Вирок № 101017949, 12.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2410/20

1-кп/357/829/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - Дубановська І. Д. ,

за участю секретаря судового засідання - Огер О.А.,

прокурора - Власенко Я.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Собчук О.О.,

здійснивши судовий розгляд, у відкритому судовому засіданні, в м. Біла Церква обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12020110030000034, яке внесене до ЄРДР 03 січня 2020 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Усяж Мінської області, Республіка Білорусь, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2010 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 185 КК України, до чотирьох років позбавлення волі, від відбування якого звільнений, на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком - два роки;

2) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2011 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України, до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання - 26 лютого 2015 року,

за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - Власенко Я.М.,

потерпілі - комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська центральна районна лікарня», державний професійно-технічний навчальний заклад «Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу»,

представники потерпілих - Коменотрус А.А., Ковальчук Л.О., Тарасенко В.І.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Собчук О.О., установив таке.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену, у встановленому законом порядку, судимість за вчинення кримінальних правопорушень проти власності передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 1, ч. 3 ст. 185 КК України на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив нові кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України за таких обставин.

03 січня 2020 року, близько 14 години, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні терапевтичного корпусу комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», що по вул. Шевченка, буд. 69 в м. Біла Церква Київської області, повторно, умисно, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з пожежного щита, що розміщений на третьому поверсі вказаного корпусу викрав пожежний рукав довжиною 25 метрів, діаметром 50 мм, зі стволом довжиною 14 см, із написом на ньому «ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-04/18-1,0», вартістю 415,83 грн. Після чого, спустившись на перший поверх корпусу, повторно, умисно, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з пожежного щита, що розміщений на вказаному поверсі, викрав пожежний рукав, довжиною 25 метрів, зі стволом діаметром 50 см., зі стволом довжиною 14 см. із написом на ньому «ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-05/18-1,0», вартістю 360,83 грн.

В подальшому ОСОБА_1 , з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв комунальному некомерційному підприємству Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» майнової шкоди на загальну суму 776,66 грн.

22 січня 2020 року близько 16 години, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська центральна районна лікарня», що по вул. Тімірязєва, 6 в м. Біла Церква Київської області, повторно, умисно, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав з пожежного щита пожежний рукав довжиною 20 метрів, діаметром 50 мм, із стволом довжиною 14 см. із написом на ньому «ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-05/17-1,0», вартістю 336,67 грн.

В подальшому ОСОБА_1 , з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв комунальному некомерційному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківська центральна районна лікарня» майнової шкоди на загальну суму 336,67 грн.

Крім того, 12 лютого 2020 року близько 10 години ОСОБА_1 , перебуваючи на п`ятому поверсі гуртожитку державного професійно-технічного навчального закладу «Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу», що по вул. Турчанінова, 33/35 в м. Біла Церква, Київська область, повторно, умисно, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав з пожежного щита пожежний рукав довжиною 20 метрів, діаметром 50 мм., зі стволом довжиною 30 см. із написом на ньому «ДСТУ 3810-98-К51-20-05/17-1,0», вартістю 336,67 грн.

В подальшому ОСОБА_1 , з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв державному професійно-технічному навчальному закладу «Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу» майнової шкоди на загальну суму 336,67 грн.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Судом дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 185 КК України, а саме, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, отримавши згоду учасників кримінального провадження, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорювалась, оскільки вони розуміли правильно їх зміст, сумнівів у добровільності їх позиції не було, а їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі ч. 4 ст. 349 КПК України, суд допитав обвинуваченого ОСОБА_1 , який визнав, що вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними у обвинувальному акті, жалкував про вчинене, причиною назвав те, що в той час втратив кількох близьких людей, збитки відшкодував, просив суворо не карати.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання: щире каяття.

Обставин, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, прокурором не заявлено, судом не установлено.

Мотиви призначення покарання.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України є нетяжким злочином, вчинення якого карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Отже, зважаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, установлені дані про особу ОСОБА_1 , який раніше судимий, отримував допомогу у лікаря-психіатра, з приводу помірного депресивного синдрому без соматичних симптомів, суїцидальної спроби, у лікаря-нарколога на обліку не перебуває, за місцем проживання зарекомендував себе посередньо, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, повернення викраденого майна, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеного ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливе без його ізоляції від суспільства.

В зв`язку із цим, йому необхідно призначити покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у виді двох років шести місяців позбавлення волі.

Суд вважає, що призначення більш суворого покарання не є необхідним, тоді як арешт чи обмеження волі не сприятимуть виправленню ОСОБА_1 та не зможуть попередити вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Водночас, оскільки ОСОБА_1 призначене покарання у виді позбавлення волі, не більше п`яти років, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке не завдало значної чи невідворотної шкоди, відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку, що його можливо звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Зважаючи на його неодноразові судимості за злочини проти власності, покарання за які він відбував реально, суд вважає за доцільне установити ОСОБА_1 іспитовий строк - два роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, на ОСОБА_1 необхідно покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Оскільки, ОСОБА_1 вчинив корисливе кримінальне правопорушення, непрацюючий, іншого джерела доходів не має, з метою його виправлення, суд вважає за необхідне відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, зобов`язати його: за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до постанов про визнання речовим доказом від 13 лютого 2020 року, від 17 лютого 2020 року, пожежний рукав з написом «Білоцерківське ВПУ БС» та написом ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-05/17-1,0», пожежний рукав з написом «ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-04/18-1,0», пожежний рукав з написом «ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-05/18-1,0», пожежний рукав з написом «ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-05/17-1,0», визнані речовими доказами.

Згідно із п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, їх необхідно вважати повернутими власникам, як про це вказано у розписах від 27 лютого 2020 року.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, судом не встановлено.

Керуючись ст. 100, 177, 178, 179, 183, 194 368, 374, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років шести місяців позбавлення волі.

Згідно із ч. 1 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Встановити ОСОБА_1 іспитовий строк тривалістю два роки, який обчислювати, починаючи з 12 листопада 2021 року.

На підставі ч. 1, п. 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 , виконувати такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Речові докази, а саме: пожежний рукав з написом «Білоцерківське ВПУ БС» та написом ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-05/17-1,0», пожежний рукав з написом «ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-04/18-1,0», пожежний рукав з написом «ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-05/18-1,0», пожежний рукав з написом «ТОВ МІК ДСТУ 3810-98-К51-20-05/17-1,0», - вважати повернутими власникам.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення, з особливостями визначеними ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.

Копію вироку негайно після його оголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду І. Д. Дубановська

Київської області