Вирок № 101017471, 11.11.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5684/21

Провадження №1-кп/944/1087/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2021м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

прокурора Малетич М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2021 року за № 62021140000000112, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівка Синельниківського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину,із середньою освітою, військовослужбовця за контрактом Військової частини А3618, військове звання – старший солдат, посада – оператора взводу забезпечення навчального процесу батареї забезпечення навчального процесу дивізіону забезпечення навчального процесу, не судимого в порядку ст. 89 Кримінального кодексу України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 408 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість на несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 21 квітня 2021 року не з`явився на службу без поважних причин з основної щорічної відпустки, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, в розташування Військової частини А3618, військового містечка «Базове», яке дислокується за адресою: Львівська область, Яворівський район, с Старичі, чим вчинив дезертирство.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 408 Кримінального кодексу України, а саме як дезертирство, тобто самовільне нез`явлення выдпустки з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 Кримінального кодексу України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Також вказав, що він справді не прибув у військову частину з відпустки та перебуває за місцем свого проживання. Причинами вчинення кримінального правопорушення вказав сімейні обставини і стан здоров`я малолітньої дитини. Просив його суворо не карати та призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Обвинувачений, прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Отже, встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позицій.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також з врахуванням викладеного суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

При цьому, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 408 Кримінального кодексу України як самовільне не прибуття до військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, має на утриманні малолітню дитину, є несудимим, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем проходження військової служби характеризується задовільно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, а також ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 408 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком 5 років.

Водночас, суд, беручи до уваги наведене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 Кримінального кодексу України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення, на думку суду, можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366 – 371, 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 408 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до частини 4 статті 76 Кримінального кодексу України нагляд за ОСОБА_1 як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини А3618, у разі зміни місця служби – командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_1 згідно з частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Б. Поворозник