Ухвала суду № 101014695, 01.11.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1995/21

Провадження № 2/496/1491/21

У Х В А Л А

01 листопада 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пендюри Л.О.

за участю секретаря - Богдан Ю.В.

розглянувши в залі суду м. Біляївка заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пендюрі Леоніду Олександровичу,

ВСТАНОВИВ:

До Біляївського районного суду Одеської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено на розгляд судді Пендюрі Л.О.

29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід головуючому судді по справі Пендюрі Л.О..

Заяву про відвід обґрунтовує тим, що суддя Пендюра Л.О. неодноразово розглядав справи за участі тих самих сторін у попередні роки, та постійно ухвалював рішення на користь ОСОБА_2 .. Тривала упередженість (з 2008 року) судді Біляївського районного суду Одеської області Пендюри Л.О. до ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та Усатівської сільради підтверджена скасуванням постановою Одеського апеляційного суду ухвали судді Пендюри Л.О. про відмову у забезпеченні позову та накладенням арешту на земельну ділянку НОМЕР_1. При цьому у своєї постанові апеляційний суд прямо вказав на доведеність доводів ОСОБА_1 , особливо щодо зустрічного забезпечення. Вважає, що суддя Пендюра Л.О. свідомо ухвалює завідомо неправосудні рішення, має намір і далі використовувати своє службове становище на користь ОСОБА_2 та Усатівської сільради, всупереч фактичним обставинам справи. Повне ігнорування суддею Пендюра Л.О. доказів ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, свідоме посилання судді Пендюра Л.О. на передчасне зустрічне забезпечення позову свідчить про завідому упередженість судді Пендюри Л.О. до ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та Усатівської сільради. У зв`язку з чим він вважає, що суддя Пендюра підлягає відводу по даній справі.

Сторони до судового засідання не викликались.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про відвід, суд приходить до наступного.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із наданням позивачу ОСОБА_1 строку на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.

Станом на 01 листопада 2021 року питання щодо відкриття провадження у справі чи повернення позовної заяви не вирішено відповідно до наступного.

08 червня 2021 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 10 червня 2021 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.

15 червня 2021 року на адресу суду надійшов лист з Одеського апеляційного суду про витребування матеріалів справи для розгляду заяви ОСОБА_1 про передачу справи до іншого суду.

25 червня 2021 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову від 10 червня 2021 року.

Відповідно до чого, матеріали цивільної справи було направлено на адресу Одеського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову у забезпеченні позову та заяви ОСОБА_1 про передачу справи до іншого суду без вирішення питання про відкриття провадження у справі або повернення позовної.

Так, як матеріали справи перебувають в провадженні Одеського апеляційного суду, вирішити питання про відкриття провадження у справі чи повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку із не усуненням недоліків не виявляється можливим.

Згідно ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). 29. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Отже, як вбачається з норм ст. ст. 36, 37 ЦПК України, існує вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 , викладені в заяві про відвід судді, суд приходить до висновку, що вказані доводи, не є такими, що свідчать про наявність необ`єктивності та упередженості судді.

Частиною 4 ст. 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки ОСОБА_1 про упередженість головуючого судді по справі - Пендюри Л.О. надуманими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони ґрунтуються виключно на його домислах, а заявлений ним відвід судді Пендюрі Л.О. - необґрунтованим.

Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Так, ОСОБА_1 у своїй заяві зазначає, що суддя Пендюра Л.О. вже розглядав справи за його позовами з приводу спору за вказаним позовом, що свідчить про його упередженість та зацікавленість у розгляді справи саме ним.

Крім цього, ОСОБА_1 вважає, що суддя Пендюра Л.О. свідомо ухвалює завідомо неправосудні рішення, має намір і далі використовувати своє службове становище на користь ОСОБА_2 та Усатівської сільради, всупереч фактичним обставинам справи. Повне ігнорування суддею Пендюра Л.О. доказів ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, свідоме посилання судді Пендюра Л.О. на передчасне зустрічне забезпечення позову свідчить про завідому упередженість судді Пендюри Л.О. до ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та Усатівської сільради.

Дослідивши вказані доводи ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що вони за своєю суттю є його незгодою з процесуальними рішеннями судді, а відповідно до положень ч. 4 ст. 36 ЦПК вказана обставина не може слугувати підставою для відводу судді.

Посилання ОСОБА_1 на упереджене ставлення судді до нього і намір ухвалити рішення не на його користь, суд вважає необґрунтованими, надуманими та, як наслідок, такими, що не можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної цивільної справи, а тому приходить до висновку про необґрунтованість даної заяви про відвід.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що оскільки відвід є необґрунтованим, заява ОСОБА_1 про відвід судді підлягає передачі до канцелярії суду для визначення судді в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 260, 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пендюрі Леоніду Олександровичу вважати необґрунтованою та передати її до канцелярії Біляївського районного суду Одеської області для подальшого розподілу автоматизованою системою документообігу іншому судді зі складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає

Суддя Л.О. Пендюра