Ухвала суду № 101026009, 09.11.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

09 листопада 2021 р. Справа № 902/568/21

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за заявою : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю:

арбітражного керуючого Белінської Н.О.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) перебуває справа № 902/568/21 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 06.07.2021 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання на 28.09.2021 року.

08.07.2021 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі №902/568/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

В подальшому, ухвалою суду від 28.09.2021 року призначено попереднє засідання у даній справі на 15.11.2021 року.

06.08.2021 до суду від ТОВ "Фінфорс" надійшла заява б/н від 03.08.2021 (вх.№ 01-36/612/21) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 16 590,00 грн.

В зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду від 09.08.2021 здійснено повторний автоматизований розподіл заяви ТОВ "Фінфорс" про визнання грошових вимог до боржника, за результатами якого вказану вище заяву розподілено судді Тварковському А.А..

Ухвалою від 09.08.2021 року суддею Тварковським А.А. прийнято до провадження заяву ТОВ "Фінфорс" б/н від 03.08.2021 (вх.№ 01-36/612/21) про визнання грошових вимог до боржника та призначено її до розгляду на 28.09.2021 року.

25.08.2021 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.

За заявою судді Тварковського А.А. від 25.08.2021 року, згідно розпорядження керівника апарату суду від 25.08.2021 здійснено повторний автоматизований розподіл заяви ТОВ "Фінфорс" б/н від 03.08.2021 (вх. № 01-36/612/21) про визнання грошових вимог до боржника, за результатами якого вказану вище кредиторську заяву розподілено судді Тісецькому С.С..

Ухвалою від 26.08.2021 року вказану заяву призначено до розгляду на 04.10.2021 року.

Разом з тим, ухвалою суду від 04.10.2021 року призначено заяву ТОВ "Фінфорс" б/н від 03.08.2021 (вх. № 01-36/612/21) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/568/21 до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2021 року.

На визначену дату в судове засідання з`явилася арбітражний керуючий Белінська Н.О..

При цьому, судом встановлено, що 05.11.2021 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. до суду надійшло повідомлення № 02-02/234 від 05.11.2021 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінфорс" у справі № 902/568/21.

В судовому засіданні, арбітражний керуючий поклалася на розсуд суду щодо розгляду поданої кредиторської заяви та підтримала процесуальну позицію, викладену у повідомленні про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до Боржника.

Суд, оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявної явки учасників справи.

Суд, розглянувши заяву ТОВ "Фінфорс" про визнання грошових вимог до боржника, заслухавши пояснення арбітражного керуючого та дослідивши надані докази, встановив наступне.

За змістом заяви б/н від 03.08.2021 року, ТОВ "СС Лоун" (надалі - "Первісний Кредитодавець" чи "Товариство"), є юридичною особою, основний вид діяльності - код КВЕД 64.92 "інші види кредитування".

25.02.2021 року між ТОВ "СС Лоун" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено електронний кредитний договір "1260819-А" на підставі Примірного кредитного договору (надалі - "Примірний договір позики") та Правил надання коштів в кредит Товариства з обмеженою відповідальністю "СС Лоун" (надалі - "Правила"), які затверджені 03 лютого 2021 року наказом ТОВ "СС Лоун" № 0302-2.

Примірний договір позики та Правила розміщені у вільному доступі на веб-сайті ТОВ "СС Лоун" www.ccloan.ua в розділі юридична інформація і будь-яка особа, яка бажає отримати кредит, в тому числі Боржник, мав та має можливість ознайомитись з цими та іншими документами перед укладанням кредитного договору.

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, за цим договором Кредитор зобов`язується надати Позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 2.6.1. кредитного договору сума кредиту 7 000 грн.

Відповідно до пункту 2.6.2. кредитного договору, строк кредиту з 25/02/2021 р. по 26/03/2021 р. включно (надалі - "Строк користування кредитом").

Згідно з пунктом 2.6.2. кредитного договору, запланова дата повернення кредиту 26/03/2021 року.

Пунктом 2.6.4. кредитного договору встановлено, що за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 657%. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, а саме за період з дати видачі/отримання кредиту і до запланованої дати повернення кредиту включно.

Згідно з пунктом 2.6.5. кредитного договору загальна вартість кредиту становить 10780 грн.

У встановлений термін (26 березня 2021 року) Боржник свої зобов`язання перед ТОВ "СС Лоун" щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав наступну угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктом 5.7 кредитного договору Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом/неоформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автопролонгованим, а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах:

5.7.1. Строк автопролонгації договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту (або новою запланованою датою повернення кредиту у випадку оформлення продовження строку користування кредитом), і до спливу 20 (двадцяти) календарних днів включно.

5.7.2. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 4,15%.

5.8. Сторони погодили, що угода на автопролонгацію договору підписується Позичальником одночасно з підписанням цього договору.

6.1. Нарахування процентів за користування кредитом починається з дати зарахування кредитних коштів на платіжну картку Позичальника у разі отримання кредиту в безготівковій формі.

7.1. Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані проценти у строки, зазначені в цьому договорі та відповідних додаткових угодах до нього.

7.2. Сплата нарахованих процентів відбувається одночасно з поверненням кредиту або на на умовах цього договору.

16.1. Договір вважається укладеним з дати його підписання Сторонами і діє до 26/03/2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним (в т.ч. в разі автопролонгації та/або оформлення Позичальником продовження строку користування кредитом).

16.2. Договір підписано Сторонами відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" у двох примірниках, викладених українською мовою, що мають однакову юридичну силу юридичну силу. Недійсність будь-якого положення договору не впливає на дійсність договору в цілому та не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з Угодою щодо автопролонгації до кредитного договору, в період автопролонгації з 27/03/2021 по 15/04/2021 р. включно Позичальник сплачує Кредитору проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 4,15% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 1000.1%. Загальна вартість кредиту становить 16 590 грн.

У встановлений строк нової запланованої дати повернення кредиту (15 квітня 2021 року) Боржник не виконав свої боргові зобов`язання за Кредитним договором у повному обсязі, в зв`язку з чим, у Боржника виникла прострочена заборгованість перед ТОВ "СС Лоун".

Після прийняття Боржником умов кредитного договору Боржник уклав з Товариством електронний Кредитний договір, який був підписаний Боржником у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "f87386", після чого Боржник отримав кредит в сумі 7 000 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_2 , що підтверджується наступними документами, які додаються:

- копією картки рахунку 376 за 25.02.2021 - 22.07.2021 (додається);

- копією витягу від 22 липня 2021 року з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу LiqPay АТ КБ "ПриватБанк", згідно з договором № 3537 від 08.08.2019 р. (додається);

- копією довідки АТ КБ "ПриватБанк" № Е.42.0.0.0/4-210727/333 від 27 липня 2021 року про верифікацію платіжної картки Позичальника (додається);

- копією довідки АТ КБ "ПриватБанк" № Е.42.0.0.0/4-210727/332 від 27 липня 2021 року про переказ грошових коштів на платіжну картку Позичальника (додається);

- копією Договору № 3537 про надання послуг в системі LiqPay від 8 серпня 2019 року, відповідно до умов якого АТ КБ "ПриватБанк" надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів (додається);

- копією витягу з платіжної системи "LiqPay" щодо переказу Позивачу коштів на її платіжну картку (службова інформація) (додається).

Відповідно до довідки ТОВ "СС Лоун" № 23/07-13 від 23 липня 2021 року станом на 28 квітня 2021 року заборгованість Боржника за кредитним договором "1260819-А" від 25 лютого 2021 року становила 16 590 грн з яких : 7 000 грн - тіло кредиту, 9 590 - проценти (3780 грн проценти за користування кредитом та 5 810 грн проценти у період автопролонгації) (копія додається).

В подальшому, 28.04.2021 року між ТОВ "СС Лоун" як Клієнтом та ТОВ "Фінфорс" як Фактором було укладено договір факторингу № 40071779-100, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором (надалі - "Договір факторингу")

Поряд з цим, у заяві повідомляється, що ТОВ "Фінфорс" є юридичною особою, основний вид діяльності - код КВЕД 64.99 "Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення)".

Водночас, відповідно до пункту 1.1. договору факторингу, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за яким настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (сума наданого кредиту чи позики), проценти, комісію, неустойку (пеня, штраф) та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі прав грошових вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з Витягу з реєстру прав грошових вимог від 22 липня 2021 року (Додаток № 1 до договору факторингу) ТОВ "СС Лоун" відступило на користь ТОВ "Фінфорс" право вимоги за кредитним договором "1260819-А" від 25 лютого 2021 року на загальну суму 16 590 грн (додається).

Про відступленням права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ "СС Лоун" повідомило Позичальника шляхом направлення листа на електронну адресу Позичальника, вказану ним під час реєстрації в ІТС ТОВ "СС Лоун" (скрін-шот додається).

Відповідно до довідки ТОВ "Фінфорс" № 19/07-5 від 19 липня 2021 року заборгованість Боржника за кредитним договором "1260819-А" від 25 лютого 2021 року станом на 19 липня 2021 року (загальний розмір заборгованості) становить 16 590 грн, з яких 7 000 грн - тіло кредиту, 9 590 грн - проценти (додається).

На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" (код ЄДРПОУ 41717584) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 16 590 грн - заборгованості за кредитом та процентами, а також 4 540,00 грн - судового збору та включити їх в реєстр вимог кредиторів.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, Заявником додані відповідні докази.

Також, згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-02/234 від 05.11.2021 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінфорс" у справі № 902/568/21, керуючим реструктуризацією повністю визнано вимоги ТОВ "Фінфорс" до ОСОБА_1 в сумі 16 590 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Як вказувалось вище, 08.07.2021 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі № 902/568/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.

Заява ТОВ "Фінфорс" б/н від 03.08.2021 (вх. № 01-36/612/21) про визнання грошових вимог до боржника, надійшла до суду 06.08.2021 року (здана на відправку до органу поштового зв`язку - 04.08.2021 року), тобто в межах визначеного строку.

Також, судом встановлено, що для безпосереднього оформлення кредиту Боржник - ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) ТОВ "СС Лоун" після ознайомлення з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, Правилами, інформацією зазначеною в частині 2 статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншою необхідною інформацією, створила заявку на отримання кредиту згідно з обраними Боржником умовами (копії відповідних сторінок з ІТС Товариства додаються).

В подальшому, 25.02.2021 року між ТОВ "СС Лоун" та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір "1260819-А" на підставі Примірного кредитного договору (надалі - "Примірний договір позики") та Правил надання коштів в кредит Товариства з обмеженою відповідальністю "СС Лоун" (надалі - "Правила"), які затверджені 03.02.2021 року наказом ТОВ "СС Лоун" № 0302-2.

Згідно умов даного договору Боржник - ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 7 000,00 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_2 , що підтверджується, зокрема, довідкою АТ КБ "ПриватБанк" № Е.42.0.0.0/4-210727/332 від 27.07.2021 року про переказ грошових коштів на платіжну картку Позичальника.

Разом з тим, у встановлений вказаним кредитним договором термін Боржник свої зобов`язання перед ТОВ "СС Лоун" щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, в зв`язку з чим, утворилася заборгованість в загальній сумі 16 590 грн з яких : 7000 грн - тіло кредиту, 9 590 - проценти (3 780 грн проценти за користування кредитом та 5810 грн проценти у період автопролонгації договору) .

Крім того, судом встановлено, що 28.04.2021 року між ТОВ "СС Лоун" (Клієнт) та ТОВ "Фінфорс" (Фактор) було укладено договір факторингу № 40071779-100, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором "1260819-А" від 25.02.2021 року на загальну суму 16 590,00 грн.

Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ст. 610 ЦК України визначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України, встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим частиною другою статті 3 цього Закону.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно п. 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. ч. 3, 6, 7, 8, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про електронну комерцію", сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що згідно довідки ТОВ "СС Лоун" № 23/07-13 від 23.07.2021 року станом на 28.04.2021 року та наведеного у відповідній довідці розрахунку, заборгованість Боржника за кредитним договором "1260819-А" від 25.02.2021 року становить 16 590,00 грн, з яких : 7 000,00 грн - тіло кредиту, 9 590,00 грн - проценти, яка визнана керуючим реструктуризацією Боржника.

Крім того, заборгованість Боржника в сумі 16 590,00 грн за вищевказаним кредитним договором, підтверджується також довідкою ТОВ "Фінфорс" № 19/07-5 від 19.07.2021 року.

Поряд з цим, суд перевіривши вказаний у довідці № 23/07-13 від 23.07.2021 року розрахунок нарахування процентів за період з 25.02.2021 р. по 15.04.2021 р., дійшов висновку, що нарахована сума 9 590,00 грн - процентів є арифметично вірною та відповідає обставинам справи, умовам кредитного договору та угоди до цього договору і приписам законодавства.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що заява ТОВ "Фінфорс" б/н від 03.08.2021 (вх. № 01-36/612/21) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 16 590,00 грн, подана в межах строку встановленого законом, а тому заявлені кредиторські вимоги є конкурсними та підтверджені належними письмовими доказами, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної заяви у повному обсязі та визнання відповідних кредиторських вимог по справі № 902/568/21.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на вказане, кредиторські вимоги в сумі 16 590,00 грн підлягають віднесенню до другої черги задоволення.

При цьому, також підлягають визнанню вимоги Кредитора в розмірі 4 540,00 грн - витрат на сплату судового збору за подання заяви про визнання кредитором, які підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74-79, 86, 232, 234, 235, 236, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінфорс" б/н від 03.08.2021 (вх. № 01-36/612/21) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/568/21, повністю.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" (код ЄДРПОУ 41717584) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 16 590,00 грн - заборгованості за кредитом та процентами (друга черга задоволення); а також 4 540,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/568/21.

3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/568/21.

4. Копію ухвали надіслати на відомі суду адреси електронної пошти: Фуштей П.П. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Фінфорс" - info@finforce.com.ua.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.