Рішення № 101004356, 08.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року місто Київ № 640/21792/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Лук`янець Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа про Головного управління Національної поліції у Київській області Ничик Аліна Валеріївна визнання протиравними та скасування наказів від 30.06.2021 №321 та від 09.07.2021 №176 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 листопада 2021 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Київській області, третя особа Ничик Аліна Валеріївна , в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , виражене у формі Наказу ГУНП України в Київській області №321 від 30.06.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» та Наказу Головного управління НП в Київській області № 176 о/с від 09.07.2021 року;

- зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на службі в поліції та допустити негайне виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області;

- зобов`язати відповідача сплатити позивачу середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувані накази є протиправними у зв`язку з порушенням проведення порядку службового розслідування, на підставі якого було прийнято вказані накази. Позивачем наголошено на тому, що він не був ознайомлений з матеріалами та висновками службового розслідування. Ані усних, ані письмових пояснень від позивача не вимагалось, з правами поліцейського під час проведення службового розслідування він ознайомлений не був. Позивач вважає, що службове розслідування проведено без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, які стали підставою його призначення та порушенням порядку проведення службового розслідування, що унеможливлює використання висновку для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність позивача.

У зв`язку з викладеним, на думку позивача, прийняття рішення суб`єктом владних повноважень про його звільнення зі служби в поліції прийняте на основі рішення про наявність порушень службової дисципліни, суть якого не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з порушенням діючого законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі №640/21792/21. Витребувано від Головного управління Національної поліції у Київській області належним чином завірену копію особової справи позивача, належним чином завірені копії матеріалів дисциплінарного провадження, за наслідками якого прийнято оскаржувані накази, довідку про середньомісячний та середньоденний заробіток ОСОБА_1 та всі інші документи, що стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів. Залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Ничик Аліну Валеріївну .

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 26.08.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких остання зазначила про те, що 18.05.2021 в період часу з 06.00 год. по 12.00 год працівниками поліції Фастівського РУП НП в Київській області за місцем проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук в рамках проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42020111310000149 від 24.09.2020. Слідчим СВ Фастівського РУП ОСОБА_1 було грубо порушено процедуру проведення обшуку, з перевищенням наданих йому службових повноважень, із застосуванням фізичної сили відносно учасників процесу та інших осіб, з втручанням в діяльність захисника (адвоката). Під час обшуку ОСОБА_1 застосував фізичну силу до третьої особи та господарки будинку ОСОБА_4 , що підтверджується довідками та висновками судово-медичної експертизи. Тому доводи позивача про те, що він не застосовував фізичну силу спростовуються вищевказаними доказами.

За посиланням третьої особи, відносно ОСОБА_1 внесено відомості в ЄРДР за ч. 2 ст 365 КК України, однак хоч на даний час не встановлено його вину, проте вказане свідчить про порушення ним дисциплінарного статуту.

Третя особа вважає, що позивач вчинив дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, оскільки недотримання законодавства, порушення норм професійної та службової етики, оголошення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, мали місце і є несумісними з проходженням служби в поліції.

Також третя особа у своїх поясненнях просила розгляд справи проводити без її участі.

До суду 03.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з позовними вимогами не погоджується у зв`язку з тим, що у діях слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог статей 3, 4, 18, 45 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки затвердженої наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Кримінального процесуального кодексу України і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що виразилося у неналежному застосуванні спеціальних засобів, неналежному спілкуванні з громадянами, перешкоджанні адвокатам належно виконувати передбачені законодавством функції та нанесенні тілесних ушкоджень цивільній особі.

На виконання вимог ухвали суду від 09.08.2021 відповідачем подано до суду належним чином завірені копії матеріалів особової справи позивача.

Позивачем 15.09.2021 подано до суду відповідь на відзив, в якій наголошено на тому, що під час проведення службового розслідування відносно позивача, за наслідками якого прийнято оскаржувані накази, відповідачем було грубо порушено вимоги діючого законодавства. Позивачем наголошено на тому, що він не був ознайомлений з матеріалами та висновками службового розслідування.

Позивач зауважив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не заявлено жодних заперечень на вказані ним порушення порядку проведення службового розслідування, а сам відзив являє собою повністю відтворений висновок службового розслідування. У наданих на вимогу суду матеріалах службового розслідування відсутні заявлені позивачем клопотання, що підтверджує ігнорування дисциплінарною комісією прав особи, стосовно якої проводиться службове розслідування та упередженість під час його проведення. Крім того, на думку позивача, службове розслідування проводилось не уповноваженими особами, оскільки голова дисциплінарної комісії є зацікавленою особою, а усі члени дисциплінарної комісії не є працівниками органів досудового слідства, що вказує на упередженість та неповноту службового розслідування.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 08.11.2021 учасники справи підтримали свої доводи та заперечення.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції.

До керівництва Фастівського РУП ГУНП в Київській області 19.05.2021 за вх. № Н-572 надійшла заява адвоката Ничик А.В. з інформацією про можливе порушення службової дисципліни слідчим відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 .

На підставі вказаної заяви відповідачем прийнято наказ від 12.03.2021 №365 та призначено службове розслідування, за наслідками проведення якого прийнято наказ від 30.06.2021 №321 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області". Так, за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 45 та 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337- VIII та пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, Кримінального процесуального кодексу України і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що виразилося у неналежному застосуванні спеціальних засобів, неналежному спілкуванні з громадянами, перешкоджанні адвокатам належно виконувати передбачені законодавством функції та нанесенні тілесних ушкоджень цивільній особі, слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Згідно з наказом від 09.07.2021 №176о/с відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції, з 09.07.2021.

Із вказаними наказами відповідача позивач не погоджується, вважає їх протиправними, оскільки дисциплінарного порушення він не вчиняв, а службове розслідування проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому просить їх скасувати та поновити на посаді, з якої його звільнено.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі Закон - №580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут) визначено сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, а згідно частин першої, другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Отже, підсумовуючи зазначене, слід прийти до висновку, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності необхідна наявність саме його вини і така відповідальність носить індивідуальний характер.

Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (надалі - Порядок № 893).

Пунктом 1 Розділу V вказаного Порядку визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, встановлення причин і умов вчинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до частини 4 статті 15 Дисциплінарного статуту забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.

Аналогічна норма міститься в пункті 10 розділу І Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, яке затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893.

Отже, аналізуючи зазначене варто відмітити, що складу дисциплінарної комісії не може бути включено особу, яка зацікавлена у результатах розслідування.

Як зазначив позивач, голова дисциплінарної комісії, якою прийнято оскаржувані накази, був зацікавленою особою.

Так, позивачем наголошено на тому, що головою дисциплінарної комісії було проігноровано клопотання ОСОБА_1 , а також не було надано оцінки суперечливим показам опитаних осіб. Крім того, небажання отримати пояснення від понятих при проведенні слідчої дії та пояснення від ОСОБА_5 , не приєднаних до матеріалів службового розслідування відеозапису обшуку та даних про його результат також свідчить про закікавленість результатів службового розслідування голови дисциплінарної комісії.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що голова дисциплінарної комісії, якою було проведено службове розслідування відносно позивача та прийнято оскаржувані накази, є зацікавленою особою у результатах такого розслідування, що свідчить про необгрунтованість таких тверджень зі сторони позивача.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 12.03.2021 №365 призначено службове розслідування з інформацією, викладеною у заяві ОСОБА_3 щодо можливого порушення службової дисципліни слідчим відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 .

Для проведення службового розслідування створено дисциплінарну комісію у складі:

- голови: заступника начальника Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_6 ;

- членів комісії:

начальника СКЗ Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_7 ;

інспектора відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 ;

старшого оперуповноваженого КОУ ДВБ НП України майора поліції ОСОБА_9 .

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, персональний склад дисциплінарних комісій із проведення службових розслідувань за відомостями про порушення поліцейським норм кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні формується із числа працівників органів досудового розслідування Національної поліції України.

Однак, з аналізу матеріалів справи встановлено, що до кінцевого складу дисциплінарної комісії, який формував висновок службового розслідування, не входило жодного працівника органу досудового розслідування, що ставить під сумнів легітимність складу такої комісії.

Отже, підсумовуючи зазначене, проводячи службове розслідування по факту порушенням позивачем службової дисципліни, склад дисциплінарної комісії сформований з порушенням вимог Дисциплінарного статуту та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, а тому його реалізація не може створювати правомірні наслідки, в тому числі щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Аналізуючи зазначене вище у своїй сукупності, слід прийти до висновку, що оскаржувані накази є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Щодо поновлення позивача на посаді, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Отже, з викладених норм Конституції України убачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням встановленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняної до займаної посади.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поновлення позивача на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 12.07.2021 (наступний робочий день).

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (із змінами і доповненнями) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі також - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до чинної на момент виникнення спірних правовідносин редакції Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться за весь час вимушеного прогулу без зменшення його розміру за певних обставин.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містить постанова Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №174/445/16-а (2-а/174/18/2016) (адміністративне провадження №К/9901/22043/18) та постанова Верховного Суду від 20.06.1018 у справі №826/808/16 (провадження №11-134ас18.

З огляду на зазначене, здійснюючи розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, суд керується практикою Верховного Суду та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 без зменшення його розміру у зв`язку з працевлаштуванням позивача на новій роботі.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.08.2021 №453, сума середньоденної заробітної плати позивача складає 183,15 грн.

Оскільки днем звільнення позивача є 09.07.2021, справа вирішена по суті 08.11.2021, то на період часу вимушеного прогулу позивача з 12.07.2021 по 08.11.2021 (включаючи перший та останній день цього проміжку) припадає 84 робочих дні.

З урахуванням викладеного, стягненню з Головного управління Національної поліції у Київській області на користьОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 15 384,60 грн. (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні шістдесят копійок).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, на виконання вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд допускає до негайного виконання рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць та поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 30.06.2021 №321 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції в Київській області".

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.07.2021 №176 о/с.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 12.07.2021 (наступний робочий день).

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15 384,60 грн. (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні шістдесят копійок).

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 10.11.2021.

Суддя Іщук І.О.