Ухвала суду № 101019886, 12.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16072/21

Провадження № 2-с/643/147/21

УХВАЛА

12.11.2021 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши

заяву ОСОБА_1

про скасування судового наказу від 14.09.2021 у справі № 643/16072/21

за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 762, 18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – заявник) звернувся до Московського районного суду м. Харкова із заявою про скасування судового наказу, виданого Московським районним судом м. Харкова 14.09.2021 року у справі № 643/16072/21 за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 762, 18 грн.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 170 Цивільного процесуального кодексу України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складає 2270 гривень.

Таким чином, при зверненні до суду з даною заявою заявник мав сплатити судовий збір у розмірі 113, 50 грн.

Проте, заявником до заяви про скасування судового наказу не додано доказів на підтвердження сплати ним судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником всупереч п. 1 ч. 5 ст. 170 Цивільного процесуального кодексу України до заяви про скасування судового наказу не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

При цьому, у поданій заяві про скасування судового наказу заявником викладено клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв`язку з тим, що він є інвалідом 3-ї групи та у нього важке матеріальне становище, що підтверджується довідкою про розмір його пенсії.

Розглянувши вищевказане клопотання заявника суд вирішив відмовити в його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Суд, у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).

Зазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зазначила, що з аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Заявник не є особою, яка може бути звільнена від сплати судового збору на підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, вирішуючи клопотання заявника про можливість звільнення заявника від сплати судового збору у розмірі 113, 50 грн. за подання заяви про скасування судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Натомість, заявником не надано належних доказів на підтвердження його незадовільного матеріального стану, який не дозволяв би йому сплатити судовий збір у розмірі 113, 50 грн.

З наданої заявником довідки про доходи № 2074426166009019 від 12.10.2021 вбачається, що за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року він отримав пенсію у розмірі 10 954, 00 грн., тоді як розмір судового збору складає 113, 50 грн., що не перевищує 5 відсотків від отриманих доходів.

Посилання заявника на те, що він є інвалідом ІІІ групи також не є беззаперечною підставою для звільнення його від сплати судового збору.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору.

Згідно з ч. 6 ст. 170 Цивільного процесуального кодексу України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду.

Оскільки подана боржником заява про скасування судового наказу оформлена не належним чином, суд вважає за необхідне повернути подану заяву без її розгляду.

При цьому, суд зазначає, що повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права боржника на повторне звернення до суду із заявою, яка оформлена відповідно до вимог ст. 170 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 170, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

2. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Московським районним судом м. Харкова від 14.09.2021 у справі № 643/16072/21 повернути заявнику без розгляду.

3. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, та може бути оскаржена протягом 15 днів шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Новіченко