Рішення № 101012216, 08.11.2021, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.11.2021

Справа № 497/1684/2021

Провадження № 2/497/662/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ковтун О.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість на загальну суму 152 398.90 гривень, а саме:

- за кредитним договором № Z62.0031.004106691 від 25 липня 2018 року в розмірі 117945.17 гривень;

- за кредитним договором № С-301-005425-18-980 від 17.04.2018 року в розмірі 7453.73 гривень.

Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2270.00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного 02.12.2020 року договору факторингу №12/89 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ПАТ «Ідея банк», ПАТ «Ідея банк» відступив, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед ПАТ «Ідея банк», що визначені в реєстрі боржників. Згідно цього реєстру до Позивача перейшли права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за - за кредитним договором № Z62.0031.004106691 від 25 липня 2018 року в розмірі 117945.17 гривень та за кредитним договором № С-301-005425-18-980 від 17.04.2018 року в розмірі 7453.73 гривень. У порушення вимог кредитних договорів, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та відсотків нарахованих за користування кредитом, відповідач належним чином не виконала, в зв`язку з чим у неї станом на 02.12.2020 року виникла заборгованість.. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернула, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 20.09.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 19.10.2021 року о 10:00 годині (а.с.53), про що повідомлено сторін по справі (а.с.54).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами (а.с.54).

28 вересня 2021 року на адресу суду відповідачем подано відзив, згідно якого остання просить застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с.58-64).

12 жовтня 2021 року представник позивача на адресу суду надіслав відповідь на відзив відповідача, яким спростовував твердження відповідача, та наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.66-75).

Ухвалою суду від 19.10.2021 року витребувано у позивача та ПАТ «Ідея банк» докази та відкладено судовий розгляд на 08.11.2021 року.

03 листопада 2021 року на адресу суду позивачем надано заяву на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2021 року, якою повідомив, що ТОВ «ФК «ЕАПБ» не надсилалось на адресу ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредиту у відповідності до п. 2,6 кредитного договору №Z62.0031.004106691 від 25 липня 2018 року та ст. 1050 ЦК України, оскільки товариство не є стороною кредитного договору та станом до моменту відступлення права вимоги - 02.12.2020 року - було позбавлено такого права, а після укладання договору факторингу сума заборгованості залишається сталою та ТОВ «ФК «ЕАПБ» лише просить стягнути суму заборгованості, яка сформувалась на момент передачі прав вимоги 02.12.2020 року. Щодо надання доказів часткової сплати ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 15.06 гривень, позивач зазначив, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором №Z62.0031.004106691 від 25 липня 2018 року, оформлений ПАТ «Ідея банк», є належним доказом часткової сплати відповідачем заборгованості.

ПАТ «Ідея банк» вимоги ували суду від 19.10.2021 року, яку ним було отримано 28.10.2021 року, не виконало.

В судове засідання 08.11.2021 року:

- представник позивача не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлений згідно вимог чинного законодавства (а.с.82), 30.09.2021 року надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.65), та в заяві від 03.11.2021 року зазначив аналогічне клопотання (а.с.87-89).

- відповідач та її представник прибули, підтримали поданий раніше відзив, звернули увагу суду на порушення позивачем строків позовної давності.

Відповідач пояснила, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.04.2018 року визнає повністю і не заперечує наявності цієї заборгованості. Крім того, визнає факт укладання кредитного договору від 25.07.2018 року, отримання кредиту в сумі 55356 гривень, але позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не надано відповідних розрахунків заборгованості, пропущено строк позовної давності, та за цим договором жодного платежу вона не здійснювала на погашення заборгованості. Стверджували, що відповідачем подано до суду усі наявні у неї докази.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.12.2020 між АТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №12/89, у відповідності до умов якого, АТ «Ідея банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Ідея банк» права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників в розмірі заборгованості боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і Боржниками (Портфель Заборгованості), (копія витягу з Договору відступлення права вимоги додавалася до позовної заяви та міститься в матеріалах справи).

Відповідно до додатку №1 договору факторингу Реєстру боржників №1 від 02.12.2020 року, ТОВ «ФК «ЦФР» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 :

- за кредитним договором № Z62.0031.004106691 від 25 липня 2018 року в розмірі 117945.17 гривень, з яких 55 356 гривень заборгованість за основним боргом, 19 526,47 гривень заборгованість за відсотками, 43 062,70 гривень заборгованість за комісіями;

- за кредитним договором № С-301-005425-18-980 від 17.04.2018 року в розмірі 7453.73 гривень, з яких 2981,11 гривень заборгованість за основним боргом, 4472,62 гривень заборгованість за відсотками.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

25.07.2018 року між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.0031.004106691, відповідно до п. 1.1 якого АТ «Ідея банк» надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 55 356.00 гривень. Пунктом 1.3 договору визначено розмір річної процентної ставки за користування кредитом.

Пунктами 1.2, 2.1 вказаного договору сторони визначили, що кредит надається строком на 36 місяців та повертається позичальником разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 календарних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця згідно Графіку щомісячних платежів.

Пунктом 6 договору визначено графік щомісячних платежів, в якому сторони погодили, що загальна сума щомісячного платежу складає 3 310,34 гривень, яка складається з частини кредиту, що підлягають поверненню, проценти за користування кредитом, щомісячної плати за кредитом.

Паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами, який є невід`ємною частиною Кредитного договору № Z62.0031.004106691, від 25.07.2018 року, містить основні умови кредитування, відповідно до яких:

Сума кредиту 55356,00 гривень.

Строк на який надається кредит 36 місяців.

Плата за обслуговування кредиту щомісячно 2,5% від початкової суми кредиту.

Процентна ставка, відсотків річних 15%

Кількість та розмір платежів - згідно графіку платежів, який додається та відповідає графіку платежів, зазначеного в п. 6 договору.

Таким чином Кредитний договір містить інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину, та строк на який видані кредитні кошти та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, Відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, в тому числі з розміром щомісячних процентів та розміром страхового платежу, що підтверджується його підписом в договорах.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала, що кредитні кошти в сумі 55 356,00 гривень вона отримала, але не погашала взагалі жодного разу на будь-яку суму, оскільки не мала такої можливості. Зазначену суму коштів витратила на погашення заборгованості по іншим кредитним договорам, та на повернення боргів людям.

З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.0031.004106691, від 25.07.2018 року станом на 02.12.2020 року, заборгованість ОСОБА_1 складає всього 117 945,17 гривень, з яких:

55 356 гривень - заборгованість за основним боргом,

19 526,47 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками,

43 062,70 гривень - заборгованість за нарахованими та не сплаченими комісіями.

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.0031.004106691, від 25.07.2018 року встановлено, що кредит в сумі 55 356,00 гривень було видано 25.07.2018 року, 18.09.2018 року відбулось сплата відсотків за користування кредитом в сумі 15.06. гривень шляхом стягнення коштів.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ПК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо нарахованої АТ «Ідея банк» щомісячної плати за обслуговування в розмірі 43 062,70 гривень (графа графіку платежів), суд приходить до висновку, що такі умови є несправедливими та не доведено позивачем які саме дії були здійснені банком та прийняті позивальником щодо обслуговування кредиту, що є підставою для відмови в стягненні цієї суми з відповідача.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у Постанові КЦС ВС від 12.12.2018 року по справі №444/484/15-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.0031.004106691, від 25.07.2018 року станом на 02.02.2020 року складає всього 72 023,35 гривень, з яких 55 356,00 гривень - заборгованість за основним боргом, 16 667,35 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності за заявленими вимогами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. Норма ч. 1 ст. 264 ЦК України пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника).

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Зазначене відповідає правовій позиції ВСУ, викладеній у Постанові від 22.03.2017 року по справі № 6-43цс17, Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 у справі №161/15679/15-ц.

Одного лише розрахунку заборгованості недостатньо для підтвердження факту переривання позовної давності, без підтвердження квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують здійснення платежу саме боржником, оскільки останній заперечував вчинення цих дій, що відповідає правовому висновку, який викладений у постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 року по справі №6-2104цс16, в постанові КЦС Верховного суду від 20.03.2019 року по справі №467/1266/16-ц.

Враховуючи те, що графіком платежів кредитного договору № Z62.0031.004106691 від 25.07.2018 року встановлено щомісячне погашення кредиту та сплата відсотків та комісій, суд прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Також судом не встановлено активних дій відповідача щодо визнання боргу та переривання строку позовної давності.

Оскільки строк виконання першого платежу за кредитним договором №Z62.0031.004106691 від 25.07.2018 року в сумі 1 024,14 гривень, настав 02.09.2018 року, то трирічний строк позовної давності сплив 02.09.2021 року, тобто, позивач, звернувшись з позовною заявою 06 вересня 2021 (згідно поштового штемпелю на конверті), пропустив строк позовної давності щодо вимоги сплати за кредитним договором в сумі 1024,14 гривень, з яких 136,93 гривень - заборгованість за основним боргом, 887,21 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Посилання позивача на те, що ним не пропущено строк позовної давності, початок перебігу якого слід обраховувати з дня підписання договору факторингу - 02.12.2020 року, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, то строк позовної давності починає перебіг від дати порушення права сторони - спливу строку виконання зобов`язання позичальника, саме за первісним договором.

Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №Z62.0031.004106691 від 25.07.2018 року, станом на 02.20.2020 року в загальному розмірі 70 999,21 гривень, що складається з заборгованості:

- за основною сумою боргу - 55 219,07 гривень,

- за відсотками - 15 780,14 гривень.

Також судом встановлено, що 17.04.2018 року між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С-301-005425-18-980, відповідно до п.п. 2, 3 якого АТ «Ідея банк» відкриває ОСОБА_1 поточний рахунок, випускає міжнародну платіжну картку та надає кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії.

Пунктом 3.2 договору визначено ліміт кредитної лінії на момент укладання угоди - 3000,00 гривень, пунктом 3.3 договору встановлена процентна ставка за користування кредитом - 24% річних

Паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами, який є невід`ємною частиною Кредитного договору № С-301-005425-18-980 від 17.04.2018 року, містить основні умови кредитування, відповідно до яких:

Сума кредиту 1 000 - 200 000 гривень.

Строк на який надається кредит 12 місяців

Плата за обслуговування кредиту щомісячно 4%

Річні проценти 24%

Кількість та розмір платежів - щомісячно.

Також сторонами підписано Тарифи на видачу та обслуговування кредитних карток, що є додатком до кредитного договору № С-301-005425-18-980 від 17.04.2018 року.

Таким чином кредитний договір містить інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину, та строк на який видані кредитні кошти та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, Відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, в тому числі з розміром щомісячних процентів та розміром страхового платежу, що підтверджується його підписом в договорах.

ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала, що вказаний кредитний договір та додатки підписувала особисто, кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 3000,00 гривень отримала, неодноразово користувалася карткою та проводила розрахункові операції, частково погашала кредит.

З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С-301-005425-18-980 від 17.04.2018 року, станом на 02.12.2020 року, заборгованість ОСОБА_1 складає всього 7 453,73 гривень, з яких:

2 981,11 грн - заборгованість за основним боргом:

4 472,62 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками:

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором Кредитного договору №С-301-005425-18-980 від 17.04.2018 року за період з 17.04.2018 року по 02.12.2020 рік встановлено, що ОСОБА_1 використовувала кредитні кошти шляхом проведення безготівкових розрахунків, здійснення переказів з картки, повертала кредитні кошти тощо.

З врахуванням положень ст. 526, 1048-1050 ЦК України суд приходить до висновку що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №С-301-005425-18-980 від 17.04.2018 року станом на 02.02.2020 року всього 7 453,73 гривень, з яких 2 981,11 гривень - заборгованість за основним боргом, 4 472,62 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнала позовні вимоги в частині наявності заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування частково доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Судом також враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Враховуючи та підсумовуючи наведене вище, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість станом на 02.12.2020 року за кредитними договорами №Z62.0031.004106691 від 25.07.2018 року в загальному розмірі 70999,21 гривень, №С-301-005425-18-980 від 17 квітня 2018 року в загальному розмірі 7453.73 гривень.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційною сумі задоволеним позовним вимогам, яка становить 62,56%, та з урахуванням сплаченої позивачем суми судового збору 2270,00 гривень становить - 1420,11 гривень.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст.256, 257, 261, 264, 512, 514, 526, 1048, 1050, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 206, 257, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області від 27.11.1997 року, РНКОПП НОМЕР_2

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк», суму кредитної заборгованості станом на 02.12.2000 року за:

1.Кредитним договором № С-301-005425-18-980 від 17 квітня 2018 року в розмірі 7 453.73 гривень, з яких:

-2 981,11 гривень заборгованість за основним боргом,

-4 472,62 гривень заборгованість за відсотками.

2.Кредитним договором № Z62.0031.004106691 від 25 липня 2018 року в розмірі 70 999,21 гривень, з яких:

- 55 219,07 гривень - заборгованість за основним боргом,

- 15 780,14 гривень - заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області від 27.11.1997 року, РНКОПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів": код ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, понесені судові витрати в розмірі 1 420,11 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення виготовлено 11.11.2021 року.

Суддя __ С.В.Кодінцева