Ухвала суду № 101019720, 11.11.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

423/4154/19

2/415/900/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В.,

за участю представника позивача Безродньої В.Є.,

за участю прокурора Черненка Д.О.,

за участю представника МВС України Щепанського А.М.,

за участю представника ГУНП Матусєвича Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокуратура, Луганської обласної прокуратури в особи Лисичанської окружної прокуратори, Головного управління Національної поліції України в Луганській області в особі Відділу поліції №4 Сєвєродонецького району управління поліції в Луганській області – ліквідаційної комісії Попаснянського РВ ГУМВС України в Луганській області, Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в особі Попаснянського відділу про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокуратура, Луганської обласної прокуратури в особи Лисичанської окружної прокуратори, Головного управління Національної поліції України в Луганській області в особі Відділу поліції №4 Сєвєродонецького району управління поліції в Луганській області – ліквідаційної комісії Попаснянського РВ ГУМВС України в Луганській області, Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в особі Попаснянського відділу про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

24.05.2021 року представник позивача ОСОБА_2 надала до суду письмове клопотання про призначення судово-психологічної експертизи у справі.

Так, представник позивача в клопотанні про призначення експертизи зазначила, що позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазнав значної моральної шкоди з боку органу досудового розслідування, прокуратури і суду внаслідок їх неправомірних дій відносно нього у виді незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та визнання винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. На цій підставі звернувся до суду з позовом про відшкодування йому моральної шкоди та судових витрат відповідно до п.п. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Позивач ОСОБА_3 обґрунтовує свої позовні вимоги наступними письмовими доказами.

Кримінальне провадження №12015130530000282 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України було внесено до ЄРДР 19 березня 2015 року слідчими Попаснянського РВ ГУМВС України в Луганській області, із фабулою наступного змісту «18.03.2015 до чергової частини ВМ № І (м. Гірське) Попаснянського РВ ГУМВСУ надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що на землі біля будинку АДРЕСА_1 знаходиться чоловік, з тілесними ушкодженнями. При виїзді СОГ на даній ділянці. місцевості було виявлено труп ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В даний час це Попаснянський відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області.

Проведення досудового розслідування було доручено старшому слідчому СВ Попаснянського РВ ГУМВСУ в Луганській області майору міліції Дуднику І.А. 19.03.2015 року о 18 годині 50 хвилин слідчим ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК Україні, якого він не скоював, та допитано в якості підозрюваного у відсутність захисника Стародубцевої Л.О., тобто, щодо нього грубо було порушено право на захист. З точки зору позивача ОСОБА_3 , слідчий Дудник І. та захисник ОСОБА_7 діяли за попередньою змовою, інакше цього не могло б статися. Коли захисник Стародубцева Л.О. підписала повідомлення про підозру та протокол допиту, йому не відомо.

У відсутність захисника на ОСОБА_3 чинився психологічний тиск, у зв`язку з яким він мав погане самопочуття, виснаженість, втратив впевненість у власних силах щодо доведення своєї невинуватості. Завдяки цій змові, слідчому ОСОБА_8 вдалося вибити з нього письмове зізнання і каяття, яке він записав під диктовку слідчого і підписав.

20.03.2015 року слідчим суддею Лизенко І.В. позивачу ОСОБА_3 незаконно було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В цей день він вперше побачив захисника Стародубцеву Л.О. за декілька хвилин до судового засідання в Попаснянському районному суді, яка з ним не спілкувалась. Оскаржувати ухвалу слідчого судді Стародубцева Л.О. відмовилася і апеляцію не подала. Враховуючи, що під час повідомлення ОСОБА_3 про підозру та під час допиту в якості підозрюваного захисник був відсутній, то стосовно нього було порушено вимоги ч. 1 ст. 52 КПК України, якою чітко визначено, що участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. З огляду на викладені порушення права на захист позивача ОСОБА_3 , ухвала слідчого судді автоматично стає незаконною. Так він опинився в ізоляції від суспільства на дуже великий строк, що завдавало йому щоденного душевного болю від образи на несправедливість, страху за своє майбутнє, як особистості.

19.05.2015 року у відсутність позивача ОСОБА_3 , слідчий суддя Лизенко І.В. подовжила йому термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.06.2015 року, що також є грубим порушенням його права на захист.

30 квітня 2015 року позивача ОСОБА_3 вивезли із СІЗО м. Старобільська до м. Сватово для виконання слідчих дій у Сватовській психіатричній лікарні. Слідчий Дудник І. у відсутність захисника Стародубцевої Л.О. надав йому на підпис, як з`ясувалося в суді, наступні документи: протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 30.04.2015 року, протокол отримання зразків крові ОСОБА_3 для експертизи від 30.04.2015 року. Ці документи він підписав не знаючи їх назви та не маючи можливості ознайомитися зі змістом, оскільки не міг прочитати без окулярів, а слідчий Дудник І. їх не оголошував. Проведенні слідчих дій у відсутність захисника Стародубцевої Л.О. підтвердилося Висновком експерта №19/113/6 - 4/95е від 04.07.2017 року із якого вбачається, що в протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 30.04.2015 року, в постанові про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_3 для проведення експертизи від 30.04.2015 року та в протоколі отримання зразків крові ОСОБА_3 для експертизи від 30,04.2015 року в графі «захисник Стародубцева Л.О.» підписи виконано не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підпис позивача ОСОБА_3 в постанові про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 30.04.2015 року було: сфальсифіковано. Таким чином, слідчий Дудник І. знову порушив право позивача на захист та почав фальшувати підписи на процесуальних документах.

25.05.2015 року в СІЗО м. Старобільська позивача ОСОБА_3 відвідав слідчий Дудник І., який надав йому на підпис бланки документів, на яких не було рукописного тексту, підписів, а тільки печатний текст, зміст якого позивач не міг прочитати, а ОСОБА_9 його не оголосив. Захисника Стародубцевої Л.О. не було. Слідчий Дудник І. запропонував позивачу підписати документи пояснивши, що після їх підписання він через тиждень буде на свободі. Позивач повірив слідчому і підписав, але ОСОБА_9 його обманув. Тільки в судових засіданнях позивачу стало відомо, що він підписав: повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України від 25.05.2015 року; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 25.05.2015 року; протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 26.05.2015 року. Висновком експерта №19/113/6 - 4/95е від 04.07.2017 року підтверджується, що в повідомленні про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України від 25.05.2015 року, протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 25.05.2015 року в графі «захисник Стародубцева Л.О.» підписи виконанні не ОСОБА_7 , а іншою особою. Тобто, слідчим Дудник І. було грубо порушено право на захист позивача ОСОБА_3 .

Листом начальника СІЗО УДПС України в Луганській області від 23.11.2015 року за № 36/1667 підтверджується, що арештований 19.03.2015 року ОСОБА_3 утримувався в даній установі і за час його перебування в слідчому ізоляторі його відвідав тільки старший слідчий Попаснянського РВ ГУ МВС України Дудник І. 25.05.2015 року з 16 години 45 хвилин до 17 години 25 хвилин, відомості про відвідування арештованого захисником Стародубцевою Л.О. відсутні. В інші дні даних про відвідування ОСОБА_3 слідчим або захисником також відсутні.

Слідчим Дудник І.А. та захисником Стародубцевою Л.О. сфальсифіковано протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 26.05.2015р., згідно з яким нібито позивач ОСОБА_3 був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження. Фактично з матеріалами кримінального провадження він не був ознайомлений, бо 26.05.2015р в СІЗО м. Старобільська слідчий Дудник І.А. та захисник Стародубцева Л.О. з ним не зустрічались, матеріали кримінального провадження для ознайомлення йому не надавались та було порушено його право на захист. Слідчий Дудник І.А. міг скористатися 25.05.2015р. юридичною безграмотністю та необізнаністю позивача ОСОБА_3 , обдурити його та надати йому в цей день на підпис протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 26.05.2015року. Цей протокол підписала захисник Стародубцева Л.О. не маючи на це права, бо вона не ознайомила позивача з матеріалами кримінального провадження і не знайомилася сама, а також повідомлення про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів для ознайомлення від 26.05.2015 року. Відсутність надання позивачу ОСОБА_3 з боку ОСОБА_7 правової допомоги по справі, повністю влаштовувало слідчого Дудник І. і він сміло порушив відносно нього вимоги ч.ч. 1,2,3 ст. 290 КПК України.

В порушення вимог ст. 293 КПК України копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування слідчим Дудник І.А. позивачу ОСОБА_3 не вручалися, чим також було грубо порушено його Конституційне право на захист від висунутої слідством підозри у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, якого він не скоював. 27.05.2015 року слідчий Дудник І.А. складає обвинувальний акт відносно позивача ОСОБА_3 за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, не звертаючи уваги на відсутність його вини. 29.05.2015 року цей обвинувальний акт було затверджено прокурором Курбатовою О.В., в якої не виникло сумніву в правильності досудового розслідування, яким вона фактично не керувала, нагляд в якому не проводила та ніяких обставин не знала. Цією бездіяльністю вона фактично сприяла вчиненню відносно позивача слідчим ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 374 КК України.

Факт не отримання позивачем та захисником Стародубцевою Л.О копій обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування підтверджується Висновком експерта №19/113/6 -4/95е від 04.07.2017 року. В розписках про отримання обвинувального акту і реєстру підписи виконані не ОСОБА_3 і не ОСОБА_7 , а іншою особою.

В першому ж підготовчому судовому засіданні 01.07.2015 року Рубіжанського міського суду позивач ОСОБА_3 заявив, що йому органом досудового розслідування і прокурором не були вручені копії обвинувального акту і реєстру. Пізніше, в судовому засіданні 08.09.2015 року він заявив суду, що слідчий Дудник І. та захисник Стародубцева Л.О. не знайомили його з матеріалами кримінального провадження і не надали копій повідомлення про підозру та обвинувального акту. Лише тоді позивач зрозумів, що через численні порушення його прав він не може сам себе захистити, а суд навіть відмовив йому у виклику і допиті в якості свідка слідчого ОСОБА_10 той момент він почував себе безпомічним, розбитим, повністю виснаженим як особистість.

05.11.2015 року Рубіжанський міський суд у складі колегії: головуючого судді М`якінченко Н.В., суддів Томко В.В., Ткачук Ю.А. постановили неправосудний вирок, в якому спирався на докази, отримані незаконним шляхом, не надав оцінки усім доказам, не поставився критично до показань свідків, які були в дружніх стосунках із померлим, та які сприяли його нападу на нього. Суд не визнав недопустимими докази, отримані із численними порушеннями прав, зокрема і права на захист позивача ОСОБА_3 .. Проте, він був судом визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України і позивачу ОСОБА_3 було визначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, що не могло не позначитися вкрай негативно на його психологічному стані.

Позивач почувався безпомічним, не міг ні про що думати, крім того, що на цьому його життя закінчилося і він вже ніколи не вийде із тюрми на волю, не побачити своїх рідних. Його сподівання на справедливий суд, який розбереться в усьому та визнає невинуватим-скінчилися. Він зрозумів і те, як слідчий ОСОБА_9 його обманув, і дійшов висновку, що вірити працівникам правоохоронних органів не можна ніколи.

Позивач ОСОБА_3 відмовився від послуг адвоката, яка відмовила йому в складанні і поданні до апеляційного суду апеляційної скарги на вирок Рубіжанського міського суду від 05.11.2015 року. Тому у позивача змінився захисник, і при зустрічі в СІЗО м м. Старобільська з ним адвокатом Безродньою В.Є., він розповів про порушення слідчим ОСОБА_9 та захисником Стародубцевою Л.О. стосовно нього його права на захист під час досудового розслідування. Апеляційна скарга була складена ним, захисником Безродньою В.Є. та подана до Апеляційного суду Луганської області.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08.02.2016 року апеляційна скарга позивача ОСОБА_3 залишилася без задоволення, а вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 05.11.2015 року без змін. Судом апеляційної інстанції не були взяті до уваги процесуальні порушення допущені слідством під час досудового розслідування, зокрема, і порушення права на захист позивача. Колегія суддів відмовила ОСОБА_3 і захиснику в задоволенні клопотання про дослідження матеріалів кримінального провадження, якими підтверджуються ці порушенні. Не були взяті до уваги доводи скарги про порушення прав позивача судом першої інстанції при дослідженні доказів і наданні їм неналежної оцінки.

Таке відношення до людини колегії суду апеляційної інстанції і явна незаконність його рішення шокувало позивача ОСОБА_3 .. Він не міг спати, їсти, думати, будь-що робити, бо не знав, що можна зробити в цій ситуації, на його погляд абсолютно безвихідній. Тільки зустріч з ним захисником ОСОБА_2 в місцях позбавленні волі, надала йому маленьку надію, бо вона привезла йому на погодження і підписання касаційної скарги.

27 вересня 2016 року колегією суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ була прийнята ухвала якою касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та захисника Безродньої В.Є. були задоволені частково, ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 08.02.2016 року, щодо ОСОБА_3 , було скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Колегією вказано, що судом апеляційної інстанції залишені поза увагою встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, які свідчать про те, що саме ОСОБА_3 зазнав протиправного нападу з боку потерпілого, який, використовуючи нікчемний привід, став наносити чисельні удари, від яких засуджений вимушений був захищатися. При цьому, суд апеляційної інстанції, без проведення порівняльного аналізу конкретних обставин справи, не навів в ухвалі свого висновку щодо відсутності чи наявності акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, їх співвідношення та відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У позивача ОСОБА_3 з`явилася надія на справедливий суд щодо нього, проте сил витримувати знущання правової системи та несправедливу ізоляцію вже не було. Раніше він жодної гадки не мав, що невинувата особа стільки може без наявних ризиків бути ізольована від суспільства. Але опинившись сам в такій ситуації, змушений був переносити такі тяжкі моральні страждання.

07.02.2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області прийняла ухвалу, якою скасувала вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 05.11.2015 року відносно ОСОБА_3 та призначила новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. Позивачу ОСОБА_3 , було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги, дослідив повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 25.05.2015 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке слідчий Дудник І. нібито вручив позивачу у присутності захисника Стародубцевої Л.О. 25.05.2015 року о 16 годині 10 хвилин; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 25.05.2015 року у присутності захисника Стародубцевої Л.О. в СІЗО м. Старобільська з 16 год. 15 хвилин до 16 год.45 хвилин ; протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 26.05.2015 року, яким слідчий Дудник І. нібито надав позивачу ОСОБА_3 у присутності захисника Стародубцевої Л.О. матеріали кримінального провадження на ознайомлення в 1 томі на 210 аркушах; обвинувальний акт складений ОСОБА_11 27.05.2015 року та затверджений прокурором 29.05.2015 року до якого долучений реєстр і розписка без дати підозрюваного ОСОБА_3 і захисника Стародубцевої Л.О.

Також судом була досліджена інформація начальника СІЗО м. Старобільська ОСОБА_12 від 23.11.2015 року вих. № 36/1667, якою підтверджувалося, що слідчий Дудник І. відвідував ОСОБА_3 за весь час перебування в слідчому ізоляторі один раз 25.05.2015 року із 16 год. 45 хвилин до 17 години 25 хвилин, а захисник Стародубцева Л.О. жодного разу не відвідувала.

Вироком Рубіжанського міського суду від 04 червня 2019 року позивача ОСОБА_3 , було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, тому що суд першої інстанції дослідив безпосередньо всі надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази і дав їм належну оцінку в їх сукупності.

Луганський апеляційний суд своєю ухвалою від 15 листопада 2019 року апеляційні скарги прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Деркачова Д.В. та потерпілої ОСОБА_13 залишив без задоволення, а вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 червня 2019 року, яким ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним інкримінованого кримінального провадження - залишив без змін.

Таким чином, усього під слідством і судом позивач ОСОБА_3 перебував із 19 березня 2015 року по 15 листопада 2019 року, тобто повних чотири роки і десять місяців. З яких два роки та два місяці (із 20.03.2015 р. по 26.05.2017 р.) утримувався під вартою, що вкрай негативно вплинуло на його психологічний стан. А з 26.05.2017 року по 08.01.2018 року (7 місяців і 13 днів) - утримувався під домашнім арештом. Позивач був безпідставно зганьблений та ізольований від своєї сім`ї, суспільства, мав острах, що вже назавжди або на дуже тривалий строк буду перебувати під вартою, після чого його так зване «виправлення» та повернення до нормального укладу життя стало б неможливим.

Весь цей час позивач ОСОБА_3 знаходився в безпорадному, пригніченому стані. Відчував невизначеність та сильну тривогу з приводу незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за події, в яких не було ані складу злочину ані його вини. Позивач обґрунтовано вважає, що такий строк тримання під вартою є завеликим у справі, яка абсолютно не була складною. Перевищення строків тримання під вартою та домашнього арешту, яке зовсім не залежало від нього, додало позивачеві душевних страждань, болю та ганьби, чого органи слідства, прокуратури і суду зобов`язані були не допустити.

Притягнення позивача ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності негативно вплинуло на його репутацію та честь серед знайомих, а також на почуття власної людської гідності. Позивач переніс душевні страждання тривалий час і в позовній заяві навів свої доводи перенесення душевних страждань наступним чином: «Я був протягом трьох років фактично ізольований від суспільства (знаходився під вартою та цілодобовим домашнім арештом), від виконання звичних обов`язків, позбавлений нормального укладу життя, внаслідок чого у мене знизився рівень матеріальної забезпеченості, рівень моральної самореалізації, виникло почуття непотрібності, безпомічності та острах за майбутнє. Я отримав значні психологічні страждання та душевний біль, як людина та громадянин через психічну напруженість, викликану розчаруванням від несправедливих рішень посадових осіб, їх непрофесійності та некомпетентності, нелюдського ставлення, порушенням моїх конституційних прав у правовій державі Україна, громадянином якої я раніше почувався з гордістю. Тепер же залишаюся нею морально знищеним і повністю спустошеним.

Перебування під слідством і судом вимагало від мене додаткових зусиль, бо я перебував протягом двох років і двох місяців серед осіб, які притягалися та відбували покарання за вчинення особливо тяжких злочинів. До цього я не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, не вживав алкогольних напоїв, не приймав участі в конфліктах чи бійках. В камері слідчого ізолятора і колонії існують свої порядки, до яких мені потрібно було звикнути. Мені було неприємно спілкуватися із співкамерниками, але я змушений був це робити, намагався налагодити з ними відносини, бо інакше мене могли і побити. Я знаходився в жахливих антисанітарних умовах. Щоденно думав про те, що робити далі, як жити в таких умовах і поряд із злочинцями. Я відчував постійну втомленість і безпорадність від думок про невирішену проблему, якою була кримінальна справа. Було проведено велику кількість безсонних ночей в думках. Страх відбування несправедливого покарання мене переслідував постійно і я не міг будувати планів на майбутнє. Я розумів, що за 9 років позбавлення волі я можу взагалі втратити свою дружину та сім`ю. Не маючи можливості особисто довести свою невинуватість, я покладав свої надії лише на свого захисника Безродню В.Є., яка мене постійно підтримувала. Я знаходився під вартою, далеко від своєї цивільної дружини та друзів, не маючи можливості працювати, займатися своїми справами, безперешкодно спілкуватися з рідними. Я не міг повноцінно жити, радіти своїм досягненням та сімейному життю, як це було до арешту. Знаходячись цілодобово під домашнім арештом, я не мав права і не виходив із своєї квартири, до мене ніхто із рідних та друзів не приходив. Після мого арешту, а потім і неправомірного засудження, знайомі почали мене сторонитися, в спілкуванні із друзями я відчував сторожкість, напругу. Вісім місяців під цілодобовим домашнім, арештом я не мав права на працевлаштування, не мав ніяких доходів, не міг матеріально утримувати не тільки свою сім ’ю , а навіть і себе. Я знаходився на утриманні дружини, і відчував від цього себе невпевнено, мені було соромно, адже це я мав би бути її годувальником, а не вона.

Таким чином, враховуючи реально перенесені мною глибокі і тривалі душевні страждання, вину органу досудового розслідування, прокуратури та суду, погіршення мого соціального статусу та втрату на тривалий час своїх професійних можливостей, прошу суд у вигляді компенсації стягнути на мою корись з відповідачів моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. і вважаю свої вимоги повністю обґрунтованими.»

Право на відшкодування позивачеві ОСОБА_3 моральної шкоди передбачено наступним чиним законодавством України, а саме: ст. 62, 59 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.63.1996 року за № 6/5/3/41.

В позовній заяві позивач ОСОБА_3 зазначав, що розмір моральної шкоди завданої йому у зв`язку із незаконним, притягненням до кримінальної відповідальності у розмірі 1 066 066 грн. він буде підтверджувати шляхом призначення та проведення по справі судової-психологічної експертизи.

На підставі викладеного просила суд задовольнити клопотання та винести ухвалу про призначення судово-психологічної експертизи та перед експертом поставити питання:

1. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним затриманням о 02 годині 30 хвилин 19 березні 2015 року за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди;

2. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним повідомленням 19 березня 2015 року про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди;

3. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним обранням 20 березня 2015 року запобіжного заходу Попаснянським районним судом у вигляді тримання під вартою моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди;

4. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним утриманням під вартою з 20.03.2015 року до 26.05.2017 року; утримуванням під цілодобовим домашнім арештом з 26.05.2017 року до 08.01.2018 року моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди;

5. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним вироком Рубіжанського міського суду від 05.11.2015 року, яким його було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України і визначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди;

6. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 порушенням його права на захист моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди;

7. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним перебуванням під слідством і судом із 19 березня 2015 року по 15 листопада 2019 року, повних чотири роки і десять місяців, моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди.

Представник відповідача прокурор Черненко Д.О. в судовому засіданні не заперечував щодо призначення судово-психологічної експертизи у справі.

Представник відповідача ГУНП Матусєвич Р.М. в судовому засіданні зазначив, що клопотання вирішити на розсуд суду.

Представник відповідача МВС України Щепанський А.М. в судовому засіданні просив вирішити клопотання щодо експертизи на розсуд суду.

Представник відповідача Міністерства фінансів України Скрипкіна О. просила суд врахувати письмові пояснення Міністерства фінансів України.

В судове засідання інші відповідачі не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення слухання справи до суду не надавали.

Розглянувши подане клопотання, вислухавши представників сторін у судовому засіданні дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: розміру моральної шкоди, потрібні спеціальні знання, а сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне клопотання представника позивача ОСОБА_2 задовольнити та призначити у цій справі судово-психологічну експертизу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках встановлених: пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу – на час проведення експертизи.

Оскільки проведення судово-психологічної експертизи потребує значного проміжку часу, суд вважає за необхідне зупинити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокуратура, Луганської обласної прокуратури в особи Лисичанської окружної прокуратори, Головного управління Національної поліції України в Луганській області в особі Відділу поліції №4 Сєвєродонецького району управління поліції в Луганській області – ліквідаційної комісії Попаснянського РВ ГУМВС України в Луганській області, Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в особі Попаснянського відділу про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

Керуючись ст. 103, 104, 252, 253, 258-260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_2 про призначення експертизи, задовольнити.

Призначити у цивільній справі № 2/415/4154/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокуратура, Луганської обласної прокуратури в особи Лисичанської окружної прокуратори, Головного управління Національної поліції України в Луганській області в особі Відділу поліції №4 Сєвєродонецького району управління поліції в Луганській області – ліквідаційної комісії Попаснянського РВ ГУМВС України в Луганській області, Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в особі Попаснянського відділу про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду по цивільній справі, судово-психологічну експертизу, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Золочівська 8-а, 61177.

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову експерта від давання висновку без поважних причин за ст.ст. 384, 385 КК України.

На вирішення експертизи поставити наступне питання:

1. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним затриманням о 02 годині 30 хвилин 19 березні 2015 року за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди?

2. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним повідомленням 19 березня 2015 року про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди?

3. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним обранням 20 березня 2015 року запобіжного заходу Попаснянським районним судом у вигляді тримання під вартою моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди?

4. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним утриманням під вартою з 20.03.2015 року до 26.05.2017 року; утримуванням під цілодобовим домашнім арештом з 26.05.2017 року до 08.01.2018 року моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди?

5. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним вироком Рубіжанського міського суду від 05.11.2015 року, яким його було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України і визначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди?

6. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 порушенням його права на захист моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди?

7. Чи спричиненні позивачу ОСОБА_3 незаконним перебуванням під слідством і судом із 19 березня 2015 року по 15 листопада 2019 року, повних чотири роки і десять місяців, моральні страждання, як психологічна основа моральної шкоди, та яка рекомендована сума компенсації за завдання цієї шкоди?

Витрати на проведення експертизи покласти на позивача ОСОБА_1 , роз`яснивши йому про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України.

Копію ухвали направити для виконання Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса».

У разі необхідності у розпорядження експертів надати матеріали цивільної справи № 2/415/4154/19.

Роз`яснити сторонам положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі: - у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.О. Калмикова