Постанова № 101022217, 12.11.2021, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/2857/21

Провадження № 3/323/1029/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2021 р.м. Оріхів

Суддя Оріхівського районного суду Запорізької області Фісун Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , головний бухгалтер ДП «Підприємство ДКВС України» №88, проживає: АДРЕСА_1

за частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов протокол від 11.10.2021 № 3406/42/08-01-07-18 про адміністративне правопорушення, складений головним державним ревізором –інспектором Пологівського відділу перевірок платників юридичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Удод Ю.О. відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого 11.10.2021 року о 14 год. 00 хв. під час проведення перевірки ДП «Підприємство ДКВС України» №88 встановлено порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 819817грн., в т.ч. заниження на суму 1254748 грн.- завищення на суму 435931 грн., чим порушено п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України про що складено акт перевірки 11.10.2021 року №9613/08-01-07-18/08680098, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.163 -1 КУпАп.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що підприємство знаходиться на стадії ліквідації та просила провадження по справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення

Дослідивши надані докази, приходжу до наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1. ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 56.1, п. 56.18 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Приписами п. 57.3. ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З вищенаведених норм права вбачається, що за результатами перевірки податковий орган виносить податкове повідомлення-рішення, в якому визначає суму грошових зобов`язань платника податків, і направляє його такому платнику. Після спливу 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, та не ініціювання платником податків адміністративного або судового оскарження, грошове зобов`язання вважається узгодженим.

Згідно з ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відповідальність настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, до протоколу від 11.10.2021 № 3406/42/08-01-07-18 податковим органом не було додано податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками перевірки ДП «Підприємство ДКВС України №88»та докази того, що воно є узгодженим.

Саме податкового повідомлення-рішення, якщо воно не оскаржене та не скасоване у встановленому законом порядку, є підтвердженням факту порушення податкового законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Будь-які інші докази, окрім акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Зі змісту статті 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 8 лютого 2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 163, 247, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Н.В.Фісун