Рішення № 101010176, 11.11.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7876/21

Провадження №2-а/442/103/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Гарасимків Л.І.

при секретарі - Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Дрогобичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №426567 від 27.05.2021р.,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду із позовом до Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №426567 від 27.05.2021р.

Позов мотивує тим, що 27 травня 2021 року близько 06:00 год. Ранку, він їхав на роботу в м.Дрогобич, рухався своєю машиною по мосту в районі ж/д вокзалу по вул.Стрийській в м. Дрогобичі в напрямку до центру міста. З`їжджаючи з мосту і наближаючись до світлофора на перехресті, він помітив, що позаду нього рухався автомобіль патрульної поліції, який ввімкнув червоні проблискові маячки, а тому, проїхавши це перехрестя з світлофором, він зупинився на вимогу поліцейських за автобусною зупинкою позаду 16-ї школи. Поліцейський підійшов до його автомобіля та почав вимагати в нього документи на машину та права. Поліцейський відповів йому, що він, рухаючись по мосту, здійснював обгін іншого автомобіля та перевищив швидкість. Він відповів, що цей інший автомобіль рухався зі швидкістю 30-40 км/год. Та попросив поліцейського надати докази швидкості його автомобіля. Після цього, поліцейський змінив напрямок своєї розмови та вказав, що ніби то він обганяв іншу машину, а тепер виявляється, що він їхав в «лівій смузі», на що поліцейський продовжив вимагати від нього техпаспорт на машину та права. Він надав їх, після чого інспектор пішов до своєї машини, і через 5-7 хвилин повернувся та віддав йому права і техпаспорт. З того часу аж до 20-х чисел (25-26) вересня 2021 року жодні листи йому не приходили, окрім Постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №66817802 від 14.09.2021 року. З даної постанови державного виконавця їй стало відомо, що вона була винесена на підставі оскаржуваної постанови Серії ЕАН №4265967 від 27.05.2021 року. 29 вересня 2021 року він пішов до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ознайомився із матеріалами даного виконавчого провадження №66817802 та отримав копію Постанови Серії ЕАН №4265967 від 27.05.2021 року. Вважає дану Постанову серії ЕАН №426567 від 27.05.2021р., незаконною та протиправною, просить її скасувати.

В судове засідання представник позивач – адвокат Гирич О.В. не з`явився, однак від нього поступило клопотання про розгляд справи без участі позивача, а тому суд розглянув справу на підставі нявних доказів по справі.

Представник Головного управління національної поліції у Львівській області в судове засідання не з`явилися, від відповідача не поступило письмове заперечення, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якого зі сторін про інше.

Клопотань про розгляд справи за участю сторін, не поступало.

Згідно з ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Положенням ст.262 КАС України, суддя прийшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, за відсутності будь-якої зі сторін про інше, що також дає суду відповідно до ст.41 КАС проводити судовий розгляд без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Поліцейським Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області капралом поліції Буга Р.О. було складено постанову серії ЕАН №4265967 від 27.05.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. За вказаною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст.280 КУпАП. при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Зі змісту ст.ст.7, 9, 251 КУпАП випливає, що особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку за умови вчинення нею адміністративного правопорушення, факт вчинення якого підтверджується належними доказами.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п.24 останови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005р., зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім цього, з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення. Чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ст.268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати .рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

На підставі ст.280 КУпАП, встановлено обставини, що підлягають з"ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.

У відповідності до положення ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність,

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований та зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення та притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорт” (з наступними змінами та доповненнями) визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог КУпПА, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Крім того зазначаю той факт, що той факт, про адміністративне правопорушення зазначено те, що проводилося фіксування нагрудною камерою відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, №580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису та відповідно до п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису Затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026: «Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі, тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. П.п.2 п.1 розділу VII даної Інструкції: «Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб».

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію». Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини першої етапі 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-УІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-У111) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція повинна застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки. що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб: 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, па основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, належним і допустимим доказом фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення, фіксування складання протоколів про адміністративні правопорушення є відеозаписи з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, і такі відеозаписи повинні бути безперервними і не перериватися та притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім цього, у відповідності до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинно бути обов`язково з`ясовані серед інших обставин і такі як, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Зі змісту ст.ст.7,9,251 КУпАП випливає, що особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку за умови вчинення нею адміністративного правопорушення, факт вчинення якого підтверджується належними доказами.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Наведене слід розуміти, шо для винесення постанови, співробітник поліції спочатку повинен розглянути адміністративну справу (вивчити докази, пояснення свідків, та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, матеріали фотовідеофіксації. документи, позицію адвоката тощо). Отже, оскільки до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено жодного доказу вчинення правопорушником адміністративного правопорушення, та які відповідно до статті 251 КУпАП обов`язково повинні бути долучені до таких матеріалів, а оскільки жодних доказів, в тому числі належних і допустимих вчинення правопорушником адміністративного правопорушення не зібрано, відтак заявлені позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Крім цього, з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката; оскаржувати постанову у справі. У наведених вище положеннях законодавцем визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до пункту 5 розділу 111 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція ), вбачається, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;

чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з пунктів 4, 8, 9 розділу III Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляд) справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто при тягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Аналіз рішень Європейського Суду з прав людини дозволяє констатувати, що такі адміністративні правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що караються позбавленням волі, штрафами, позбавленням водійських прав, дрібні порушення, пов`язані із завданням шкоди, підпадають під сфер)' дії кримінального аспекту ст. 6 Конвенції (рішення «Лутц проти Німеччини», «Шмауцер проти Айстрі ». «Маліге проти Франції», «Лауко проти Словакії», «Корнєв і Карпенко проти України»).

Поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, кримінально-правова суть визнається стосовно Кримінального кодексу. Кодексу про адміністративні правопорушення України. Митного кодексу.Це свідчить про надзвичайну важливість дотримання органом, який розглядає справу про адміністративні правопорушення усіх прав особи, яка притягується до відповідальності та дотримання у строгій відповідності із законом самої процедури притягнення до відповідальності, у тому числі :

очікуваного застосування правових норм (принцип юридичної визначеності);

застосування презумпції невинуватості:

забезпечення доведеності вини за стандартом «поза розумним сумнівом».

відповідність процесу розгляду справи засадам верховенства права, законності,

безпосередності дослідження доказів, а також змагальності сторін.

Крім того, судом взято до уваги той факт, що вказані позивачем аргументи і доводи свідчать, що у ході складання стосовно нього оскаржуваної постанови інспектором поліції було істотно порушено його права як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, працівником поліції у порушення вимог статті 268 КУпАП, Інструкції, 03.05.2021 року розгляд справи стосовно ОСОБА_1 не проведений з дотриманням процедури, визначеної законом, останньому не було роз`яснено його права і обов`язки.

У той же час, при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу, який уповноважений такі стягнення накладати. Відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення. Отже, відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адмінстягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу. Дану позицію висловив Верховний Суд (КАС) у справі №742/2298/17 від 17.09.2020. А тому для участі в справі як відповідача також мною залучено Управління патрульної поліції у Львівській області.

Із рішення Конституційного Суду України справа № 1-34/2010 від 22 грудня 2010 року п.4 мотивувальної частини: «Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ). Конституція України ( 254к/96-ВР ) визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України ( 254к/96-ВР ), не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22) ( 254к/96-ВР ); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24) ( 254к/96-ВР ); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61) ( 254к/96-ВР ); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) ( 254к/96-ВР ); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (частина перша статті 64).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, отже враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Крім того, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскаржувана Постанова серії ЕАН №4265967 від 27.05.2021р. є такою, що підлягає до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити пропущений строк подачі позовної заяви на постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4265967 від 27.05.2021р. за ч.2 ст.122 КУпАП.

Адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області капрала поліції Буга Романа Осиповича серії ЕАН №4265967 від 27.05.2021р., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454,00 гривень.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів після його проголошення до Восьмого Апеляційного Адміністративного суду.

Суддя Гарасимків Л.І.