Рішення № 101021170, 20.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

20.10.21

Справа №522/16382/18

Провадження №2/522/3310/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.

за участю секретаря судових засідань Тофан Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО України» про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2018 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в сумі 202 812 гривень.

В обґрунтування позову (з рахуванням уточненої позовної заяви від 20 травня 2020 року) зазначено, що 15.09.2017 року між ТДВ «СТ «МЕГАПОЛІС» та ОСОБА_2 укладено договір № 01543/02/222 добровільного страхування наземного транспорту, застрахований транспортний засіб Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску.

23.12.2017 року ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля «Hyundai Elantra», д.р.н. НОМЕР_2 , по вул. Фонтанська дорога 4а/1 в м. Одесі при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав переваги в русі автомобілю Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення. За результатами страхового розслідування даний випадок ТДВ «СТ «МЕГАПОЛІС» було визнано страховим. 01.03.2018 року позивачем складено страховий акт № 882/18 та сплачено страхове відшкодування Страхувальнику в сумі 302 812 гривень. В той же час цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент настання страхової події була застрахована ПаАТ АСК «ІНГО Україна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК3033193. Відповідно до умов зазначеного Полісу АК3033193, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», своє зобов`язання визнало повністю та перерахувало на рахунок ТДВ «СТ «МЕГАПОЛІС» грошову суму у межах ліміту відповідальності 100 000 гривень. Таким чином відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача різницю між фактичними розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 202 812 гривень.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (суддя Бойчук А.Ю.) від 18 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

09 жовтня 2018 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, чим і усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 18 вересня 2018 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

04 лютого 2019 року за наслідками повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справа надійшла в провадження судді Чернявської Л.М.

Ухвалою суду від 11 лютого 2019 року прийнято до свого провадження справу, продовжено розгляд справи за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 23 липня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

20 травня 2020 року від позивача до суду надійшла заява про залучення третьої особи та уточнена позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО України» про стягнення страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 28 травня 2020 року заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійній вимоги на предмет спору на стороні відповідача задоволено. Залучено Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійній вимоги на предмет спору на стороні відповідача у справі. Уточнену позовну заяву товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» направлено відповідачу та третій особі.

14 травня 2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності.

08 липня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування зазначено, що на момент ДТП, відповідальність Відповідача була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Поліс № АК3033193). Позивач підтверджує, що згідно умов Полісу № АК3033193, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» перерахувало грошову суму в межах ліміту 100 000,00 гривень. Здійснивши виплату відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової (Поліс № АК3033193), ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» повністю визнало свої зобов`язання щодо сплати страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка сталася 23.12.2017 року за участю Відповідача. Проте, крім договору обов`язкового страхування цивільно-правової (Поліс № АК3033193)

В судове засідання сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Від учасників справи є клопотання про розгляд справи за відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2018 року по справі № 521/692/18, 23.12.2017 року о 10 годині 25 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хюндай» державний номер НОМЕР_2 , по вул. Фонтанська дорога 4а/1 в м. Одесі, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Фонтанська дорога, не надав переваги в русі автомобілю «Мітсубіши» державний номер НОМЕР_1 який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, в результаті чого автомобіль «Мітсубіши» державний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на ціновий стенд автозаправки УКРНАФТА. Водій ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 16.11 правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вина відповідача у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Автомобіль марки MITSUBISHI Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДПТ було застраховано, що підтверджується копією договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №01543/02/222 від 15 вересня 2017 року укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» та ОСОБА_2 .

23 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

01 березня 2018 року ТДВ «СТ «МЕГАПОЛІС» складено страховий акт № 882/18 та сплачено страхове відшкодування Страхувальнику в сумі 302 812 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 9145 від 06 квітня 2018 року, № 9068 від 02 квітня 2018 року, № 8957 від 23 березня 2018 року, № 8860 від 16 березня 2018 року, 8802 від 12 березня 2018 року, № 8753 від 02 березня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована в ПрАТ АСК «ІНГО Україна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК3033193. Відповідно до умов зазначеного Полісу АК3033193, ПрАТ АСК «ІНГО Україна» своє зобов`язання визнало повністю та перерахувало на рахунок ТДВ «СТ «МЕГАПОЛІС» грошову суму у межах ліміту відповідальності 100 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 7487 від 21 вересня 2018 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та ПрАТ АСК «ІНГО Україна» було укладено Договір добровільного страхування № 670539168.17.

Так, відповідно до розділу 3 Договору добровільного страхування № 670539168.17, предметом страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіянню життю, здоров`ю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу (транспортний засіб - Hyundai Elantra, д.н.з. НОМЕР_2 ). Страховим випадком є настання відповідальності Страхувальника/водія у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із положенням ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Отже, за змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Відповідно до положень статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО України» не виконала у повному обсязі свої зобов`язання та лише частково здійснила виплату суми страхового відшкодування, хоча загальний ліміт відповідальності не був вичерпаний.

Також, суд зазначає, що здійснивши виплату відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової (Поліс № АК3033193), ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» визнало свої зобов`язання щодо сплати страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка сталась 23.12.2017 року за участю ОСОБА_1 .

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на те що, питання сплати страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка сталась 23.12.2017 року за участю ОСОБА_1 між ТДВ «СТ «МЕГАПОЛІС» та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» не вирішено, відсутністю доказів в матеріалах справи відмови ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» у виплаті страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування № 670539168.17, а відтак розгляд питання стягнення з відповідача різниці відшкодування у сумі 202 812 гривень, на переконання суду, є передчасним.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічна правова норма закріплена в ст. 16 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР "Про страхування".

За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Судом встановлено, що позивач, як страховик, свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №01543/02/222 від 15 вересня 2017 року укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» та ОСОБА_2 виконав шляхом сплати страхового відшкодування Страхувальнику в сумі 302 812 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 9145 від 06 квітня 2018 року, № 9068 від 02 квітня 2018 року, № 8957 від 23 березня 2018 року, № 8860 від 16 березня 2018 року, 8802 від 12 березня 2018 року, № 8753 від 02 березня 2018 року.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Підставами виникнення регресного зобов`язання є виконання боржником свого обов`язку перед кредитором та виконання обов`язку за третю особу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема, межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22), та з урахуванням, що згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В зв`язку з цим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 202 812 гривень не можна визнати обґрунтованими, що є підставою для відмови в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 986, 990, 993, 1187,1191 ЦК України, ст.ст. 3, 22, 29, 34, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.. 80-81, 263-265, 351-356 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО України» про стягнення страхового відшкодування - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, з врахуванням перебування судді Чернявської Л.М. на лікарняному з 25 жовтня 2021 року по 08 листопада 2021 року складений та підписаний 11 листопада 2021 року

Суддя Чернявська Л.М.