Рішення № 101008577, 01.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/16354/20

2-2477/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Мельник Ю.О.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСББ «Гай,9», ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

27.07.2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСББ «Гай,9», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації.

Пред`явлений позов обґрунтовується тим, що згідно з ордером № 029509, виданим на підставі рішення виконкому Залізничної районної ради м. Києва від 10.01.1995 року, ОСОБА_5 на сім`ю з 4 осіб, а саме: ОСОБА_5 , дружину - ОСОБА_1 , доньку - ОСОБА_3 та сина - ОСОБА_3 , було надано право на зайняття жилого приміщення трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

10.10.1995 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано.

04.04.2005 року рішенням Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_5 виділено в користування кімнату площею 12,3 кв. м в зазначеній квартирі та 17.08.2005 року ним отримано свідоцтво на право власності на житло у розмірі 27/100.

На час подання позову дві кімнати квартири не приватизовані, особовий рахунок зареєстровано на позивача.

В кімнатах загальною площею 20,4 кв. м та 13,6 кв. м зареєстровані позивач, відповідач та донька позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , однак фактично проживає лише дві особи, а відповідач з 2007 року в квартирі не проживає, що підтверджується актом від 06.07.2020 року, кореспонденцію не отримує, до того ж забезпечений іншим житлом.

Жодних перешкоди в користування жилим приміщенням відповідачу не чинилися.

Усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, покладені на позивача, оскільки відповідач з 2007 року припинив виконувати обов`язки, пов`язані з оплатою утримання житлового приміщення та комунальних послуг. В квартирі відсутні лічильники, тому комунальні платежі нараховуються згідно з кількістю зареєстрованих осіб та є надмірними.

Відповідач будь-яких заяв до ОСББ «Гай,9» чи інших житлово-комунальних контор про те, що він буде відсутнім за місцем реєстрації та збереження за ним права користування жилою площею за цією адресою - не подавав.

Враховуючи викладене, вважає, що відповідач втратив право користування вказаною квартирою у зв`язку з тривалою, понад 6 місяців, без поважної причини відсутності за місцем реєстрації, не сплатою ним комунальних послуг та інших витрат по утримання житлового приміщення, а тому просить задовольнити позов.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.08.2020 року відкрито позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. В ухвалі було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.02.2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В ухвалі про відкриття провадження було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

Відповідач не подав у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та в судовому засіданні 06.10.2020 року зазначив, що не має наміру користуватися наданим йому право на подачу відзиву. Протягом перебування справи в провадженні суду подавав клопотання про приєднання доказів, на які послався в обґрунтування своєї позиції щодо безпідставності позовних вимог.

В матеріалах справи міститься відповідь на відзив, подана позивачем 15.10.2020 року, за змістом якої вона підтримує заявлені позовні вимоги та надає додаткові докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин.

У судовому засідання представник позивача та позивач підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити позов з урахуванням наданих доказів. Крім того, 02.08.2021 року в судовому засідання за клопотання позивача її було допитано в якості свідка, у зв`язку з чим вона підтвердила достовірність викладених нею в позові обставини.

Відповідач у судовому засіданні заперечував щодо заявленого позову, просив відмовити в його задоволенні посилаючись на подані докази та пояснення свідків.

ОСОБА_4 також заперечувала щодо позовних вимог, зазначивши, що і вона, і відповідач користуються спірною квартирою та підтримала пояснення, надані при допиті її в якості свідка.

Представник ОСББ «Гай,9» у судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи ОСББ «Гай,9» повідомлялося в порядку, визначеному процесуальним законом.

Заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 було видано ордер на жиле приміщення № 029509 серія Б на сім`ю з 4 осіб, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (син - відповідач), ОСОБА_3 (донька - третя особа), на право заняття житлового приміщення, що складається з 3 кімнат з 42,32 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04.04.2005 року ОСОБА_5 виділено в користування кімнату площею 12,3 кв. м в зазначеній квартирі, у зв`язку з чим за ним в подальшому було зареєстровано право спільної часткової власності на 27/100 частину квартири.

Дві інші кімнати квартири не приватизовані.

У зазначеній квартирі, окрім позивача, також зареєстровані, зокрема, відповідач, який, як зазначає сторона позивача, з 2007 року не проживає в спірній квартирі, не сплачує комунальні послуги та не надає коштів на утримання житла, а мешкає з родиною за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, позивач вважає свої права порушеними, оскільки сплачує надмірні платежі за комунальні послуги та не може оформити субсидію через реєстрацію в квартирі відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, позивач на підтвердження своїх обґрунтувань посилається на акт про проживання особи не за місцем реєстрації, складений 06.07.2020 року та підписаний мешканцями квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 », за змістом якого ОСОБА_3 проживає не за місцем реєстрації з 2007 року по теперішній час.

Разом з тим, за період з 2007 року по 06.07.2020 року складено лише один акт, який не може містити достовірну інформацію про вказані в ньому обставини більше ніж за 13 років.

До того ж, стороною відповідача надано письмові заяви від мешканців квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7 , в яких вони просять не брати раніше надані свідчення до уваги, оскільки до кінця не розуміли, що від них хочуть саме встановлення факту не проживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_8 , однак така інформація є неправдива, оскільки їм достеменно не відома.

Надана копія заяви ОСОБА_7 про звільнення з роботи, яка також була надана стороною позивача, за змістом якої відповідач просить звільнити його у зв`язку з зміною постійного місця проживання з м. Києва в м. Феодосія, також не є належним та достатнім доказом, оскільки не засвідчує фактичний переїзд особи на конкретний термін.

В свою чергу стороною відповідача на спростування обставин викладених в позові надано, зокрема, квитанції про сплату комунальних послуг у спірній квартирі, які були долучені до матеріалів справи.

Також на підтвердження своїх доводів сторона відповідача посилається на покази свідків, які були допитані у судовому засіданні 13.09.2021 року.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає частково за адресою: АДРЕСА_2 . Два роки тому він допомагав відповідачу перевозити речі в приміщення кухні, оскільки кімната була завалена речами. Раз в місяць приїжджає у разі необхідності щось привезти чи вивезти.

Свідок ОСОБА_4 , яка є сестрою відповідача та донькою позивача, надала пояснення, зазначивши, що вона зареєстрована та проживає у кімнаті площею 13,6 кв. м спірної квартири. Також в квартирі прописаний відповідач, який працює у м. Києві та залишається ночувати в квартирі, а на вихідні їде до родини в кімнату в гуртожитку, яку орендує для дружини й маленької дитини за межами Києва, через неможливість їх вселення в спірну квартиру. Через створені позивачем умовами в спірній квартирі відповідач змушений спати на кухні, а свої речі зберігати в кухонних шафах, тому що кімната позивача заставлена сміттям, яке вона зносить зі смітників. Крім того, позивач сплачує тільки 1/3 частину від усіх нарахувань комунальних послуг, хоча фактично займає 2/3 жилої площі. На пропозицію проживати в кімнаті з меншою площею - категорично відмовилася. Не дивлячись на те, що ОСОБА_3 не має нормальних умов для проживання у цій квартирі, він сплачує рахунки за комунальні послуги, займається заміною сантехніки та іншим побутовими речам.

Батько відповідача та колишній чоловік позивача - ОСОБА_5 в якості свідка підтвердив, що його син - відповідач, проживає на кухні спірної квартири, має там свої речі. Також зазначив, що діти сплачують більшу частину другого рахунку, не маючи нормальних умов для проживання.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стороною позивача не надано належних доказів на підтвердження факту не проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 , а показами свідків та наданими доказами сторони відповідача спростовані викладені твердження позивача.

До того ж, з викладених свідчень суд приходить до висновку, що твердження позивача щодо відсутності з її боку жодних перешкод в користування жилим приміщенням відповідачу не відповідають дійсності, оскільки з наданих матеріалів дійсно вбачається занедбаний стан квартири, який не є придатним для нормального проживання. Зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано заяву для документального підтвердження факту створення ОСОБА_1 антисанітарних умов та подано позов про зміну договору найму та розподіл житлового приміщення.

За таких обставин вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не є таким, що втратив право на користування квартирою, та будучи зареєстрованим у спірній квартирі порушує права та законні інтереси позивача, а, отже, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСББ «Гай,9», ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2021 року.

Суддя: