Вирок № 101014742, 10.11.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/53/19

Провадження № 1-кп/946/100/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року м. Ізмаїл Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді Пащенко Т.П.,

за участю: секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянув у місті Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160150001586, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нагірне Ренійського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК,

сторона обвинувачення: прокурор Маріогло О.А.,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 ,

інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_2 .

Представник уповноваженого органу з питань пробації у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання повідомлення. Відповідно до ч. 3 ст. 327 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

29 червня 2015 року о 21:00 годині водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ-2103» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Репіна з боку вул.Шевченка в м.Ізмаїлі Одеської області в напрямку АЗС «Мавекс» грубо порушив вимоги п. 10.1., п. 16.11. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. (далі – ПДР) при виїзді на перехрестя просп.Суворова, яка по відношенню до вуд.Репіна є головною дорогою, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та не надав перевагу у русі водію автомобіля «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який наближався до даного перехрестя по просп.Суворова з боку вул.Некрасова, в результаті чого на перехресті скоїв з ним зіткнення.

В результаті зіткнення транспортних засобів пасажиру автомобіля «ВАЗ-2103» ОСОБА_2 спричинено тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми голови, яка супроводжується переломом кісток черепу і внутрічеперпним крововиливом, яка згідно з висновком експерта №372 від 24.12.2015 року та п.2.1.3. «б» і «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Стаття (частина статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Кримінальний кодекс України

«Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , дослідженням документів, що стосуються процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження та особи обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, спосіб, яким він здійснив дорожньо-транспортну пригоду. Так, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 29 червня 2015 року о 21:00 годині він, керуючи автомобілем «ВАЗ-2103» номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул.Репіна з боку вул.Шевченка в м.Ізмаїлі Одеської області в напрямку АЗС «Мавекс». При виїзді на перехрестя просп.Суворова, яка по відношенню до вул.Репіна є головною дорогою, не надав перевагу у русі водію автомобіля «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який наближався до даного перехрестя по просп.Суворова з боку вул.Некрасова, в результаті чого на перехресті скоїв з ним зіткнення.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина також підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2 , які під час судового розгляду пояснив, що в червні 2015 року о 21:00 годині він, в якості пасажира зі ОСОБА_1 , який керував належним йому автомобілем «ВАЗ-2103» номерний знак НОМЕР_1 , рухалися по вул.Репіна з боку вул.Шевченка в м.Ізмаїлі Одеської області в напрямку АЗС «Мавекс». Сам момент ДТП не пам`ятає, так як був в стані алкогольного сп`яніння, пам`ятає, що в результаті ДТП в нього була травма голови і він перебував на лікуванні в лікарні біля 2-3 тижнів. ОСОБА_1 оплатив йому витрати на лікування і в нього до ОСОБА_1 не має претензій матеріального характеру.

Відповідно до пункту 10.1. ПДР вбачається, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно з пунктом 16.11. ПДР на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Таким чином, аналіз вищезазначених доказів дає підстави суду зробити висновок, що кожний доказ є належним, допустимим та достовірним. У сукупності усі вищезазначені докази є взаємопов`язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив п. 10.1., п. 16.11. ПДР, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне пошкодження, та ці суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому перебувають у прямому причинно-наслідкову зв`язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_1 ПДР. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_1 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого ОСОБА_1 .

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд у відповідності до ст. 65 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Суд враховує, що хоча обвинувачений ОСОБА_1 вчинив необережний, але тяжкий злочин, внаслідок якого потерпілому були завдані тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно характеристики Нагірнеської сільської ради ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, у спілкуванні з мешканцями села завжди привітний, за характером працьовитий та спокійний, скарг на його адресу від мешканців села не надходило.

Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно якій ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середній. Органом пробації зроблений висновок про те, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі можливе.

З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , його позитивної характеристки, того, що він щиро розкаявся у вчиненому кримінальнуму правопорушенні, активно сприяв його розкриттю, добровільно відшкодував завданий збиток, а також того, що у обвинуваченого відсутні обставини, які обтяжують покарання, та середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, суд у відповідності до вимог КК та передбачених ним санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе з призначенням йому остаточного основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст.286 КК з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк, та зі звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням з покладанням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. У зв`язку з цим суд не вбачає підстав для застосовування положень ст. 69 КК.

При цьому судом враховані висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суду щодо визначення виду та міри покарання (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі №753/13972/17 та від 06 серпня 2020 року у справі №759/13520/18).

Враховуючи суспільно-небезпечні наслідки, що настали внаслідок кримінально протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 у виді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкодежень, що безпосередньо впливає на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, на думку суду, обвинуваченому має бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке сприятиме його виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень не тільки обвинуваченим, а й іншими особами. При цьому при призначенні додаткового покарання суд враховує, що обвинувачений на даний час не працює, і право керування не пов`язане з його основним джерелом доходів. Отже, з урахуванням тяжкості і характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також принципів співмірності та справедливості покарання, його все ж слід тимчасово відсторонити від керування транспортними засобами. Так, Конституційний Суд України в абз. 5 п/п. 4.1. п. 4. Рішення від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи відносно нього не застосовувалися.

В силу ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого ОСОБА_1 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз в сумі 2762,10 грн., в сумі 552,42 грн., 552,42 грн. та 1716 грн., а всього у загальній сумі 5582,94 грн.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375 КПК, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на два роки.

В силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_1 обов`язки, що передбачені ч. 1 ст.76 КК, а саме:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 10 листопада 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 5582,94 грн (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні дев`яносто чотири копійки).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Головуючий суддя: Т. П. Пащенко