Рішення № 101014026, 17.08.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3293/16-ц

Провадження № 2/488/28/21 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді Лазаревої Г.М.,

при секретарі судового засідання Криницькій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним та стягнення моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В:

В 2016 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", уточнивши який остаточно просив суд зобов`язати ПАТ КБ "Приватбанк" надати ОСОБА_1 в строк, що не перевищує десяти робочих днів, інформацію про всі банківс:ькі рахунки, відкритті на ім`я ОСОБА_1 в установі банку шляхом надання належним чином завірених копій документів. Зобов`язати ПАТ КБ "Приватбанк" надати ОСОБА_1 в строк, що не перевищує десяти робочих днів інформацію про рух коштів по всім рахункам, відкритим на ім`я ОСОБА_1 в установі банку, шляхом надання належним чином завірених копій документів. Зобов`язати ПАТ КБ "Приватбанк" надати копії всіх документів, підписаних ОСОБА_1 в установі банку, а саме по кредитному

договору № SАМDN40000011033698 від 17.01.2007 року. Визнати кредитний договір № SАМDN40000011033698 від 17.01.2007 року недійсним. Стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень.

В обгрунтування позову вказав, що з січня 2016 року йому стали надходити телефонні погрози від невідомих громадян, що назвалися представниками ПАТ КБ "Приватбанк", не називаючи свого ім`я та прізвища, посади, з вимогами погашення якогось боргу, сума якого постійно змінювалась. 12.04.2016 року позивач на вхідних дверях своєї квартири побачив досудове попередження з вимогою сплатити якийсь-то борг за невідомим договором. При цьому відповідач не провадив ніяких звернень офіційно до позивача, що по якомусь договору в нього є борг. У зв`язку з цим він неодноразово письмово звертався до ПАТ КБ "Приватбанк" за роз`ясненнями та вимагав надати певну інформацію, але отримував відписки та відмови надати йому інформацію. Вказав, що ще у 2007 році підписав кредитний договір на отримання кредитних коштів в сумі 1500,00 грн., але сплачує кредит вже багато років, але сума боргу не змінується, а навпаки збільшується.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач АТ КБ "ПриватБанк" надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. АТ КБ "Приватбанк" просить суд застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що ОСОБА_1 знав про укладення договору, який просить визнати недійсним, з дня його укладання, тобто з 2007 року. В своїй заяві просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що кредитна угода № SАМDN40000011033698 була оформлена у комплексах банку 17.01.2007 року, а 10.02.2007 року позивач приєднався до Умов надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви та отримав кредитну картку № НОМЕР_1 . Перша операція за вказаним договором відбулася після 10.02.2007 року, що підтверджено копією виписки по картковому рахунку SАМDN40000011033698. Будь-якого іншого кредитного договору ОСОБА_1 не мав та не має в АТ КБ "ПриватБанк".

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що предметом спору в данній справі є кредитний договір № SАМDN40000011033698 від 10.02.2007 року.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що не отримав від банку копії кредитного договору від 17.01.2007 року та інформацію про рух коштів, інформацію про всі банківські рахунки, відкриті на його ім`я, проте такі обставини спростовано письмовими доказами, наданами суду представником відповідача.

Так, вперше позивач звернувся до банку зі скаргою 12.01.2016 року, до скарги ним додано, зокрема, першу і останню сторінки виписки про рух коштів за його картковим рахунком станом на 24.11.2015 року. До того ж, з виписки про рух коштів вбачається, що позивач користувався коштами в рахунок кредитного ліміту в період з 2007 року по 2015 року та у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 своєчасно та в належному розмірі не вносив плату в рахунок погашення кредитного ліміту виникла заборгованість.

Також безпідставними є посилання позивача на те, що у нього відсутня копія договору банківського обслуговування, оскільки до заяви від 09.12.2016 року на адресу банку ним додано копію анкети-заяви від 10.02.2007 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав кредитну картку № НОМЕР_1 .

Крім того, як вбачається з листа ПАТ КБ "ПриватБанк", адресованого ОСОБА_1 , за № 20.1.0.0.0/7-20160726/613 від 02.08.2016 року, позивачу вже було надано інформацію про всі укладені кредитні договори між ним та банком.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання АТ КБ "Приватбанк" надати ОСОБА_1 в строк, що не перевищує десяти робочих днів, інформацію про всі банківські рахунки, відкритті на ім`я ОСОБА_1 в установі банку шляхом надання належним чином завірених копій документів; інформацію про рух коштів по всім рахункам, відкритим на ім`я ОСОБА_1 в установі банку, шляхом надання належним чином завірених копій документів; надати копії всіх документів, підписаних ОСОБА_1 в установі банку, а саме по кредитному договору № SАМDN40000011033698 від 17.01.2007 року, суд знаходить безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання кредитного договору № SАМDN40000011033698 недійсним, то суд дійшов наступного висновку.

АТ КБ "Приватбанк" просить суд застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що що ОСОБА_1 знав про укладення договору, який просить визнати недійсним, з дня його укладання, тобто з 2007 року.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з метою отримання банківських послуг, угода № SАМDN40000011033698 була оформлена у комплексах банку 17.01.2007 року, а 10.02.2007 року позивач приєднався до Умов надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви та отримав кредитну картку № НОМЕР_1 .

Кредитний договір № SАМDN40000011033698 є єдиним кредитним договором, який укладено позивачем в АТ КБ "ПриватБанк" та інформація про рух коштів, яку надано суду як доказ, стосується саме цього кредитного договору.

Доказів того, що позивач не підписував заяву 10.02.2007 року та не отримував кредитних коштів, ОСОБА_1 суду не надав.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитного договору № SАМDN40000011033698 недійсним, є необгрунтованими, оскільки на виконання умов спірного договору ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, і тривалий час виконував свої зобов`язання з повернення цих коштів.

Більше того, рішенням суду від 13.09.2021 року по справі № 488/2700/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за спірним кредитним договором, станом на 25.01.2021 року, а саме тіло кредиту – 6074,69 грн. Рішення суду набрало законної сили.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки в силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів своїх позовних вимог, чим не виконав обов`язку щодо доказування відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, і відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 79-81, 259-265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.

Суддя Г.М. Лазарева