Вирок № 101017797, 12.11.2021, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Провадження № 294/1762/19

В И Р О К Провадження № 1-кп/0274/294/21

І м е н е м У к р а ї н и

12.11.2021 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Яковлєва О.С.

за участі секретарів судового засідання . . . Бойко В.Л., Бондарчук Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 294/1762/19 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жерделі Андрушівського району Житомирської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, працював неофіційно, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , на час подій раніше судимого: 1) 11.11.04 Андрушівським районним судом Житомирської області за ст.ст. 187 ч. 3, 296 ч. 1, 70 ч. 1, 70 ч. 4, 72 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна; 2) 30.12.10 Андрушівським районним судом Житомирської області за ст.ст. 187 ч. 2, 185 ч. 3, 70, 71 КК України на 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна, на даний час також судимого: 20.10.20 Андрушівським районним судом Житомирської області за ст.ст. 15 ч. 3, 115 ч. 1 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі, на розгляді в Чуднівському районному суді Житомирської області перебуває кримінальне провадження за ч. 2 ст. 307 КК України,

за ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі

прокурорів . . . . . . . . . . . . . Шевчук О.І., Заган О.Л., Левченко Ю.Ю.

потерпілої . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_2

захисника . . . . . . . . . . . . . . Скаблюк Л.М.

обвинуваченого . . . . . . . . . ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

22 березня 2019 року близько 09 год. 00 хв. у ОСОБА_1 , який перебував в житловому будинку АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час та місці ОСОБА_1 , скориставшись відсутністю власниці вказаного домоволодіння, з корисливим мотивом шляхом вільного доступу повторно таємно викрав велосипед торгівельної марки «Десна», вартістю 678 грн. 66 коп., планшетний комп`ютер торгівельної марки «Apple» модель «iPad 2 16GB А1395», вартістю 1386 грн. 40 коп., нетбук торгівельної марки «Asus» модель «Еее PC 4G», укомплектований зарядним пристроєм до нього, вартістю 833 грн. 33 коп. Після цього, утримуючи викрадене при собі, залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2898 грн. 39 коп.

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнається винуватим, передбачена ч. 2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину на початку судового розгляду визнав, однак показав, що з потерпілою вони проживали разом десь з рік. Жили в АДРЕСА_3 , за спільні гроші зробили ремонт. Навесні 2019 року він працював на лісничого у с. Пилипівка. Йому зателефонувала співмешканка ОСОБА_4 , повідомила, що її сину погано і його забрала швидка у лікарню, потрібні гроші. Він підійшов до начальника, попросив, йому дали 1000 грн. Наступного ранку він привіз в Чуднівську лікарню гроші, віддав потерпілій 900 грн. на операцію, ліки. Потім у нього виник словесний конфлікт з потерпілою, він її запитував, де вона діла куплену ним бензопилу (сказала, що здала в ремонт, але так і не повернула), виникла суперечка через телефон, за який він дав потерпілій 1200 грн., а вона потім знову забрала собі у користування. Перед виходом з лікарні він запитав у сина потерпілої, чи можна взяти планшет, щоб подивитися фільми, ОСОБА_5 дозволив. Він вийшов з лікарні, взяв квиток та поїхав в с. Пилипівка. По дорозі додому зайшов в магазин, купив цигарок, пива. Доки йшов, йому зателефонувала потерпіла, почувши в слухавці його п`яненький голос, знову насварилася, обматюкала, сказала, щоб забирав речі та йшов з хати. Він розізлився. З пересердя в будинку він взяв з веранди велосипед, планшет з ліжка і нетбук зі столу з неробочим зарядним пристроєм, які поклав у пакет. На велосипеді поїхав у Бердичів, потім через ОСОБА_6 додому. Коли приїхав, виявив, що по дорозі в темноті загубив нетбук. Велосипед і планшет залишив вдома, планував повернути, коли потерпіла верне йому його речі – телефон і бензопилу. На другий день йому подзвонив знайомий і повідомив, що є робота в Києві, тому він поїхав в Київ на заробітки, залишивши речі вдома. Через 2-3 дні йому зателефонувала мати і сказала, що ОСОБА_7 написала заяву в міліцію про крадіжку велосипеду, планшету і нетбуку, хоча сама ж дозволяла користуватися. Матері він сказав, що не знає, де нетбук, а решту речей мати завезла потерпілій у ОСОБА_8 .

Після дослідження доказів обвинувачений свою вину визнав повністю, вказав, що дійсно викрав майно потерпілої, зробив це для того, щоб повернути своє майно, а вийшло, що його мати повернула потерпілій майно, а потерпіла йому його майно так і не повернула. У скоєному кається, просить визначити строк поменше, у нього і так великий строк позбавлення волі.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість також підтверджується сукупністю й інших зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, допитана потерпіла ОСОБА_9 пояснила суду, що вона жила вдвох з сином в АДРЕСА_3 . На роботі в Києві познайомилася з ОСОБА_1 і за півроку до подій почали разом жити. В березні 2019 року потрапила з сином у лікарню. Вранці обвинувачений прийшов у лікарню, приніс гроші. При цьому ОСОБА_1 був випивший, з перегаром, через що вони посварилися і вона сказала йому йти геть з лікарні. Обвинувачений зрозумів це так, що вона взагалі його виганяє з дому. Після 13 години ОСОБА_1 їй дзвонив, по голосу було чути, що він п`яний. Обвинувачений сказав, що забере планшет, нетбук, вона сказала не чіпати. Наступного дня вона приїхала додому, щоб взяти переодягнутися, і виявила відсутність нетбуку, планшету і велосипеду. Велосипед подарувала її мати, коли переїхали у село, планшет синові також подарувала її мати, нетбук вона купувала сама. Після виявлення крадіжки вона телефонувала матері обвинуваченого, та сказала, що ні ОСОБА_1 , ні майна немає. Але десь за місяць мати обвинуваченого на машині привезла велосипед і побитий планшет. Нетбук так і не вернули. ОСОБА_1 писав синові, що поверне за нього гроші. Ні вона, ні син дозволу обвинуваченому брати речі не давали. При призначенні покарання обвинуваченому вона покладається на розсуд суду.

Як показав допитаний у присутності педагога свідок ОСОБА_10 , 2007 р.н., навесні 2019 року, коли ходив у 5-й клас, він лежав у Чуднівській лікарні з мамою. Обвинувачений ОСОБА_1 до цього жив з його мамою. Ще в першому класі йому бабуся подарувала планшет «iPad» у чорно-білому корпусі. Планшет належав йому, дозволу користуватися ОСОБА_1 він не давав, єдине що пару разів всією сім`єю разом дивилися кіно на ньому. Коли лежав у лікарні, обвинувачений прийшов до них п`яний і мама його вигнала. У лікарню він потрапив зі школи, планшет залишався вдома, де саме, не знає. Через два дні після операції він попросив маму, щоб та привезла у лікарню планшет, потім мама подзвонила і повідомила, що планшета немає. Десь через півроку мати ОСОБА_1 повернула планшет, а на запитання про інше сказала, що не знає. Також в подальшому йому телефонував обвинувачений, просив вибачення за крадіжку, казав, що поверне грошима. Під час одночасного допиту з обвинуваченим малолітній свідок наполіг, що забороняв ОСОБА_1 брати планшет.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що обвинувачений є старшим братом його жінки. У цій справі роки два тому до нього у Бердичів з села Жерделі на автобусі приїхала мати обвинуваченого, привезла велосипед і чорну сумку, він так зрозумів, що з ноутбуком. Зустрілися біля готелю «Дружба». Він подзвонив своєму знайомому таксисту і втрьох поїхали у село, де раніше жив обвинувачений, повезли речі. Там мати ОСОБА_1 віддала речі колишній співмешканці обвинуваченого, ніби взяла натомість якусь сумку з речами і вони поїхали назад.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 також підтверджується:

-даними протоколів прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 09.04.19, 22.03.19, з яких видно, що попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_3 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , який 21.03.19, перебуваючи у її будинку АДРЕСА_3 , таємно викрав велосипед «Десна» темно-синього кольору, планшет «iPad А1395», нетбук «Asus Еее PC 4G» (т. 1, а.п. 6, 10);

-даними протоколу огляду місця події від 08.04.19, в ході якого зафіксовано місце скоєння злочину - оглянуто житловий будинок АДРЕСА_3 . В ході огляду виявлено та вилучено пошкоджений планшет «iPad А1395», велосипед «Десна» темно-синього кольору (т. 1, а.п. 16-17);

-наданими потерпілою копіями інструкції з експлуатації та упаковки на придбаний нетбук торгівельної марки «Asus» модель «Еее PC 4G» (т. 1, а.п. 23, 24);

-даними висновку судової товарознавчої експертизи № 5/163 від 24.04.19, згідно з яким ринкова вартість представленого на дослідження планшетного комп`ютера торгівельної марки «Apple» модель «iPad 2 16GB А1395» станом на 21.03.19 могла становити 1386 грн. 40 коп. (т. 1, а.п. 43-48);

-даними висновку судової товарознавчої експертизи № 5/179 від 10.05.19, згідно з яким ринкова вартість представленого на дослідження нетбука торгівельної марки «Asus» модель «Еее PC 4G», укомплектованого зарядним пристроєм до нього станом на 21.03.19 могла становити 833 грн. 33 коп. (т. 1, а.п. 56-58);

-даними висновку судової товарознавчої експертизи № 5/249 від 12.06.19, згідно з яким ринкова вартість наданого на експертизу велосипеда торговельної марки «Десна» станом на 21.03.19 могла становити 678 грн. 66 коп. (т. 1, а.п. 66-71).

Судом в ході судового розгляду досліджені всі процесуальні джерела доказів (ст. 84 КПК України), які були заявлені та надані сторонами на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), в обсязі, визначеному відповідно до ст. 349 КПК України та в порядку, передбаченому § 3 глави 28 КПК України. Про дослідження будь-яких інших джерел доказування сторони не зазначали (прокурор відмовилася від допиту ряду свідків, інші учасники не наполягли на допиті цих свідків), клопотань про долучення, дослідження або перевірку таких доказів до суду не надходило, сторони висловили свою думку про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

При цьому судом для забезпечення дотримання вимог статей 22, 42, 43 КПК України (щодо можливості ознайомлення з матеріалами обвинувачення, оцінки доказів), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд), судом до матеріалів провадження під час судового розгляду долучено й інші документи, які надано прокурором, в тому числі й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти наведених вище доказів на підтвердження фактів та обставин, що підлягають доказуванню.

Первинні показання обвинуваченого про те, що він мав право забрати речі потерпілої, не мав наміру їх викрадати, судом розцінюються як захисна позиція та намір виставити свої дії у позитивному світлі та пом`якшити відповідальність.

Так, відсутність у обвинуваченого будь-якого дозволу забирати речі потерпілої, права обертати їх на свою користь, усвідомлення обвинуваченим того, що майно для нього є чужим, повністю підтверджено як показаннями потерпілої, свідка ОСОБА_10 , так і показаннями самого обвинуваченого. На усвідомлення неправомірності заволодіння майном свідчить і наступна поведінка обвинуваченого, який через матір та родича повернув частину викраденого майна потерпілій.

Оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обставин, що пом`якшували б покарання обвинуваченому, суд не встановив.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає: рецидив злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, є нетяжким злочином.

Обвинувачений раніше судимий та на даний час є засудженим до позбавлення волі, за місцем проживання характеризувався як особа, яка власного господарства не тримає, серед односельчан авторитету не мав, компрометуючі матеріали в сільській раді відсутні, не працював.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів, на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі за умисний особливо тяжкий злочин, вчинив умисний корисливий злочин після звільнення з місць позбавлення волі і під час судового розгляду кримінального провадження щодо нього, суд приходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе. І лише враховуючи, що ОСОБА_1 вину все ж визнав, більшість викраденого майна повернута потерпілій, приймаючи до уваги запропоновану учасниками міру покарання (потерпіла покладає покарання на розсуд суду), суд вважає можливим призначити покарання на строк позбавлення волі, ближчий до нижньої межі. Остаточне покарання суд призначає з врахуванням вироку Андрушівського районного суду Житомирської області від 20.10.20 (початок строку відбування покарання, враховуючи зарахування покарання, відбутого за попереднім вироком, приймаючи до уваги, що з врахуванням зарахування строку попереднього ув`язнення за попереднім вироком, фактично початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обраховується з 12.11.19, суд і за цим вироком визначає від цієї дати).

На думку суду саме призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у провадженні не подано, потерпіла має право звернення з таким позовом про відшкодування завданої шкоди в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу, враховуючи перебування обвинуваченого у місцях позбавлення волі, відсутність клопотань з даного приводу, до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, призначених за цим вироком та вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2020 року, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 08 (вісім) років 02 (два) місяці.

Початок строку відбування призначеного покарання обвинуваченим ОСОБА_1 обчислювати з 12 листопада 2019 року, зарахувавши таким чином покарання, відбуте за попереднім вироком.

Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили: велосипед торгівельної марки «Десна», планшетний комп`ютер торгівельної марки «Apple» модель «iPad 2 16GB А1395», які передано на відповідальне зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_12 - повернути законному володільцю ОСОБА_9 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1884 грн. 12 коп. процесуальних витрат на залучення експертів при проведенні Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України трьох судових товарознавчих експертиз (отримувач: УК у м. Житомир/Житомирська міська отг24060300; банк отримувача: Казначейство України; код ЗКПО: 38035726; рахунок UA4489 9998 0313 0101 1500 0006 797; код класифікації доходів: 24060300).

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд. Для особи, яка перебуває під вартою (відбуває покарання у виді позбавлення волі), строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий - суддя О.С. Яковлєв