Рішення № 101012356, 02.11.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1230/21

Провадження № 2-о/504/126/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Мельникової В.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, смт. Доброслав, справу за позовом адвоката Бурлака Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - Старомаяківської сільської ради Ширяївського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває вказана цивільна справа.

Заявник просить встановити юридичний факт постійного проживання зі спадкодавицею ОСОБА_2 до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник заявника підтримав доводи заяви, просив її задовольнити.

Відповідач Старомаяківської сільської ради Ширяївського району Одеської області позовні вимоги визнав повністю, просила справу розглянути у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина.

З матеріалів справи встановлено, що спадкова справа до майна ОСОБА_2 не заводилась.

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали письмові пояснення в яких показали суду, що фактично до дня своєї смерті ОСОБА_2 постійно проживала за місцем свого мешкання зі своїм сином ОСОБА_1 , який доглядав хвору матір до дня її смерті, та після смерті поховала її.

У суду сумнівів в дійсності даних свідками показів не виникає.

Крім того, даний факт підтверджений довідкою від 18.03.2021 року № 43 Старомаяківської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

Більш того, за життя ОСОБА_2 22.05.2008 року склала заповіт, яким заповіла належну їй земельну ділянку своєму синові - ОСОБА_1 .

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

З урахуванням вказаного, суд дійшов до висновку про необхідність встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавицею ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки встановлення цього факту необхідне для вирішення спадкових прав.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 29, 1216-1218, ст. 1220, 1258, 1268 ЦК України, статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ч. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі спадкодавицею ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 24.03.2012 року до 15.10.2012 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.К. Барвенко