до стандартних умов (п. 4.1. Договору).

Розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м (далі - тариф), встановленим для Газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 5.1. Договору).

Загальна сума Договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ Газорозподільним підприємством Замовнику. Оплата з вартості послуг транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником за фактично протранспортований природній газ ГРМ за розрахунковий період не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.4. та п. 5.5. Договору).

Оплата послуг з транспортування природного газу ГРМ за Договором здійснюється Замовником виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок Газорозподільного підприємства. При цьому, якщо Замовник замовляє послуги для власних споживачів, він надає Газорозподільному підприємству реєстр споживачів та обсяги транспортування газу, за які здійснена оплата. У разі виникнення в Замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ Сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від Замовника за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Замовника з найдавнішим строком її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Замовником узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Замовника від виконання поточних зобов`язань за Договором. У разі порушення Замовником графіка погашення заборгованості Газорозподільне підприємство має право у порядку, визначеному розділом 8 Договору, припинити або обмежити транспортування природного газу ГРМ на об`єкти Замовника або його споживачам до повного погашення заборгованості (п. 5.6. та п. 5.7. Договору).

Газорозподільне підприємство зобов`язується: Виконувати умови Договору; Забезпечувати транспортування природного газу ГРМ до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором та погоджених Оператором, за умови дотримання дисципліни відбору природного газу та розрахунків Замовника за надані Газорозподільним підприємством послуги; Розміщувати інформацію про тариф, встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на своєму офіційному веб-сайті та в регіональних засобах масової інформації; Складати та надавати на погодження Замовникові акт наданих послуг (п. 6.1. Договору).

Замовник зобов`язується: Виконувати умови Договору; Оплачувати Газорозподільному підприємству вартість послуг згідно з умовами Договору; Не перешкоджати Газорозподільному підприємству в здійсненні заходів щодо вдосконалення обліку природного газу на території об`єктів Замовника або його споживачів для точності виміру обсягів протранспортованого природного газу, у тому числі впровадження автоматизованих систем дистанційного зчитування даних з комерційних вузлів обліку, установлення дублюючих вузлів обліку, монтажу окремих закладних частин для можливості встановлення дублюючих ЗВТ та/або перевірки метрологічних характеристик ЗВТ на місці їх установлення за допомогою еталонних пересувних вимірювальних комплексів за рахунок Газорозподільного підприємства (п. 6.3. Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. Відповідальність Замовника: У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.1. та п. 7.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині транспортування природного газу з 01.02.2011 року до 31.12.2014 р., а в частині розрахунків до повного їх здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони повинні переоформити додаток до Договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк. Договір може бути розірвано і в інший строк за згодою Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 11.1. Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, в період з січня 2019 по грудень 2019 позивач надав відповідачу послуг на суму 1133289,35 грн, а відповідачем проведена часткова оплата наданих послуг на суму 567482,31 грн.

З огляду на викладене, станом на день звернення до суду відповідач не оплатив надані позивачем послуги в сумі 565807,04 грн.

В зв`язку з не оплатою відповідачем наданих послуг, у визначені договором строки, позивач з вернувся до суду з вимогою про стягнення 565 807,04 грн. - основного боргу, 190 095,32 грн. - пені, 63 482,98 грн. - інфляційних втрат та 32 865,86 грн. - 3% річних, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, зазначає, що оскільки за місяць до закінчення строку дії даного Договору жодною із сторін не було заявлено про його припинення, він був продовжений на аналогічний період, тобто до 30.11.2017 р, однак додаток до Договору із визначеними плановими обсягами газу на продовжений період сторонами оформлений не був.

Припинив свою дію даний Договір вже починаючи з 01.12.2017 р., відтак, протягом спірного періоду, а саме протягом 2019 року, він не діяв. Інший документ, зокрема, договір транспортування/розподілу природного газу, сторонами не оформлювався, таким чином, відсутній будь-який документ, який передбачав би здійснення Відповідачем оплати за приймання-передачу в відповідних пунктах газорозподільних мереж Позивача природного газу протягом спірного періоду.

Вважає позовні вимоги ТОВ «Газовик» безпідставними, не підтвердженими жодними належними доказами, такими, що не відповідають дійсності, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню господарським судом при прийнятті рішення по даній справі.

В запереченнях на відзив позивач зазначив, що згідно із п.11.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині транспортування природного газу з 01.02.2011 р. до 31.12.2014 р., а в частині розрахунків - до повного їх здійснення, та Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, зважаючи на те, що за місяць до закінчення строку дії даного Договору жодною із сторін не було заявлено про його припинення, він був продовжений на аналогічний період, тобто на 3 (три) роки та одинадцять місяців до 30.11.2017 року, однак по закінчені цього строку жодною із сторін не було заявлено про його припинення, таким чином він продовжив свою дію на три роки та одинадцять місяців до 31.10.2021.року, однак в 2020 році сторони уклали нову угоду.

Підтвердженням того, що сторони діяли саме в рамках Договору на транспортування природного газу №1 від 01.02.2011 р. є відповідне посилання в підписаних між позивачем та відповідачем Актах, в яких визначено, що акти складені на підставі наступних документів : Договір № 1 від 01.02.2011 р.

Крім того у платіжних дорученнях відповідача, від 27.02.19 на суму 216 249,17 грн. та 26.04.19 на суму 351 233,14 грн., що відображено в виписках наданих позивачем до позовної заяви зазначено призначення платежу: Оплата за транспортування природного газу згідно Договору №1 від 01.02.2011р. та Постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 року. у т.ч. ПДВ.

Таким чином сукупність зазначених фактів підтверджує, що сторони діяли в рамках та на умовах Договору №1 від 01.02.2011 р.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що до позовної заяви позивачем додано копії Актів, датовані останнім днем кожного місяця 2019 року, однак надана копія акту від 30 червня 2019 року на суму 19491,97 грн,, не підписана уповноваженою особою АТ «Вiнницягаз», печатка останнього також відсутня на даному акті, відтак, сумуючи всі зазначені в актах суми (без врахування непідписаного зі сторони відповідача акту за червень 2019 р.) та враховуючи наявність переплати у розмірі 66 536,16 грн. станом на 01.01.2019 р. та оплати протягом 2019 року на загальну суму 567 482,31 грн, сума заборгованості складає 546 315,06 грн , а не 565 807,04 грн, як зазначено позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив з заявою про зменшення позовних вимог.

До заперечень на відповідь на відзив відповідачем додано заяву про застосування строків позовної давності по пені та клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд зважає на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст договору на транспортування природного газу №1 від 01.02.2011, в редакції Додаткової угоди №2 від 04.03.2014, суд дійшов висновку, що згідно із п.11.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині транспортування природного газу з 01.02.2011 р. до 31.12.2014 р., а в частині розрахунків - до повного їх здійснення, та Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів припинення даного договору, він продовжений на аналогічний період, тобто на 3 (три) роки та одинадцять місяців до 30.11.2017 р., а потім ще на три роки та одинадцять місяців до 31.10.2021 р.

Крім того, в підписаних між позивачем та відповідачем Актах надання послуг за період з січня 2019 по грудень 2019, визначено, що акти складені на підставі наступних документів : Договір № 1 від 01.02.2011 р.

З огляду на викладене твердження відповідача, що протягом спірного періоду, а саме протягом 2019 року, Договір №1 від 01.02.2011 не діяв, а інший документ, зокрема, договір транспортування/розподілу природного газу, сторонами не оформлювався, таким чином, відсутній будь-який документ, який передбачав би здійснення відповідачем оплати за приймання-передачу в відповідних пунктах газорозподільних мереж позивача природного газу протягом спірного періоду, розцінюються судом критично та спростовуються наявними в справі доказами.

Отже, між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, яке підпадає під правове регулювання глави 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст. 901-907 ЦК України.

За положеннями ст. 901, ст. 902, ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору позивачем в період з січня 2019 по грудень 2019 надано відповідачу послуги по транспортуванню природного газу, що стверджується Актами надання послуг на загальну суму 1199825,51 грн.

Відповідач заперечує поставку по Акту надання послуг № 84 від 30.06.2019 на суму 19491,97 грн оскільки він не підписаний зі сторони відповідача та не скріплений його печаткою.

Дане твердження відповідача, на думку суду, є безпідставним оскільки позивачем крім Актів надання послуг надано до суду податкові накладні, зокрема податкова накладна від 30.06.2019 №7 відповідно до якої постачальник (продавець) ТОВ «Газовик», отримувач (покупець) АТ «ОРС «Вінницягаз» загальна сума коштів що підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 19491,97 грн. (а.с. 151).

На січень 2019 у відповідача рахувалась переплата за надані послуги в 2018 році в сумі 66536,16 грн., дану суму позивач зарахував в Акт надання послуг за січень 2019 №12 від 31.01.2019 на суму 282785,33 грн.

Відповідач на протязі 2019 року здійснив часткову оплату наданих послуг на загальну суму 567482,31 грн, а саме 27.02.2019 на суму 216249,17 грн та 26.04.2019 на суму 351233,14 грн.

Отже на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в сумі 565807,04 грн (1199825,51 - 66536,16 - 567482,31 = 565807,04)

Відповідно до п. 5.5. Договору в редакції Додаткової угоди №2 оплата вартості послуг транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником за фактично протранспортований природній газ ГРМ за розрахунковий період не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договорами в частині проведення розрахунків за надані послуги, відповідачем виконані не в повній мірі.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 565807,04 грн. правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення 190 095,32 грн. - пені, 63 482,98 грн. - інфляційних втрат та 32 865,86 грн. - 3% річних, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши дані вимоги суд зазначає наступне.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата за надані послуги) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №2, у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим, відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені.

До вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік, що передбачено пунктом 1 частини другої ст. 258 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, оскільки пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення за кожен день прострочення, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

За вимогами ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

В даному випадку договором передбачено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць, оплата вартості послуг транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником за фактично протранспортований природній газ ГРМ за розрахунковий період не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оскільки відповідач за надані послуги з транспортування сплачував не вчасно і не в повному обсязі, датою виникнення обов`язку оплатити є наступний день останнього дня виконання відповідачем свого обов`язку з оплати. Останнім днем оплати по Акту за січень 2019 є 15.02.2019, і так далі, а по Акту за грудень 2019 є 15.01.2020. Тобто строк позовної давності по пені за Актом січня 2019 сплив в лютому 2020 року, і так далі, а за Актом грудня 2019 в січні 2021 року. Відповідач звернувся до суду 30.06.2021р. (згідно вхідному штампу суду на позовній заяві №696/21 від 30.06.2021), тобто розрахунок пені здійснений за межами позовної давності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Разом з тим, виходячи з практики ЄСПЛ позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" 20.09.2011).

Позивач в заяві від 02.11.2021 стверджує про переривання позовної давності на підставі ч. 1 ст264 ЦК України, зокрема здійсненням відповідачем протягом 2020 року ряду платежів за транспортування природного газу про що зазначено в рішенні Господарського суду Вінницької області від 08.02.2020 по справі № 902/953/20.

З даним твердженням позивача суд не може погодитись оскільки, заборгованість відповідача у даній справі виникла на підставі Договору №1 від 01.02.2011р. з урахуванням Додаткової угоди №2 від 04.03.2014 який як зазначалось вище був пролонгований.

Разом з тим як вбачається з рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2020 по справі № 902/953/20 спір між сторонами виник в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем укладеного 01.01.2020 Договору розподілу природного газу № 35А210-3553-20.

Тобто проведені відповідачем оплати в 2020 році стосувались зовсім іншого договору, який фактично з січня 2020 року припинив дію Договору №1 від 01.02.2011р.

З огляду на викладене, твердження позивача про переривання строку позовної давності є безпідставними та спростовуються викладеним вище.

Отже позивачем не наведено суду поважності причин пропуску строку позовної давності, а з матеріалів справи господарський суд таких причин не встановив.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні позову в частині стягнення 190 095,32 грн. - пені суд відмовляє у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо заявлених річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом проведено перевірку правильності нарахування сум інфляційних втрат, 3% річних, в межах визначених позивачем періодів та встановлено допущення останнім арифметичних помилок у визначенні сум 3% річних. Тоді, як визначений позивачем розмір інфляційних не перевищує розмір визначений судом.

З огляду на викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 63482,98 грн - інфляційних втрат підлягає задоволенню, як така що передбачена законом.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір 3% річних становить - 32658,35 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 32865,86 грн. - 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.

Разом з тим, відповідач у клопотанні від 06.10.2021 просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальність за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

З огляду на викладене суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, не вбачає обставин, за яких можливе зменшення розміру відсотків річних у даній справі, а тому в клопотанні відповідача про зменшення відмовляє у повному обсязі.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Також, слід зазначити, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі ніж встановлено Законом України Про судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене позивачу підлягає поверненню з державного бюджету зайво сплачений судовий збір у сумі 1163,36 грн. за відповідним клопотанням останнього.

Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги частково, при вирішенні питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу суд враховує, що їх пропорційний розмір задоволених позовних вимог становить 56699,50 грн.

Разом з цим, вирішуючи питання стосовно розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.

03.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі по тексту також - Клієнт) та адвокатом Сидоровим Петром Віталійовичем (далі по тексту також - Адвокат) укладено Договір (правочин) №б/н про надання правової допомоги (далі по тексту також - Договір).

За цим Договором (угодою) адвокат приймає на себе доручення Клієнта про надання Клієнту юридичної допомоги в інтересах Клієнта на умовах та обсязі, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також всі понесені Адвокатом фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Характер та зміст прийнятого Адвокатом доручення: надання правової допомоги та представництво в суді з питань визначених в додатку до цього договору (п. 1.2. Договору).

Так відповідно до додатку №1 від 03.06.2021 до Договору (правочину) №б/н про надання правової допомоги від 03.06.2021 характер та зміст прийнятого Адвокатом доручення: надання правової допомоги та представництво в суді стосовно стягнення з АТ Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" заборгованості перед ТОВ "Газовик" за 2019 рік. Сума гонорару за прийнятим дорученням 73000,00 грн.

Відповідно до вказаного Договору Адвокатом надано ТОВ "Газовик" рахунок б/н від 03.06.2021 на сплату витрат адвоката за надання правової допомоги в розмірі 73000,00 грн. згідно розрахунку від 03.06.2021 (а.с. 50,51).

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 по справі №922/2749/19, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

06.10.2021 відповідачем до суду подано клопотання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з посиланням на те, що заявлена позивачем сума (74000,00 грн) є необґрунтованою, неспівмірною щодо складності справи, виконаних адвокатом робіт та ціною позову, а відтак має бути зменшена судом з урахуванням принципу розумності з огляду на наступне:

"... матеріали справи не містять, а Позивачем та його представником не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 74000,00 грн.

При цьому, подана Позивачем позовна заява, що вміщена на 5 аркушах (2 із яких це титульна сторінка та перелік додатків ) значною мірою (текстуально й по суті) ґрунтується на викладені лише статей нормативно правових актів, виготовлення якої на нашу думку не вимагало значного обсягу затраченого часу від адвоката.

Також, звертаємо увагу суду, що в рамка даної справи від представника Позивача було надано заперечення на відзив з заявою про зменшення позовних вимог.

Таким чином, враховуючи незначну, на нашу думку, тривалість затраченого часу на ведення даної справи адвокатом, наголошуємо, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу за участь у даній судовій справі не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу на підготовку процесуальних документів, а тому обсяг наданих послуг адвокатом Позивачу не відповідає критерію реальності таких витрат в розмірі 74 000,00 грн.

Додатково слід наголосити, що загальна сума витрат на правову допомогу, що пред`явлена до стягнення у співставлені із кількістю складених процесульних документів які були підготовлені адвокатом позивача та затраченим на них часу, на відвідування судових засідань в рази перевищують рекомендовані розцінки на правову допомогу, що встановлені на території України... .

Окрім розцінок адвокатського об`єднання, пред`явлена сума до стягнення на правову допомогу перевищує і рекомендовані для адвокатів розцінки Харківської та Чернігівської області (копії рішень Ради адвокатів Чернігівської та Харківської області додаються).

Також заслуговує на увагу суду той факт, що позивачем та його представником належним чином документально не підтверджено реальний та достовірний обсяг наданих адвокатом послуг позивачу саме на суму 74 000.00 грн, тобто не надано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в даній справі.".

Надаючи оцінку аргументам сторін щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує наступне.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Твердження відповідача, що Адвокатом не надано детальний опис робіт, за допомогою якого суд міг би оцінити обсяг виконаних останнім робіт, спростовується наданим до позовної заяви рахунком на суму 73000,00 грн з описом наданих адвокатом робіт з визначенням кількості годин за певну роботу з зазначенням ставки за годину роботи та загальною вартістю даних робіт.

Слід також зауважити, що матеріалами справи підтверджується виготовлення Адвокатом наступних документів: позовної заяви, заперечення на відзив з заявою про зменшення розміру позовних вимог ( відповідно до якої позивач фактично відмовився від частини позовних вимог заявлених у позові, оскільки не врахував зміни внесені до договору) та заяви від 02.11.2021 (в якій просить відмовити відповідачу в задоволенні клопотань про застосування строків позовної давності та зменшення неустойки, відсотків річних та інфляційних нарахувань). При цьому Адвокатом взято участь у чотирьох судових засіданнях.

Водночас слід зазначити, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 73000,00 грн є неспівмірними із: часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; складністю справи (спір по своїй суті не є складним, а є звичайним стягненням боргу за договором на підставі актів); ціною позову, отже такі витрати позивача підлягають частковому задоволенню. При цьому суд зауважує, що позивачем не надано доказів протилежного.

З урахуванням викладених обставин, оцінивши заявлені до стягнення витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку, що відповідно до ст.ст. 126, 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача частково та пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 28 349,75 грн (56699,50 грн / 2).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (провулок Костя Широцького, буд.24, м.Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.4Б, офіс 5, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 32736800) 565807,04 грн - основного боргу; 63482,98 грн - інфляційних втрат; 32658,35 грн - 3% річних; 9929,23 грн - судового збору та 28349,75 грн - витрат на правову допомогу.

3. В позові в частині стягнення з відповідача 190095,32 грн - пені та 207,51 грн - 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - gaz-004@ukr.net, petrsid1@ukr.net, відповідача- office@vngas.com.ua.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12 листопада 2021 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 4Б, офіс 5, м. Київ, 04112)

3 - відповідачу (провулок Костя Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)