Рішення № 101014309, 04.11.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1141/2021 Справа № 490/8713/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Волошиній Я.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Кісельова Віталіна Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в кому просить суд визнати виконавчий напис №9988 від 10.10.2020 року виданого приватним нотаріусом КМНО Баршацьким І.В. на користь ТОВ «УМ Факторинг» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 18 542 грн. 88 коп. з яких борг – 16 220 грн. 80 коп.; основна винагорода приватного виконавця – 1 622 грн. 08 коп.; витрати виконавчого провадження – 700 грн. та зобов язати виконавця повернути позивачу безпідставно стягнуті кошти. Стягнути судові витрати понесені позивачем під час розгляду справи.

В обґрунтування вимог посилається на те, що в листопаді 2020 року у фінансовій частині ГУНП України в Миколаївській області, встановив, що з нього будуть утримувати грошові кошти за виконавчим провадженням 63550107 на підставі постанови приватного виконавця про стягнення на заробітну плату, пенсію та стипендію та інших доходів боржника на підставі виконавчого напису №9988 приватного нотаріуса КМНО Баршацького І.В., виданого 10.10.2020 року про стягнення з нього 18 542 грн. 88 коп. боргу на користь ТОВ «УМ Факторинг». Позивач вважає що виконавчий напис суперечить вимогам ст..87, 88 ЗУ «Про нотаріат».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2020 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

04.12.2020 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою від 07.12.2020 року відкрито провадження по справі та ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі.

Ухвалою суду від 04.12.2020 р. заяву позивача про забезпечення позову – задоволено частково, шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 9988, вчиненого 10.10.2020 року ПН КМНО Баршацьким І.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованості у розмірі 15 220 грн. 80 коп. – до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

20.12.2020 року через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про передачу справи за підсудністю, оскільки відповідач знаходиться у м.Києві за адресою, що відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м.Києва, а виконання виконавчого напису переюуває у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва, отже позов не підсудний Центральному районному суду м.Миколаєва.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про передачу за підсудністю справи за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Кісельова Віталіна Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 14.04.2021 року витребувано у ПН КМНО Баршацького І.В. завірені належним чином копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №9988 від 10.10.2020 року, але вимоги ухвали приватним нотаріусом не були виконані.

17.09.2021 року на адресу суду надійшли від приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Кісельової В.В. завірені належним чином копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №9988 від 10.10.2020 року.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, згодний на заочний розгляд справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом у встановлено законом порядку, відзив проти позову не надав.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності відповідача в порядку заочного розгляду, оскільки у відповідності до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (зворотні повідомлення наявні в матеріалах справи), відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а також у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов таких висновків.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Кісельовою В.В. від 12.11.2020 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника на підставі виконавчого напису № 9988 виданого 10.10.2020 року ПН КМНО Баршацьким І.В. про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 413074 від 09.04.2019 року, укладеним ним із ТОВ «Ультра Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 413074 від 09.04.2019 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 07.08.2019 року по 17.08.2020 року. Сума повної заборгованості – 15 220 грн. 80 коп. в тому числі: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 3 600 грн.; заборгованість по відсоткам – 11 620 грн. 80 коп. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст..31 ЗУ «Про нотаріат» отримано плати із стягувача ТОВ «УМ Факторинг» - 1000 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» - 16 220 грн. 80 коп.

Згідно договору фінансового кредиту № 413074 від 09.04.2019 року, який був долучений АВ ВО м.Києва Кісельовою В.В., вбачається, що ТОВ «Ультра Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір за умовами якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 3600 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог ст..87, 88 ЗУ «Про нотаріат» .

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2 Інструкції, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Як передбачено ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15 (ЄДРСР № 71825964).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, суду не надано доказів, які б свідчили, що в даному випадку, при вчиненні виконавчого напису, нотаріусу разом з відповідною заявою стягувача було надано первинні фінансові документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі за № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду підтверджує висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Відповідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи, те, що в даному випадку виконавчий напис був вчинений нотаріусом з порушенням встановленого законом строку, при цьому, суду не надано доказів, що при вчиненні даного виконавчого напису, нотаріусу були надані відповідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 9988 від 10.10.2020 року вчиненого приватним нотаріусом КМНО Баршацьким І.В. про стягнення з позивача на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість в розмірі 18 542 грн. 88 коп. таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Що стосується позовної вимоги про повернення коштів виконавчого провадження суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано законами України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Порядком виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Виконавчий напис, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №663550107 визнаний таким, що не підлягає виконанню , що в свою чергу відповідно до приписів статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для закриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 45 «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Частинами першою, другою, четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частини 2 та 4 статті 42 Закону 1404-VIII).

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже підставами для повернення стягнутого виконавчого збору є: 1) закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню; 2) визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги стосовно зобов язання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Кісельової В.В.повернути безпідставно отриману суму основного боргу, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки приватний виконавець м.Києва Кісельова В.В. є третьою стороною, а не відповідачем по даній справі, отже виомгу заявлено до неналежного відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України , з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн. (за позовну заяву) та 454 грн. 00 коп. (за заяву про забезпечення позову), а всього 1362 грн.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Кісельова Віталіна Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича від 10.10.2020 р., зареєстрований в реєстрі за № 9988, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 18 542 грн. 88 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на користь держави судовий збір в розмірі 1362 грн.

В частині інших вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2021 року.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО