Ухвала суду № 101006816, 10.11.2021, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1058/21

Номер провадження № 2-н/699/68/21

УХВАЛА

щодо самовідводу судді

10.11.2021 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, згідно якої просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В порядку автоматизованого розподілу справу передану судді Свитці С.Л.

Згідно ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу, зокрема заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Вимогами ч.1, 2 ст.167 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

При підготовці справи до розгляду з`ясувалося, що заявником у справі є ОСОБА_1 , яка працює у Корсунь-Шевченківському районному суді архіваріусом.

У зв`язку з вказаною обставиною головуючим у справі заявлено про самовідвід з метою уникнення сумнівів у його неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності на те підстав (обставин), вичерпний перелік яких визначений ст. ст. 36, 37 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Так, у рішенні від 15.10.2009 у справі «Мікаллеф проти Мальти», ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15.07.2005 у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Відповідно до висновку покладеного в основу рішення Європейського суду з прав людини, постановленого 09.01.2013 р. у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11, п. 104) безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

У вказаному пункті рішення суд зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (її) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

З вказаних підстав, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 працює у Корсунь-Шевченківському районному суді архіваріусом, суд приходить до висновку, що наявні обставини можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Свитки С.Л. під час розгляду справи, поставити під сумнів законність ухваленого ним рішення щодо працівника цього суду.

За таких обставин, з метою уникнення сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді при розгляді даної справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення самовідводу, заявленого суддею.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 41, 261 ЦПК України,

суд

УХВАЛИВ:

Самовідвід головуючого у справі судді Свитки С.Л. задовольнити.

Цивільну справу №699/1058/21 передати до канцелярії Корсунь-Шевченківського районного суду для повторного розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Свитка С.Л.