Ухвала суду № 101025293, 13.05.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/12593/19

Провадження №2/521/243/21

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

13 травня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ромашка 2007» про знесення об`єкту самочинного будівництва,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСББ «Ромашка 2007» про знесення об`єкту самочинного будівництва.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 31 липня 2019 року провадження у справі за вказаним позовом відкрито в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСББ «Ромашка 2007» на ухвалу суду першої інстанції від 31 липня 2019 року про відкриття провадження.

16 березня 2020 року від представника ОСББ «Ромашка 2007» надійшла заява про закриття провадження у справі з тих підстав, що, на думку заявника, спір між сторонами має публічно-правовий характер та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 26 травня 2020 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено. Відмовляючи в закритті провадження суд виходив з того, що позивач ставить питання про знесення самочинно збудованого об`єкту у дворі загального користування за адресою: місто Одеса, вулиця Запорізька, 30, від імені територіальної громади в особі виконавчого органу Одеської міської ради, що реалізує функцію місцевого самоврядування на території Малиновського району міста Одеси.

Суд продовжив розгляд цивільної справи.

Учасники справи у відкрите судове засідання не з`явились, повідомлялись судом про розгляд цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Перевіряючи обґрунтованість правових позицій сторін суд звернув увагу на наступне.

З метою об`єктивного визначення чи підлягає справа розгляду в порядку цивільного судочинства необхідне чітке визначення предмету спору як матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, а також підстави позову як посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, й правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, поняття «спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір щодо прав та обов`язків», яке є складовою «права на справедливий суд» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За практикою Європейського суду з прав людини, терміну «спір» необхідно надавати основного, а не формального значення (див. рішення в справі «Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії» («Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium», заяви №6878/75, №7238/75, п. 45). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реалії, події відповідно до обставин кожної справи (див. рішення в справі «Гору проти Греції №2» («Gorou v. Greece (no. 2)», заява №12686/03, п. 29; «Булуа проти Люксембургу» («Boulois v. Luxembourg», заява №37575/04, п. 92).

Спір може стосуватися не лише існування права, а також сфери його застосування чи порядку, у якому воно має бути використано (див. рішення в справі «Бентем проти Нідерландів» («Benthem v. The Netherlands), заява №8848/80, п. 32). Він також може стосуватися фактичних обставин справи.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Водночас, за регламентацією частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з пунктами 6, 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

За правилами частини 4 статті 263 ЦПК України суд ураховує правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі №910/27779/14.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

Разом з тим частина 1 статті 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб`єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №688/2940/16-ц).

Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України та ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як регламентує частина 1 статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Зважаючи на викладене суд доходить висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Водночас, суд убачає доцільним роз`яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду за правилами, визначеними ГПК України.

Керуючись статтями 2, 19, 255, 256, 259, 260, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в цивільній справі за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ромашка 2007» про знесення об`єкту самочинного будівництва – закрити.

Роз`яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підписана суддею 13 травня 2021 року.

Суддя: І.В. Плавич