Вирок № 101015420, 10.11.2021, Нововодолазький районний суд Харківської області

Справа № 615/1348/21

Провадження № 1-кп/631/117/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора Шури О. Л.

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Коротуна В. І.

а також:

секретаря судового засідання Колодяжної А. О.

розглянувши в порядку дистанційного судового провадження в режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 червня 2021 року під № 12021221050000122, щодо обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаїв, громадянина України,

ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 ,

не одруженого, не працевлаштованого, без утриманців,

раніше не судимого, який зареєстрований за адресом:

АДРЕСА_1 ;

та фактично проживав за адресом:

АДРЕСА_2 ;

у вчиненні правопорушень, передбачених частиною 3 статті 307 і частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

22 червня 2021 року, більш точний час як в ході досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_1 , знаходячись в місті Вишгород Київської області та маючи умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу без спеціального дозволу - ліцензії, на придбання та зберігання наркотичних засобів, діючи умисно та ігноруючи вимоги Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 року (із змінами та доповненнями) й Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» (із змінами та доповненнями), незаконно придбав у невстановленої особи кристалічну речовину, яка згідно з висновком судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів щодо дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, загальною масою в перерахунку на суху речовину 4063,7014 грам, що становить особливо великий розмір, та маючи намір на незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, залишив її собі. Саме з цього часу незаконно придбану ним особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, ОСОБА_1 став умисно, незаконно зберігати з метою збуту в орендованій квартирі в місті Києві, більш точне місце зберігання як в ході досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на збут психотропної речовини, ОСОБА_1 24 червня 2021 року о 02 годині 30 хвилин на автомобілі марки «Форд Мондео», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який замовив у службі таксі, поклавши належні йому сумки з наркотичною речовиною PVP в багажне відділення цього автомобіля, виїхав з міста Києва до міста Харкова, тим самим перевозив вказану психотропну речовину з метою її подальшого збуту в місті Харкові.

Під час руху вказаний автомобіль приблизно об 11 годині 15 хвилин 24 червня 2021 року був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП на стаціонарному посту поліції міста Валки Богодухівського району Харківської області, де в ході спілкування ОСОБА_1 повідомив поліціантам про те, що має при собі наркотичний засіб, який перевозив до міста Харкова з метою подальшого збуту.

Крім того, 22 червня 2021 року, більш точний час як в ході досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_1 , знаходячись в місті Вишгород Київської області та маючи умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання та перевезення без мети збуту особливо небезпечних психотропних речовин без спеціального дозволу - ліцензії, на придбання та зберігання психотропних речовин, діючи умисно та ігноруючи вимоги Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 року (із змінами та доповненнями) й Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» (із змінами та доповненнями), незаконно придбав у невстановленої особи кристалічну речовину та таблетки, які згідно з висновком судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів щодо дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - амфетамін, масою в перерахунку на масу речовини 0,9389 грам, та особливо небезпечну психотропну речовину - МDMA, масою в перерахунку на загальну масу таблеток 0,9741 грам, та маючи намір на їх вживання залишив собі. З цього часу незаконно придбану ним особливо небезпечну психотропну речовину - амфетамін та МDMA, ОСОБА_1 став умисно, незаконно зберігати для власного вживання без мети збуту в орендованій квартирі в місті Києві, більш точне місце зберігання як в ході досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропних речовин, ОСОБА_1 24 червня 2021 року о 02 годині 30 хвилин на автомобілі марки «Форд Мондео», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який замовив у службі таксі, поклавши належні йому сумки з наркотичними речовинами в багажне відділення цього автомобіля, виїхав з міста Києва до міста Харкова, тим самим перевозив вказані психотропні речовини без мети їх подальшого збуту.

Під час руху вказаний автомобіль приблизно об 11 годині 15 хвилин 24 червня 2021 року був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП на стаціонарному посту поліції міста Валки Богодухівського району Харківської області, де в ході спілкування ОСОБА_1 повідомив поліціантам про те, що має при собі наркотичний засіб, який перевозив до міста Харкова без мети подальшого збуту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю й пояснив, що дійсно, перебуваючи в місті Києві та потребуючи на гроші через месенджер «Телеграм» отримав відомості від незнайомої йому особисто людини про можливість за достатню грошову винагороду узяти сумки з лісопосадки в межах столиці та перевезти їх до Харкова, залишивши там також у лісопосадці. Відтак, отримавши за телефоном необхідні дані, він 22.06.2021 року, більш точно час не пам`ятає, потрапивши на вказане місце узяв сумки, розуміючи, що займається протиправною діяльністю, перевіз їх до квартири, що орендував, точну адресу розташування якої назвати не може, так як не запам`ятовав внаслідок нетривалості оренди, де зберігав до ночі 24.06.2021 року, так як приблизно на пів третю цього дня на автомобілі таксі марки «Форд Мондео» виїхав із психотропними речовинами до міста Харкова. Окрім речовини, яку йому слід було перевезти до Харкова, він також мав при собі для власного вживання амфетамін та таблетки із вмістом МDMA. В дорозі, не потрапивши до пункту призначенні в місті Харкові, їх автомобіль десь у чверть дванадцятої було зупинене працівниками поліції на стаціонарному посту міста Валки, де він одразу почав з ними співпрацювати та розповів, про всі психотропні речовини, що мав при собі як для власного вживання без мети збуту, так і про ті, що перевозів за гроші. Вказав, що повністю розуміє протиправність своїх дій, не оспорює, ані кількість, ані вміст речовин, що йому інкримінується як предмет кримінальних правопорушень. Зазначив, що інших злочинів та проступків не вчиняв, у тому, що сталося, щиро розкаявся. Звернув увагу суду на те, що від його дій ніяких тяжких наслідків не настало, будь-якої шкоди державним інтересам та/або фізичним та юридичним особам не завдано, матеріальної шкоди не заподіяно.

Оцінюючи показання ОСОБА_1 , суд визнає їх послідовними, логічними, правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і доволі повно відображають фактичні обставини справи, пояснюють мотиви вчиненого, а також не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції у цьому.

Крім того, підстав для сомообмови судом не виявлено.

Відтак, у зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчинених ним діянь, підтвердженням ним їх фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд, за згодою учасників судового провадження, а також визнавши покази обвинуваченого послідовними, логічними, а також такими, що не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції у цьому, ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, документами, що характеризують його особу, а також тими, що впливають на доведеність обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Так, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-21/14984-НЗПРАП, складеного 29.07.2021 року головним судовим експертом сектору фізико-хімічних досліджень відділу дослідження матеріалів, речовин та виробів ОСОБА_2 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, який діяв на підставі відповідної постанови слідчого СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 24.06.2021 року «Про проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціалізацією 8.6 дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», речовина, масою 2,4006 грам, містить у своєму складі психотропну речовину - амфетамін, маса якого (в перерахунку на масу речовини) склала 0,9389 грам. Таблетки, загальною масою 2,6814 грам, містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - МDMA, маса якого (в перерахунку на загальну масу таблеток) склала 0,9741 грам (а. с. 96 - 99).

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/121-21/14203-НЗПРАП, складеного 25.06.2021 року головним судовим експертом сектору фізико-хімічних досліджень відділу дослідження матеріалів, речовин та виробів ОСОБА_2 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, який діяв на підставі відповідної постанови слідчого СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 24.06.2021 року «Про проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціалізацією 8.6 дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», речовини, масою 994,1 грам, 775,4 грам, 247,6 грам, 996,7 грам, 497,5 грам, 498,1 грам, 992,3 грам, 1000,8 грам, вилучені 24.06.2021 року в ході огляду автомобіля «Форд Мондео», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за участю ОСОБА_1 , містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, загальна маса якого (в перерахунку на масу речовини) склала 4063,7014 грам (а. с. 102 - 107).

Оцінюючи висновки експерта з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає їх вірним, мотивованим достатньо переконливо та такими, що не суперечать іншим доказам у справі, а тому суд вважає за можливе покласти їх в основу судового рішення, що ухвалюється.

Також, з протоколу відбору зразків речовин для направлення їх на перевірку за Каталогом, що складений судовим експертом відділу ДМРВ Харківського НДЕКЦ МВС ОСОБА_2 та завідувачем відділу ДМРВ Харківського НДЕКЦ МВС ОСОБА_4 , вбачається, що ними 25.06.2021 року проведений відбір зразка речовини масою 0,5 грам (об`єкт 1) та поміщено його до контейнеру, виготовленому з полімерного матеріалу та вміщено до спецпакету «України МВС Експертна служба» за № 3892811, опечатано в присутності учасників відбору та скріплено їхніми підписами (а. с. 109).

Випискою № 272 із медичної карти амбулаторного хворого, зробленою 01.07.2021 року, зафіксований факт перебування ОСОБА_1 24.06.2021 року в стані наркотичного сп`яніння фенілалкіламінами (а. с. 110).

Довідкою № 64-24062021/63073, виданою станом на 24.06.2021 року, підтверджено, що ОСК ГУНП в Миколаївській області, ОСК ГУНП в Одеській області, ОСК ГУНП в Харківській області та ОСК МВД України не має відомостей про судимість та притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності (а. с. 118 зворот).

З відомостей, наданих Миколаївським міським центром зайнятості за вихідним № 888/2-21м від 14.07.2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 у них на обліку не перебуває та допомогу по безробіттю не отримує (а. с. 119).

Як зазначено у листі ВП № 3 Миколаївського РУ ГУ НП в Миколаївській області, зареєстрованому за вихідним № 7273/53-21 від 29.07.2021 року, у зв`язку із не проживанням ОСОБА_1 за місцем реєстрації протягом останніх п`яти років надати довідку характеристику не уявляється за можливе, так як жоден з сусідів його не пам`ятає (а. с. 120).

Відповідно до відомостей, наданих КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ`Я» МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (вихідний № 3141 від 23.07.2021 року), ОСОБА_1 за даними архіву та реєстратури на диспансерному обліку ані у лікаря-нарколога, ані у лікаря-психіатра не перебуває (а. с. 121).

Відтак, з наведеного суд робить обґрунтований висновок про те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, має зареєстроване місце мешкання, за яким понад п`ять років не проживає, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, однак в момент затримання перебував у стані наркотичного сп`яніння та с самого початку почав співпрацювати зі слідчими органами, давати правдиві та послідовні пояснення, чим активно сприяв розкриттю та розслідуванню цього злочину, а також щиро покаявся у вчиненому.

Оцінюючи усі надані та безпосередньо досліджені судом письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку як окремо та і у їх сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає їх такими, що не суперечать один одному, є достовірними та мають буди покладені в основу судового рішення, що ухвалюється.

Приходячи до такого суд ураховує, що з огляду на зміст статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів

Окрім того, відповідно до положень, закріплених у статті 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, наведеними доказами та їх процесуальними джерелами підтверджуються обставини, перелічені статтею 91 вказаного вище нормативно-правового акту України, а тому ураховуючи позицію сторін цього кримінального провадження щодо наявності підтвердження фактичних обставини справи відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування, та щодо відсутності процесуальної необхідності досліджувати їх усі в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, визнає такі фактичні обставини справи повністю доведеними.

Одночасно із цим суд зауважує, що частина 2 та 4 статті 17 Кримінального процесуального кодексу обумовлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пункті 43 свого Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» констатував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За таких обставин, з огляду на сталу практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену й у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення суду від 28.10.1994 року), критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним.

Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18),- щодо розуміння кваліфікації злочину як кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Втім, пунктами 1 та 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (зі змінами та доповненнями) від приписів яких не відійшов на цей час Верховний Суд, а тому вони є такими, що підлягають обов`язковому застосуванню, роз`яснено, що:

1.незаконною діяльністю в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів вважається така, що вчиняється всупереч вимогам діючого законодавства України у цій сфері правовідносин;

2.під незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого;

3.під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці) й відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості;

4.незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів полягає в умисному переміщенні їх будь-яким видом транспорту в межах території України з порушенням порядку і правил, установлених чинним законодавством;

5.злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 Кримінального кодексу України, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

Також, однією з кваліфікуючих ознак злочинів даного виду є розмір наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, при визначенні якого як значний, великий або особливо великий, слід керуватися Таблицями невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу, що затверджуються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.

Шляхом особистої перевірки змісту Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 року (із змінами та доповненнями), зокрема таблиці № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» судом перевірено, що

а) розмір психотропних речовин, що закидаються обвинуваченому як такі, що він незаконно придбав, зберігав та перевозив без мети збуту, а саме: амфетамін, масою 0,9389 грам та МДМА (3,4- метилендіоксиметамфетамін), масою 0,9741 грам,- є таким, що більший за невеликий, та менший за великий розмір;

б) розмір психотропної речовини, що закидається обвинуваченому як така, що він незаконно придбав, зберігав та перевозив з метою збуту, а саме: PVP, загальною масою 4063,7014 грам,- є таким, що перевішує 15,0 грам, а тому є особливо великим розміром.

Зважаючи на зміст пункту 4 вищевказаної Постанови Пленуму про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.

На аналогічній правовій позиції стоїть й Верховний Суд у своїй постанові прийнятій 21.06.2018 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінальногосуду, в межах справи з єдиним унікальним № 712/13128/16-к (провадження № 51-388 км 18).

З огляду на таке та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до правил, обумовлених частиною 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, оскільки він у період з 22.06.2021 року по 24.06.2021 включно незаконно придбав, зберігав та перевозив з метою збуту психотропну речовину в особливо великих розмірах, а також незаконно придбав, зберігав та перевозив психотропні речовини без мети збуту.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_1 доведена повністю. Дії його відповідають складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 307 і частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України, та правильно кваліфіковані як незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту психотропної речовини в особливо великих розмірах, а також незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропні речовини без мети збуту.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд керується нормою прямої дії, а саме приписом частини 2 статті 61 Конституції України щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, данні про його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують йому покарання.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, суд виходить з їх класифікації, особливостей та обставин їх вчинення, й ураховуючи санкції інкримінованих йому частини 3 статті 307 і частини 1 статті 309 Кримінального кодексу України та приписів частин 2 і 6 статті 12 цього ж кодифікованого закону, приходить до висновку, що обвинуваченим вчинені особливо тяжкий злочин і кримінальний проступок.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення ним інкримінованих йому злочинних діянь раніше не судимий (а. с. 118 зворот), офіційно не працевлаштований, допомогу по безробіттю не римує (а. с. 119), не одружений (а. с. 117 зворот), без утриманців, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а. с. 121), , має постійне місце реєстрації (а. с. 117 зворот), за місцем мешкання ніяк не характеризується (а. с. 120), на шлях вчинення кримінальних правопорушень став вперше у зв`язку із тим, що потребував на гроші, в момент затримання перебував у наркотичному сп`янінні фенілалкіламінами (а. с. 110), у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушенень.

В силу імперативного припису частини 2 статті 314-1 кримінального процесуального кодифікованого закону України доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, не надавалось.

Вирішуючи при призначенні покарання обставини, які його пом`якшують ОСОБА_1 , суд перш за все керуються змістом частини 1 та 2 статті 66 Кримінального кодексу України, в яких наведений перелік таких обставин та зазначено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині 1 цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена і у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями), від якої до сих пір Верховний Суд не відступив, та яка роз`яснює, що наведені у частині 1 статті 66 Кримінального кодексу України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині 1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Також, суд знов ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме:

- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18),- щодо розуміння, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

- та постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18),- щодо розуміння, що щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалась. За наявності щирого каяття не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України. Тобто передбачені цим пунктом обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.

За викладених обставин, в силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

В силу приписів частини 3 статті 67 Кримінального кодексу України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також Верховний суд України у пункті 2 зазначеної вище Постанови Пленуму визначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім особам похилого віку і тим, що щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Крім того, судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Одночасно з цим, Верховний Суд як найвищий судом у системі судоустрою України, який, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанову у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18) зауважив, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Зважаючи на таке, суд ураховує позицію прокурора, який вважав за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання за вчинений проступок у виді 2 років обмеження волі і за вчинений злочин у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, застосувавши положення статті 69 Кримінального кодексу України.

Вказаної позицію повністю притрималась й сторона захисту, проте вважала, що остаточно слід визначити до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, не вказавши своєї позиції щодо конфіскації майна .

Натомість, статтею 69 Кримінального кодексу України регламентовано, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналогічне за своїм смисловим навантаженням положення викладене й у абзаці 2 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на частину 1 статті 69 Кримінального кодексу України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Відтак, обговорюючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням приписів частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України, суд ураховує як позицію сторони обвинувачення, так і позицію сторони захисту, а також той факт, що суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання винному шире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, бере до уваги особу винного, який повністю визнав себе винуватим у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, мету, мотиви, обставини та характер вчинених ним кримінальних правопорушень, на шлях злочинної діяльності став вперше, поведінку під час та після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не вважає їх сукупність як таку, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, а тому не знаходить підстав для застосування вказаної норми Загальної частини кримінального кодифікованого закону України.

До такого висновку суд приходить, покладаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 10.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 345/1136/17 (провадження № 51-541 км 17).

Проте, під час обговорення питання про призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням приписів частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України, суд вважає, що слід застосувати положення частини 1 статті 69-1 наведеного кодифікованого акту, оскільки вказаною нормою кримінального правова обумовлено, що за наявності обставин, які пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 цього кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливою частини цього кодексу.

При цьому суд застосовує роз`яснення, надані Верховним Судом як найвищий судом у системі судоустрою України, що забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 10.07.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 148/1211/15-к (провадження № 51-1330 км 18), а саме те, що положення статті 69-1 Кримінального кодексу України застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини 1 або будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини 1 статті 66 цього кодексу.

Відтак, судом достеменно встановлено наявність усіх передумов задля застосування саме наведеної останньою норми Кримінального кодексу України, оскільки ОСОБА_1 повністю визнав свою вину в інкримінованих йому злочині та кримінальному проступку, наявні обставини, що пом`якшують йому покарання, передбачені саме пунктом 1 частини 1 статті 66 кримінального кодифікованого акту України, а також відсутності обставин, що обтяжують йому покарання.

З огляду на санкцію частини 1 статті 309 та частини 3 статті 307 Кримінального кодексу України, більш тяжкою за можливим покаранням є саме санкція частини 3 статті 307 вказаного кодексу, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, а тому саме при призначенні покарання за цей злочин суд вважає за необхідне застосувати норму кримінального права, визначену у частині 1 статті 69-1 Кримінального кодексу України.

Зазначене передбачає, що строк покарання, який слід призначити ОСОБА_1 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України, слід визначити у розмірі двох третин від максимального строку, передбаченого відповідною санкцією, тобто у 8 років позбавлення волі, що фактично є нижчим за найнижчу межу, встановлену санкцією у 9 років позбавлення волі.

Усе наведене у своїй сукупності та у співвідношенні дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи особу винного, мету, мотиви, обставини та характер вчинених ним кримінальних правопорушень та беручи до уваги той факт, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, виправлення ОСОБА_1 можливе лише в ізоляції та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому йому слід призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 1 статті 309, із застосуванням приписів частин 1 статті 69-1 та змісту санкції частини 3 статті 307, та з огляду на частини 1 і 2 статті 70 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі на певний строк, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Визначаючись із принципом, що необхідно застосувати при призначенні покарання ОСОБА_1 за сукупністю кримінальних правопорушень, та приходячи до висновку про можливість та необхідність застосування саме принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд крім іншого урахував також і кількість злочинів та кримінальних проступків, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, вид сукупності, а також тяжкість наслідків

Також, суд наголошує, що санкція частини 3 статті 307 Кримінального кодексу України, окрім основного покарання у виді позбавлення волі на певний строк, передбачає й обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Зміст частини 3 статті 77 цього ж кримінального кодифікованого закону України мовить про те, що до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Відтак, беручи до відома припис частини 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, яким обумовлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, підстав задля обговорення питання щодо доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації не має, оскільки нормою кримінального кодифікованого закону, а саме: санкцією його частини 3 статті 307,- прямо визначена умова такого застосування у випадку визнання обвинуваченого винним у вчиненні цього злочину та призначення йому до відбування основного покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Приходячи до такого, суд в чергове застосовує роз`яснення, надані Верховним Судом у постанові, прийнятій у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, 20.02.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 154/2423/16-к (провадження № 51-54км18), де суд вказав, що з урахуванням статей 51, 52, 59 Кримінального кодексу конфіскація майна може бути призначена за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини у випадках, спеціально передбачених в його Особливій частині. При цьому корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених статтею 12 Кримінального кодексу України, якщо його вчинено із корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. Якщо з матеріалів кримінального провадження убачається, що ні досудовим слідством, ні судом наявності у винного корисливого мотиву при незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту наркотичного засобу не встановлено, то застосування у даному випадку додаткової міри покарання у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї статті як обов`язкове, є безпідставним. Отже, призначення особі, яка вчинила злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, додаткового покарання у виді конфіскації майна можливе лише у випадку доведення наявності корисливого мотиву.

Відтак, оскільки в межах цього кримінального провадження безумовно встановлений факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України, з корисливих мотивів, тобто задля отримання грошової винагороди за вчинене, підстав не призначати йому обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації всього належного винному майна, що є його власністю, не має.

З огляду на усе вище наведене, суд вважає, що його висновок про міру покарання ОСОБА_1 відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Ухвалюючи вирок ОСОБА_1 , суд не знаходить підстав й для застосування положень статті 75, 96, 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.

Цивільний позов в рамках цього кримінального провадження поданий не був.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України к процесуальним витратам відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Частина 2 статті 124 кримінального процесуального кодифікованого закону України зобов`язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки в рамках цього кримінального провадження були проведені експертні дослідження саме такою установою, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути витрати на залучення експерта за експертною спеціалізацією 8.6 дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів при проведені експертиз № СЕ-19/121-21/14984-НЗПРАП в сумі 1544,58 гривень (а. с. 100) та № СЕ-19/121-21/14203-НЗПРАП в сумі 1372,96 гривень (а. с. 108), а всього в сумі 2917,54 гривень.

Відповідно до пункту 3 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази: полімерний пакеті експертної служби МВС України № 5510686 «До висновку експерта № СЕ-19/121-21/14203- НЗПРАП від 25.06.2021 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021221050000122 від 24.06.2021 року судовий експерт підпис М. Федоров», в якому мається кристалоподібна речовина (об`єкт № 1, 2, 3, 7), дата пакування 25.06.2021 року» та полімерний пакеті експертної служби МВС України № 5510687 «До висновку експерта № СЕ-19/121-21/14203- НЗПРАП від 25.06.2021 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021221050000122 від 24.06.2021 року судовий експерт підпис М. Федоров», в якому мається кристалоподібна речовина (об`єкт № 4, 5, 6, 8), дата пакування 25.06.2021 року, з речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, загальною масою в перерахунку на суху речовину 4063,7014 грам, визнанні постановою, прийнятою заступником начальника СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції Пелешенком А. В. 25.06.2021 року й передані на зберігання стороні обвинувачення (а. с. 112 - 113, 114, 115 - 116), - підлягають знищенню.

Застосований на стадії підготовчого судового провадження у цій справі захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленої 20.09.2021 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» на строк 60 днів, тобто до 18 листопада 2021 року включно,- слід залишити без змін, оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 29.06.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/928/21 (провадження № 1-кс/615/237/21) слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області Токмаковою А. П., арешт на тимчасово вилучене 24.06.2021 року майно:

-під час обшуку затриманого в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України у виді мобільного телефону «iРhone 10» з сім-карткою, якій відповідає номер НОМЕР_3 (ідентифікаційний № НОМЕР_4 , в захисному чохлі чорного кольору;

-на стаціонарному посту в місті Валки Харківської області під час фактичного проведення огляду місця події у ОСОБА_1 , що той видав добровільно, у виді :

а) кристалічної речовини білого кольору в 4-х прозорих полімерних пакетах, блакитного кольору в 2-х полімерних прозорих пакетах, зіп-пакету прозорого кольору з порошковою речовиною рожевого кольору, зіп-пакет з таблетками в кількості 6 штук блакитного кольору та 1 штука подрібнена на 2 частини;

б) 2 сумки синього та чорного кольору з особистими речами ОСОБА_1 ;

в) ноутбук марки Apple, MacBookAir, сірого кольору, у вимкнутому стані, без видимих пошкоджень;

г) мобільного телефону марки «Ксяомі», чорного кольору, в чохлі чорного кольору,-

(а. с. 111),- слід залишити без змін до вирішення питання щодо конфіскації та знищення, оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Ухвалюючи вирок, суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому кримінальне провадження перебувало на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; Рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» та від 28.10.1994 року у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства»; статтями 9, 59, 61 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 12, 50, 59, 63, 65 - 69-1, 70, 72, частиною 1 статті 309 і частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Таблицями невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 року (із змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (зі змінами та доповненнями); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18), 21.06.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 712/13128/16-к (провадження № 51-388 км 18), 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18) і 10.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 345/1136/17 (провадження № 51-541 км 17); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18), і 20.02.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 154/2423/16-к (провадження № 51-54км18); а також статтями 17, 31, 35 - 37, 84 - 86, 91, пунктом 3 частини 9 статті 100, статтями 131 - 132, 349, 368 - 371, 373 - 376, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),-

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явлених йому обвинуваченнях, передбачених частиною 1 статті 309 і частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання:

- за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України із застосуванням статті 69-1 Кримінального кодексу України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі с конфіскацією всього майна, що є його власністю.

В силу приписів частини 1 та 2 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити до відбування ОСОБА_1 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі всього майна, що є його власністю.

Згідно із частиною 5 статті 72 Кримінального кодексу України строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання та подальшого обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 24.06.2021 року, зарахувавши час попереднього ув`язнення день за день.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Речові докази: полімерний пакеті експертної служби МВС України № 5510686 «До висновку експерта № СЕ-19/121-21/14203- НЗПРАП від 25.06.2021 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021221050000122 від 24.06.2021 року судовий експерт підпис М. Федоров», в якому мається кристалоподібна речовина (об`єкт № 1, 2, 3, 7), дата пакування 25.06.2021 року» та полімерний пакеті експертної служби МВС України № 5510687 «До висновку експерта № СЕ-19/121-21/14203- НЗПРАП від 25.06.2021 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021221050000122 від 24.06.2021 року судовий експерт підпис М. Федоров», в якому мається кристалоподібна речовина (об`єкт № 4, 5, 6, 8), дата пакування 25.06.2021 року, з речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, загальною масою в перерахунку на суху речовину 4063,7014 грам, визнанні постановою, прийнятою заступником начальника СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції Пелешенком А. В. 25.06.2021 року й передані на зберігання стороні обвинувачення, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта за експертною спеціалізацією 8.6 дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів при проведенні судової № СЕ-19/121-21/14984-НЗПРАП та № СЕ-19/121-21/14203-НЗПРАП в загальній сумі 2917,54 гривень (дві тисячі дев`ятсот сімнадцять гривень 54 копійки).

Залишити без змін до вирішення питання вирішення питання щодо конфіскації та знищення застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 29.06.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/928/21 (провадження № 1-кс/615/237/21) слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області Токмаковою А. П., арешт на тимчасово вилучене 24.06.2021 року майно:

-під час обшуку затриманого в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України у виді мобільного телефону «iРhone 10» з сім-карткою, якій відповідає номер НОМЕР_3 (ідентифікаційний № НОМЕР_4 , в захисному чохлі чорного кольору;

-на стаціонарному посту в місті Валки Харківської області під час фактичного проведення огляду місця події у ОСОБА_1 , що той видав добровільно, у виді :

а) кристалічної речовини білого кольору в 4-х прозорих полімерних пакетах, блакитного кольору в 2-х полімерних прозорих пакетах, зіп-пакету прозорого кольору з порошковою речовиною рожевого кольору, зіп-пакет з таблетками в кількості 6 штук блакитного кольору та 1 штука подрібнена на 2 частини;

б) 2 сумки синього та чорного кольору з особистими речами ОСОБА_1 ;

в) ноутбук марки Apple, MacBookAir, сірого кольору, у вимкнутому стані, без видимих пошкоджень;

г) мобільного телефону марки «Ксяомі», чорного кольору, в чохлі чорного кольору,-

(а. с. 111),- оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, що набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко