Ухвала суду № 101014352, 11.11.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/8994/18 11.11.2021

н\п 1-кп/490/370/2019

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8994/18

У Х В А Л А

/про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості/

11 листопада 2021 року м.Миколаїв

Колегія Центрального районного суду м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Медюка С.О.,

суддів Лагоди К.О., Тішка Д.А.,

при секретарі Гудковій Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150000000045 від 09.02.2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Нова Одеса, Новоодеського району, Миколаївської області, є громадянкою України, має повну загальну середню освіту, незаміжня, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, офіційно не працює, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149 КК України,

за участю прокурора Кузнецова В.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Разумовського О.А.,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150000000045 від 09.02.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149 КК України.

07 жовтня 2021 року до Центрального районного суду м.Миколаєва надійшла угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018150000000045, яка укладена 27 вересня 2021 року між прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури Кузнецовим В.В. і обвинуваченою ОСОБА_1 , а також заяви потерпілих у даному провадженні про надання згоди прокурору на її укладення.

Згідно з вказаною угодою, ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях за вищевказаних обставин, зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в інкримінованих їй діяннях, зобов`язується співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, шляхом прибуття за викликом та надання показів та всієї відомої їй інформації, не замовчуючи факти щодо злочинів та їх учасників.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч.2 ст.149 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років без конфіскації майна, та із застосуванням ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 /три/ роки.

Потерпілими надані письмові згоди прокурору на укладення ним угоди про визнання винуватості з обвинуваченою ОСОБА_1 , та вважали за можливе призначення останній покарання з іспитовим строком відповідно до ст.75 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 , захисник Разумовський О.А. та прокурор Кузнецов В.В. просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином. 07.10.2021 року потерпілою ОСОБА_2 подано через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі.

Вислухавши думку учасників процесу з приводу затвердження угоди, дослідивши докази та характеризуючі дані щодо обвинуваченої ОСОБА_1 , надані прокурором, перевіривши угоду на відповідність вимогам ст.ст.472-473 КПК України та нормам КК України, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Відповідно до вимог ст.470 КПК України, прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно ч.7 ст.474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

З досліджених письмових доказів, наданих прокурором, встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.149 КК України, тобто у вербуванні, вчиненому з метою експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілих, вчинене щодо кількох осіб, повторно.

Відповідно до ч.6 ст.12 КК України, інкриміновані ОСОБА_1 злочини є особливо тяжкими.

Згідно ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до роз`яснень Верховного Суду України, викладених в абз.2 п.1 постанови Пленуму №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно умов угоди про визнання винуватості, прокурором при вирішенні питання про укладення даної угоди, враховано обставини, передбачені ст.470 КПК України.

Відповідно до ст.66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються:

1) з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;

3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;

4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;

5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Посилання прокурора в укладеній угоді на беззастережне визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні злочинів, активне сприяння обвинуваченою розкриттю злочинів та інших обставин, як на обставини, які пом`якшують її покарання, колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Так, із змісту обвинувального акту, укладеної угоди та під час проведення судового провадження не встановлено, в чому саме проявилось беззастережне визнання обвинуваченою своєї вини, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні покази ще не надавала, а відповідно суд позбавлений можливості перевірити, в чому саме проявилось її активне сприяння у розкритті злочинів. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що виявлення та подальше розслідування інкримінованих обвинуваченій злочинів відбулося виключно шляхом вчинення відповідних процесуальних дій працівниками органу досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 угода про визнання винуватості очевидно не відповідає інтересам суспільства та держави.

Крім того, в угоді про визнання винуватості зазначено кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.149 КК України, як: вербування, вчинене з метою сексуальної експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілих, вчиненому щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Разом з цим, згідно з обвинувальним актом дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.149 КК України, як: вербування, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану, щодо кількох осіб, повторно.

Тобто, при укладенні угоди про визнання винуватості стороною обвинувачення фактично було змінено правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення ОСОБА_1 , що є грубим порушенням, як права останньої на захист від конкретного і зрозумілого обвинувачення, так і вимог кримінального процесуального закону, згідно з якими, кваліфікація дій обвинуваченої і формулювання її обвинувачення, викладені в угоді про визнання винуватості, повинні відповідати обвинувальному акту.

Також, п.п.2 п.4 угоди про визнання винуватості передбачає зобов`язання обвинуваченої співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, шляхом прибуття за викликом та надання показів та всієї відомої їй інформації, не замовчуючи факти щодо злочинів та їх учасників, які є неконкретними, чітко не визначеними, розмитими, тому є очевидно неможливим виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов`язань.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України невідповідність угоди вимогам закону тягне відмову в її затвердженні та продовження судового провадження у загальному порядку.

Керуючись ст.ст.369, 371, 372, 376, 468, ч.4 ст.469, ст.ст.470, 472, ч.7 ст.474 КПК України, колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

В затвердженні угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150000000045 від 09.02.2018 року, укладеної між прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури Кузнецовим В.В. і обвинуваченою ОСОБА_1 - відмовити.

Згідно положень ч.7 ст.474 КПК України, судове провадження продовжити у загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Медюк С.О.

Суддя Тішко Д.А.

Суддя Лагода К.О.