Рішення № 101004439, 10.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року м. Київ № 640/6071/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання наказу неправомірним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суд міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина-Транс» (далі - позивач, ТОВ «Буковина-Транс») з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить:

- визнати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 січня 2019 року № 40 щодо анулювання ліценції ТОВ «Буковина-Транс» на право провадження господарської діяльності з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення, внутрішніх та міжнародних перевезень автобусами, виданої наказом Державної служби з безпеки на транспорті від 21 лютого 2017 року № 163 таким, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування, та скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нехтуючи нормами законодавства, територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті - Управління Укртрансбезпеки в Луганській області, призначило і провело перевірку позивача, результатом якої стало винесення наказу від 22 січня 2019 року № 40 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії ТОВ «Буковина-Транс» на підставі акта про відмову ліцензіата від проведення перевірки органом ліцензування від 15 січня 2019 року.

Позивач вважає, що з огляду на відсутність на час проведення перевірки розроблених та затверджених критеріїв, за якими оцінюють ступінь ризику за суб`єктами господарювання, що здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом, а також на відсутність затвердженої та оприлюдненої на власному офіційному веб-сайті Державної служби України з безпеки на транспорті уніфікованої форми акту, він мав право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення перевірки.

Крім того, посилається на статтю 3 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно з якою на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері АТО, введено дію мораторію.

У квітні 2019 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 січня 2019 року № 40.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року у задоволенні цієї заяви відмовлено з мотивів відсутності достатніх підстав, які б указували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

Провадження у даній справі відкрито 10 квітня 2019 року.

Відповідно до положень статей 12, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України) вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову.

Разом з цим, 24 квітня 2019 року позивачем, а 08 травня 2019 року відповідачем подані клопотання про вихід із спрощеного провадження із викликом сторін. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2019 року, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, у їх задоволенні відмовлено.

Одночасно ухвалою від 10 травня 2019 року судом витребувано у відповідача належним чином завірені копії документів, а саме: наказ Укртрансбезпеки від 10 січня 2019 року № 12 про проведення позапланової перевірки ТОВ «Буковина - Транс» з 14 по 15 січня 2019 року; посвідчення на проведення позапланової перевірки ТОВ «Буковина-Транс» від 10 січня 2019 року № 28/03/14-19; протокол від 26 березня 2019 № 04-19 року засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування в частині рішення про відхилення скарги (апеляції) ТОВ «Буковина-Транс» від 24 січня 2019 року № 4/10; розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування від 29 березня 2019 року № 20 про відхилення скарги (апеляції) ТОВ «Буковина - Транс».

Скориставшись наданим правом, 07 червня 2019 року відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на правомірність своїх дій. Крім того, у підтвердження правомірності своїх дій посилався на Розпорядження Державної регуляторної служби України від 29 березня 2019 року № 20 «Про відхилення апеляції» ТОВ «Буковина-Транс».

У відповіді на відзив від 13 червня 2019 року позивач зауважив, що відповідачем не надано доказів затвердження відповідно до вимог Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» уніфікованих форм актів на момент проведення перевірки ТОВ «Буковина-Транс».

Своєю чергою, у додаткових поясненнях до позовної заяви від 07 червня 2019 року відповідач вказав на причетність ТОВ «Буковина-Транс» до незаконних перевезень з так званої «ДНР» до РФ, що, на його думку, призводить до створення загроз державній безпеці України, та надав відповідні матеріали на підтвердження зазначеного.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом:

ТОВ «Буковина - Транс» (код ЄДРПОУ 33001997) зареєстровано в якості юридичної особи 07 червня 2004 року.

Основним видом діяльності ТОВ «Буковина - Транс» є 49.31 «пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення».

Відповідно до рішення Державної служби України з безпеки на транспорті від 21 лютого 2017 року № 163 ТОВ «Буковина-Транс» видано ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів на таксі; внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення; внутрішні перевезення пасажирів автобусами; міжнародні перевезення пасажирів автобусами.

Листом від 19 червня 2018 року № 6/64 ТОВ «Буковина - Транс» звернулося до Укртрансбезпеки з проханням провести позапланову перевірку в частині дотримання вимог з провадження господарської діяльності з внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі - Ліцензійні умови).

На підставі наказу Укртрансбезпеки від 27 червня 2018 року № 583 «Про проведення позапланової перевірки» Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області, а також посвідчення на проведення позапланової перевірки від 27 червня 2018 року № 1601/03/14-18 створено комісію та у період з 05 по 06 червня 2018 року проведено позапланову перевірку додержання ліцензіатом ТОВ «Буковина Транс» вимог Ліцензійних умов.

У ході перевірки виявлено 3 порушення ТОВ «Буковина-Транс» вимог Ліцензійних умов, перелік яких зазначено у акті перевірки від 06 червня 2018 року № 583.

На підставі вказаного акта прийнято розпорядження по усунення порушень вимог Ліцензійних умов від 09 червня 2018 року № 583/1 та зобов`язано суб`єкт господарювання в термін до 27 червня 2018 року усунути виявлені порушення.

Наказом Укртрансбезпеки від 10 січня 2019 року № 12 «Про проведення позапланової перевірки» Управління Укртрансбезпеки у Луганській області зобов`язано організувати проведення позапланової перевірки виконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 09 червня 2018 року № 583/1 у період з 14 по 15 січня 2019 року, створено комісію для її проведення та видане відповідне посвідчення на проведення позапланової перевірки від 10 січня 2019 року № 28/03/14-19.

14 січня 2019 року комісією здійснено вихід до ТОВ «Буковина-Транс» за місцем розміщення.

З матеріалів справи вбачається, що керівництво або уповноважена особа підприємства на момент виходу була відсутньою. В телефонній розмові контактній особі повідомлено про проведення позапланової перевірки, та отримано відповідь про перебування за містом і готовність взяти участь в її проведенні з 17 години 00 хвилин 14 січня 2021 року.

Під час повторного дзвінка о 17 годині 11 хвилин контактна особа повідомила, що буде присутньою для ознайомлення з посвідченням на проведення позапланової перевірки Ліцензійних умов до 18 години 00 хвилин, однак з`явилася в будівлю Управління Укртрансбезпеки в Луганській області після закінчення робочого часу, о 18 годині 17 хвилин.

15 січня 2021 року комісією складено акт про відмову ліцензіата від проведення перевірки органом ліцензування, який підписано керівництвом ТОВ «Буковина-Транс» із зауваженнями про те, що суб`єкт господарювання може не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) при відсутності затвердженої та оприлюдненої на власному офіційному веб-сайті Державної служби України з безпеки на транспорті уніфікованої форми акту.

На підставі наказу Укртрансбезпеки від 22 січня 2019 року № 40 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії на підставі акта про відмову ліцензіата від проведення перевірки органом ліцензування» анульовано ліцензію ТОВ «Буковина-Транс», видану наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 21 лютого 2017 року № 163.

Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України 26 березня 2019 року прияйте рішення № 1.2, яким відхилено апеляцію ТОВ «Буковина-Транс» від 24 січня 2019 року (протокол № 04-19).

Розпорядженням Державної регуляторної служби України від 29 березня 2019 року № 20 зобов`язано відділ діяльності експертно-апеляційної ради Департаменту ліцензування та дозвільної системи Державної регуляторної служби України повідомити ТОВ «Буковина - Транс» та Державну службу України з питань безпеки на транспорті про прийняте рішення про відхилення апеляції.

Не погоджуючись з наказом Укртрансбезпеки від 22 січня 2019 року № 40 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії на підставі акта про відмову ліцензіата від проведення перевірки органом ліцензування», позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Ліцензування видів господарської діяльності регулюється Законом України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон № 222-VIII). Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 222-VIII рішенням органу ліцензування на його територіальні підрозділи можуть бути покладені обов`язки з виконання повноважень органу ліцензування щодо проведення перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов та складання актів за результатом їх проведення.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 7 Закону № 222-VIII ліцензуванню підлягає перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» Укртрансбезпека є органом ліцензування з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону № 222-VIII ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання - відповідати ліцензійним умовам. Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до частини 12 статті 16 Закону № 222-VIII підставою для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково є, зокрема, акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування для здійснення перевірки додержання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законних підстав (відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

У той же час, питання проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) врегульовано Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади Державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Підстави проведення позапланових перевірок визначені у частині першій статті 6 Закону № 877-V, серед яких, зокрема, подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (абз. 11 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V).

Відповідно до частини третьої тієї ж статті суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається (ч.4 ст. 6 Закону № 877-V).

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 877-V на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу (ч. 4 ст. 7 Закону 877-V).

Як плановий, так і позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (ч. 11 ст. 4 Закону № 877 - V).

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Статтею 4 Закону № 877-V встановлено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» (далі - Постанова КМУ № 342), затверджено, зокрема, Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Методика), положення якої не застосовуються до 01 вересня 2018 року.

Пунктом 2 зазначеної Методики передбачено, що уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження.

Уніфікована форма акта перевірки розробляється згідно з додатком 2 до цієї Методики.

Водночас, тією ж постановою затверджено перелік постанов, що втратили чинність, зокрема: постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 752 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» та постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 362 «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)».

Уніфіковані форми акта, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом були затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 27 грудня 2016 року № 470.

Зазначений наказ, яким затверджено форму акта, було прийнято з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) від 28 серпня 2013 року № 752.

Оскільки, постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 752 втратила чинність 10 травня 2018 року у зв`язку із прийняттям Постанови КМУ № 342 та визначено, що нові методики, на підставі яких розробляються та затверджуються нові уніфіковані форми актів з переліком питань, застосовуються з 01 вересня 2018 року, з цієї дати неможливо застосовувати уніфіковані форми актів, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 27 грудня 2016 року № 470.

Форми уніфікованих актів, які б відповідали новій Методиці, затвердженій Постановою КМУ № 342, були затверджені наказом Міністерства інфраструктури від 11 січня 2020 року № 6 «Про затвердження уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, та форми розпорядження щодо усунення виявлених порушень».

Тобто, на час складання акта про відмову ліцензіата від проведення перевірки органом ліцензування від 15 січня 2019 року, не було затверджено нові уніфіковані форми актів на виконання частини п`ятнадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Постанови КМУ від 10 травня 2018 року № 342.

Таким чином, відповідачем здійснено намір проведення перевірки за відсутності затвердженої та оприлюдненої на власному офіційному веб-сайті уніфікованої форми акта.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 877 - V, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: зокрема, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Тобто наявність або відсутність затвердженої та оприлюдненої на власному офіційному веб-сайті уніфікованої форми акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, органом державного нагляду (контролю), дає або не дає право суб`єкту господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), допустити перевіряючих осіб до здійснення заходу. У той же час, відсутність затвердженої уніфікованої форми акта є самостійною підставою для недопущення посадових осіб органу державного нагляду до перевірки.

Отже, позивач мав законні підстави не допускати посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Суд зауважує, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Невиконання вимог закону щодо застосування уніфікованих форм актів, які б відповідали Методиці, затвердженій постановою КМУ № 342, при проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи та, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що Акт про відмову ліцензіата від проведення перевірки органом ліцензування від 15 січня 2019 року, складений посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Луганській області, є протиправним, та зумовив прийняття протиправного рішення, прийнятого за наслідками перевірки, зокрема наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 січня 2019 року № 40 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії ТОВ «Буковина - Транс», який підлягає скасуванню, як похідний.

Частиною другою статті 2 КАС України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, критерій прийняття рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення відображає принцип обґрунтованості рішення та вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 242 КАС України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування, не виконано та недоведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина - Транс» (просп. Центральний, 25/25, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93404, код ЄДРПОУ: 33001797) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) - задовольнити.

2. Визнати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 22 січня 2019 року № 40 щодо анулювання ліценції ТОВ «Буковина-Транс» на право провадження господарської діяльності з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення, внутрішніх та міжнародних перевезень автобусами, виданої наказом Державної служби з безпеки на транспорті від 21 лютого 2017 року № 163 таким, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування, та скасувати його.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Транс» судовий збір в розмірі 1921 гривна 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда